ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2020 року

Київ

справа №808/5101/14

адміністративне провадження №К/9901/8203/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (суддя - Максименко Л.Я.) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 (головуючий суддя - Прокопчук Т.С., чудді - Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів про визнання протиправною бездіяльності, дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (далі - позивач, Товариство) звернулось із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові Товариству визнати переплату з податку на прибуток в 2014 році в сумі 495551,00 грн, визнати протиправними дії відповідача стосовно зарахування в автоматичному режимі 161778,00 грн пені за рахунок переплати з податку на прибуток 2013 року, зобов`язати відповідача відобразити в картці особового рахунку з податку на прибуток Товариства переплату в 2014 році з податку на прибуток в сумі 495551,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що Товариство нарахувало частину прибутку в сумі 171,7 тис.грн, яку відобразило в декларації з податку на прибуток за 2004 рік та перерахувало її до бюджету платіжним дорученням від 10.02.2005 № 24661 в повному обсязі. Стверджує, що крім цього, Товариство також перерахувало до бюджету платіжним дорученням від 10.02.2005 № 24662 42,9 тис. грн авансових внесків на дивіденди. У зв`язку із цим, керуючись п.п. 7.8.4 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Товариство зменшило нараховану суму податку 363,2 тис.грн на 42,9 тис.грн авансових внесків на дивіденди і решту суми в розмірі 320,2 тис.грн перераховано до бюджету 10.05.2005. Вважає, що з урахуванням п.п. 7.8.4 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в разі сплати до бюджету авансового внеску на дивіденди в сумі 495550,70 грн за 2 та 3 квартали 2004 року у Товариства виникло б право на зменшення нарахованої суми податку за І квартал 2005 року на 495550,70 грн. В такому б випадку різниця в сумі 132,35 тис.грн перенеслась на зменшення податкових зобов`язань майбутніх податкових періодів. Таким чином, вважає, що Товариство станом на 10.05.2005 в повному обсязі виконало зобов`язання з податку на прибуток з урахуванням сплачених авансових внесків на дивіденди, а перерахована 24.04.2014 до бюджету сума 495551,00 грн є переплатою. Однак, листом від 29.04.2014 № 2649/28-04-41-10 відповідач повідомив позивача про нарахування за період з 01.01.2011 по 24.04.2014 пені в сумі 161778 грн за фактом перерахування 24.04.2014 до бюджету грошових коштів у сумі 620652,00 грн. З посиланням на положення п.п. 129.1.2 п. 129.1, п.п. 129.3.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України позивач вважає, що у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування пені, оскільки сплачена ним 24.04.2014 до бюджету сума в розмірі 495551,00 грн є переплатою, а тому відповідач протиправно відмовив Товариству у визнанні переплати у 2014 році з податку на прибуток в сумі 620652,00 грн, про яку його було повідомлено листом від 19.06.2014 № 008-82/9121, і протиправно зарахував в автоматичному режимі 161778 грн пені за рахунок переплати з податку на прибуток за 2013 рік.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 10.09.2014 у задоволенні позову відмовив повністю.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.11.2015 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2014 залишив без змін.

Товариство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015, у якій, зазначило про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим вказані судові рішення підлягають скасуванню.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи і не враховано, що за наслідками господарської діяльності 2004 року позивачем сплачено податок на прибуток в повному обсязі. А перерахована 24.04.2014 до бюджету сума 495551,00 грн є переплатою.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.01.2016 відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити, судові рішення залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.02.2020 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 25.02.2020.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Податковим органом проведено позапланову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством за період з 01.10.2003 по 30.09.2004, за результатами якої складено акт № 6/13-31-3-00130926 від 03.03.2005.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем були порушені, зокрема, вимоги пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого не внесено до бюджету авансовий внесок у розмірі 495550,70 грн, у тому числі за II квартал 2004 року в сумі 259907,70 грн, за III квартал 2004 року в сумі 235643 грн.

На підставі акту перевірки Інспекцією було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000061313/2 від 11.07.2005, яким Товариству нараховано суму податкового зобов?язання з податку на прибуток в сумі 14504541,55 грн, з яких: за основним платежем - 7681230,18 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 6823315,37 грн.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням, зокрема, донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 495550,70 грн та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 125 100,91 грн, які пов`язані з обов`язком сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, відповідно до пп. 7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку в частині донарахування податкових зобовязань в розмірі 14256766,20 грн.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 02.02.2009 позов був задоволений частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.07.2005 № 0000061313/2 в частині донарахування суми податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 2394,00 грн, в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 податкове повідомлення-рішення від 11.07.2005 № 0000061313/2 було скасоване у повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2014 постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 була скасована у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000061313/2 від 11.07.2005 щодо визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 495550,70 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 125100,91 грн, в іншій частині постанова залишена без змін.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.04.2014 було зазначено, зокрема, що відповідно до пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

За приписами абз. 1, 3 пп. 7.8.2 п. 7.8 цього ж Закону (у редакції, чинній на час виникненян спірних правовідносин) емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.10 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Статтею 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» визначено, що державні і казенні підприємства та їх об`єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу); акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб`єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Частина статутного фонду Товариства, що належить державі, складає 60,2475%.

Перевіркою встановлено, що згідно звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2004 року та звіту про фінансові результати за 9 місяців 2004 року чистий прибуток підприємства склав, відповідно 11504000,00 грн та 10430000,00 грн.

Так як ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» визначено обов`язок платників податків сплатити до бюджету суму коштів, яка за своєю природою відрізняється від податків і зборів, натомість є обов`язковим відрахуванням до бюджету, який не може ставитись у залежність від рішень органів управління товариства, спірна сума підлягала обов`язковому перерахуванню до бюджету як частина прибутку.

Згідно наданого Інспекцією розрахунку штрафних санкцій за цим порушенням сума донарахованого позивачу основного платежу склала 495550,70 грн та штрафних (фінансових) санкцій - 125100,91 грн, та підлягала виконанню Товариством.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Вищого адміністративного суду України від 14.04.2014 було добровільно виконане Товариством 24.04.2014, до бюджету сплачений податок на прибуток у сумі 620652,00 грн, із яких основного платежу - 495551,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 125101,00 грн.

Листом від 29.04.2014 року № 2649/28-04-41-10 Інспекція повідомила Товариство про нарахування за період з 01.01.2011 по 24.04.2014 пені в сумі 161778,00 грн за фактом перерахування позивачем до бюджету 24.04.2014 грошових коштів податку на прибуток у загальній сумі 620652,00 грн.

Відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пеня нараховується: у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно з абз. 2 п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пеня, визначена пп.129.1.2 п. 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Отже, податковим органом правомірно нарахована позивачу сума пені в розмірі 161778,00 грн за період з 01.01.2011 по 24.04.2014, яка відповідно до приписів ст. 87 Податкового кодексу України відповідачем в автоматичному режимі погашена за рахунок наявної у позивача переплати з податку на прибуток.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач мав би право на зменшення суми податку у І кварталі 2005 року на суму 495550,70 грн лише за умови своєчасної сплати до бюджету податку та авансового внеску на дивіденди, а не після узгодження такого зобов?язання в судовому порядку, та про відсутність підстав для покладання обов?язку на відповідача відобразити в картці особового рахунку з податку на прибуток Товариства переплату в 2014 році з податку на прибуток в сумі 495551,00 грн.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують. Перерахування позивачем 24.04.2014 до бюджету суми 495551,00 грн відбулося на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.04.2014, а тому у суду відсутні підстави вважати спірну суму переплатою.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства підлягає залишенню без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2014 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 підлягають залишенню без змін.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду