№ 807/160/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2020 року

Київ

справа №807/160/18

адміністративне провадження №К/9901/62269/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року (суддя: Дору Ю.Ю.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року (судді: Глушко І.В., Макарик В.Я., Судова-Хомюк Н.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати накази начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №163 від 24 січня 2018 року та №16 о/с від 30 січня 2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення; поновити на посаді слідчого відділення Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 31 січня 2018 року до моменту фактичного поновлення на службі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неправомірність притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення через перебування його 09 січня 2018 року під час несення служби у стані алкогольного сп`яніння.

На переконання позивача при проведенні службової перевірки окрім протоколу № 47 від 09 січня 2018 щодо проведення огляду ОСОБА_1 особами, які проводили перевірку, не було враховано, що під час несення служби він вживав ліки, які могли вплинути на результати його медичного огляду на стан сп`яніння.

Позивач зазначає, що під час проведення службової перевірки не перевірено та не отримано в речовій службі ГУНП в Закарпатській області речовий атестат позивача та не враховано того факту, що за час дії Закону України «Про Національну поліцію» та перебування позивача на посаді слідчого його форменим одягом (одностроєм відповідно до закону) забезпечено не було.

Також не враховано пояснення позивача щодо його відсутності (як слідчого додаткової СОГ) нетривалий час у зв`язку з крайньою необхідністю після 21 години, що дозволено відповідно до п.6.15 розділу VІ Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 22 жовтня 2012 року № 960.

Вказував, що за час служби в ОВС (18 р. 5 міс.) він був нагороджений відзнакою МВС «За відзнаку в службі» ІІ ступеня, медаллю «За сумлінну службу» ІІІ ступеня та іншими 23 заохоченнями та не мав жодних дисциплінарних стягнень, пов`язаних з порушенням дисципліни.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, яким погодився апеляційний адміністративні суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки дослідженими доказами підтверджено порушення службової дисципліни зі сторони позивача, вимог пункту 8 статті 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статей 1, 2, 7 Закону України „Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", пункту 2 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 № 1179, пункту 6.14 Розділу VI Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України від 22 жовтня 2012 року №940 та вимог пунктів 1-3 статті 18 Закону України „Про Національну поліцію", що проявилося у відсутності на період перевірки на службі, перебуванні без однострою та перебуванні на службі у нетверезому стані.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг.

Позивач у касаційній скарзі вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року, та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року і ухвалити нову про задоволення позову.

Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

Зокрема зазначає, що службове розслідування відносно порушень, вчинених позивачем проведено з порушенням вимог п.6.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України 12 березня 2013 року № 230, а оскаржувані накази начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області прийняті всупереч статей 8 21 22 28 43 62 Конституції України, Закону України «Про національну поліцію», Закону України «Про дисциплінарний статус органів внутрішніх справ України, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016, Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України від 22 жовтня 2012 року № 940, Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є незаконними та підлягають скасуванню.

Позиція інших учасників справи.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Желтобрюх І.Л., суддів: Білоус О.В., Стрелець Т.Г.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року № 561/0/78/19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Позивач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України 02 серпня 1999 року.

06 листопада 2015 року відповідно до наказу УМВС України в Закарпатській області № 247 о/с від 06 листопада 2015 року звільнений зі служби в органах внутрішніх справ України та 07 листопада 2015 року та прийнятий на службу до Національної поліції і призначений на посаду слідчого відділення Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з присвоєнням спеціального звання майор поліції (наказ ГУНП в Закарпатській області № 11 о/с від 07 листопада 2015 року).

09 січня 2018 року о 02.15 год. мобільною групою ГУНП в Закарпатській області здійснено перевірку несіння служби нарядами Хустського ВП ГУНП. Під час перевірки виявлено, що свідчий СВ Хустського ВП ГУНП майор поліції ОСОБА_1 перебував на службі в стані алкогольного сп`яніння (0,7 проміле).

Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 09 січня 2018 року № 38 призначено службове розслідування за фактом перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння під час перебування на службі 09 січня 2018 року о 02.15 год.

Як свідчать матеріали справи, та встановлено висновком службового розслідування 09 січня 2018 року о 02.15 годині під час оголошення збору членів слідчо - оперативної групи було встановлено відсутність на службі слідчого, слідчого відділу Хустськоп ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 .. Позивач прибув до адміністративної будівлі відділу поліції протягом 30 хвилин з моменту збору з вогнепальною зброєю, без однострою та спецзасобів. У ході розмови з позивачем у перевіряючих виникли підозри про перебування його на службі в стані алкогольного сп`яніння.

За результатами освідчення на стан сп`яніння позивача, яке проведено за допомогою приладу "Драгер" 09 січня 2018 року о 02.49 годин, встановлено перебування його в стані алкогольного сп`яніння із результатом тесту № 5765 - 0.57% проміле.

При цьому факт перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння підтверджений поясненнями осіб які заступили на добове чергування 08 січня 2018 року та начальника сектору кадрового забезпечення Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області.

На підставі висновку від 23 січня 2018 року за результатами службового розслідування відносно позивача Головним управлінням Національної поліції у Закарпатській області прийнято наказ від 24 січня 2018 року № 163 «Про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом відповідача від 30 січня 2018 року № 16 о/с відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» позивача за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту НП) звільнено зі служби в поліції з посади слідчого відділення Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 31 січня 2018 року.

Не погоджуючись з наказами №163 від 24 січня 2018 року та №16 о/с від 30 січня 2018 року позивач звернувся до суду.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Згідно з пунктами 6, 10 статті 77 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, (далі - Дисциплінарний статут) дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Згідно із статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно із статтею 14 Дисциплінарного статуту Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Правила етичної поведінки поліцейського, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 №1179.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаних Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Відповідно до пункту 3 розділу 5 Правил, керівник підрозділу поліції повинен: бути прикладом у дотримання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, визначених Правилами, а також вимагати їх дотримання від підлеглих; відповідати за віддані розпорядження і накази, наслідки їх реалізації, відповідність їх законодавству України; об`єктивно оцінювати виконання службових обов`язків підлеглими, а в разі порушення норм законодавства України або недотримання вимог Правил - ініціювати притягнення їх до відповідальності згідно із законодавством України; заохочувати етичну поведінку.

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

З тексту Присяги, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Наявність чи відсутність в діях поліцейського складу дисциплінарного проступку встановлюється за результатами проведеного службового розслідування.

Факт перебування позивача 08 січня 2018 року на службі слідчого, слідчого відділу Хустськоп ГУНП в Закарпатській області майора поліції в стані алкогольного сп`яніння встановлено службовим розслідуванням і такий факт підтверджується поясненнями осіб які заступили на добове чергування 08 січня 2018 року та начальника сектору кадрового забезпечення Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області.

Також перевірка освідчення позивача стан алкогольного сп`яніння проводилось у присутності відповідального по підрозділу заступника начальника відділу поліції- начальника слідчого відділу Хустського ВП ГУНП Капцоша О.В. , старшого інспектора - чергового СРПП № 2 Хустського ВП ГУ НІ 1 Томишина І.В., помічника чергового СРПП № 4 Хустського ВП ГУНП Томишина І.В., інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції в Закарпатській області Григоренком О.С..

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Судами в межах розгляду цієї справи надавалась правова оцінка обставинам наявності вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Стосовно застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу, яким є звільнення з поліції, Суд вважає, що передування працівника поліції під час несення служби в стані алкогольного сп`яніння є грубим порушенням службової дисципліни, принижує та дискредитує як самого працівника поліції, так і органи поліції в цілому.

Відтак, доводи позивача щодо відсутності належного сертифікату приладу газоаналізатор Alcotest 6810 № ARBL 0832 не знайшли свого підтвердження, оскільки згідно наявного у матеріалах справи свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/8067 від 25 жовтня 2017 року, встановлено, що прилад з допомогою якого було проведено освідчення на стан сп`яніння позивача - газоаналізатор Alcotest 6810 № ARBL 0832 відповідає вимогам МПУ 066/05-2013 (а.с.а.с.111-112).

Крім того, перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння легкого ступеню (0.7 % проміле) підтверджується протоколом медичного огляду № 47 від 09 січня 2018 року Хустській районній лікарні, який проведено о 03.10 годині (а.с.114).

Посилання позивача на те, що під час перевірки він перебував під дією лікарських засобів через амбулаторне лікування, що могло вплинути на результати проведеного медичного огляду на стан сп`яніння спростовуються листом Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи №1230 від 13 березня 2018 року, скерованим на запит адвоката Кричфалушій І.І. №б/н від 15 лютого 2018 року, яким роз`яснено, що настойка прополіса (краплі), афлубін (краплі, леспенефріл (краплі), валокордин (краплі), корвалол (краплі) є медичними препаратами, які виготовлені на 70° етиловому спирті та у людини, яка вживала ці медичні препарати, може піднятись рівень алкоголю в крові; вживання зазначених вище лікарських засобів на людину, яка перебуває на роботі, не знижує працездатність людини; якщо людині призначені вище зазначені ліки, ніяких візуальних ознак не повинно бути; визначити стан перебування людини під впливом лікарських засобів з вмістом етанолу можна тільки дослідженням газохроматографічним методом крові з вени на наявність та кількість етилового спирту.

Доводи касаційної скарги щодо наявності поважних причин перебування позивача поза межами робочого місця в період здійснення перевірки 09 січня 2018 року через хворобливий стан сина, а також неповне з`ясування обставин щодо отримання позивачем однострою для поліцейського не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки основною підставою для призначення службового розслідування стало перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння під час несення служби 09 січня 2018 року о 02.15 год.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які належним чином перевірені судами.

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії» (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).

Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 4 343 350 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов