ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2020 року

Київ

справа №807/372/15

касаційне провадження №К/9901/19558/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Електрі» (далі - Підприємство) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 (головуючий суддя - Попко Я.С., судді - Хобор Р.Б., Сеник Р.П.) у справі за позовом Приватного підприємства «Електрі» до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області, правонаступником якої є Ужгородська об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Закарпатській області (далі - Інспекція), про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило: визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції від 20.02.2015 № 1429/10/07-01-22-010 про непогодження застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 07.05.2012 № 0001072341; зобов`язати Інспекцію повторно розглянути заяву Підприємства від 12.02.2015 про застосування податкового компромісу в частині погодження податкового компромісу до податкових зобов`язань по податковому повідомленню-рішенню від 07.05.2012 № 0001072341 з податку на додану вартість на суму податкового зобов`язання у розмірі 13652,50 грн. та відобразити у інтегрованій картці Підприємства за платежем 3014010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт (послуг)» узгодження податкових зобов`язань Підприємства за податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2012 № 0001072341 у розмірі 13652,50 грн. по досягненню Підприємством податкового компромісу.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалось на те, що 13.02.2015 воно звернулось до Інспекції із пропозицією про досягнення податкового компромісу по неузгодженому податковому повідомленню-рішенню від 07.05.2012 № 0001072341, оскільки на даний час справа № 807/1969/14 по оскарженню зазначеного податкового повідомлення-рішення перебуває в провадженні у Львівському апеляційному адміністративному суді, з урахуванням того, що суму податкового компромісу у розмірі 5% від суми, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, Підприємством було сплачено 13.02.2015 (проведено банком 16.02.2015). Також Підприємство посилалось на те, що 04.06.2014 сума 13656,50 грн. була виведена Інспекцією з реєстру податкових повідомлень-рішень.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 07.10.2015 позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення Інспекції від 20.02.2015 № 1429/10/07-01-22-010 про непогодження застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 07.05.2012 № 0001072341; зобов`язав Інспекцію повторно розглянути заяву Підприємства від 12.02.2015 про застосування податкового компромісу в частині погодження податкового компромісу до податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 № 0001072341. У задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди першої інстанції виходив з того, що: станом на день подання Підприємством заяви про застосування податкового компромісу сума податкових зобов`язань, визначена податковим повідомленням-рішенням, була неузгодженою, оскільки була оскаржена у судовому порядку у справі № 807/1969/14; з облікової картки Підприємства по платежу «податок на додану вартість» вбачається, що сума 13656,00 грн. 04.06.2014 була виведена податковим органом з реєстру податкових повідомлень-рішень.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 26.04.2016 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 у справі № 2а-0770/2028/12, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2014, Підприємству було відмовлено у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 № 0001072341, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.07.2014 Підприємству було відмовлено у відкритті касаційного провадження на зазначені судові рішення, з огляду на що станом на день звернення Підприємством із заявою про застосування податкового компромісу сума податкових зобов`язань, визначена податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2012 № 0001072341, була узгодженою, тоді як повторне звернення позивача до суду із позовом про скасування цього ж податкового повідомлення-рішення, наслідком чого стало постановлення Закарпатським окружним адміністративним судом ухвали про закриття провадження у справі № 807/1969/14, яка була оскаржена Підприємством до Львівського апеляційного адміністративного суду, не надає зазначеній сумі податкових зобов`язань статусу неузгодженої, у зв`язку з чим застосування податкового компромісу є неможливим.

Підприємство оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.05.2016 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що: Підприємством в межах 1095 днів повторно звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 № 0001072341, який ухвалою від 04.08.2014 закрив провадження у справі № 807/1969/14 в частині скасування податкового повідомлення-рішення, яка була оскаржена Підприємством до Львівського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 26.09.2014 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства, з огляду на що сума 13656,00 грн. 04.06.2014 була виведена податковим органом з реєстру податкових повідомлень-рішень, що підтверджує факт того, що зазначена сума є неузгодженою, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Інспекція не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

У відповідності до положень частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній від 15.12.2017) у справі здійснено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Ужгородською об`єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Закарпатській області.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.04.2020 прийняв касаційну скаргу Підприємства до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 14.04.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що на підставі висновків акту перевірки № 479/22-01/37637037 від 27.04.2012 Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001072341 від 07.05.2012, яким збільшила Підприємству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 13652,50 грн., у тому числі: 10922,00 грн. - за основним платежем, 2730,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене Підприємством у судовому порядку, за результатами якого Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 19.12.2012 у справі № 2а-0770/2028/12, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2014, відмовив Підприємству у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 № 0001072341. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.07.2014 відмовив Підприємству у відкритті касаційного провадження на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2014 у справі № 2а-0770/2028/12.

Разом з цим, Підприємство звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001072341 від 07.05.2012 та податкової вимоги № 311-25 від 24.04.2014, який ухвалою від 06.06.2014 відкрив провадження у справі № 807/1968/14, а ухвалою від 04.08.2014 - закрив провадження у справі № 807/1969/14 в частині позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001072341 від 07.05.2012 на підставі пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), яка була оскаржена Підприємством до Львівського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 26.09.2014 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства.

13.02.2015 Підприємство звернулось до Інспекції із пропозицією № 001 від 12.02.2015 про досягнення податкового компромісу по неузгодженому податковому повідомленню-рішенню від 07.05.2012 № 0001072341, оскільки на даний час справа № 807/1969/14 по оскарженню зазначеного податкового повідомлення-рішення перебуває в провадженні Львівського апеляційного адміністративного суду.

Також, 13.02.2015 Підприємством було сплачено суму податкового компромісу у розмірі 5% від суми, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, (проведено банком 16.02.2015).

Інспекція 20.02.2015 прийняла рішення № 1429/10/07-01-22-010 про непогодження застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 07.05.2012 № 0001072341, оскільки постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 у справі № 2а-0770/2028/12 набрала законної сили, а повторне звернення Підприємства до суду з позовом про скасування цього ж самого податкового повідомлення-рішення не є підставою для застосування податкового компромісу.

Законом України №63-VІІІ від 05.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» розділ XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу».

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно із абзацом 1 пункту 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Абзацом 1 пункту 7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов`язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов`язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов`язання вважається неузгодженим.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, обов`язковою умовою застосування процедури податкового компромісу є наявність на час звернення платника податків до контролюючого органу неузгоджених сум податкових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями. Після звернення платника із відповідною заявою такі зобов`язання стають узгодженими.

Положеннями частин першої, третьої, п`ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) встановлено, що постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкове зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2012 № 0001072341 набуло статусу узгодженого з дня набрання законної сили постановою Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 19.12.2012 у справі № 2а-0770/2028/12, а саме - 17.03.2014.

Таким чином, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності рішення Інспекції про непогодження застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 07.05.2012 № 0001072341 та, як наслідок, відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки на дату звернення Підприємством до контролюючого органу із заявою про досягнення податкового компромісу (13.02.2015) податкові зобов`язання були узгоджені.

Таким чином, доводи Підприємства, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити. При цьому, посилання Підприємства на повторне звернення ним в межах 1095 днів до суду про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 № 0001072341 є безпідставними, оскільки в силу положень частини третьої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається, а факт виведення податковим органом суми 13656,00 грн. 04.06.2014 із реєстру податкових повідомлень-рішень не відміняє положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про те, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Підприємства підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 - без змін.

Керуючись ч.1 ст.52, п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Електрі» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду