№ 806/3072/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 806/3072/17

адміністративне провадження № К/9901/46007/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н.В.,

суддів: Смоковича М.І., Радишевської О.Р.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 806/3072/17

за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Житомирської області про визнання протиправною відмови, зобов`язання надати інформацію на запит від 19 жовтня 2017 року,

за касаційною скаргою Прокуратури Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Шидловського В.Б., суддів: Мацького Є.М., Шевчук С.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. 08 листопада 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся із позовом до Прокуратури Житомирської області (далі - відповідач), в якому просив:

1.1 визнати протиправною відмову Прокуратури Житомирської області у ненаданні інформації за запит позивача від 19 жовтня 2017 року;

1.2 зобов`язати Прокуратуру Житомирської області надати інформацію на запит позивача від 19 жовтня 2017 року.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що він 19 жовтня 2017 року звернувся до відповідача із запитом на інформацію, в якому просив повідомити:

- яким правоохоронним органом відкрито кримінальне провадження щодо корупційного діяння колишнього заступника Коростишівської РДА ОСОБА_2 ;

- дані про посаду, прізвище, ім`я по батькові слідчого та прокурора, процесуального керівника в такому досудовому кримінальному розслідуванні;

- стадію такого досудового кримінального розслідування.

2.1. На думку позивача, відповідач протиправно відмовив в наданні запитуваної інформації і безпідставно направив запит на розгляд Головного управління Національної поліції в Житомирській області, хоча саме Генеральна прокуратура України є держателем Єдиного реєстру досудових розслідувань.

3. Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що запит позивача про надання вказаної інформації надійшов до прокуратури 19 жовтня 2017року. На думку представника відповідача, позивачем запитувалася інформація стосовно кримінального провадження, тобто інформації, яка створена у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. Розпорядником такої інформації є Головне управління Національної поліції в Житомирській області, оскільки підслідність корупційних злочинів віднесено до повноважень слідчих органів Національної поліції. У зв`язку із цим запит у визначений законодавством 5 денний термін був скерований до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, як належного розпорядника запитуваної інформації, про що повідомлено позивача за поштовою та електронною адресами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Позивач 19 жовтня 2017 року звернувся до Прокуратури Житомирської області із запитом на інформацію, в якому просив повідомити:

- стадію такого досудового кримінального розслідування.

5. За результатами розгляду вказаного запиту позивача Прокуратура Житомирської області 24 жовтня 2017 року своїм листом вказаний запит направила для розгляду до Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення

6. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, позов задоволено:

6.1 визнано протиправною відмову Прокуратури Житомирської області у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 19 жовтня 2017 року.

6.2 зобов`язано Прокуратуру Житомирської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 19 жовтня 2017 року про надання публічної інформації відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".

7. Задовольняючи позов суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що всупереч нормам Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI), відповідач ні в оскаржуваному листі від 24 жовтня 2017 року, ні в письмових запереченнях не надав жодних належних та допустимих доказів того, що запитуваною позивачем інформацією він не володіє і що лише Головне управління Національної поліції в Житомирській області є розпорядником запитуваної позивачем інформації.

7.1. Додатково суди попередніх інстанції зауважили, що запитувана позивачем інформація знаходиться у віданні Прокуратури Житомирської області.

ІV Касаційне оскарження

8. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 26 березня 2018 року.

9. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права. Так, відповідач покликається на те, що відповідно до статті 45 Кримінального кодексу України та статті 216 Кримінального процесуального кодексу України підслідність щодо запитуваного позивачем кримінального провадження визначена за слідчими органами Національної поліції, а, отже, на думку відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що предметом інформаційного запиту позивача була інформація, яка створена відповідачем.

9.1. Додатково заявник касаційної скарги зауважує, що в матеріалах справи наявне повідомлення про внесення відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань Головного управління Національної поліції у Житомирській області.

9.2. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

10. 03 квітня 2018 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано із Житомирського окружного адміністративного суду справу № 806/3072/17.

11. 12 квітня 2018 року справа № 806/3072/17 надійшла до Верховного Суду.

12. Також до Верховного Суду 16 квітня 2018 року надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, у якому позивач, спростовуючи доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суддів попередніх інстанцій без змін.

13. 08 травня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2020 року № 762/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів - Смоковича М.І., Радишевську О.Р.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

15. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

17. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

18. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Закон України від 13 січня 2011 року №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

22. Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2 Закону №2939-VI).

23. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

24. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується, зокрема шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

25. За загальним правилом публічна інформація є відкритою (частина друга статті 1 Закону № 2939-VI). Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію (частина перша статті 6 Закону № 2939-VI).

26. Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

27. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (частина сьома статті 6 Закону № 2939-VI).

28. Частиною першою статті 22 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

29. Відповідно до частини другої статті 22 Закону №2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

30. Згідно з частиною третьою статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

31. Порядок формування та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - Реєстр), а також надання відомостей з нього, регламентовані правовими нормами Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06 квітня 2016 року № 139 (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Положення №139).

32. Відповідно до розділу I "Основні засади ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань" Положення №139 реєстраторами та користувачами Реєстру є прокурори, у тому числі керівники прокуратур, керівники органів досудового розслідування та слідчі, уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

32.1. До Реєстру окрім іншого підлягають внесенню інформація про саме кримінальне правопорушення, наслідки (стадія) досудового розслідування такого кримінального правопорушення прізвище, ім`я, по батькові керівника прокуратури, органу досудового розслідування, слідчого, прокурора, який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво.

33. Відповідно до додатку 6 до Положення № 139 вказана інформація підлягає розміщенню у Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

34. Відповідно до вимог розділу II "Порядок формування та ведення Реєстру" Положення № 139 у Реєстрі автоматично фіксується дата обліку інформації та присвоюється номер кримінального провадження. Факт реєстрації кримінального правопорушення (провадження) настає з моменту підтвердження керівником прокуратури або органу досудового розслідування таких відомостей. Номер кримінального провадження обов`язково включає код органу, який розпочав досудове розслідування.

35. Відповідно до вимог статті 37 Кримінального процесуального кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) призначення та заміна прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, здійснюється керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування.

36. Розділом I "Основні засади ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань" Положення № 139 визначено, що унесення відомостей до Реєстру про призначення процесуального керівника здійснюється невідкладно та відповідним органом прокуратури як Реєстратором Реєстру.

VІ Позиція Верховного Суду

37. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

38. Верховний Суд зауважує, що розпорядник інформації зобов`язаний направити запит належному розпоряднику лише у разі, якщо він не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо хто нею володіє (частина третя статті 22 Закону №2939-VI).

39. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач 19 жовтня 2017 року звернувся до Прокуратури Житомирської області із запитом на інформацію, в якому просив повідомити:

39.1 яким правоохоронним органом відкрито кримінальне провадження щодо корупційного діяння бувшого заступника Коростишівської РДА ОСОБА_2 ;

39.2 дані про посаду, прізвище, ім`я по батькові слідчого та прокурора, процесуального керівника в такому досудовому кримінальному розслідуванні;

39.3 стадію такого досудового кримінального розслідування.

40. Верховний Суд звертає увагу, що до розпорядників запитуваної позивачем інформації в запиті від 19 жовтня 2017 року віднесено як відповідача, так і органи досудового розслідування.

41. З аналізу норм Кримінального процесуального кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) та Положення № 139 (чинного на момент виникнення правовідносин) вбачається, що прокурори здійснюють процесуальне керівництво на досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень та є реєстраторами та користувачами Реєстру.

42. Проте в порушення приписів статті 22 Закону №2939-VI відповідач за результатами розгляду вказаного запиту позивача своїм листом від 24 жовтня 2017 року лише повідомив, що вказаний запит направлено для розгляду до Головного управління Національної поліції в Житомирській області та не надав інформації на питання розпорядником якої він є.

49. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Прокуратурою Житомирської області розглянуто запит на інформацію ОСОБА_1 від 19 жовтня 2017 року не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та що належним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути вказаний запит відповідно до вимог Закону №2939-VI.

50. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

51. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

52. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанови судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Прокуратури Житомирської області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року в справі № 806/3072/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова

Судді: М.І. Смокович

О.Р. Радишевська