ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 808/2199/18

адміністративне провадження № К/9901/26582/19, №К/9901/27271/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколов В.М,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року (суддя Стрельнікова Н. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року (судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є., Іванов С.М.) та

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, виконуючого обов`язки Голови Фонду державного майна України Трубарова Віталія Миколайовича, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, третя особа на стороні відповідачів - ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду із позовом до Фонду Державної майна України (далі - відповідач 1, ФДМУ), до виконувача обов`язків голови Фонду Державного майна України Трубарова Віталія Миколайовича (далі - відповідач 2), в якому позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (вх.№25196 від 13 серпня 2018 року) просила:

-визнати протиправними дії виконуючого обов`язки голови Фонду державного майна України Трубарова Віталія Миколайовича зі звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області.

-визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Фонду державного майна України №99-р від 18 травня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1 та поновлення на посаді Матвієнка П.Д ".

-поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з 19 травня 2018 року.

-стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову позивачка вказує, що відповідачем відповідно до наказу в.о. голови Фонду Трубарова В.М. від 18 травня 2018 року №99-р. на виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі №808/9545/14 поновлено на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області Матвієнка П.Д. , звільнивши при цьому з вказаної посади ОСОБА_1 . Вважає вказаний наказ протиправним, стверджує, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства не запропоновано позивачці переведення на іншу роботу. Крім того, вважає, що в.о. голови Фонду Державного майна Трубаров Віталій Миколайович не мав повноважень вирішувати питання про звільнення позивачки, оскільки за приписами пункту 4 частини другої статті 17 Закону про Державну службу, такі повноваження покладено на керівника державної служби, а саме керівника апарату Фонду державного майна України. Просить позов задовольнити.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії виконуючого обов`язки голови Фонду державного майна України Трубарова Віталія Миколайовича зі звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України у Запорізькій області. Визнано протиправним та скасувано пункт 1 наказу Фонду державного майна України №99-р від 18 травня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 та поновлення на посаді Матвієнка П.Д ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з 19 травня 2018 року. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 19 травня 2018 по 06 листопада 2018 у розмірі 147029,18 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1409,60 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року у справі №808/2199/18 в частині визнання протиправними дій виконуючого обов`язки Голови Фонду державного майна України Трубарова Віталія Миколайовича зі звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області та в задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті рішення суду залишено без змін.

Рішення суду попередніх інстанцій мотивовано тим, що ОСОБА_1 звільнено у зв`язку із поновленням на займаній нею посаді Матвієнка П.Д. на підставі пункту 1 частини першої статті 88 Закону № 889-VIII. Однак Законом № 889-VIII не врегульовано порядку звільнення державного службовця з посади з такої підстави.

Передбачені пунктом 5 частини першої статті 83, пунктом 1 частини першої статті 88 Закону № 889-VIII підстави для припинення державної служби тотожні підставі припинення трудового договору, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якої трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Частиною другою цієї ж статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Нормами трудового законодавства на власника або уповноважений ним орган покладено обов`язок запропонувати працівнику, який підлягає звільненню у зв`язку з поновленням на посаді працівника, який раніше виконував цю роботу, іншу роботу.

Звільнення можливе лише у разі відмови працівника від запропонованої роботи (посади).

Оскільки відповідачем не пропонувалося ОСОБА_1 жодних посад, суди дійшли висновку про протиправність звільнення позивачки.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій виконуючого обов`язки Голови Фонду державного майна України Трубарова Віталія Миколайовича зі звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спеціальним законом, який визначає статус, організацію, повноваження та порядок діяльності Фонду державного майна України, є Закон України «Про Фонд державного майна України». Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» керівники регіональних відділень та представництв призначаються на посаду за погодженням з головами місцевих державних адміністрацій та звільняються з посади Головою Фонду державного майна України. Колегія суддів не ставить під сумнів повноваження Виконувача обов`язків голови Фонду Державного майна України Трубарова Віталія Миколайовича на підписання спірного наказу.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі Фонд державного майна України вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у позові повністю.

Фонд державного майна України зазначає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків, в тому числі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, рішення у справі № 808/2199/18 може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки новоствореного Регіонального відділення. У зв`язку з цим Фонд звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з клопотанням про залучення до справи третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, проте суд апеляційної інстанції відмовив у зазначеному клопотанні.

Однак, ухвала суду апеляційної інстанції із зазначеного питання відсутня, про протокольну відмову у задоволенні клопотання Фонду в оскаржуваній постанові також не зазначено.

На переконання ФДМУ, судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права і фактично позбавлено можливості особу - правонаступника брати участь у справі № 808/2199/18.

ФДМУ посилаючись на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 у справі № 916/1764/17 вважає, що судом апеляційної інстанції було безпідставно прийнято заяву по зміну позовних вимог.

ФДМУ у касаційній скарзі вказує на те, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 808/2199/18 клопотання Фонду державного майна України задоволено. Призначено розгляд справи № 808/2199/18 в режимі відеоконференції. Проте за день до судового засідання в телефонному режимі представнику Фонду було повідомлено, що судове засідання призначене на 21 серпня 2019 року о 10:00 відбудеться в приміщенні суду без можливості здійснення відеоконференцзв`язку.

У зв`язку з цим Фонд звернувся з клопотанням до суду та просив відкласти судове засідання на іншу дату, а також надати можливість представнику представити інтереси Фонду в судовому засіданні.

Однак судом апеляційної інстанції не було враховано клопотання ФДМУ і розглянуто справу без його участі.

На думку ФДМУ, у разі поновлення ОСОБА_1 з 19 травня 2018 року на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області Фонду необхідно буде звільнити Матвієнка Павла Дмитровича 18 травня 2018 року з посади начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, що в свою чергу призведе до порушення його прав та інтересів.

Проте в порушення норм процесуального права Запорізьким окружним адміністративним судом, що залишилось взагалі без уваги Третім апеляційним адміністративним судом, не було залучено Матвієнка П. Д. до участі у справі № 808/2199/18 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Також ФДМУ вказав, що аналіз норм пункту 6 статті 40 КЗпП України свідчить про те, що звільнення працівника на підставі пункту 6 статті 40 КЗпП допускається при дотриманні умови, зокрема працівник, який раніше виконував цю роботу, наполягає на поновленні його на попередньому місці роботи.

Таким чином, судами хибно протрактовано пункт 6 статті 40 КЗпП України, що стало підставою для прийняття необґрунтованого рішення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На переконання позивачки, в.о. Голови Фонду Державного майна України не мав повноважень вирішувати питання про її звільнення, внаслідок чого його дії щодо звільнення позивачки з посади начальника Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області є протиправними. Оскільки відповідно до пункту 4 частини другої статті 17 Закону України «Про державну службу», керівник державної служби призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на вакантні посади категорій «Б» і «В», звільняє з таких посад відповідно до цього Закону. А керівником державної служби для начальника регіонального відділення ФДМУ є керівник апарату, посада, якого була введена до штатного розпису Фонду у зв`язку з набранням з 01 травня 2016 року чинності Законом України «Про державну службу» у новій редакції.

Позиція інших учасників справи.

Від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на касаційну скаргу ФДМУ, в якому вона просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ФДМУ, задовольнити її касаційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 жовтня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

ОСОБА_1 , відповідно до наказу в.о. Голови Фонду від 11 березня 2015 року №27-д, з 12 березня 2015 року призначена на посаду начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області.

Наказом від 24 листопада 2014 року №148-р гр. Матвієнка П.Д. звільнено з посади начальника Регіонального відділення Фодну державного майна України по Запорізькій області за систематичне невиконання без поважних причин службових обов`язків (пункт 3 статті 40 КЗпП України).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року у справі №808/9545/15 позов задоволено, визнано протиправним наказ Фонду від 24 листопада 2014 року №148-р та поновлено Матвієнка П.Д. на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з 25 листопада 2014 року.

Наказом Фонду Державного майна України №99-р від 18 травня 2018 року поновлено Матвієнка П. Д. на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з 21 травня 2018 року.

Одночасно з поновленням Матвієнка П.Д. наказом Фонду Державного майна України №99-р від 18 травня 2018 року звільнено з посади начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області ОСОБА_1 .

08 травня 2018 року позивачку ознайомлено з наказом Фонду Державного майна України №99-р від 18 травня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 та поновлення на посаді Матвієнка П.Д. »

Не погоджуючись із вказаним наказом позивачка звернулась до суду із цим позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N460-IX).

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 49 КАС України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Відповідно до частини 5 статті 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають права та обов`язки, визначені у статті 44 цього Кодексу (частина 2 статті 51 КАС України).

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон №889-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 83 Закону №889-VIII передбачено, що державна служба припиняється у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 88 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала.

Відповідно до абзацу 2 пункту 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю, зокрема Кодексу законів про працю України.

Пунктом 6 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договiр, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договiр до закiнчення строку його чинностi можуть бути розiрванi власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: поновлення на роботi працiвника, який ранiше виконував цю роботу.

Відповідно до частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України звiльнення з пiдстав, зазначених у пунктах 1, 2 i 6 цiєї статтi, допускається, якщо неможливо перевести працiвника, за його згодою, на iншу роботу.

Позиція Верховного Суду.

Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

З аналізу норм чинного законодавства, яке регулює особливості проходження та припинення державної служби вбачається, що підставою для припинення державної служби у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала, що передбачено пунктом першим частиною першою статті 88 Закону №889-VIII.

Припинення державної служби ОСОБА_1 на посаді начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на підставі пункту першого частини першої статті 88 Закону №889-VIII, відбулося у зв`язку із поновленням на цій посаді за рішенням суду Матвієнка П.Д .

Разом з цим, статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що у розумінні приписів пункту першого частини першої статті 88 Закону №889-VIII та положень статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення працівника допускається лише після надання роботодавцем пропозицій щодо всіх наявних вакансій на які може претендувати працівник та у разі відмови працівника від запропонованих посад.

В даному випадку відповідачами не було запропоновано позивачу всі наявні в Фонді державного майна України вакансії, що є порушення відповідачами норм діючого законодавства щодо звільнення позивача.

За таких обставин, Верховний Суд вважає правильними висновки суду першої та апеляційної інстанції щодо порушення процедури припинення державної служби позивачки.

Однак суди попередніх інстанцій при обранні способу захисту порушеного права не переконалися у дотриманні необхідного балансу між будь-якими негативними наслідками для інших осіб і цілям на досягнення яких спрямовано судове рішення.

Судом апеляційної інстанції, не врахувано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі №813/2091/16 (провадження №К/9901/22992/18). Прийняті судами рішення вплинули на права Матвієнка П.Д. , якого поновлено на посаді також на підставі судового рішення. Не зважаючи на те, що прийняті у цій справі судові рішення вплинули на права Матвієнка П.Д. , його до участі у справі не залучено.

За загальним процесуальним правилом суд має сприяти залученню до розгляду справи всіх осіб, прав та інтересів яких стосується виниклий спір. Захист своїх прав та інтересів ці особи реалізують за допомогою широких процесуальних прав і гарантій. Натомість незалучення кого-небудь з них до розгляду справи як і залучення в неналежному статусі позбавляє їх цієї можливості.

Третя особа - у процесуальному праві - учасник процесу, що не є позивачем або відповідачем, але вступає до спору для захисту особистих суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.

Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України.

При цьому, участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.

Натомість правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.

За встановлених обставин справи та з огляду на характер та предмет спірних правовідносин, Верховний Суд вважає, що вирішення цього спору та ухвалення судових рішень може мати безпосередній вплив на права і обов`язки особи, яка не є стороною у справі, а саме Матвієнка П.Д .

Також колегія суддів вказує на те, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою та не розглянуто клопотання ФДМУ про залучення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Отже, суди попередніх інстанцій прийняли рішення про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі в справі.

Усунути такі недоліки під час касаційного перегляду у суду касаційної інстанції процесуальної можливості немає. Вирішення спору по суті заявлених вимог без залучення осіб, рішення яке може мати вплив на їх права та обов`язки, створює порушення процесуальної правоздатності та дієздатності щодо належної реалізації належними особами своїх прав та обов`язків визначених положеннями КАС України.

Щодо доводів позивачки про те, що в.о. Голови Фонду Державного майна України не мав повноважень вирішувати питання про її звільнення, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

Спеціальним законом, який визначає статус, організацію, повноваження та порядок діяльності Фонду державного майна України, є Закон України «Про Фонд державного майна України».

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» керівники регіональних відділень та представництв призначаються на посаду за погодженням з головами місцевих державних адміністрацій та звільняються з посади Головою Фонду державного майна України. Оскільки норма спеціального закону має перевагу над загальними нормами, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідач-2 мав повноваження на підписання спірного наказу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно з пунктом четвертим частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Судові витрати.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Фонду державного майна України, ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року скасувати та направити справу на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов