ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 806/3810/17
адміністративне провадження № К/9901/62112/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року (головуючий суддя Панкеєва В.А.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року (колегія суддів у складі: Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В., Франовської К.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" до Державної екологічної інспекції України про визнання протиправними і незаконними дій, визнання протиправним та скасування припису № 47 від 22.11.2017,-
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" (далі - ТОВ "Каміа Плюс", Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Житомирській області, в якому просило:
- визнати протиправними і незаконними дії Державної екологічної інспекції у Житомирській області, які полягають у проведенні планової перевірки позивача щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та складання акту перевірки № 00000000001 від 17.11.2017, додатку 3 і Додатку 9 до нього;
- визнати протиправним та скасувати припис № 47 від 22.11.2017, винесений Державною екологічною інспекцією у Житомирській області за результатами планової перевірки Товариства в період з 06.11.2017 по 17.11 2017.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що перевірка проведена із порушеннями вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну екологічну інспекцію у Житомирській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017 № 652, інших законодавчих та нормативно-правових актів України, а також вказував, що встановлені перевіркою обставини не відповідають дійсності.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 3 припису № 47 від 22.11.2017 Державної екологічної інспекції у Житомирській області.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 скасовано в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування пунктів четвертого та п'ятого Припису №47 від 22.11.2017 та постановлено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Визнано протиправним та скасовано пункт п'ятий Припису №47 від 22.11.2017, винесеного Державною екологічною інспекцію у Житомирській області щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс".
Виключено з пункту четвертого Припису №47 від 22.11.2017 посилання на квартал 25 відділ 15 на площі 1,2 га.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись з указаними судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Касаційну скаргу, зокрема, обґрунтовано тим, що суди при ухваленні рішення посилалися на неналежний доказ, який було складено пізніше перевірки та з численними порушеннями. Також суд, на думку скаржника, не звернув увагу на сам акт перевірки, форма якого взагалі не затверджена та який складено з численними порушеннями.
Від відповідача відзив на адресу суду не надходив.
Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2018 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
06.02.2019 на адресу суду надійшла заява про заміну відповідача у справі на належного - Державну екологічну інспекцію України.
Дослідивши подану заяву, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Судом встановлено, що Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 за № 312 «Про затвердження положень про територіальні органи Держекоінспекції», передбачено, що Державні екологічні інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковуються.
Постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2018 за №102 «Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища» передбачено ліквідацію територіальних органів Державної екологічної інспекції України. Державною екологічною інспекцією України 29 жовтня 2018 року прийнято наказ №227 «Про ліквідацію Державної екологічної інспекції у Житомирській області».
На момент звернення з відповідним клопотання діяльність Державної екологічної інспекції у Житомирській області припинено.
Згідно п.п. 7.9 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 19.04.2017 за №275, Державна екологічна інспекція України виступає позивачем та відповідачем у судах, Державна екологічна інспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для заміни відповідача на Державну екологічну інспекцію України.
У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судами установлено, що Державною екологічною інспекцією у Житомирській області на підставі наказу від 06.11.2017 № 140-П та направлення на проведення перевірки № 479, проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Товариством з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" у період з 06.11.2017 по 17.11.2017.
Підставою здійснення перевірки був план Держекоінспекції України із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів на 2017 рік, затверджений наказом Держекоінспекції України від 15.02.2017 № 428.
За результатами проведеної позапланової перевірки Товариства, посадовими особами Інспекції складено акт щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 00000000001 від 17.11.2017.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення відповідачем норм Закону України "Про мисливське господарство та полювання" Водного кодексу України, а саме встановлено, що: відсутнє погодження на розміщення біотехнічних споруд на території мисливського господарства, збудовано артезіанську свердловину без відповідного дозволу, збудовано та облаштовано на землях лісогосподарського призначення допоміжні споруди, чисельність лисиці рудої перевищує встановлені норми, мисливські тварини масово пошкодили лісові насадження ялини у вольєрі, не розроблено біологічно обґрунтовані кормові раціони для тварин, які утримуються в вольєрі, не ведеться журнал обліку забраної та використаної води з артезіанської свердловини.
22.11.2017 державним інспектором з ОНПС Житомирської області Радушинським В.Е., з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища щодо ведення мисливського господарства та полювання, винесено припис № 47, відповідно до якого від Товариства вимагалось:
- погодити розміщення біотехнічних та допоміжних споруд з користувачем земельної ділянки до 23.12.2017;
- провести тампування свердловини до 23.12.2017;
- чисельність лисиці рудої привести до нормативів для мисливських господарств до 01.02.2018;
- забезпечити збереження лісових культур в кв.41 виділ 7 на площі 5 га та виділ 5 на площі 3,7 га, кв.36 виділ 7 на площі 1,4 га та кв.25 виділ 15 на площі 1,2 га з моменту отримання припису;
- розробити біологічно обґрунтовані кормові раціони для тварин які утримуються у вольєрі (лань, муфлон) до 23.12.2017.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що порушення, які виразились у не проведенні тампування свердловини, не забезпеченні збереження лісових культур в кв.41 виділ 7 на площі 5 га та виділ 5 на площі 3,7 га, кв.36 виділ 7 на площі 1,4 га та кв.25 виділ 15 на площі 1,2 га та не розробленні біологічно обґрунтованих кормових раціонів для тварин які утримуються у вольєрі (лань, муфлон) все ж знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а відтак спірне рішення в цій частині скасуванню не підлягає.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що пункт 5 спірного припису підлягає скасуванню, так як лань та муфлони перебувають і утримуються у напіввільних умовах, відтак обов'язок розроблення кормових раціонів не покладається на позивача. Крім того виключено посилання в судовому рішенні на кв.25 виділ 15 на площі 1,2 га., так як перевіркою порушення позивачем збереження лісових культур на вказаній ділянці не встановлено.
Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII (далі - Закон № 1264-XII) визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Відповідно до ч.1 ст.5 указаного Закону, Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення № 275) передбачено, що державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно п.7 Положення № 275 встановлено, що держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Положеннями частини 1 статті 20-2 Закону № 1264-XII закріплено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, та здійснення контролю за їх виконанням.
Так, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 877-V).
Положеннями статтей 5 та 7 указанного Закону передбачено, що органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).
Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв'язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкта господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Нормами ч.1 ст.8 Закону № 877-V встановлено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.
За змістом зазначених норм слідує, що за результатом проведення перевірки орган державного нагляду (контролю) у разі виявлення правопорушення відносно суб'єкта господарювання та наявності підстав для вжиття заходів реагування на підставі акту складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення виявлених порушень.
Аналогічна правова позиція вже висловлювалась Верховним Судом у постанові №820/11047/15 від 15 липня 2019 року.
Так, судами встановлено, що перевірка позивача проводилась відповідно плану проведення перевірки, на підставі наказу Державної екологічної інспекції України "Про затвердження Плану Держекоінспекції України із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів на 2017 рік" від 15 лютого 2017 року № 428, який на момент проведення перевірки був чинний.
Відомості щодо його протиправності та скасування в судовому порядку в матеріалах справи відсутні.
Повідомлення про проведення планової перевірки та направлення позивачем отримано у встановлені законодавством строки
Направлення на проведення позапланової перевірки містить усі необхідні реквізити, встановлені статтею 7 Закону № 877-V, а тому відповідає вимогам Закону.
Відтак колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність у відповідача як обґрунтованих законодавством підстав, так і наданих законодавцем повноважень для проведення відповідної перевірки.
При цьому, Верховний Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18.
Також судами встановлено, що, в п.8.6 додатку № 9 зазначено, що користувачі мисливських угідь щороку вкладають кошти на їх охорону і відтворення з розрахунку на одну тисячу гектарів лісових угідь не менше тридцяти, польових - двадцяти п'яти, водно-болотних - двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Однак, зміст п.8.6 додатку № 9 до акту спростовує доводи позивача щодо його протиріччя фактам, встановленим у загальній частині акту.
З урахуванням наведеного, суди дійшли вірних висновків про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Житомирській області під час проведення перевірки ТОВ "Каміа Плюс" та складання акту з підстав, зазначених позивачем.
Щодо порушення в частині відсутності тампування свердловини, яке слід було усунути до 23.12.2017 Суд зазначає таке.
Статтею 2 Водного кодексу України закріплено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.
Статтею 22 Водного кодексу України передбачено, що для забезпечення екологічної безпеки під час розміщення, проектування і будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, пов'язаних з використанням вод, здійснюється державна, громадська та інша екологічна експертиза у порядку, що визначається законодавством.
Згідно ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Судами установлено, що згідно Договору № 16 від 17.09.2013 позивач доручив приватному підприємству "Фонтан" будівництво фільтрового трубчатого колодязя на земельній ділянці, за адресою: Житомирська обл., м.Андрушівка, Андрушівське лісництво, лісовий квартал 30.
