ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 807/763/17

адміністративне провадження № К/9901/36154/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральплюс» на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 (суддя - Шешеня О.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 (судді - Ніколін В.В., Гінда О.М., Старунський Д.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральплюс» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

06.06.2017 року ТОВ «Магістральплюс» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 22.12.2010 №584 в частині пункту 6 додатку 3 до цього наказу, яким анульований спеціальний дозвіл №4386 від 25.09.2007, виданий ТОВ «Магістральплюс».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.11.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018, позовну заяву залишено без розгляду.

Позивач не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій було невірно визначено дату, з якої розпочався відлік строку звернення до суду, передбачений процесуальним законодавством, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 100 КАС України. При цьому скаржник звертає увагу суду на порушення судами попередніх інстанцій принципу доступу до суду Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить у її задоволенні відмовити, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду залишити без змін, з підстав дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 22.12.2010 №584 «Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами» позивачу було анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами від 25.09.2007 №4386, у зв`язку з тим, що суб`єкт господарювання (ТОВ «Магістральплюс») протягом двох років з початку дії дозволу не приступив до користування ділянкою надр без поважної причини.

Листом від 28.12.2010 №28/09 відповідач надіслав на юридичну адресу ТОВ «Магістральплюс» повідомлення про видачу Міністерством охорони навколишнього природного середовища наказу №584 від 22.12.2010, згідно пункту 6 додатку якого ТОВ «Магістральплюс» було анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами від 25.09.2007 №4386.

Факт одержання повідомлення підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення від 10.01.2011.

Не погоджуючись з наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 22.12.2010 №584, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Суди виходили з того, що в даному випадку позивачу для подачі позову до суду встановлюється шестимісячний строк, який повинен вираховуватися саме з дати виникнення підстав для подачі даного позову, тобто, у відповідності до норм процесуального законодавства з наступного дня від дати отримання позивачем повідомлення про винесення Міністерством охорони навколишнього природного середовища наказу «Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами» №584 від 22.12.2010.

З висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на момент звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України (в зазначеній редакції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що про оскаржуваний наказ позивач дізнався 10.01.2011, з позовом до суду звернувся лише у червні 2017 року, а тому суди обгрунтовано дійшли висновку про пропуск передбаченого процесуальним законом шестимісячного строку звернення до суду та прийняли рішення про залишення позовної заяви без розгляду.

Посилання позивача в обгрунтування касаційної скарги на те, що про анулювання дозволу на користування надрами він дізнався лише 24 травня 2017 року є безпідставним, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що про оскаржуваний наказ позивача було повідомлено в січні 2011 року, що свідчить про обізнаність позивача про його наявність саме з цього часу.

Крім того, судами встановлено, що протягом спірного періоду позивач не вчиняв дій, спрямованих на реалізацію наданого дозволу, що також свідчить про його обізнаність у цей період, про факт його анулювання.

Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, на тому, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі», «МШ «Голуб» проти України») оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права допущено не було, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральплюс» - залишити без задоволення, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук