ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

Київ

справа № 806/3195/17

адміністративне провадження № К/9901/22066/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами справу № 806/3195/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним рішення, визнання факту спричинення тілесних ушкоджень, -

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Нагірняка М.Ф.,

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Полотнянка Ю.П., судді Драчук Т.О., Білої Л.М.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - відповідач, ГУНП в Житомирській області), у якому з урахуванням уточнень просив:

1.1. визнати протиправними висновки відповідача від 09 листопада 2017 року та від 15 січня 2018 року про відмову у встановленні причинного зв`язку отриманих 28 вересня 2017 року тілесних ушкоджень в період проходження служби, що не пов`язані з виконанням службових обов`язків у зв`язку з порушенням ним службової дисципліни;

1.2. визнати факт спричинених йому 28 вересня 2017 року тілесних ушкоджень у період проходження служби у зв`язку з виконанням службових обов`язків.

1.3. визнати протиправним та скасувати рішення оформлене наказом від 29 вересня 2017 року № 808 Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо відмови у встановленні йому факту отримання травми 28 вересня 2017 року під час виконання службових обов`язків.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність оскаржуваного рішення та висновків відповідача з огляду на те, що отримана ним 28 вересня 2017 року закрита черепно-мозкова травма пов`язана з виконанням ним службових обов`язків, а саме під час припинення неправомірних дій ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Національної поліції в Житомирській області, оформленого наказом № 808 від 29 вересня 2017 року залишено без розгляду.

4. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, залишеним без змін постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Національної поліції в Житомирській області, оформлені висновками службового розслідування від 29 жовтня 2017 року та від 15 січня 2018 року, в частині визнання тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_1 28 вересня 2017року, такими, що не пов`язані з виконанням службових обов`язків.

4.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV позивач, будучи поліцейським, не залежно від виконання обов`язку по конвоюванню підсудних, мав обов`язок надати допомогу, у томі числі судді, у разі неправомірних дій інших осіб. Факт заподіяння ОСОБА_2 позивачу тілесних ушкоджень під час виконання ним службових обов`язків підтверджується вироком Лугинського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року, копії яких наявні в матеріалах справи. З огляду на норми частини другої статті 9 КАС України суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і визнав протиправними та скасував рішення Головного управління Національної поліції в Житомирській області, оформлені висновками службового розслідування від 29 жовтня 2017 року та від 15 січня 2018 року.

4.2. Стосовно позовної вимоги про визнання факту спричення 28 вересня 2017 року тілесних ушкоджень під час проходження служби такими, що пов`язані із виконанням службових обов`язків, суд першої інстанції указав, що в судовому засіданні позивач та його представник указували, що ця вимога не є окремою позовною вимогою, а є складовою позову про протиправність оскаржуваних висновків службового розслідування.

4.3. Окремо, суд першої інстанції наголосив, що позивач не оскаржує в рамках цієї адміністративної справи Акт № 2 від 24.01.2018 про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ*) та Акт від 24.01.2018 (форма Н-5*), а тому їх відповідність вимогам чинного законодавства не є предметом судового розгляду у цій справі.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

5. У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якій скаржник просить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

6. В обгрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржувані судові рішення винесені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального права, судами неповно з`ясовано та досліджено всі обставини по справі, висновки судів не відповідають обставинам справи, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

6.1. Скаржник зазначив, що про отримані травми позивач повідомив керівництво, перебуваючи поза службою, тому до доводів позивача про пов`язаність отриманої ним травми з виконанням службових обов`язків слід віднестися критично. Отримання позивачем тілесних ушкоджень у період проходження служби однак не пов`язаність їх з виконанням службових обов`язків на думку скаржника доведено за результатами службового розслідування, проведеного відповідачем. Більше того наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 06 листопада 2017 року № 1405 за порушення службової дисципліни, яка виразилася в несвоєчасному повідомленні чергової частини органу поліції інформації про вчинення кримінального правопорушення відносно поліцейського, проявлення нещирості під час проведення службового розслідування до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.

6.2. Скаржник звернув увагу на те, що висновок службового розслідування це службовий документ, що підтверджує факт проведення уповноваженим на те органом відповідного службового розслідування та є носієм доказової інформації. Такий висновок передує прийняттю відповідного акту індивідуальної дії. Суд апеляційної інстанції протиправно не прийняв цих доводів та допустив невірне тлумачення підпункту 6.3.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, виходячи лише з положень пункту 1.1 цієї Інструкції. За таких обставин висновок службового розслідування не є, та не може бути предметом оскарження у даній справі, оскільки він не є рішенням прийнятим за результатами службового розслідування.

6.3. Також скаржником зауважив, що за результатами проведеного розслідування нещасного випадку відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ від 27 грудня 2002 року № 1346 складено відповідні акти Н-5 та НТ від 24 січня 2018 року, які були вручені позивачу, ним не оскаржувались.

6.4. На думку скаржника під час розгляду кримінальної справи № 279/4968/17 за обвинуваченням ОСОБА_2 не було доведено причинно-наслідкового зв`язку між отриманим позивачем тілесного ушкодження та належним виконання своїх службових обов`язків. Даний злочин спочатку було кваліфіковано за частиною 2 статті 345 КК України (умисне заподіяння працівнику правоохоронних органів тілесних ушкоджень у зв`язку із виконанням ним службових обов`язків), а в подальшому кваліфікація змінена на частину 2 статті 342 (опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, під час виконання покладених обов`язків). Дана обставина залишилась поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.

7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О. суддів Загороднюка А.Г., Соколова В.М. від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 13 квітня 2020 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до частини 1 статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

9. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в кому він посилаючись на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Установлені судами фактичні обставини справи

10. ОСОБА_1 з 2006 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а надалі - в органах національної поліції на посаді командира відділення № 1 взводу № 2 конвойної служби Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

11. Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 29 вересня 2017 року № 808 на підставі спецповідомлення призначено службове розслідування за фактом отримання 28 вересня 2017 року позивачем тілесних ушкоджень.

12. За результатами проведеного службового розслідування, призначеного на підставі даного акту, складено висновок, який затверджено начальником ГУПН в Житомирській області 29 жовтня 2017 року.

13. У даному висновку комісією зроблено висновок про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у вигляді несвоєчасного неповідомлення чергової частини органу поліції про інформацію щодо вчинення кримінального правопорушення відносно позивача та рекомендовано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани. Тілесні ушкодження, отримані позивачем 28 вересня 2017 року, визнано такими, що отримані під час проходження служби, однак не пов`язаними з виконанням службових обов`язків.

14. Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 06 листопада 2017 року № 1405 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.

15. Листом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 09 листопада 2017 року № 3565/105/03/12-2017 позивачу повідомлено про те, що отримана ним 28 вересня 2017 року травма є такою, що отримана в період проходження служби і не пов`язана з виконанням службових обов`язків.

16. На підставі звернень ОСОБА_1 , наказом ГУПН в Житомирській області від 14 грудня 2017 року призначено проведення повторного службового розслідування за фактом отримання позивачем 28 вересня 2017 року тілесних ушкоджень.

17. За результатами проведеного на підставі цього акту службового розслідування, начальником ГУПН в Житомирській області 15 січня 2018 року затверджено висновок.

18. У даному висновку комісією зроблено висновок про те, що тілесні ушкодження, отримані позивачем 28 вересня 2017 року, отримані під час проходження служби, однак вони не пов`язаними з виконанням службових обов`язків. Рекомендовано наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 06 листопада 2017 року № 1405 залишити без змін.

19. Листом ГУПН в Житомирській області 15 січня 2018 року № Т-8/105/05/12-2018 позивача повідомлено про результати повторного службового розслідування.

20. 23 січня 2018 року ГУПН в Житомирській області проведено розслідування нещасного випадку, що стався 28 вересня 2017 року близько 12.00 з командиром відділення № 1 взводу № 2 роти конвойної служби ГУПН в Житомирській області старшим сержантом поліції ОСОБА_1 .

За результатами цього розслідування складено акт форми Н-5*, відповідно до якого комісією встановлено, що причиною нещасного випадку є порушення службової дисципліни та незастосування засобів індивідуального захисту, активної оборони, зброї.

21. 24 січня 2018 року ГУПН в Житомирській області складено акт № 2 форми НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, в якому зазначено, що причиною отримання відповідачем 28 вересня 2017 року травми є порушення службової дисципліни, не застосування засобів індивідуального захисту активної оборони, зброї.

22. Відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 19 березня 2018 року позивачу встановлена ІІІ група інвалідності по захворюванню, пов`язаному з проходженням служби.

Позиція Верховного Суду

Джерела права й акти їх застосування

23. Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначалися чинною на той час Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 березня 2013 року № 230 та Зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 541/23073 (в редакції станом на 12 03 2013 року, далі - Інструкції № 230).

24. Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, ця Інструкція визначає

25. За приписами пункту 1.2 Інструкції № 230 службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин.

26. Пунктом 1.3. Інструкції № 230 визначено, що у разі якщо під час службового розслідування буде встановлено, що вчинений особою РНС (особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) дисциплінарний проступок містить ознаки кримінального правопорушення, виконавець вносить начальнику, яким призначено службове розслідування, пропозицію щодо вжиття заходів у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. У разі якщо під час службового розслідування буде встановлено, що вчинений особою РНС дисциплінарний проступок містить ознаки адміністративного правопорушення, виконавець вносить начальнику, яким призначено службове розслідування, пропозицію щодо вжиття заходів у порядку, передбаченому чинним законодавством.

27. Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс (пункт 2.1 Інструкції № 230).

28. Відповідно до підпунку 2.2.6. пункту 2.2 Інструкції № 230 службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником, зокрема,у разі загибелі або травмування особи РНС.

29. За приписами пункту 2.6. Інструкції № 230 підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

30. Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України (пункт 5.4 Інструкції № 230).

31. Згідно з підпунктом 6.3.6. пункту 6.3 Інструкції № 230 правом особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування є, зокрема, право оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

32. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин (пункту 8.1 Інструкції № 230).

33. Згідно з пунктом 8.4. Інструкції № 230 у резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб РНС, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування. У разі відсутності в начальника, який призначив службове розслідування, повноважень щодо накладення дисциплінарного стягнення в резолютивній частині висновку повинно міститися клопотання до старшого прямого начальника, який наділений відповідним правом, про накладення на особу РНС того чи іншого виду дисциплінарного стягнення.

34. Після затвердження висновку службового розслідування його оригінал та матеріали службового розслідування, а також наказ про накладення дисциплінарного стягнення (за наявності) передаються до канцелярії (секретаріату) підрозділу, де проходить службу виконавець, що проводив службове розслідування. У випадку проведення службового розслідування комісією оригінали матеріалів зберігаються в канцелярії (секретаріаті) підрозділу - основного виконавця, який визначається начальником, що призначив службове розслідування (пункт 9.1 Інструкції № 230).

35. З метою надання необхідної методичної допомоги керівникам органів та підрозділів системи МВС України, врегулювання питань щодо порядку розслідування нещасних випадків, поранень, професійних захворювань, які трапляються із особами рядового та начальницького складу, курсантами та слухачами, військовослужбовцями та іншими категоріями працюючих в системі МВС України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року № 83/7404, затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України(в редакції станом на 17 липня 2015 року, далі - Порядок № 1346).

36. Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом,блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу(легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

37. За результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (пункти 2.2 та 2.4 Порядку № 1346).

38. Відповідно до пункту 3.8 Порядку № 1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

39. Згідно з пунктом 3.9 Порядку № 1346 Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

40. Пунктом 3.10. Порядку № 1346 визначено, що комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпіли не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування.

41. Відповідно до пункту 3.11. Порядку № 1346 комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків; унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків,зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

42. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).

43. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-ІХ, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

44. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із того, що з метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.

45. Згідно з нормою частини 4 статті 328 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

46. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 242 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року), відповідно до яких судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

47. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

48. Спір у даній справі виник у зв`язку з незгодою позивача із невизнанням відповідачем того факту, що тілесні ушкодження, отримані позивачем 28 вересня 2017 року під час проходження служби є пов`язаними з виконанням службових обов`язків.

49. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.09.2017 під час припинення протиправних дій ОСОБА_2 в приміщенні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області відносно судді позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, тощо, та був госпіталізований до медичної установи. На протязі 2017-2018 років позивач неодноразово перебував на лікуванні в різних медичних установах внаслідок отриманої травми. По причині погіршення стану здоров`я позивач був звільнений з органів національної поліції, а з 06.03.2018 позивачу була встановлена третя група інвалідності в результаті захворювання, пов`язаного з проходженням служби.

50. З матеріалів справи слідує, що за фактом отримання 28.09.2017 тілесних ушкоджень командиром відділення № 1 взводу № 2 роти конвойної служби ГУНП старшим сержантом поліції ОСОБА_1 були проведені два службових розслідування у відповідності до вимог чинної на момент виникнення спірних правовідносин Інструкції № 230.

51. За результатами першого комісією складено висновок від 29.10.2017, за наслідками якого рекомендовано за порушення службової дисципліни на ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани. На підставі цього висновку наказом ГУ НП в Житомирській області від 06.11.2017 № 1405. Тілесні ушкодження, отримані позивачем 28.09.2017 рекомендовано визнати такими, що визнати такими, що отримані у період проходження служби і не пов`язані з виконанням службових обов`язків.

52. За результатами повторного службового розслідування комісією складено висновок від 15.01.2018, за наслідками якого рекомендовано тілесні ушкодження, отримані позивачем 28.09.2017, з урахуванням висновку судово-медичного експерта від 29.11.2017 № 2423 визнати такими, що отримані у період проходження служби і не пов`язані з виконанням службових обов`язків.

53. Верховний Суд вважає вірними висновки суду першої інстанції, із якими погодився і суд апеляційної інстанції, що оскаржувані рішення ГУНП в Житомирській області, оформлені висновками службового розслідування від 29.10.2017 та від 15.01.2018, в частині визнання тілесних ушкоджень, отриманих позивачем 28.09.2017, такими, що не пов`язані з виконанням службових обов`язків, є протиправними та безпідставними.

54. Колегія суддів вважає обґрунтовними висновки судів попередніх інстанцій в частині відхилення доводів відповідача стосовно того, що службові повноваження позивача 28.09.2017 в приміщенні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області обмежувалися обов`язками щодо конвоювання підозрюваних у кримінальній справі, у зв`язку з чим припинення протиправних дій відносно суді у приміщенні суду виходило за межі його повноважень.

55. За змістом частини другої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" від 07 липня 2015 року № № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

56. За такого правового регулювання та обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач як працівник органів поліції зобов`язаний був 28.09.2017 вжити необхідних заходів з метою припинення протиправних дій ОСОБА_2 та надати допомогу особам, в тому числі судді, які її потребували, незалежно від обов`язків щодо конвоювання підозрюваних.

57. Вироком Лугинського районного суду Житомирської області, що набрав законної сили згідно ухвали Житомирського апеляційного суду від 03.12.2018, ОСОБА_2 , окрім іншого, визнаний винним у заподіянні тілесних пошкоджень позивачу, як працівнику правоохоронного органу, у зв`язку із виконанням службових обов`язків.

58. За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх обставин, що отримані позивачем 28.09.2017 під час припинення протиправних дій ОСОБА_2 в приміщенні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області відносно судді тілесні ушкодження є такими, що пов`язані із виконанням останнім своїх службових обов`язків.

59. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує. що висновки судів попередніх інстанцій про протиправність рішень відповідача, викладених в актах службових розслідувань від 29 жовтня 2017 року та 15 січня 2018 року є вірними та такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, оціненими судами попередніх відповідно до правил статті 90 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року).

60. Доводи касаційної скарги щодо неможливості оскаржити такі висновки до суду в поряду адміністративного судочинства Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки право оскарження рішення, прийнятого за результатами службового розслідування, прямо передбачене підпунктом 6.3.6 Інструкції № 230 для особи, стосовної якої проводиться службове розслідування. Суд апеляційної інстанції врахував означену норму і Верховний Суд не бачить правових підстав для обмеження особи у цьому праві.

61. Інші доводи касаційної скарги зводяться на незгоди відповідача із правовою оцінкою судами обставин справи.

62. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

63. Доводи та аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

64. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

65. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

66. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

67. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанцій відсутні.

68. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

69. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

70. З огляду на результат касаційного розгляду підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення.

2. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов ,

Судді Верховного Суду