З пояснень представників позивача вбачається, що свердловина не введена в експлуатацію, не прийнята на баланс, а її технічний стан не дозволяє її використання за призначенням.
На підтвердження факту неможливості використання свердловини, позивач замовив звіт про технічне обстеження свердловини.
Так, зі змісту експертного висновку від 14.01.2018 судами встановлено, що за адресою: Житомирська обл., м.Андрушівка, ДП "Попільнянське лісове господарство" Андрушівське лісництво, лісовий квартал,30 знаходиться свердловина для видобутку води, а не фільтровий трубчатий колодязь.
Свердловина станом на лютий 2018 року є затампованою і не використовується. Фактичний технічний стан свердловини свідчить про її непридатність для видобутку води через відсутність технічної і будівельної готовності.
При цьому судами вірно зазначено, що обставини встановлені експертом не підтверджують відсутність на момент перевірки порушення, встановленого пунктом 2 припису № 47, а лише підтверджують факт виконання вимог припису, після встановленого строку.
Отже, суди дійшли правильних висновків, що усунення порушення визначеного у пункті припису суб'єктом господарювання не є підставою скасування такого пункту припису, як протиправно винесеного.
При цьому посилання скаржника на той факт, що йому інкриміновано порушення саме ст. 12 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», якою не передбачено жодних вимог до тампування свердловини, не може свідчити про необізнаність позивача про суть правопорушення, так як спростовуються даними акту перевірки, зі змісту якого убачається факт побудови свердловини в порушення вимог статті 22 Водного кодексу України, так факт відсутності ведення обліку використання води в порушення статті 44 Водного кодексу України.
Щодо забезпечення збереження лісових культур в кв.41 виділ 7 на площі 5 га та виділ на площі 3,7 га, кв.36 виділ 7 на площі 1,4 га та кв.25 виділ 15 на площі 1,2 га з моменту отримання припису Верховний Суд зазначає наступне.
Так, Закон України «Про мисливське господарство та полювання» № 1478-III від 22.02.2000 (далі - Закон № 1478-III) визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.
Відповідно до ст.1 указаного Закону користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь; мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.
Згідно статті 27 Закону № 1478-III, з метою охорони та відтворення мисливських тварин користувачі в межах своїх мисливських угідь виділяють не менш як 20 відсотків площі угідь, на яких полювання забороняється. Порядок визначення територій для цієї мети встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.
Користувачі мисливських угідь здійснюють комплекс біотехнічних та інших заходів, спрямованих на охорону та відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування.
Користувачі мисливських угідь встановлюють за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, та обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями пропускну спроможність мисливських угідь.
Приписами статті 30 Закону № 1478-III закріплено, що користувачі мисливських угідь зобов'язані: додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків добування мисливських тварин; виконувати біотехнічні заходи, виділяти мисливські угіддя для охорони і відтворення мисливських тварин, визначати пропускну спроможність мисливських угідь та забезпечувати їх упорядкування; раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану мисливських угідь; проводити первинний облік чисельності і добування мисливських тварин, вивчати їх стан та характеристики угідь і в установленому порядку подавати цю інформацію органам, які здійснюють державний облік чисельності тварин та облік їх добування, ведення державного кадастру і моніторингу тваринного світу; негайно інформувати обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах ветеринарної медицини, санітарного та епідемічного благополуччя населення, ветеринарні, санітарно-епідеміологічні служби про виявлення випадків захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями; обладнати згідно з ветеринарно-санітарними вимогами майданчики для оброблення відстріляної на полюванні дичини та забезпечити проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, ветеринарно-санітарної експертизи дичини, призначеної для використання на харчові цілі; здійснювати охорону державного мисливського фонду, створювати єгерську службу; додержуватися режиму охорони тварин, занесених до Червоної книги України і включених до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Автономної Республіки Крим та областей, у межах наданих у користування мисливських угідь; не допускати самовільного переселення або акліматизації тварин; не допускати до полювання мисливців у кількості, що перевищує пропускну спроможність мисливських угідь; проводити комплексні заходи, спрямовані на відтворення, у тому числі штучне, мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти на їх охорону і відтворення з розрахунку на 1 тисячу гектарів лісових угідь не менше тридцяти, польових - двадцяти п'яти, водно-болотних - двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; здійснювати заходи щодо виконання загальнодержавних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу; самостійно припиняти використання мисливських тварин у разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворювальної здатності та виникнення загрози знищення тварин, негайно вживати заходів до усунення негативних факторів впливу на тварин і середовище їх перебування; безперешкодно допускати до перевірки стану мисливських угідь, усіх об'єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються мисливські тварини, посадових осіб, уповноважених здійснювати державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання, своєчасно виконувати їх законні вимоги.
У разі систематичного невиконання або порушення користувачем мисливських угідь зазначених вимог центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, або центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, може попередити користувача про необхідність усунення порушення у визначений термін чи заборонити використання державного мисливського фонду в угіддях цього користувача строком до двох років.
Користувачі мисливських угідь можуть мати й інші передбачені законом права та обов'язки щодо використання мисливських тварин та користування мисливськими угіддями.
Згідно з нормами ст.18 Лісового кодексу України об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.
Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.
Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Короткострокове тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб, передбачених цим Кодексом, здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціального дозволу, що видається власником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам, установам, організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам.
Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам.
Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: 1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; 2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності; 3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації.
Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов'язані: 1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором; 2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; 3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; 5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; 6) не порушувати прав інших лісокористувачів.
Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування (ст. 20 Земельного Кодексу України).
Відповідно до умов договору про організацію взаємовідносин від 06.06.2011, укладеного між ДП "Попільнянське лісове господарство" та ТОВ "Каміа Плюс", позивач, як користувач мисливських угідь, зобов'язався до 2024 року забезпечити збереження лісових культур та молодняків від потрав дикими тваринами.
Судами установлено, що позивачем, як користувачем лісу, 30.07.2012 видано тільки наказ "Про обмеження полювання на території природно-заповідного фонду, розташованих в мисливських угіддях мисливського господарства "Каміа плюс" за № 127-П та 15.10.2012 наказ "Про визначення території для відтворення мисливських тварин (відтворювальної ділянки) мисливського господарства "Каміа плюс" за № 160-П.
Разом із тим у ході проведеної перевірки при обстеженні вольєру позивача в присутності інженера охорони лісу ЛП "Попільнянське ЛГ" встановлено, що мисливські тварини масово пошкоджують лісові культури ялини.
Згідно польових перелікових відомостей пошкоджених дерев та таблиць обчислень розміру заподіяної шкоди встановлено породу дерев, які пошкоджено мисливськими тваринами ТОВ "Каміа Плюс" та їх кількість.
Крім того, згідно акту обстеження лісових насаджень щодо визначення випливу мисливських тварин на ріст і розвиток деревних лісових порід на території Андрушівського лісництва ДП "Попільнянське лісове господарство" (вольєр тримання диких тварин у мисливському господарстві ТОВ "Каміа Плюс") від 14.02.2018 зафіксовано, що лісові насадження у вольєрі пошкоджені мисливськими тваринами до сильного ступеня, що проявляється в пошкодженні стовбурів сироростучих дерев. Пошкодження стовбурів відбувається тривалий час й продовжується в даний час, про що свідчить наявність як минулорічних, так і свіжих обдирів кори. В цілому по насадженню пошкодження носить груповий характер. Суцільне пошкодження деревостану спостерігається в місцях облаштування годівниць. За рахунок життєдіяльності популяції копитних тварин відбувається ослаблення деревостанів, повне відмирання окремих дерев, створюються несприятливі умови для формування наступного покоління лісу (насадження поступово гинуть) (а.с.133-135 т.2).
Так, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що вказаний акт від 14.02.2018, в першу чергу, вказує, зокрема, на наявність минулорічних обдирів кори, однак не є виключним доказом, покладеним в основу судового рішення.
Відтак підстави для скасування п.4 оскаржуваного припису щодо забезпечення збереження лісових культур в кв.41 виділ 7 на площі 5 га та виділ на площі 3,7 га, кв.36 виділ 7 на площі 1,4 га відсутні.
З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про часткову доведеність порушення вимог природоохоронного законодавства з боку позивача.
Не дають підстав для скасування рішення судів попередніх інстанцій також інші, зазначені у касаційній скарзі, аргументи позивача, позаяк вони не применшують і не змінюють основних правових висновків та мотивів судів.
Суд також звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Замінити відповідача з Державної екологічної інспекції у Житомирській області на Державну екологічну інспекцію України.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" залишити без задоволення.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук