ПОСТАНОВА
Іменем України
06 березня 2020 року
Київ
справа №806/488/17
адміністративне провадження №К/9901/18982/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Губської О. А., Шевцової Н. В.
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС-Газтрейд» на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 у складі судді Липи В. А. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 у складі колегії суддів: Кузьменко Л. В., Іваненко Т. В., Франовської К. С., у справі № 806/488/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС-Газтрейд» до голови Житомирського обласного відділення Антимонопольного комітету України Безсмертного О. В. про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «СГС-Газтрейд» звернулось до суду з адміністративним позовом до голови Житомирського обласного відділення Антимонопольного комітету України Безсмертного О. В., в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу від 27.01.2017 № 1.20/5-115 про надання інформації.
2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.1. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. У зв`язку з дослідженням ринків роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами та дизельним пальним, скрапленим та стисненим газами, які використовуються в якості моторного палива, на підставі статей 3, 7, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 № 32-р, головою Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України винесена вимога № 1.20/5-115 про надання позивачем інформації.
3.2. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом оскільки вважає отриману вимогу незаконною.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції вказав на те, що відповідач у межах компетенції, відповідно до статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та статтею 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції», здійснює дослідження ринків роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами дизельним паливом згідно технологічних карт та схем здійснення моніторингів регіональних ринків. Судами було встановлено, що голови територіального відділення Антимонопольного комітету наділені правом запитувати інформацію надано їм законодавством про захист економічної конкуренції для реалізації покладених на них завдань. За таких обставин, судами зроблено висновок про те, що скеровуючи оскаржувану вимогу, відповідач діяв в силу приписів статей 7, 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» .
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
5.1. Доводи касаційної скарги, грунтуються на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково зроблено висновок про наявність у голови територіального відділення Антимонополього комітету України повноважень надсилати суб`єктам господарювання вимоги про надання інформації. Позивач посилається на те, що судами попередніх інстанцій було допущено порушення норми матеріального права, зокрема статей 7 та 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».
6. Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу, в яких орган державної влади просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
8. Колегія суддів зазначає, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.
9. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адмністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
10. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
11. Крім того, частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
12. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
13. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (в редакції, після 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
14. Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
15. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
16. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
17. Судами встановлено, що позивач, звертаючись із цим позовом, просить суд скасувати вимогу голови Житомирського обласного відділення Антимонопольного комітету України Безсмертного О. В. від 27.01.2017 № 1.20/5-115.
18. Водночас, приписами статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет» від 26.11.1993 № 3659-XII (надалі - Закон № 3659-XII) визначено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету, голови територіального відділення Антимонопольного комітету, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету, голови територіального відділення Антимонопольного комітету, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
19. Крім того, положеннями статті 22-1 Закону № 3659-XII встановлено, що суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету, голови територіального відділення Антимонопольного комітету, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольного комітету, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання.
20. Водночас, частинами першою та другою статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
21. Відтак, вказані норми прямо передбачають вирішення спору господарським судом, тобто законом установлено інший порядок судового провадження щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету України та його органів, ніж КАС України, а тому останній не поширює свою дію на спірні відносини.
22. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 820/2953/18, № 922/3506/18.
23. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
24. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
25. Таким чином, ураховуючи те, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскаржувані постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 підлягають скасуванню, із закриттям провадження у справі.
26. Відповідно до частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
27. За частиною третьою статті 354 КАС України у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
28. Наведені положення КАС України в контексті ухваленого рішення про закриття провадження у цій справі зумовлюють право позивача на подання до Верховного Суду заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
30. Керуючись ст. 341 345 349 354 356 357 359 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року N 460-IX, -
ПОСТАНОВИВ:
31. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС-Газтрейд» задовольнити частково.
32. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 у справі № 806/488/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС-Газтрейд» до голови Житомирського обласного відділення Антимонопольного комітету України Безсмертного О. В. про визнання протиправною та скасування вимоги - скасувати.
33. Провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС-Газтрейд» до голови Житомирського обласного відділення Антимонопольного комітету України Безсмертного О. В. про визнання протиправною та скасування вимоги - закрити.
34. Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до суду господарської юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
35. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.А. Губська
Н. В. Шевцова