ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 807/1826/16

адміністративне провадження № К/9901/39891/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Чиркіна С. М., Шарапи В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі головуючого судді Коваль Р. Й.) від 24 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, Відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання скасувати реєстраційні записи і накази та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - ГУ ДФС у Закарпатській області), Відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської рад (далі - Відділ держреєстрації) про визнання протиправними дій, визнання незаконними реєстраційні записи від 23 лютого 2012 року про державну реєстрацію змін до відомостей та установчих документів Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України у Закарпатській області, а також зобов`язання скасувати реєстраційні записи і накази.

Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 18 листопада 2016 року залишив позов без руху, надавши ОСОБА_1 строк до 02 грудня 2016 року для усунення недоліків, а саме: сплатити судовий збір та викласти обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка оскаржила ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року в апеляційному порядку.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 грудня 2016 року залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху у зв`язку з несплатою судового збору за її подання, а ухвалою від 24 січня 2017 року повернув позивачці її скаргу, оскільки нею не було виконано вимоги попередньої ухвали.

Не погодившись з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року про залишення її апеляційної скарги без руху, 10 січня 2017 року ОСОБА_1 направила до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 січня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд.«Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 січня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, Львівський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що ОСОБА_1 на виконання ч. 6 ст. 187 КАС України (тут і дала - у редакції, яка діяла на момент звернення до суду з апеляційною скаргою) не додала до такої скарги документ про сплату судового збору.

Судова колегія Верховного Суду з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 КАС України до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 187 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

За приписами ч. 2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 вказаної статті визначено ставки судового збору, відповідно до якої за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата становила 1 378,00 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що ставка судового збору за подання даної апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції становила 1378,00 грн.

Колегія суддів також погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для звільнення позивачки від сплати судового збору, оскільки в матеріалах справи наявне підтвердження, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України і отримує пенсію, розмір якої ані на вимогу суду першої інстанції, ані апеляційного суду позивачка не зазначила. ОСОБА_1 не надала довідку з пенсійного органу й до суду касаційної інстанції.

Крім того, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали від 16 грудня 2016 року Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 січня 2017 року повернув ОСОБА_1 її апеляційну скаргу разом з доданими до неї документами.

Указана вище ухвала про повернення апеляційної скарги за приписами КАС України набрала законної сили з моменту її прийняття. Позивачка не оскаржувала таку ухвалу в касаційному порядку. При цьому за положеннями КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє позивачку права на повторне звернення до суду апеляційної інстанції після усунення встановлених недоліків.

Таким чином, ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 є виконаною, оскільки така скарга повернута позивачці.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що Львівський апеляційний адміністративний суд при постановленні оскаржуваної ухвали не порушив норми процесуального права, які б могли призвести до скасування рішення.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС ( у редакції Закону № 2147-VII ) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді

С. М. Чиркін

В. М. Шарапа