ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 807/1673/15

касаційне провадження № К/9901/30969/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ ДФС у Закарпатській області (далі - Інспекція) на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 (суддя Гаврилко С.Є.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 (головуючий суддя - Шавель Р.М., судді - Бруновська Н.В., Улицький В.З.) у справі за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» (далі - Підприємство) до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Підприємство звернулось до суду з позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.02.2015 № 0002751501/1/07-01-1501/03344326/1323 та № 0002781501/2/07-01-15-01/03344326/1325.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, оскільки податковий орган порушив вимоги Податкового кодексу України, що визначають підстави проведення перевірок, а саме: у наказу від 22.01.2015 № 31 «Про проведення перевірки суб`єкта господарювання» не було зазначено чи є перевірка плановою, чи позаплановою; перевірка, призначена на 31.01.2015, не може бути плановою, оскільки така перевірка не включена до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відповідно до пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, а також не мітить вказівки на жодну із обставин, визначених пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, для проведення позапланової перевірки; всупереч положень пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України контролюючим органом не дотримано 10-денного строку для надсилання наказу та повідомлення про проведення перевірки.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 29.11.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 16.02.2015 № 0002751501/1/07-01-1501/03344326/1323 та № 0002781501/2/07-01-15-01/03344326/1325.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій вмотивовані тим, що визнання у судовому порядку протиправними дій Інспекції щодо проведення перевірки Підприємства є підставою для висновку про те, що прийняті на підставі результатів такої перевірки податкові повідомлення-рішення не можна вважати правомірними.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 01.06.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що скасування наказу на проведення перевірки після її фактичного проведення не може бути достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін з підстав того, що судовим рішенням у справі № 807/363/15, яке набрало законної сили, було не лише скасовано наказ від 22.01.2015 № 31 «Про проведення перевірки суб`єкта господарювання», а й визнано протиправними дії Інспекції щодо проведення 31.01.2015 документальної невиїзної позапланової перевірки Підприємства.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.11.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за на явними у справі матеріалами з 02.11.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи скаржника та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, наступних підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 22.01.2015 Інспекція прийняла наказ № 31 Про проведення перевірки суб`єкта господарювання», згідно якого документальна невиїзна перевірка буде здійснюватися з 31.01.2015 тривалістю 1 день щодо дотримання Підприємством строків сплати (перерахування) податку на додану вартість по рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №76 від 12.11.2014, декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року. Зазначений наказ був надісланий позивачу засобами поштового звязку 23.01.2015 та отриманий ним 26.01.2015. Разом з наказом від 22.01.2015 №31 Інспекцією було надіслано Підприємству повідомлення №409/10/07-01-15-01 від 22.01.2015, згідно якого позивача запрошено 31.01.2015 о 11:00 год. до каб.№203 щодо питання своєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість та складання протоколів на посадових осіб.

На підставі наказу № 31 від 22.01.2015 Інспекція провела документальну невиїзну перевірку Підприємства, результати якої оформлені актом № 26/07-01-15-01 від 31.01.2015, за висновками якого Підприємством були порушені вимоги пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, а саме: порушено строки сплати (перерахування) податку на додану вартість за період рішення ОДПС України про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання (стаття 100 Податкового кодексу України) №76 від 12.11.2014, декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 16.02.2015: № 0002751501/1/07-01-1501/03344326/1323, яким застосувала до Підприємства штраф у розмірі 10% у сумі 98122,49 грн. за платежем: податок на додану вартість; № 0002781501/2/07-01-15-01/03344326/1325, яким застосувала до Підприємства штраф у розмірі 20% у сумі 513,70 грн. за платежем: податок на додану вартість.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із абзацом 4 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до абзацу пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Положеннями пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, законодавством встановлений обов`язок контролюючого органу повідомити платника податків про дату початку та місце проведення перевірки, а платнику, в свою чергу, гарантується право оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього.

Матеріалами справи підтверджується, що Підприємством було реалізоване право на оскарження наказу про призначення перевірки у судовому порядку, за наслідками якого постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 у справі № 807/363/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2015, позов Підприємства був задоволений: визнати протиправними дії Інспекції по проведенню 31.01.2015 документальної невиїзної перевірки Підприємства щодо дотримання строків сплати (перерахування) податку на додану вартість по рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №76 від 12.11.2014, декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, рішення про проведення якої оформлене наказом від 22.01.2015 №31 «Про проведення перевірки суб`єкта господарювання», в частині порушення вимог статей 77-79 Податкового кодексу України, пункту 21.1 статті 21, підпункту 20.1.1 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України та частини другої статті 19 Конституції України; визнано незаконним та скасовано наказ Інспекції від 22.01.2015 №31 «Про проведення перевірки суб`єкта господарювання».

Оскільки за результатом реалізації Підприємством права на оскарження дії та наказу Інспекції про призначення та проведення невиїзної документальної перевірки, результати якої оформлені актом актом № 26/07-01-15-01 від 31.01.2015, судовим рішенням було встановлено незаконність призначенян та проведення такої перевірки, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових наслідків такої та наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 та ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає, що у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: аналізованими нормами Податкового кодексу України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова