ПОСТАНОВА
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа №808/337/16
адміністративне провадження №К/9901/13205/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року (колегія у складі суддів Чабаненко С.В., Іванова С.М., Шлай А.В.)
у справі № 808/337/16
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Додусенка Володимира Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
УСТАНОВИВ:
1. 25.01.2016 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Додусенка Володимира та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною відмову відповідача 1 щодо не включення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до переліку Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов`язати відповідача 1 включити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов`язати відповідача 2 прийняти рішення про включення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
2. Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є клієнтом ПАТ «БАНК КАМБІО», з яким у нього укладено договір банківського вкладу (депозиту), та з моменту визнання ПАТ «БАНК КАМБІО» неплатоспроможним і запровадження у ньому тимчасової адміністрації та призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК КАМБІО» Додусенка В.І., позивача не включено до списку вкладників ПАТ «БАНК КАМБІО», які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позички Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з тих підстав, що по рахунку позивача проводиться перевірка операцій, у зв`язку з чим також заблоковано виплати.
3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року в задоволені позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (т.1 а.с. 71).
5. Розглянувши справу по суті, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 11 травня 2016 року залишив апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
6. 21.06.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Позивача на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року
7. Позивач просив скасувати оскаржуване рішення та повернути справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.06.2016 у зазначеній справі було відкрито провадження. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України 31.01.2018 справу було передано до Верховного Суду. Відзив від Відповідача не надходив.
9. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції. Вважає, що суд порушив норми процесуального права.
10. Оцінюючи наведені доводи, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
11. Скаржник покликається на те, що суд першої інстанції не повідомив його про те, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенко В.І. листом від 19.02.2016 № 01/522 надала Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення та зміни до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, серед яких зокрема надано додаткову інформацію про включення до переліку вкладників ПАТ "Банк Камбіо", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Позивача.
12. Тим самим суд першої інстанції позбавив Позивача можливості скористатися правом на відмову від позову і повернення судових витрат у зв`язку з такою відмовою.
13. Оцінюючи ці доводи, Суд зазначає, що КАС України (в редакції до 15.12.2017) не передбачав і у чинній редакції не передбачає обов`язку суду повідомляти сторін про рішення та дії, вчинені іншими учасниками справи. Сторони самі повинні вживати заходи для того, щоб бути обізнаними з матеріалами справи.
14. Відповідно до статті 195 КАС України (в редакції до 15.12.2017) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
15. Суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
16. Враховуючи наведене, у суду апеляційної інстанції не було підстав для скасування рішення суду першої інстанції через неповідомлення Позивача про лист від 19.02.2016 № 01/522, оскільки суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не порушив жодних процесуальних норм.
17. Також у своїй касаційній скарзі Позивач покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права з огляду на те, що Позивач скористався своїм правом на відмову від позову, передбаченим ст. 194 КАС України (в редакції до 15.12.2017), однак суд апеляційної інстанції проігнорував дану заяву та не вказав про неї в тексті.
18. Так, в матеріалах справи (т.1 а.с. 90) є заява ОСОБА_1 про відмову від позову від 07.05.2016, однак відповідно до штампу вхідної кореспонденції Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ця заява надійшла до суду апеляційної інстанції 12.05.2016, тобто наступного дня після винесення судом оскаржуваної ухвали від 11.05.2016.
19. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення 11.05.2016, не міг знати про існування заяви Позивача про відмову від позову та діяв в межах чинного законодавства.
20. Відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
21. Зважаючи на доводи касаційної скарги, суд не вбачає підстав для розгляду справи по суті.
22. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції у справі.
23. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
24. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 328 342 343 349 350 355 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року у справі №808/337/16 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб