ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 806/759/17

адміністративне провадження № К/9901/1514/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №806/759/17 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 (суддя Токарева М.С.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 (головуючий суддя Залімський І. Г. судді: Смілянець Е.С., Сушко О.О.),

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001701401 від 24.11.2016 на суму 217591,00 грн.; №0001721401 від 24.11.2016 на суму 437384,00 грн.; №0001711401 від 24.11.2016 на суму 100982,00 грн.; №0023361305 від 18.11.2016 на суму 210122,94 грн.; №0023371305 від 18.11.2016 на суму 9042,90 грн.; №0001691404 від 24.11.2016 на суму 344964,00 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.03.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018, позовні вимоги - задоволено частково. Визнано протиправними та скановано податкові повідомлення-рішення №0001701401 від 24.11.2016, №0001721401 від 24.11.2016, №0001711401 від 24.11.2016, №0023361305 від 18.11.2016, №0023371305 від 18.11.2016. У задоволенні решти позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2019 відкрито касаційне провадження у справі №806/759/17.

Ухвалою суду від 24.10.2022 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 25.10.2022.

Податковий орган звернувся до суду з клопотанням про заміну сторони її правонаступником.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

З урахуванням положень статті 52 КАС України, суд вважає, що клопотання представника відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником підлягає задоволенню.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області була проведена планова документальна виїзна перевірка ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 року по 30.06.2016 року.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт №77/06-30-14-01/32008278 від 04.11.2016 року.

В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акту порушення позивачем вимог :

пп.14.1.11. пп. 14.1.257. п.14.1. ст. 14., п.44.1., п.44.2. ст. 44, п.135.1., пп.135.5.4 п.135.5. ст. 135, п.138.2. ст. 138, пп.139.1.9. п.139. ст. 139, п.6 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, п.138.1 ст. 138, пп.140.4.2. п. 140.4. ст. 140 Податкового Кодексу України, що стало підставою до висновку про заниження податку на прибуток на суму 184943 грн та завищення позивачем від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 447438 грн;

п.44.1 ст44, п.п.14.1.257 п.14.1 ст14, п.185.1 ст.185, п.187.1, п.187.7 ст.187, п.189.1 п.189.9, п.198.1, п.198.2, п.198.3, абз. «г» п.198.5, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.7, 201.10 ст.201 ПК України, що стало підставою до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету в сумі 90129 грн;

пп. 164.1.2 п. 164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2, п. 168.1 ст.168 ПК України, що стало підставою до висновку, що позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 262,62 грн;

пп.1.3, пп.1.4. п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що стало підставою до висновку про несвоєчасне перерахуванням позивачем до бюджету військового збору;

п.39.4 ст.39 ПК України, що стало підставою до висновку що позивачем не подано у встановлені терміни звіт про контрольовані операції та недекларування у звіті про контрольовані операції за 2014 рік, господарських операцій зі Службою автомобільних доріг у Житомирській області.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

№0001701401 від 24.11.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 231179,00 грн;

№0001721401 від 24.11.2016 яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 447438,00 грн;

№0001711401 від 24.11.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 100982,00 грн;

№0023361305 від 18.11.2016, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 281215,36 грн;

№0023371305 від 18.11.2016, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 15753,98 грн;

№0001691404 від 24.11.2016 яким до позивача засновано штраф санкції на суму 344964,00 грн.

Не погодившись з прийнятими контролюючим органом рішеннями, Товариство звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків перевірки та правомірності оскаржуваних рішень, суди вважали, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Вважаючи, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального і порушено норми процесуального права, допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, податковий орган звернувся з касаційної скаргою. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що судами не враховано суперечливість документів, наданих позивачем, прийнято рішення без врахування фактичних обставин справи. В ході перевірки встановлено порушення філіями позивача, зокрема в частині неналежного відображення в податковому обліку простроченої кредиторської заборгованості, тимчасової податкової різниці, несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі №806/759/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, з якого слідує, що Товариство вважає доводи податкового органу необґрунтованими, вказує, що текст касаційної скарги не містить будь-якого обґрунтування неправомірності судових рішень. У відзиві Товариство просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У справі, що розглядається, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0001701401 слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем п.6 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України шляхом завищення інших витрат за рахунок віднесення до їх складу амортизації тимчасової податкової різниці, розрахунок по якій проведено невірно, всього в сумі 765913 грн., в т.ч. за: 2013 рік - 612731 грн.; 2014 рік - 153182 грн.

Згідно п.п.14.1.188 п.14.1 ст. 14 ПК України, податкова різниця - різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов`язань за національними положеннями (стандартами бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності, та доходами і витратами визначеними згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 підрозділу 4 розділу XX ПКУ, для визначення переліку об`єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до п. 145.1 ст. 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III ПКУ застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 01.04.2011 року. Вартість, яка амортизується, щодо кожного об`єкта 03, інших необоротних та НМА визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом І ПК України.

Пунктом 6 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується, як окремий об`єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років»

На виконання п.6 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України всіма філіями позивача станом на 01.04.2011 року були проведені інвентаризації та порівняння загальної вартості всіх груп 03, за даними бух обліку з загальною вартістю усіх груп ОФ, за даними податкового обліку, за результатом яких встановлено, що у філій «Андрушівський райавтодор», «Баранівський райавтодор», «Коростенський райавтодор», «Новоград-Волинський райавтодор», «Овруцький райавтодор», «Радомишльський райавтодор», «Черняхівський райавтодор», «Житомирська ДЕД», «Овруцька ДЕД» загальна вартість усіх груп 03, за даними бухгалтерського обліку менша ніж загальна вартість усіх груп ОФ за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III Податкового Кодексу України.

При цьому, різниця утворилась в наслідок використання різних методів нарахування амортизаційних відрахувань. Тобто, у податковому обліку, у зв`язку із застосуванням відмінного від бухгалтерського методу нарахування амортизації, зменшення залишкової вартості 03 відбувалося прискореними темпами.

Загальна сума тимчасової податкової різниці, яка виникла в результаті порівняння, була зазначена в додатку AM рядок А 15 Основні засоби до Декларації з податку на прибуток за II кв. 2011 року, що повністю відповідає роз`ясненням листа ДПАУ від 09.02.11 року № 3610/7/15- 0317. Сума тимчасової податкової різниці амортизувалась, як окремий об`єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.

Згідно пп. 133.1.1 п.133.1 ст. 133 ПК України «Платники податку», згідно ПК України платниками податку - резидентами є: суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. Тобто філії починаючи з 2015 року не є платниками податку на прибуток.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2015 рік та за 1 півріччя 2016 року до податкового органу позивач надавав на підставі консолідованої фінансової звітності, тобто філія «Червоноармійський райавтодор» податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2015 рік та за 1 півріччя 2016 року ні до податкового органу, до Позивача - не надавало.

З метою достовірного розрахунку декларації з податку на прибуток юридичною особою, основні засоби якої числяться на балансі філій як по бухгалтерському та податковому обліку, а також для запобігання викривлення суми об`єкта оподаткування, відповідно до п. 138.3 «Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об`єкта оподаткування» кожна філія Позивача надавала Додаток АМ «Інформації щодо нарахованої амортизації».

Суди відзначили, що в Акті перевірки філії «Червоноармійський райавтодор» не зазначено порушень п. 138.3 в часті нарахування амортизації. Тобто, відсутні підстави вказувати про заниження різниць, які виникають відповідно до ПК України в сумі 102927 грн.

Додаток РІ «Різниці» за період 2015 року, І кв. 2016 року Позивачем заповнено відповідно до п.138.2 ст. 138 «Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів» - фінансовий результат до оподаткування зменшується:- на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів.

Різниця між нарахованою амортизацією по бухгалтерському обліку та податковому обліку виникає в зв`язку з тим, що в бухгалтерському обліку згідно наказу про облікову політику на підприємстві прийнято виробничий метод, по податковій амортизації - прямолінійний.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 37, на підставі документів, зазначених у п. 135.2. цієї статті, та складаються, зокрема, з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті.

Відповідно пп. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 ПК України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За приписами п.135.2. ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суди з`ясували, що в порушення п.6 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення», працівники ДФС при перевірці достовірності розрахунку тимчасової податкової різниці проводили порівняння даних Декларацій по податку на прибуток та додатків К-1 до них - балансової вартості основних засобів по податковому обліку станом до 01.04.2011 року - 29279539грн, з даними проведеної інвентаризації після набрання чинності Податкового Кодексу України станом на 01.04.2011 року де вказана вартість основних засобів, на які має нараховуватись амортизація з 01.04.2011 року, в розмірі 49982355 грн (рядок А 15 Основні засоби додатку AM до декларації).

Крім того, тимчасова податкова різниця, яка визначалась станом 01.04.2011, була об`єктом перевірки податкового органу за наслідками якої складено акт від 10.05.2012 №538/22-2/32008278/0110 в якому зафіксовано відсутність помилок заповнення податкової звітності відносно тимчасової податкової різниці.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Товари/послуги, які отримані платником податку на додану вартість та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено у пункті 198.3 статті 198 ПКУ, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника податку відсутнє.

Стаття 257 ЦК України встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі впливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити, вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі впливом цього строку.

Таким чином, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку перед юридичною (або фізичною) особою залишається нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то така заборгованість на підставі пп.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України включається до складу інших доходів підприємства. Доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування та доходів від будь-якої діяльності, визначені за правилами бухгалтерського обліку.

Разом з цим, інститут позовної давності передбачає обставини, які є підставами для зупинення та переривання строку давності, вичерпний перелік яких встановлено ст.ст. 263 264 ЦК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Діями, які можуть свідчити визнання боргу, є: визнання пред`явленої претензії, зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору, письмове прохання відстрочити сплату боргу, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Встановлено, що між позивачем та ТОВ «Арніка» укладено договір купівлі-продажу №14 від 16.10.2008, відповідно до якого, ТОВ «Арніка» взяло на себе зобов`язання постачати і передавати у власність позивачу щебеневу продукцію, а позивач - приймати товар та своєчасно здійснювати його сплату на умовах даного договору. Відповідно до п.9.3 Договору де зазначено, що припинення дії Договору не звільняє Сторони від здійснення взаємних розрахунків, що виникли в зв`язку з цим Договором.

Пунктом 6.2 договору №14 від 16.10.2008 року передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2010.

При цьому, факт підписання сторонами актів звіряння взаємних розрахунків станом на 01.12.2012, 17.03.2014 та на 01.09.2015 підтверджує факт переривання строків давності. Тому, кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «Арніка» станом на час проведення перевірки не повинна була включатись до складу доходу.

По філії «Зарічанська ДЕД» встановлено, що по контрагенту ПАТ «БУ №813», код ЄДРПОУ 01383865, як станом на 01.01.2013 року, так і станом на 30.06.2016 року рахується кредиторська заборгованість в сумі 153158,88 грн.

Дана кредиторська заборгованість виникла в листопаді 2011 року, проте вона не включена до доходів підприємства відповідно до законодавчих вимог у 2014 році, оскільки була предметом судового розгляду у справах № 910/4416/14, № 910/8904/14, № 910/19218/13.

Крім того, між позивачем та ПАТ «БУ №813» підписані угоди про зарахування зустрічних вимог від 30.09.2011 та від 25.12.2012.

Встановлено, що в жовтні 2013 року філією «Малинський райавтодор» було списано ВАЗ 21101 2007 року випуску. Списання проведено на основі наказу Позивача №110 від 15.10.2013 року та згідно вимог (п.6П(С)Б07). Постійно діючою комісією, яка створена наказом про Облікову політику підприємства було проведено огляд, висновок комісії: «не відповідає вимогам безпеки по технічному стану, знос основних вузлів та агрегатів. Підлягає списанню».

Акт встановленої форми № 03-4, де зазначено оприбуткування запасних деталей та металобрухту на суму 15195,93 грн при перевірці було надано. Згідно ПК України списання 03, оприбуткування запасних частин та металобрухту не вважається постачанням, тому ПДВ з нею на суму - 3039,00 грн не виникає.

Основні засоби обліковують на балансі підприємства доти, поки визнають активами.

Тобто як мінімум, поки їх використання приносить економічні вигоди (п.6П(С)Б07), але коли ОЗ перестає відповідати критеріям активу, його слід списати з балансу п.ЗЗ П(С)БО).

Згідно зі пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Підпунктом 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Відповідно до підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Згідно п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України визначено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування пені розпочинається:

при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

У ході судового розгляду справи було встановлено, що у позивачем при нарахуванні сум доходів працівникам було визначено зобов`язання з ПДФО та військового збору, проте їх своєчасно не було перераховано до бюджету у зв`язку з тим, що нарахований дохід не було своєчасно виплачено працівникам.

У свою чергу, під час виплати кожної суми доходів працівникам, позивач обов`язково перераховував суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Несвоєчасність сплати ПДФО та військового збору зумовлена не невчасним перерахуванням сум вказаних платежів, а несвоєчасністю виплати заробітної плати. При цьому, під час виплати сум заробітної плати суми ПДФО та військового збору перераховувались до відповідного бюджету.

До того ж, в акті перевірки, в розділі «Визначення бази оподаткування, повнота нарахування, утримання та своєчасність сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб», зазначено що перевіркою правильності застосування бази оподаткування розміру ставок податку щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих), зокрема у формі зарплати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, а також інших оподаткованих доходів порушень не встановлено.

Розглянувши посилання контролюючого органу на те, що при проведенні перевірки позивачем не було надано при зверненні до посадових осіб підприємства документів на отримання ТМЦ або журналів ордерів за період оприбуткування товарів для встановлення факту віднесення до податкового кредиту ПДВ, суди правильно вказали, що платники податків не обмежені у праві довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавалися під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику податків як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником нових доказів.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків перевірки та правомірності оскаржуваних рішень, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що у цій справі наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Крім того, обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 52 345 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача про заміну сторони її правонаступником задовольнити. Замінити Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області.

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області залишити без задоволення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі №806/759/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду