№ 806/292/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року

м. Київ

справа № 806/292/17

адміністративне провадження № К/9901/41835/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Бившевої Л.І., Юрченко В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 (суддя: Черноліхова С.В.)

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2017 (судді: Моніч Б.С., Капустинський М.М., Охрімчук І.Г).

у справі № 806/292/17

за позовом Приватної ремонтно-будівельної фірми «Комунальник»

до Головного управління ДПС у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Приватна ремонтно-будівельна фірма «Комунальник» (далі - позивач, ПРБФ «Комунальник») звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Житомирській області, податковий/контролюючий орган), в якому просила суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 17.01.2017 № 0000651401, № 0000621302, № 0000631302, № 0000641404 та № 0000661401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі: 75000 грн., в т.ч. 50000 грн. - основний платіж, 25000 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач наголосив на протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки в основу винесених податкових повідомлень - рішень покладено висновки акту перевірки, які є помилковими.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2017 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що акт перевірки не містить конкретного змісту порушень із зазначенням конкретних сум і періодів несвоєчасності виплати заробітної плати, військового збору, документів, на підставі яких зроблені такі висновки, а також з доданих до акту відомостей про повноту та своєчасність перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору із заробітної плати також неможливо встановити такі суми. Тоді як господарські відносини з ТОВ «НПЛ КОМ» підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції ГУ ДПС у Житомирській області звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, при цьому зазначивши, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Заперечення на касаційну скаргу від позивача до Суду не надходили, що не є перешкодою для розгляду справи.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 05.12.2016 по 23.12.2016 посадовими особами відповідача було здійснено планову виїзну документальну перевірку Приватної ремонтно-будівельної фірми «Комунальник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 30.12.2016 № 87/06-30-14-01/20425612 (т. 1 а.с. 47-72), яким встановлено порушення позивачем вимог:

- п.1,11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та п.19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, що призвело до заниження податку на прибуток в 2015 році в сумі 45000 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.7 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад-грудень 2015 року в сумі 50000 грн;

- п/п. 14.1.47, п/п. 14.1.54, п/п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. «е» п/п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п/п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України внаслідок неоподаткування податком на доходи фізичних осіб нерухомого майна, а саме: (квартири) в сумі 112313,26 грн.;

- п/п. 14.1.47, п/п. 14.1.54, п/п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п/п. «е» п/п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України, п. 167.1 ст. 167, п/п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України та п/п.1.3, п/п.1.4, п/п.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України визначено суму податкових зобов`язань з військового збору згідно договору дарування квартири в сумі 7956 грн;

- п/п. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п.167.1 ст. 167, п/п. 168.1.1, п/п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичні осіб в сумі 369,56 грн;

- п/п. 1.3, п/п. 1.4 п/п. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України, п/п. 168.1.1, п/п. 168.1.2, п/п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, допущено несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору, утриманого із доходу найманих працівників у періоді з 03.08.2014 по 30.09.2016:

- п/п.164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п/п. 168.1.2, п. 168.1 ст. 168 , «а» п.176.2 ст. 176 ПК України, визначено суму податкових зобов`язань з військового збору в сумі 31,51 грн;

- п/п. 2.11. 3.1, 3.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валют Україні» щодо проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 2361,10 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, податковим органом прийнято оспорюванні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 17.01.2017 № 0000651401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 45 000 грн. (т. 1 а.с. 44);

- податкове повідомлення-рішення від 17.01.2017 № 0000661401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 75000, в тому числі основний платіж - 50000 грн., штрафна санкція - 25000 грн.) (т. 1 а.с.43);

- податкове повідомлення-рішення від 17.01.2017 № 0000631302, яким нараховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 243167,36 грн., в тому числі основний платіж - 112682,80 грн., штрафна (фінансова) санкція в сумі 101473,16 грн., пеня - 29011,40 грн. (т. 1 а.с. 42);

- податкове повідомлення-рішення від 17.01.2017 № 0000621302 про збільшення суми військового збору на загальну суму 16343,46 грн., в тому числі основний платіж - 7987,52 грн., штрафна (фінансова) санкція в сумі 6312,98 грн., пеня - 2042,96 грн. (т. 1 а.с. 41);

- податкове повідомлення-рішення від 17.01.2017 № 0000641302 за платежем штрафні (фінансові) санкції в сумі 2361,10 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі (т. 1 а.с. 45).

Щодо податкових повідомлень-рішень від 17.01.2017 № 0000651401 та № 0000661401 (в частині оскаржуваної суми у розмірі 75000,00 грн.), то Суд виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанції, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 17.01.2017 № 0000651401 та № 0000661401 контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що ПРБФ «Комунальник» в 2015 році придбало у ТОВ «НПЛ КОМ» послуги з виконання будівельно-монтажних робіт: капітального ремонту будівлі (енергоефективна термосанація) дошкільного навчального закладу № 26 за адресою: м. Житомир, вул. Крошенська 34, на загальну суму 300000 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 50000 грн. ТОВ «НПЛ КОМ» відноситься до «ризикових» суб`єктів господарювання в силу відкритих кримінальних проваджень № 42015060000000009, № 32016170000000023, № 32015110200000040, № 12016100060001814, згідно яких, службові особи ТОВ «НПЛ КОМ» у період 2014-2016 років здійснювали незаконну діяльність з метою формування фіктивних валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки, тобто надавали послуги по ухиленню від сплати податків.

Також в акті зроблено висновок, що директором ТОВ «НПЛ КОМ» внесено до офіційних документів, наданих ДАБІ України для отримання ліцензії на господарську діяльність з будівництва об`єктів 4 і 5 категорії складності, завідомо неправдиві відомості щодо складу працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, а також робітників. Вищевказане свідчить про неможливість виконання ТОВ «НПЛ КОМ» будівельних робіт через відсутність у останнього необхідних ресурсів та витрат та реальної мети господарських операцій. Відтак, в акті перевірки зроблено висновок, що ПРБФ «Комунальник» незаконно сформувало податковий кредит в сумі 50000 грн. та завищило собівартість придбаних та реалізованих послуг на суму 250000 грн. за 2015 рік.

Тобто, як встановлено судами попередніх інстанцій, фактично висновки податкового органу ґрунтуються на відсутності факту придбання послуг внаслідок нереальності проведеної операції позивачем з ТОВ «НПЛ КОМ».

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п/п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктами 198.1-198.3 ст. 184 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Разом з тим, Суд погоджується з судами попередніх інстанцій про реальність проведених операцій позивача з ТОВ «НПЛ КОМ» за 2015 рік, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, згідно контракту № 4/13 від 25.09.2014 (т.1 а.с. 80-92), договору підряду від 26.08.2015 № 47 (т.1 а.с.80) та додаткової угоди до нього від 27.08.2015 № 1 (т. 1 а.с. 93), Управління капітального будівництва Житомирської міської ради (Замовник) замовило роботи у ПРБФ «Комунальник» (Підрядник) з капітального ремонту будівлі (енергоефективна термосанація) дошкільного навчального закладу № 26 за адресою вул. Крошенська 34, м. Житомир на суму 7150565,59 грн.

Відповідно до п. 1.4 контрактних даних ремонт включає в себе роботи по теплоізоляції стін, даху, фундаменту, заміні вікон та вхідних дверей на енергоефективні з датою їх закінчення 31.12.2015 (т. 1 а.с. 90-92).

Згідно з п. 7.1 Контракту № 4/13 від 25.09.2014 року, Підрядник може заключати договори о субпідрядах з погодженням із замовником, субпідряди не змінюють зобов`язань підрядника (т.1 а.с. 82).

Додатковою угодою № 4 від 30.12.2015 до договору від 26.08.2015 № 47, термін виконання будівельних робіт було продовжено до 31.12.2016 та перенесено частину невиконаних в 2015 році зобов`язань в сумі 14221595,85 грн., профінансовано робіт в 2015 році по об`єкту ДНЗ № 26 на суму 4736876,64 грн. (т. 1 а.с. 96).

Також, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, з метою виконання договору підряду від 26.08.2015 № 47, 27.11.2015 між Приватною ремонтно-будівельною фірмою «Комунальник» (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НПЛ КОМ» (Субпідрядник) укладено договір будівельного підряду № 27/9/2015 (т. 1 а.с. 108-109) (далі - Договір № 27/9/2015), за умовами якого Субпідрядник зобов`язується на свій ризик власними та/або залученими силами і засобами виконати роботи з «Капітального ремонту будівлі (енергоефективна термосанація) дошкільного навчального закладу № 26 за адресою м. Житомир, вул. Крошенська 34»; склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Субпідряднику, визначаються проектно - кошторисною документацією.

Відповідно до п/п. 2.1 п. 2 цього договору, Субпідрядник повинен виконати передбачені цим договором роботи, якість яких відповідає умовам проектної документації, будівельним нормам і правилам, гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації.

Згідно з п. 3 Договору № 27/9/2015 вартість робіт визначається кошторисом і становить 1230105,92 грн., у т.ч. ПДВ 205017,65 грн.

Розрахунки проводяться шляхом пред`явлення у роздрукованому вигляді Субпідрядником та підписання і оплати, впродовж 10 банківських днів від дня отримання Генпідрядником акта виконаних робіт. Генпідрядником проводиться авансування робіт у розмірі 300000 грн. з ПДВ, за отриманий аванс субпідрядник звітується протягом 90 днів з дня його отримання (п. 4 Договору № 27/9/2015).

Згідно з п. 5.1 Договору № 27/9/2015 Субпідрядник зобов`язується розпочати виконання робіт на протязі 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання даного договору та завершити їх виконання до 25 грудня 2015 року. Субпідрядник може забезпечити дострокове завершення виконання робіт і здачу їх Генпідряднику.

Приписами п/п. 6.1.2 п. 6.1 Договору № 27/9/2015 передбачено, Генпідрядник зобов`язаний приймати виконані роботи згідно з актом (форма № КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) впродовж 3 днів з дня їх передання Субпідрядником.

У відповідності до п/п. 6.4.3 п. 6.4 Договору № 27/9/2015, Субпідрядник може залучати для виконання спеціальних робіт субпідрядні організації і забезпечує координацію їхньої діяльності на майданчику. Субпідрядні договори не змінюють зобов`язань Субпідрядника перед Генпідрядником. Приймання на оплату робіт, виконаних субпідрядниками, здійснює Субпідрядник. Субпідрядник співпрацює з іншими Субпідрядниками, державними органами, комунальними підприємствами і Генпідрядником, та використовує майданчик разом з ними.

При цьому, суди вірно встановили, що згідно наявної в матеріалах справи копії ліцензії, виданої Державною архітектурно - будівельною інспекцією України ТОВ «НПЛ КОМ», останнє має право на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів IV і V категорії складності строком з 25.08.2015 по 25.08.2018 (т. 1 а.с. 173-174).

На виконання п. 4 договору від 27.11.2015 № 27/9/2015 позивачем в цей же день проавансовано ТОВ «НПЛ КОМ» на суму 300000 грн у безготівковій формі, що підтверджено копією платіжного доручення № 9065 (т. 1 а.с. 110).

Впродовж грудня 2015 року ТОВ «НПЛ КОМ» на вказану суму авансу виконало на замовлення позивача будівельні роботи по об`єкту «Капітальний ремонт будівлі (енергоефективна термосанація) дошкільного навчального закладу № 26 за адресою: м. Житомир, вул. Крошенська 34», зокрема: демонтажні роботи, утеплення поверхонь стін фасаду, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2015 року (т. 1 а.с. 111-113); довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 (т. 1 а.с. 111), які підписані Генпідрядником і Субпідрядником та скрiпленi печатками сторiн.

При цьому, як вірно встановлено судами, за результатами господарських операцій ТОВ «НПЛ КОМ» видано на користь ПРБФ «Комунальник» податкову накладну, зареєстровану 08.12.2015 в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 363 від 27.11.2015 на загальну суму 300000 грн, в т.ч. ПДВ - 50000 грн (т. 1 а.с. 116,117).

Тоді як податкова накладна сформована ТОВ «НПЛ КОМ» відповідно до ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), містить усі обов`язкові реквізити.

Більш того, судами попередніх інстанцій слушно зауважено, що контролюючим органом не заперечувалось, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «НПЛ КОМ», останнє було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і платник податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій також вірно встановили, що отримані послуги по проведенню будівельних робіт були використані позивачем у його господарській діяльності з метою виконання договору від 26.08.2015 № 47, що підтверджується складеними ПРБФ «Комунальник» актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2015 року (локальний кошторис 2-1-1 на демонтажні роботи, локальний кошторис 2-1-2 на утеплення поверхонь стін фасаду) (т. 1 а.с. 100-107); довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3, які включають вартість проведених ТОВ «НПЛ КОМ» робіт по капітальному ремонту дошкільного навчального закладу № 26 за адресою: м. Житомир, вул. Крошенська 34 (т. 1 а.с. 99), які підписані Замовником і Підрядником та скрiпленi печатками сторiн.

Відтак, колегія судів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що укладення позивачем договору будівельного підряду з ТОВ «НПЛ КОМ» було зумовлено господарською діяльністю ПРБФ «Комунальник», а відтак суди дійшли правильного висновку, що висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та завищення витрат за листопад-грудень 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ «НПЛ КОМ» є необґрунтованим, що є наслідок протиправності податкових повідомлень-рішень від 17.01.2017 № 0000651401 та № 0000661401 в частині на суму оскарження у розмірі 75000,00 грн.

Щодо тверджень відповідача про неможливість реального виконання контрагентом укладеного з позивачем договору, через відсутність у нього необхідних умов, в тому числі трудових ресурсів, для ведення господарської діяльності з посиланням на дані інформаційних баз ДФС і податкової звітності ТОВ «НПЛ КОМ», то Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивність», відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, а також відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Щодо посилання податкового органу на протоколи допиту свідків, то Суд зауважує, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві.

Вказаний висновок відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №160/3364/19, в якій Велика Палата підтримала правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.11.2018 у справі № 822/551/18, про те, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

При цьому, доводи контролюючого органу, як-то, зокрема, відсутність у них трудових та матеріальних ресурсів з посиланням на податкову інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані позивачем до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.01.2017 № 0000631302 в частині на суму донарахованого позивачу податку з додаткового блага у вигляді квартири, то Суд виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій вказане податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом з тих підстав, що ПРБФ «Комунальник» на підставі договору дарування від 13.01.2016 подарував квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 530400 грн, - ОСОБА_1 . Проте дохід від подарунку не було включено до загального місячного оподатковуваного доходу позивача як додаткове благо. Відповідно ПРБФ «Комунальник» занижено ПДФО на суму 112313,26 грн.

З даного приводу суди також встановили, що підтверджується матеріалами справи, що 13.01.2016 між ПРБФ «Комунальних» в особі його засновника та власника ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) та ОСОБА_1 (Обдаровувана) укладено договір дарування квартири (т. 1 а.с. 120-121), відповідно до умов якого Дарувальник подарував Обдарованій квартиру площею 81,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 530400 грн., який нотаріально посвідчений за № 29.

Згідно п. 172.2 ст. 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Приписи п. 172.8 ст. 172 ПК України визначають, що для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об`єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

Згідно п. 164.1 ст. 164 ПК України (редакція, чинна на момент дарування), базою оподаткування ПДФО є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом 4 Податкового кодексу України. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом в акті перевірки від 30.12.2016 подаровану квартиру визначено як дохід отриманий як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів визначеної за правилами п. «е» п/п.164.2.17 ПК України .

В свою чергу, відповідно до п/п. «е» п/п 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п/п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 162.1.1. п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

При цьому, згідно з п/п 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що контролюючим органом безпідставно наділено ПРБФ «Комунальник» у вказаній операції з дарування нерухомого майна за договором дарування статусом податкового агенту з відповідним обов`язком щодо нарахування, утримання та сплати за обдарованого відповідних податків (військового збору) та відображення такої операції в податковому розрахунку за формою 1 -ДФ, оскільки, в даному випадку, у випадку отримання фізичною особою ОСОБА_1 від юридичної особи ПРБФ «Комунальник» нерухомого майна згідно нотаріально посвідченого договору дарування, саме фізична особа, яка є Обдаровуваною, відповідальна за сплату ПДФО у державний бюджет та зазначає дохід у вигляді вартості подарованого майна в річній податковій декларації.

Також, Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій відносно того, що дохід юридичної особи у вигляді вартості подарованого майна не є додатковим благом позивача, що вочевидь свідчить про помилковість висновків податкового органу про необхідність нарахування та сплати ПДФО саме ПРБФ «Комунальник» з доходу у вигляді подарованого майна як податковим агентом ОСОБА_1 , оскільки такі висновки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що податкове повідомлення-рішення від 17.01.2017 № 0000621302 в частині збільшення суми військового збору на суму 7956 грн. та 31,52 грн. підлягає скасуванню в цілому, оскільки військовий збір на вказані суми було донараховано з додаткового блага у вигляді подарованої квартири та авансових звітів, про безпідставність нарахування яких зазначено вище.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зауважує, що посилання податкового органу на постанови Верховного суду України від 10.11.2015 № 21-2919а15 та від 22.03.2016 у справі № 813/6774/13-а є помилковим, оскільки, по-перше, суди у вказаних постановах розмежовували застосування вимог ст. 126 та ст. 127 Податкового кодексу України, в яких зазначили, що коли платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 ПК України, натомість якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі ст. 127 Податкового кодексу України, по-друге, як зазначено вище ПРБФ «Комунальник» не є податковим агентом у розумінні вимог п/п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а відтак не нараховувало та не виплачувало на користь ОСОБА_1 доходи, а також не нараховувало грошове зобов`язання з операції дарування, а відтак і не зобов`язане було сплачувати таке грошове зобов`язання.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.01.2017 № 0000631302, в частині на суму донарахованого позивачу податку з доходу фізичних осіб згідно авансових звітів у розмірі 369,56 грн. та податкового повідомлення-рішення від 17.01.2017 № 0000641302 за платежем штрафні (фінансові) санкції в сумі 2361,10 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі, Суд зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для такого нарахування стало виявлене перевіркою порушення п.п. 2.11. 3.1, 3.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валют Україні», а саме: проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів (відсутні достовірні підтвердні документи до авансових звітів), відсутні розрахункові документи встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, квитанція до прибуткового касового ордеру), що підтверджує вартість оплачених послуг (придбаних товарів) на загальну суму 2361,10 грн. Внаслідок вказаного позивачем занижено ПДФО на суму 369,56 грн.

Зазначене порушення призвело також до прийняття спірного податкового рішення від 17.01.2017 № 0000641302 за платежем штрафні (фінансові) санкції в сумі 2361,10 грн за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі.

Згідно п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637), розрахунковий документ - це документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до п. 2.11 Положення № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктом 3.1 Положення № 637 передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Пунктом 7.39 Положення № 637 передбачається, що під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо.

Пунктами 7.41, 7.47 Положення № 637 визначено, що під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів. Для перевірки використовуються потрібні касові та розрахункові документи підприємства (підприємця) (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки-фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі із застосуванням РРО, на підтвердження отримання грошей від покупця зобов`язані видавати йому розрахунковий документ встановленої форми на повну суму здійсненої операції.

При цьому, як вірно зауважено судами попередніх інстанцій, що відносно фізичних осіб - підприємців, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій, для них чітко не встановлена форма та зміст такого розрахункового документа, що засвідчує факт купівлі.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац сьомий частини другої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 675-VIII від 03.09.2015).

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання та обігу готівки» від 12 .06.1995 № 436/95 фінансові санкції у вигляді штрафу застосовуються, зокрема, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів. Таким чином, штраф застосовується при порушенні порядку проведення готівкових розрахунків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи до авансових звітів було надано наступні підтверджуючі документи про використання підзвітних коштів:

- до авансового звіту № 7 від 07.02.2014 в якості підтвердного документа надано видаткову накладну № СК-0000055 від 05.02.2014 , накладну № 11 від 05.02.2014 на продаж підзвітній особі ОСОБА_4 піску митого на суму 194,40 грн від ФОП ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 123, 124);

- до авансового звіту № 33 від 06.06.2014 додану накладну № 7398 від 02.06.2014 від ФОП ОСОБА_6 на продаж табелю обліку робочого часу, доручень на суму 66 грн; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 4434 від 02.06.2014 на суму 66 грн (т.1 а.с. 125, 126);

- до авансового звіту № 54 від 03.09.2014 долучено накладну № 41 від 01.09.2014 та фіскальний чек на придбання підзвітною особою ОСОБА_4 пального - бензину А-92 від ТОВ ВОГ «Рітейл» в сумі 173,90 грн (т. 1 а.с. 128,129);

- до авансового звіту № 77 від 11.12.2014 підзвітною особою ОСОБА_7 додано товарний чек № 184 від 11.12.2014 від ФОП ОСОБА_8 на суму 200 грн на придбання канцтоварів) (т. 1 а.с. 130, 131);

- до авансового звіту № 11 від 13.02.2015 долучено накладну № 14 від 13.02.2015 та фіскальний чек на придбання підзвітною особою ОСОБА_4 пального - бензину А-92 від ТОВ ВОГ «Рітейл» в сумі 204,90 грн (т.1 а.с. 132, 133);

- до авансового звіту № 57 від 08.09.2015 долучено видаткову накладну № СК-0002067 від 07.09.2015, накладну № 89 від 07.09.2015 на продаж піску гірського на суму 483 грн від ФОП ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 134, 135);

-до авансового звіту № 59 від 11.09.2015 долучено видаткову накладну № СК- 0002117 від 10.09.2015, накладну № 96 від 10.09.2015 на продаж піску гірського на суму 321 грн від ФОП ОСОБА_5 (т.1 а.с.136,137);

- до авансового звіту № 64 від 07.10.2015 долучено накладну № 106 від 01.10.2015 та фіскальний чек на придбання підзвітною особою ОСОБА_4 пального - бензину А-92 від ТОВ ВОГ «Рітейл» в сумі 204,90 грн (т.1 а.с. 138,139);

-до авансового звіту № 1 від 18.08.2016 додано товарний чек № 174 від 01.08.2016 на придбання журналів у Житомирського ЦНТІ на суму 513 грн (т. 1 а.с. 140, 141).

При цьому, дослідивши наявні в матеріалах справи документи до використаних готівкових коштів під звіт, отримані від ФОП ОСОБА_5 , та ФОП ОСОБА_6 - платників єдиного податку: видаткова накладна № СК-0000055 від 05.02.2014 (том 1 а.с. 124), накладна № 11 від 05.02.2014 (том 1 а.с. 124), накладна № 7398 від 02.06.2014 (том 1 а.с. 136), видаткова накладна № СК-0002067 від 07.09.2015 (том 1 а.с. 135), накладна № 89 від 07.09.2015 (том 1 а.с. 135), видаткова накладна № СК- 0002117 від 10.09.2015 (том 1 а.с. 137), накладна № 96 від 10.09.2015 (том 1 а.с. 137), суди дійшли правильного висновку, що такі документи містять необхідні реквізити розрахункового документа згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», скріплені підписами та печатками, та відповідно є належними доказами підтвердження про сплату покупцем готівкових коштів.

Крім того, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що належними розрахунковими документами відповідно до змісту п. 1.2, 7.47 Положення № 637, отриманими від ТОВ ВОГ «Рітейл», ФОП ОСОБА_9 , Житомирського ЦНТІ, ФОП ОСОБА_6 також є: квитанція до прибуткового касового ордеру № 4434 від 02.06.2014 (том 1 а.с. 234), накладна № 41 від 01.09.2014 (том 1 а.с. 228), накладна № 14 від 13.02.2015 (том 1 а.с. 240), накладна № 106 від 01.10.2015 (том 1 а.с. 249) та фіскальні чеки на придбання пального (том 1 а.с. 229, 239, 248), товарний чек №184 від 11.12.2014 (том 1 а.с. 231), товарний чек № 174 від 01.08.2016 (том 1 а.с. 141) та товарний чек № 20 від 09.12.2014 (том 1 а.с. 232), що свідчить про помилковість висновків податкового органу відносно проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми, а також про відсутність розрахункових документів встановленої форми та змісту.

Враховуючи вищенаведене, Суд погоджується з судами попередніх інстанцій, що безпідставним є донарахування контролюючим органом позивачу ПДФО в сумі 369,56 грн.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання та обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95 фінансові санкції у вигляді штрафу застосовуються, зокрема, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах має місце видача готівки працівникам під звіт, що не є платежем підприємства і не є готівковим розрахунком в розумінні норм даного Положення.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 821/888/15-а.

Відтак, Суд погоджується з висновком судів попередній інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень від 17.01.2017 № 0000631302 та № 0000621302 в частині нарахування ПДФО в сумі 369,56 грн. та штрафних санкцій в сумі 2361,10 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі та їх скасування.

При цьому, Суд вважає помилковими посилання податкового органу в касаційній скарзі на ухвалу Вищого адміністративного суду від 17.02.2015 у справі № К/800/40262/14, в якій зазначено про те, що прибуткові касові ордери не можуть вважатися розрахунковими документами та підтверджувати проведення платіжних операцій, оскільки в даному випадку, розрахунковими документами є не прибуткові касові ордери, а, зокрема, квитанція до прибуткового касового ордеру № 4434 від 02.06.2014 (том 1 а.с. 234), яка, у відповідності до п. 7.47 Положення № 637 підтверджує понесені позивачем витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт.

В свою чергу згідно розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 17.01.2017 № 0000631302, підприємству нараховано штрафні санкції в сумі 16978 грн. та пеню в сумі 246,75 грн. за порушення термінів сплати ПДФО до бюджету одночасно з виплатою заробітної плати за період з 01.02.2014 по 31.08.2015.

Тоді як згідно розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 17.01.2017 № 0000621302 підприємству нараховано штрафні санкції в сумі 324,40 грн. та пеню в сумі 9,40 грн. за порушення термінів сплати військового збору до бюджету одночасно з виплатою заробітної плати за період з 01.02.2014 по 31.08.2015.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій приводу вказаного порушення стосовно рішення № 0000631302 в акті перевірки зазначено наступне: «Перевіркою своєчасності виплати найманим працівникам доходів у вигляді заробітної плати встановлено випадки несвоєчасної виплати заробітної плати та не в повному обсязі. Виплата зарплати здійснювалась шляхом виплати готівкою з каси підприємства та зарахування на карткові рахунки працівників. Відповідно до наданих ПРБФ «Комунальник» для перевірки головних книг за період 01.01.2014-2016 по рахунку 661 встановлено, що станом на 01.01.2014 залишок невиплаченої зарплати відсутній, станом на 30.09.2016 - К-т 521471,97 (заробітна плата за вересень місяць)» (т. 1 а.с. 65, сторінка 38 акту перевірки).

Відносно штрафних санкцій і пені по військовому збору (рішення № 0000621302) в акті перевірки зазначено: «Перевіркою повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум військового збору в періоді 03.08.2014 по 30.09.2016 встановлено порушення термінів сплати збору до бюджету. Станом на 30.09.2016 залишок по військовому збору склав 8718 грн.».

Разом з тим, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, п/п. 2.3.2.2 п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за № 607/23139, встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Однак, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, акт перевірки не містить конкретного змісту порушень зазначених вище вимог із зазначенням конкретних сум і періодів несвоєчасності виплати заробітної плати, військового збору, документів, на підставі яких зроблені такі висновки. Неможливо встановити такі суми також з доданих до акту відомостей про повноту та своєчасність перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору із заробітної плати, у зв`язку з чим, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень від 17.01.2017 № 0000631302 та № 0000641302.

Щодо посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги додаток до акту перевірки, то колегія судів вважає такі доводи безпідставними, оскільки в такій касаційній скарзі заявником не конкретизовано, який саме додаток (номер додатку до акту перевірки) не взято судами до уваги. Більш того, у відповідному розділі акту перевірки, який не містить конкретного змісту порушень, контролюючим органом не конкретизовано, що відомості щодо несвоєчасної виплати заробітної плати та військового збору викладені у додатку (номер додатку) до акту перевірки.

Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2017 у справі № 806/292/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді Л.І. Бившева

В.П. Юрченко