ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 808/1802/17

касаційне провадження № К/9901/47557/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.09.2017 (суддя - Лазаренко М.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 (головуючий суддя - Малиш Н.І., судді - Баранник Н.П., Щербак А.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соціальні ініціативи Запоріжжя" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соціальні ініціативи Запоріжжя" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.04.2017 №0005441401.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про порушення платником положень абзацу «г» пункту 198.5, пункту 198.1 статті 198, пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в частині заниження податкового зобов`язання на суму податку на додану вартість, яку враховано до складу податкового кредиту при придбанні послуг з проведення капітальних поліпшень орендованих основних фондів та які повернуто орендодавцю на суму 509671,00 грн, заниження податкового зобов`язання на суму податку на додану вартість, яку враховано до складу податкового кредиту при придбанні послуг з проведення модернізації орендованого основного засобу (встановлення системи опалення в будівлі спортивного манежу), який повернуто орендодавцю на суму 478920,00 грн. Вказує на те, що ним у встановленому законодавством порядку було проведено поліпшення/ремонт об`єктів, які були орендовані у ВАТ «Запоріжсталь», у зв`язку з чим позивач має право на податковий кредит з податку на додану вартість. Позивач звертає увагу суду на те, що орендовані об`єкти, на яких позивачем було проведено поліпшення/ремонт, не припиняли використовуватись в господарській діяльності платника. Зазначає, що всі основні фонди, які до липня 2015 року були орендованими, починаючи з липня 2015 року перейшли у власність позивача, на підставі договорів купівлі-продажу, та продовжують використовуватись у його власній господарській діяльності.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 06.09.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017, позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 28.04.2017 №0005441401.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що платником правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість по витратах на проведення ремонту орендованого майна, а доводи відповідача щодо припинення використовування позивачем такого майна у господарській діяльності є недоведеними.

Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Стверджує, що позивач в момент повернення орендованих основних засобів щодо яких було проведено їх ремонт/реконструкція, повинен нарахувати податкові зобов`язання за залишкову вартість проведених таких поліпшень.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.04.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.09.2023 визнав за можливим розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 27.09.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 27.03.2013 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт від 19.12.2016 №125/08-01-14-01/38626382, яким встановлено порушення позивачем вимог абзацу «г» пункту 198.5, пункту 198.1 статті 198, пункту 189.1 статті 189, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України в частині завищення від`ємного значення з податку на додану вартість у загальній сумі 1740335,00 грн.

За наслідками розгляду заперечень позивача до акту перевірки, контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 27.03.2013 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт від 30.01.2017 №010/08-01-14-01/38626382 (далі - акт перевірки), яким, серед іншого, встановлено порушення позивачем абзацу «г» пункту 198.5, пункту 198.1 статті 198, пункту 189.1 статті 189, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в частині завищення від`ємного значення з податку на додану вартість у загальній сумі 1482059,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2017 №0001271401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, яка враховується до складу податкового кредиту у наступних звітних податкових періодах на загальну суму 1482059,00 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення №0001271401 від 10.02.2017 оскаржив його в адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 25.04.2017 №8769/6/99-99-11-01-01-25 за результатами розгляду скарги, серед іншого скасовано податкові повідомлення рішення Управління від 10.02.2017 №0001261401, №0001271401 в частині встановленого перевіркою заниження позивачем доходів та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «УкрДім-Групп», ТОВ «Рондо» і у відповідній частині штрафні санкції.

Управлінням на виконання рішення ДФС України від 25.04.2017 №8769/6/99-99-11-01-01-25, замість частково скасованого податкового повідомлення рішення від 10.02.2017 №0001271401, прийнято податкове повідомлення рішення від 28.04.2017 №0005441401, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 988591,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, рішенням ДФС України від 25.04.2017 №8769/6/99-99-11-01-01-25 скаргу платника залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Правовою підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення слугували висновки контролюючого органу про заниження податкового зобов`язання на суму податку на додану вартість, яку враховано до складу податкового кредиту при придбанні послуг з проведення капітальних поліпшень орендованих основних фондів та які повернуто орендодавцю на суму 509671,00 грн та заниження податкового зобов`язання на суму податку на додану вартість, яку враховано до складу податкового кредиту при придбанні послуг з проведення модернізації орендованого основного засобу (встановлення системи опалення в будівлі спортивного манежу), який повернуто орендодавцю на суму 478920,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.

Відповідно до підпункту «б» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); введення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу).

Таким чином, визначальною ознакою для нарахування платником сум податку на додану вартість у складі податкових зобов`язань є придбання товарів для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач (орендар) з метою здійснення господарської діяльності протягом періоду, що перевірявся укладав з Запорізьким металургійним комбінатом «Запоріжсталь» (орендодавець) договори оренди основних засобів (приміщень та майна), а саме: від 19.07.2013 №38626382/3/13/5, предметом якого є оренда нежитлових приміщень з метою надання послуг невиробничого характеру та житлових приміщень з метою проживання фізичних осіб на строк, передбачений договором за адресою: Запорізька область, Приазовський район, смт. Новоконстантинівка, вул. Приморська, буд.6 (база відпочинку « Надія »); договір від 17.07.2013 №38626382/3/13/3, предметом якого є оренда нежитлових приміщень з метою надання послуг невиробничого характеру на строк, передбачений договором, за адресою: м. Запоріжжя, вул.40 Років Радянської України, 17 (ДК «Металургів»); договір від 29.08.2013 №38626382/3/13/9, предметом якого є оренда нежитлових приміщень з метою надання послуг невиробничого характеру за адресою: м. Запоріжжя, вул. Санаторна, 1 (дитячий оздоровчий центр «Супутник»); договір від 30.09.2013 №38626382/3/13/12, предметом якого є оренда нежитлових та житлових приміщень та майна з метою надання послуг непромислового характеру за адресою: 72401, вул. Приморська, 6 смт. Новоконстантинівка, Приазовський район, Запорізька область , пансіонат « Металург » (пансіонат ( Металург »); договір від 04.07.2013 №38626382/3/13/2, предметом якого є оренда нежитлових приміщень та майна, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тюленина, 13 («СК «Запоріжсталь»), зокрема Манеж м. Запоріжжя, вул.Тюленина,13, Яхт-Клуб - м. Запоріжжя вул. Лісозаводська .

Факт передачі в оренду зазначених у договорах приміщень підтверджується відповідними актами приймання-передачі майна.

У подальшому орендоване майно було повернуто орендодавцю на підставі акта приймання-передачі від 31.07.2015 та знов передано позивачу 31.07.2015 на підставі відповідних договорів купівлі-продажу майна.

За даними бухгалтерського обліку на рахунку 1522 «Виготовлення основних засобів та модернізація» станом на 01.08.2015 обліковується вартість послуг з проведеної в період оренди реконструкції легкоатлетичного манежу, який повернуто з оренди, на загальну суму 2394601,00 грн. Виконавцем послуг з реконструкції було ТОВ НВО «ІнтерПроектМонтажБудСервіс».

Витрати позивача на проведення ремонту зазначеного вище орендованого майна включались платником до складу податкового кредиту, орендоване майно позивач не припиняв використовувати у господарській діяльності з липня 2015 року.

Враховуючи встановлені обставини у даній справі, колегія суду вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України з підстав припинення використання у господарській діяльності зазначених вище основних засобів.

Ураховуючи наведені правові норми та встановлені судами обставини у даній справі, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку податкового кредиту та зобов`язань з податку на додану вартість. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.09.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова І.Я.Олендер