ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа №806/2782/16

касаційне провадження №К/9901/37805/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2017 (головуючий суддя - Франовська К.С.; судді: Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.) у справі № 806/2782/16 за позовом Комунального підприємства «Управління автомобільних шляхів» Житомирської міської ради до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Управління автомобільних шляхів» Житомирської міської ради звернулось до адміністративного суду з позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2016 № 0006211204.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 27.03.2017 у задоволенні позову відмовив, дійшовши висновку про те, що органи доходів і зборів здійснюють контроль за діяльністю об`єктів державної власності щодо повноти і своєчасності сплати податків, зборів та інших платежів, а також за дотриманням вимог чинного законодавства, в тому числі щодо повноти та своєчасності сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу).

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.05.2017 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 скасував та прийняв нову, якою позов задовольнив.

Житомирська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 57.1 статті 57, пункту 113.3 статті 113, пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 71 86 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

При цьому наголошує на тому, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом здійснено перевірку своєчасності сплати Комунальним підприємством «Управління автомобільних шляхів» Житомирської міської ради частини чистого прибутку (доходу) до бюджету за 2014 рік відповідно до розрахунку частини чистого прибутку (доходу) від 05.02.2015 № 9080020610, за 2015 рік відповідно до розрахунку від 09.02.2016 № 9275498521 та за перший квартал 2016 року відповідно до розрахунку від 26.04.2016 № 9064671727, результати якої оформлено актом від 18.10.2016 № 5697/12-04.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з несвоєчасною сплатою самостійно визначеного відрахування частини чистого прибутку (доходу), зокрема затримка у сплаті становила від 47 до 139 днів.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2016 № 0006211204, згідно з яким визначено штраф у розмірі 135978,20 грн.

Відповідно до статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За правилами ж підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковим зобов`язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Перелік загальнодержавних податків та зборів, а також місцевих податків встановлено статтями 9 10 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно, при цьому «частина чистого прибутку (доходу)» не віднесена до жодної з цих статей.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-V (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах.

Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.

На суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.

Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138.

Згідно з пунктами 2, 3 цього Порядку частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Положеннями статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено застосування штрафу до платника податків за несвоєчасну сплату ним грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом.

Враховуючи нормативні визначення вищевказаних понять (грошове зобов`язання та податкове зобов`язання), частина чистого прибутку (доходу) не є податковим платежем у розумінні приписів Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.

Отже, застосування до позивача штрафних санкцій на підставі статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відповідає змісту наведеної норми, дія якої поширюється виключно на випадки несплати платником податків грошових зобов`язань.

Покладення ж на контролюючі органи повноважень щодо обліку частини чистого прибутку (доходу), а також сплата його до Державного бюджету України не змінює правової природи такого платежу.

За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції про протиправність оскаржуваного акта індивідуальної дії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2017 у справі № 806/2782/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк