ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року

м. Київ

справа №808/3511/16

адміністративне провадження №К/9901/38292/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №808/3511/16 за позовом ОСОБА_1 до Відділення в Олександрівському районі м. Запоріжжя Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 (головуючий суддя Божко Л.А., суддя: Круговий О.О., Лукманова О.М.),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відділення в Олександрівському районі м.Запоріжжя Запорізької об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №20-1301 від 30.06.2016.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2016 позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2016 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.09.2017 відкрито касаційне провадження у справі №808/3511/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги у справі №808/3511/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу справ суддею-доповідачем для розгляду цієї справи у Касаційному адміністративному суді визначено суддю Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 02.08.2021справу прийнято до провадження, касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 03.08.2021.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки судом не з`ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права. Як вважає позивач, відповідач приймаючи оскаржуване рішення зобов`язаний враховувати вимоги положень підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, який набув чинності за кілька днів до настання 2016 року, а відтак новий податок можна стягувати не раніше 2017 року, зміни до елементу податку, а саме до об`єкту оподаткування було внесено пізніше, як за 6 місяців до початку нового бюджетного періоду, відтак, нарахування транспортного податку може мати місце не раніше початку наступного бюджетного періоду, який настає за плановим. Крім того, позивач вказує, що податковим органом не встановлювалась інформація щодо типу коробки передач та пробігу авто, що унеможливлює розрахунок середньоринкової вартості. Також, позивач звертає увагу, що не є одноосібним власником автомобіля, оскільки перебуває у шлюбі, а всі речі придбані подружжям за час шлюбу перебувають у спільній власності. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції, якою позов задоволено.

Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є власником транспортного засобу - автомобіля марки BMW Х5, державний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна - 2993 куб.м., рік випуску - 2015, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Дата першої реєстрації транспортного засобу - 08.04.2015.

Позивачем отримано лист податкового органу про надання інформації від 18.10.2016 №957/14/08-26-1301, з якого позивачу стало відомо про прийняте щодо неї податкове повідомлення-рішення №20-1301 від 30.06.2016, яким визначено податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25000,00грн.

09.11.2016 позивачем отримано копію податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що бюджетний період для всіх бюджетів становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, бюджетним періодом, в якому починає застосовуватися транспортний податок до об`єктів оподаткування, визначених відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII, є 2017 рік. Незважаючи на те, що розрахована відповідачем у відповідності до вимог підпункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України середньоринкова вартість транспортного засобу, власником якого є позивач, становить 1' 093' 827грн. 33коп. /понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, нарахування позивачу у 2016 році суми податкового зобов`язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" є передчасним.

Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком не погодилась. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції посилався на те, що згідно сформованого на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу позивача перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. З урахуванням вищевикладеного, транспортний засіб позивача підпадає під визначення об`єкта оподаткування, згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, а позов таким, що не підлягає задоволенню. Суд дійшов висновку про наявність у контролюючого органу правових підстав для визначення податкового зобов`язання з транспортного податку у 2016 році з урахуванням змін, внесених до об`єкта оподаткування, та про обов`язок платників податку щодо сплати цього виду податку у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.

З 01.01.2016 набрав чинності Закон України ,,Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VІІІ (далі - Закон № 909-VІІІ), згідно з яким підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України викладено у такій редакції: ,,Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті".

Пунктом 4 розділу ІІ ,,Прикінцеві положення" Закону №909-VІІІ визначено установити, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України ,,Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Пунктом 7 розділу ІІ ,,Прикінцеві положення" Закону №909-VІІІ рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року N403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку N403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку N403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.

Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункту 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Відтак, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1'033' 500грн.

Позивач не заперечує, що вартість її автомобіля складала понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Таких підстав позову визначено не було. Оскільки, спору між сторонами щодо вартості автомобіля не існує, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність обставин, які свідчать про те, що транспортний засіб позивача підпадає під визначення об`єкту оподаткування транспортним податком відповідно до статті 267 Податкового кодексу України у 2016 році.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що податковим органом не встановлювалась інформація щодо типу коробки передач та пробігу авто, що унеможливлює розрахунок середньоринкової вартості.

У свою чергу, положеннями підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено право фізичних осіб - платників податку звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: об`єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об`єкт оподаткування, перехід права власності на об`єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Як вбачається, позивач з письмовою заявою для проведення звірки розрахунку здійсненого податковим органом, зокрема, щодо показників, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля та відповідно правомірності віднесення транспортного засобу, який зареєстрований за позивачем, до об`єкту оподаткування транспортним податком, не зверталася.

Суд апеляційної інстанції правильно констатував, що оскільки середньоринкова вартість автомобіля позивача перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, то транспортний засіб, який зареєстрований за позивачем, є об`єктом оподаткування транспортним податком, в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України.

Як вважав позивач, застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком, за яким об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, не може мати місце у 2016 році.

Разом з тим, такі висновки позивача є помилковими, з огляду на наступне.

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

Згідно пунктом 7.3 статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 123, підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 та пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України вимоги щодо оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), не поширюються на прийняті органом місцевого самоврядування на виконання Закону рішення про встановлення місцевих податків на 2016 рік.

Беручи до уваги вищевикладене, у контролюючого органу наявні правові підстави для визначення податкового зобов`язання з транспортного податку у 2016 році з урахуванням змін, внесених до об`єкта оподаткування, та про обов`язок платників податку щодо сплати цього виду податку у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Касаційний суд звертає увагу, що Верховним Судом у постанові від 15.05.2019 (справа №825/1496/17) викладена правова позиція щодо застосування принципу стабільності, співвідношення приватних і публічних інтересів, висновки стосовно порядку оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків чи зборів або внесення змін до них.

Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що апеляційним судом повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надано належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 345 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 у справі №808/3511/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

.....................

....................

.....................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду