ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року

м. Київ

справа №806/965/17

адміністративне провадження №К/9901/16441/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабрадорит»

до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабрадорит»

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Кузьменко Л.В., суддів Іваненко Т.В., Франовської К.С.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабрадорит» (далі - ТОВ «Лабрадорит», позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просило:

визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ТОВ "Лабрадорит" у наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки загальною площею 7,6962 га, кадастровий номер 1822582401:01:005:0013, яка надана в оренду Товариству для будівництва комплексу заводів по глибокій переробці каменю та виробництва щебню, що знаходиться в с. Кам`яний Брід, Кам`янобрідської сільської ради, Коростишівського району, Житомирської області;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області видати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки ТОВ "Лабрадорит" загальною площею 7,6962 га, кадастровий номер 1822582401:01:005:0013, яка надана в оренду товариству для будівництва комплексу заводів по глибокій переробці каменю та виробництва щебню, що знаходиться в с. Кам`яний Брід, Кам`янобрідської сільської ради, Коростишівського району, Житомирської області.

В обґрунтування позову ТОВ "Лабрадорит" зазначало, що у лютому 2017 року звернулося із заявою до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про видачу дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки, в чому йому було відмовлено листом від 24 грудня 2017 року. Усунувши недоліки, підприємство 14 березня 2017 року повторно подало заяву з усіма необхідними документами. Однак, за результатами розгляду таких документів, відповідач знову відмовив у наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву, посилаючись на недотримання порядку подачі документів. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки Товариством було подано всі необхідні документи, передбачені чинним законодавством.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки загальною площею 7,6962 га, кадастровий номер 1822582401:01:005:0013, яка надана в оренду Товариству для будівництва комплексу заводів по глибокій переробці каменю та виробництва щебню, що знаходиться в с. Кам`яний Брід, Кам`янобрідської сільської ради, Коростишівського району, Житомирської області.

Крім того, оскільки судом першої інстанції було встановлено протиправність дій Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ТОВ "Лабрадорит" у наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, то цей суд дійшов висновку, що для повного захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області видати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки ТОВ "Лабрадорит" загальною площею 7,6962 га, кадастровий номер 1822582401:01:005:0013, яка надана в оренду товариству для будівництва комплексу заводів по глибокій переробці каменю та виробництва щебню, що знаходиться в с. Кам`яний Брід, Кам`янобрідської сільської ради, Коростишівського району, Житомирської області.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задоволено частково. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року скасовано в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки ТОВ "Лабрадорит" загальною площею 7,6962 га, кадастровий номер 1822582401:01:005:0013, яка надана в оренду ТОВ "Лабрадорит" для будівництва комплексу заводів по глибокій переробці каменю та виробництва щебню, що знаходиться в селі Кам`яний Брід, Кам`янобрідської сільської ради, Коростишівського району, Житомирської області. Прийнято в цій частині нову постанову, якою зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" щодо видачі дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки ТОВ "Лабрадорит" загальною площею 7,6962 га, кадастровий номер 1822582401:01:005:0013, яка надана в оренду ТОВ "Лабрадорит" для будівництва комплексу заводів по глибокій переробці каменю та виробництва щебню, що знаходиться в селі Кам`яний Брід, Кам`янобрідської сільської ради, Коростишівського району, Житомирської області. В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року залишено без змін.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву ( родючого шару ґрунту) земельної ділянки загальною площею 7,6962 га, кадастровий номер 1822582401:01:005:0013, яка надана в оренду товариству для будівництва комплексу заводів по глибокій переробці каменю та виробництва щебню, що знаходиться в с. Кам`яний Брід, Кам`янобрідської сільської ради, Коростишівського району, Житомирської області. Водночас щодо задоволення судом першої інстанції позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що така вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що пунктом другим частини четвертої статті 105 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. Крім того, відповідно до пункту 3 частини другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Скаржник наголошує на тому, що, визнавши протиправність дій відповідача, посилаючись на дискреційність повноважень відповідача та зобов`язавши його повторно розглянути заяву ТОВ "Лабрадорит», неможливо стверджувати про обрання судом ефективного способу захисту порушених прав позивача.

Скаржник вважає, що у випадку визнання протиправною відмову у видачі дозволу, єдиним логічним, справедливим та законним способом захисту права позивача залишається покладення судом на відповідача обов`язку прийняти рішення про видачу дозволу, оскільки законодавство не передбачає для відповідача іншого виду рішення.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №806/965/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 9 вересня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №806/965/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 10 вересня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що в лютому 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, а саме: земельної ділянки загальною площею 7,6962 га кадастровий номер 1822582401:01:005:0013, яка надана в оренду Товариству для будівництва комплексу заводів по глибокій переробці каменю та виробництва щебню, що знаходиться в с. Кам`яний Брід Кам`янобрідської сільської ради Коростишівського району Житомирської області.

24 лютого 2017 року, листом №28-6-0.43-2582/2-17, відповідачем відмовлено у видачі дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, посилаючись на відсутність деяких документів необхідних для видачі такого дозволу.

9 березня 2017 року усунувши недоліки попередньої заяви, позивач повторно звернувся до відповідача із заявою.

За результатами розгляду заяви та поданих документів відповідачем, листом від 14 березня 2017 року №28-6-0.43-18/90-17 позивачу відмовлено у видачі дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки. Відмова мотивована тим, що у поданих на розгляд документах відсутні: проект землеустрою із зазначенням його розробника, копія ліцензії на проведення робіт із землеустрою; копія договору на виконання земляних робіт земельної ділянки з іншою фізичною чи юридичною особою.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Спірні правовідносини у цій справі регулюються Земельним кодексом України, законами України "Про охорону земель" від 19 червня 2003 року №962-IV (далі - Закон №962-IV), "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року №858-VI (далі - Закон №858-VI) та Порядком видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженим Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 грудня 2005 року №1 (далі - Порядок №1).

Згідно зі статтею 1 Закону №962-IV ґрунт - це природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості.

Законодавством України передбачено, що ґрунти визнані об`єктом особливої правової охорони.

Відповідно до статті 168 Земельного кодексу України при здійсненні діяльності, пов`язаної із порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей. Здійснення такої діяльності можливе за умови отримання спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок - це офіційний документ, який видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою і дає право власнику земельної ділянки чи землекористувачу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

Отримання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок регулюється Порядком №1.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку №1 власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов`язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Дозвіл видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою, в якому повинні бути визначені умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №1 для отримання дозволу власник земельної ділянки, землекористувач або їх представник звертається із письмовою заявою до відповідного органу Держкомзему (далі - інспекційного органу Держкомзему).

Згідно пункту 4.2 Порядку №1 до заяви (додаток 1) додаються такі документи: копія документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою; копія паспорта громадянина (для військових - посвідчення офіцера; юридичних осіб - копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копія статуту (положення), інформація щодо прізвища, ім`я та по батькові керівника (заступника), а також особи, відповідальної за додержання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, їх номери телефонів; представників - копія паспорта громадянина /посвідчення офіцера/, довіреність на отримання дозволу, інформація щодо прізвища, ім`я та по батькові особи, відповідальної за додержання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, її номер телефону); проект землеустрою із зазначенням його розробника, копія ліцензії на проведення робіт із землеустрою; копія агрохімічного паспорта земельної ділянки; копія договору на виконання земляних робіт (у разі якщо заявник уклав договір на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки з іншою фізичною чи юридичною особою), прізвище, ім`я та по батькові особи, відповідальної за додержання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, її номер телефону; копія документа, що підтверджує сплату коштів за відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (у разі їх наявності).

Відповідно до пункту 4.5 Порядку №1 за результатами розгляду матеріалів інспекційний орган Держкомзему видає дозвіл чи відмовляє у його видачі. У разі відмови у видачі дозволу інспекційний орган Держкомзему письмово повідомляє про це заявника із зазначенням причин відмови.

Із аналізу вищенаведеного випливає, що для отримання дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву землекористувачі звертаються до відповідного органу Держкомзему із заявою та документами, за наслідками розгляду якої надається дозвіл чи відмовляється у його видачі, про що письмово повідомляється заявнику із зазначенням причини такої відмови.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно опису документів, які надані адміністратором для проведення реєстрації заяви про видачу дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, було надано: заяву на отримання дозволу; копію документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою (договір оренди); копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, інформацію щодо прізвища, імені та по батькові особи, відповідальної за додержання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, її номер телефону; представників - копія документа, що посвідчує особу, довіреність на отримання дозволу; робочий проект землеустрою, затверджений в установленому законом порядку, із зазначенням його розробника; копію агрохімічного паспорта земельної ділянки; копію документа, що підтверджує сплату коштів за відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.

Водночас, судом апеляційної інстанції під час судового розгляду із поданих позивачем до відповідача заяви та документів на отримання спеціального дозволу було встановлено, що заявник, зазначивши особу, яка є відповідальною за додержанням умов зняття, збереження та використання родючого шару ґрунту на підприємстві, конкретно не вказав про виконання земляних робіт власними силами та не надав підтверджуючих документів стосовно об`єктивної можливості це забезпечити.

Зазначене є свідченням того, що позивачем не в повній мірі було дотримано процедуру подання документів, передбачену пунктом 4.2 Порядку №1.

З приводу доводів касаційної скарги про те, що у випадку визнання протиправною відмови у видачі дозволу, єдиним справедливим та законним способом захисту права позивача залишається покладення судом на відповідача обов`язку прийняти рішення - про видачу дозволу і зазначене не є втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Таким чином, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі №826/17220/17.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що за встановлених вище обставин ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" щодо видачі дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки ТОВ "Лабрадорит" загальною площею 7,6962 га, кадастровий номер 1822582401:01:005:0013, яка надана в оренду ТОВ "Лабрадорит" для будівництва комплексу заводів по глибокій переробці каменю та виробництва щебню, що знаходиться в селі Кам`яний Брід, Кам`янобрідської сільської ради, Коростишівського району, Житомирської області.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабрадорит» залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко