№ 808/5413/13-а - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

справа № 808/5413/13-а

адміністративне провадження № К/9901/39301/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року (суддя Батрак І.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року (головуючий суддя Суховаров А.В., судді: Головко О.В., Ясенова Т.І.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя ДПС (яку ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року та ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2022 року замінено її правонаступниками, відповідно, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС, Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 лютого 2013 року №0000012520, №0000022520.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на неприйнятність висновків відповідача про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 595 674 грн, сплаченого митним органам при розмитненні товарів у митному режимі «імпорт» із зазначенням характеру угоди « 84». Усі умови для відображення спірних сум податкового кредиту були виконані: наявний зв`язок отриманих товарів з господарською діяльністю підприємства; факт сплати податку відповідно до вимог підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) підтверджено належним чином. Безпідставність висновку податкового органу про необхідність відображення у своїй податковій звітності результатів попередніх податкових перевірок, за позицією позивача, обумовлена тим, що податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами вказаних контрольних заходів, були визнані протиправними та скасовані в судовому порядку. З приводу правомірності включення до складу податкового кредиту за листопад 2012 року ПДВ в розмірі 12660,54 грн позивач зазначив, що у діючому законодавстві відсутня норма, згідно з якою податковий період, в якому здійснена оподатковувана операція, та податковий період, в якому платником податків подано заяву до податкового органу за правилами пункту 201.10 статті 201 ПК України, повинні співпадати.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року №0000012520, №0000022520.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, дійшли висновку, що позивач обґрунтовано включив податок на додану вартість в розмірі 595674 грн до податкового кредиту за листопад 2012 року. Під час проведення господарських операцій здійснювалось придбання майна, що ввезене на митну територію України, зазначене майно пов`язане з виробничим процесом та використовується у подальшій господарській діяльності. Суди зауважили, що виконання гарантійних зобов`язань не є безоплатним, оскільки їх вартість включено до ціни товару, щодо якого надається гарантія згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту. Довід відповідача, що ввезений товар є металобрухтом, був відхилений судами.

Щодо висновків відповідача про безпідставне включення до податкового кредиту за листопад 2012 року ПДВ в розмірі 12660,54 грн суди погодились з позивачем, що у діючому законодавстві відсутня норма, згідно з якою податковий період, в якому була здійснена оподатковувана операція, та податковий період, в якому платник податків подав заяву із скаргою на постачальника до контролюючого органу, повинні співпадати.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року №0000022520, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не повинен був враховувати результати попередніх контрольних заходів податкового органу, податкові повідомлення-рішення за якими були неузгоджені та перебували в стадії судового оскарження.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень за неправильного застосування норм матеріального права, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи.

На переконання скаржника, при вирішенні питання щодо правомірності включення до складу податкового кредиту за листопад 2012 року ПДВ в розмірі 595674 грн, суди попередніх інстанцій не врахували, що розрахунки за ввезені на митну територію України запасні частини до авіаційних двигунів не здійснювались. Крім того, перевіркою не встановлено і оприбуткування обладнання на склад позивача згідно з відповідними вантажно-митними деклараціями (далі - ВМД). Суди залишили поза увагою, що згідно з рекламаційними листами ввезені запасні частини було визнано непридатними до подальшого використання (забраковано). Фактично, указаний товар є металобрухтом, що відповідає визначенню, наведеному у статті 1 Закону України «Про металобрухт». Також податковий орган наголошує на тому, що Товариство вже відображало податковий кредит з придбання зазначених товарів.

В силу приписів пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України безпідставним є включення позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2012 року ПДВ у розмірі 12660,54 грн, оскільки відповідна податкова накладна не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). Скаржник наголошує, що у разі порушення постачальником порядку реєстрації податкових накладних платник податку-покупець має право на включення сум за такими податковими накладними до податкового кредиту виключно у тому звітному періоді, в якому постачальником допущено порушення порядку їх реєстрації.

Інспекція також вважає, що невідображення у податковій звітності результатів попередніх податкових перевірок призвело до завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 податкової декларації за листопад 2012 року) в розмірі 26 830 008 грн. Зазначена сума не є грошовим зобов`язанням, тому відсутні підстави для застосування наслідків, передбачених пунктом 56.15 статті 56 ПК України, а саме вважати неузгодженим грошове зобов`язання внаслідок оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Викладені Товариством доводи є аналогічними наведеним у позові та запереченнях на апеляційну скаргу.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Судами встановлено, що посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування АТ «Мотор Січ» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад 2012 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2012 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2012 року, за результатами якої складено акт від 04 лютого 2013 року №56/25-2/14307794.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, абзацу «а» пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2012 року у розмірі 608 335 грн;

- абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України, підпункту 4.6.7 підпункту 4.6 пункту 4 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25 листопада 2011 року №1492, а саме підприємством завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) податкової декларації за листопад 2012 року у сумі 26 830 008 грн;

- пункту 201.10 статті 201 ПК України, пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, а саме не зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою її виписки.

Такі висновки контролюючого органу вмотивовані наступним:

- позивач до складу податкового кредиту за листопад 2012 року безпідставно включив ПДВ, який сплачено митним органам при ввезенні на митну територію України за характером угоди « 84» запасних частин, комплектуючих (деталей та вузлів) до авіадвигунів в неробочому стані, які знято (дефектовано) в процесі ремонту, та деталей, датчиків, комплектуючих, ввезених після здійснення ремонту або заміни. Згідно із первинними документами контрагенти Товариства не виготовляли імпортований товар, відсутні угоди купівлі-продажу отриманої продукції, розрахунки по операціям не здійснювались. З огляду на те, що перевіркою не встановлено оприбуткування на склад Товариства ввезеного обладнання, а у ВМД вказувалось, що товар ввозиться у неробочому стані, податковий орган також дійшов висновку, що відповідний товар фактично є металобрухтом;

- Товариство до Додатку 8 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2012 року «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» та до складу податкового кредиту за листопад 2012 року включило податкову накладну від 31 жовтня 2012 року №42/604, яка надійшла в іншому податковому періоді, ніж дата її виписки (не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних);

- платник податків не відобразив у податковій звітності за листопад 2012 року результати попередніх перевірок, що привезло до завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем 19 лютого 2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000012520, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2012 року на 608 335 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі 304 167,50 грн;

- №0000022520, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ за листопад 2012 року на 26 830 008 грн.

Не погодившись із прийнятими Інспекцією податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Щодо наявності правових підстав для включення до податкового кредиту за листопад 2012 року ПДВ в розмірі 595 674 грн, сплаченого митним органам при розмитненні товарів, отриманих в межах гарантійного ремонту, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з абзацом «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Частина друга пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України регламентує, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до частини першої пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Аналіз наведених положень податкового законодавства свідчить, що з моменту подання платником податків митної декларації для митного оформлення ввезених на митну територію України товарів у останнього виникають відповідні податкові зобов`язання зі сплати ПДВ. Після сплати цього податку до бюджету платник податків набуває право на віднесення таких сум до податкового кредиту відповідного періоду. Таке розуміння норм ПК України відповідає характеру і змісту правового регулювання ПДВ та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми ПДВ до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

Суди попередніх інстанцій установили, що в листопаді 2012 року Товариством були ввезені і розмитнені товарно-матеріальні цінності в режимі «імпорт» та оформлено ВМД типу ІМ-40, в яких у графі 24 «Характер угоди» зазначено код « 84 - інші випадки», який згідно з наказом Державної митної служби України №1048 від 12 грудня 2007 року «Про затвердження Порядку ведення відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій» не передбачає розрахунки за товар.

Позивач у періоді, що перевірявся, ввіз наступний товар:

1) за ВМД №12020000/2012/003226, №112020000/2012/003225 Magali, Geodis Bernis International (Франція) поставило високотемпературні датчики обертів на виконання таким нерезидентом-постачальником умов Додаткових угод №5, №9 від 07 серпня 2012 року до контрактів 1844/11-Д (УЗ) від 24 січня 2011 року та 1221/08-Д (UZMA) від 19 лютого 2008 року відповідно, в результаті здійснення гарантійної заміни раніше поставленого дефектного товару, що підтверджено рекламаційними актами № 132-Э від 27 липня 2012 року, №130, 131 від 26 липня 2012 року та претензіями №435-юр, №437-юр, №438-юр від 28 серпня 2012 року;

2) за ВМД №12020000/2012/003083, № 112020000/2012/003118 ЗАТ «Борисфен» (РФ) поставило комплектуючі агрегати до авіадвигунів АИ-20Д: Сигналізатор обледеніння СО-4А, та регулятор паливний 4018, на виконання таким нерезидентом-постачальником гарантійних зобов`язань згідно з умовами договорів №3472/10- Д(УЗ) від 19 квітня 2010 року, №5197/12- Д(УЗ) від 06 квітня 2012 року, відповідно, з усунення недоліків раніше поставлених ТМЦ (усунення дефекту, заміна), що підтверджено рекламаційними актами №181 від 22 грудня 2011 року, №150-Д від 05 вересня 2012 року та претензіями №308-юр від 18 січня 2012 року, №448-СПО від 26 вересня 2012 року;

3) за ВМД №112020000/2012/003058 ВАТ «Мічурінський завод «Прогрес» (РФ) поставило трансформатор ДБСКТ-650 на виконання таким нерезидентом-постачальником гарантійних зобов`язань згідно з умовами контракту №643/07511910/00772 від 03 грудня 2010 року, з усунення недоліків раніше поставлених ТМЦ (усунення дефекту, заміна), що підтверджено рекламаційним актом №91 від 24 травня 2012 року та претензією №409-юр від 15 червня 2012 року;

4) за ВМД №112020000/2012/003300 ВАТ «Ступинська металургійна компанія» (РФ) поставило поковку з нікелевого сплаву ЗИ742-ИД шифру АКП- 263 зі зразками, на виконання таким нерезидентом-постачальником гарантійних зобов`язань згідно з умовами контракту №804/50193719/200 від 05 грудня 2008 року, в результаті здійснення гарантійної заміни раніше поставленого дефектного товару, що підтверджено рекламаційними актами №146 від 31 жовтня 2011 року, № 98 від 10 травня 2012 року, №167-Д від 07 грудня 2011 року та претензіями №296-юр від 17 січня 2012 року, №492-СПО від 11 грудня 2012 року, №493-СПО від 11 грудня 2012 року;

5) за ВМД №112020000/2012/003299 ВАТ «НІІФІ» (РФ) поставило датчик тиску: ДАВ 085-1А100, на виконання таким нерезидентом-постачальником гарантійних зобов`язань згідно з умовами контракту №300-10(УЗ) від 15 жовтня 2009 року, в результаті здійснення гарантійної заміни (ремонту), раніше поставленого товару, що підтверджено рекламаційним актом № 71 від 06 червня 2011 року;

6) за ВМД №112020000/2012/003103 ТОВ "Silk Way Helicopter Services" (Азербайджан) поставило частину до турбовального авіадвигуна ТВЗ-117ВМ: Маслоагрегат МА-78 №М432, на виконання умов контракту з капітального ремонту авіаційних двигунів №1323/658-E10-200-AZ031(FTD) від 13 жовтня 2010 року для здійснення позивачем капітального ремонту авіаційного двигуна шляхом заміни дефектного маслоагрегату на кондиційний, що підтверджено листами сторін контракту: №ВТД/2394 від 16 серпня 2012 року, №624 від 22 серпня 2012 року та рекламаційним актом №27А від 06 серпня 2012 року;

7) за ВМД №112020000/2012/003163 компанія Officer Commanding (Бангладеш) поставила запасні частини до авіадвигуна ТВЗ-117МТ: центробіжний паливний насос ДЦН-70А, на виконання умов контракту з капітального ремонту авіаційних двигунів №DGDP/BAF/F/92/AP-1(2008-2009) від 27 червня 2009 року для здійснення позивачем капітального ремонту авіаційного двигуна шляхом заміни дефектного центробіжного паливного насосу ДЦН-70А на кондиційний, що підтверджено рекламаційним актом №ZNR-UR-2010-18 від 02 липня 2012 року.

8) за ВМД №112020000/2012/003086 компанія «ГАЕТ» при MHO СРВ (В`єтнам) поставила частини до турбогвинтового двигуна ТВЗ-117МТ: насос - регулятор НР-ЗАМ- 2шт., на виконання умов контракту з капітального ремонту авіаційних двигунів 2010МС/ТАЕТ від 18 серпня 2010 року для здійснення позивачем капітального ремонту авіаційного двигуна шляхом заміни дефектних частин до турбогвинтового двигуна ТВЗ-117МТ на кондиційний, що підтверджено рекламаційними актами №1/2012 від 21 серпня 2012 року, №2/2012 від 18 липня 2012 року;

9) за ВМД №112020000/2012/003093 компанія LG International НК LTD (Корея) поставила частини до турбогвинтового двигуна ТВЗ-117ВМА - насос-регулятор НР-ЗВМ-Т, на виконання умов контракту з капітального ремонту авіаційних двигунів №1323/658-Е10- 252-CN156(FTD) від 14 вересня 2010 року для здійснення позивачем капітального ремонту авіаційного двигуна шляхом заміни дефектного насосу-регулятора НР-ЗВМ-Т на кондиційний, що підтверджено листами сторін контракту: №ВТД/3148, №LGAV091233-VS3 від 05 листопада 2012 року, та рекламаційним актом LGAV120903- PJH01 від 03 вересня 2012 року.

Дослідивши указані первинні документи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що на підставі вищезазначених ВМД позивачу було поставлено обладнання в обмін на раніше експортовані запасні частини, що зняті в результаті здійснення ремонту, а також на заміну раніше імпортованих дефектних товарів. Суди також встановили, що податок на додану вартість був сплачений позивачем відповідно до вимог абзацу «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, що не заперечується відповідачем.

Суди проаналізували положення Порядку ведення відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, затвердженого наказом Державної митної служби України від 15 лютого 2011 року №107, та встановили, що характер угоди « 84» означає «інше» і не передбачає розрахунків за товар у зв`язку з поверненням раніше вивезених матеріальних цінностей або із заміною одних матеріальних цінностей на інші. Наведене свідчить, що зазначений Товариством у ВМД характер угоди « 84» відповідає змісту правочинів, на виконання яких здійснювалася поставка товарно-матеріальних цінностей.

Довід відповідача про відсутність розрахунків із постачальниками за імпортований товар правильно був відхилений судами попередніх інстанцій, оскільки оформлення ВМД здійснювалось з метою виконання гарантійних зобов`язань, вартість яких уже включена до вартості виробу, щодо якого надається гарантія. Крім того, положення підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під постачанням товарів, серед іншого, розуміє і його обмін.

Посилання скаржника на те, що ввезений Товариством товар є металобрухтом, що виключає можливість його використання у господарській діяльності, визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки запасні частини, що були поставлені позивачу у межах виконання гарантійних зобов`язань, не переводилися до категорії металобрухту за рішенням власника як це передбачено приписами статті 1 Закону України «Про металобрухт». Більше того, при здійсненні правильності класифікації та кодування товарів в межах митного контролю посадові особи митного органу спірні запасні частини не віднесли до категорії металобрухту, на що правильно звернули увагу суди попередніх інстанцій. При цьому в ході судового розгляду справи суди встановили, що імпортований позивачем товар був оприбуткований та використаний у власній господарській діяльності.

З приводу доводів скаржника, що Товариство вже відображало податковий кредит з придбання товару, поставленого нерезидентами Magali, Geodis Bernis International (Франція), ЗАТ «Борисфен» (РФ), ВАТ «НІІФІ» (РФ), ВАТ «Ступинська металургійна компанія» (РФ), ВАТ «Мічурінський завод "Прогрес" (РФ), колегія суддів зазначає, що порушене скаржником питання стосується дотримання позивачем вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України. Водночас, останнє не було предметом дослідження Інспекції під час проведення податкової перевірки, у зв`язку з чим судом правова оцінка таким доводам не надається.

Щодо правомірності відображення Товариством у складі податкового кредиту за листопад 2012 року ПДВ у розмірі 12660,54 грн за податковою накладною, що не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 201.10 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Зміст наведених податкових норм, які діяли на момент виникнення спірних відносин (листопад 2012 року), дає підстави для висновку, що платник податку може включити до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкової накладної, оформленої відповідно до вимог статті 201 ПК України та зареєстрованої в Єдиному реєстрі, протягом 365 календарних днів з дати її складання.

При цьому стаття 201 ПК України не містить імперативних приписів про обмеження права покупця товарів/послуг на подання скарги на постачальника, який відмовляється надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, разом із податковою декларацією в тому звітному періоді, в якому суму ПДВ на підставі відповідної податкової накладної включено до складу податкового кредиту.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі №826/4425/14, від 21 травня 2020 року у справі №826/1722/14, від 12 вересня 2019 року у справі №826/3398/14 тощо.

З установлених судами попередніх інстанцій обставин справи слідує, що Товариством включено до складу податкового кредиту у податковій декларації за листопад 2012 року суму ПДВ у розмірі 12660,54 грн по податковій накладній, складеній постачальником у жовтні 2012 року, тобто у межах 365 денного строку.

До зазначеної декларації додано додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V ПК України та документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг. При цьому податковий орган ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду справи не посилався на будь-які дефекти у правовому статусі позивача або контрагента, який виписав податкову накладну, або ж на недоліки в оформленні первинних документів, складених за результатами відповідної господарської операції. Судами такі обставини також встановлені не були.

Встановивши подання Товариством контролюючому органу заяву із скаргою на постачальника в межах того самого податкового періоду (листопад 2012 року), в якому спірні суми ПДВ включені до складу податкового кредиту, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту у листопаді 2012 року в цій частині.

Що ж стосується податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року №0000022520, як уже зазначалось, підставою для його прийняття слугував висновок контролюючого органу про завищення позивачем залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24), за листопад 2012 року на 26 830 008 грн у зв`язку із невідображенням в податковій декларації результатів попередніх перевірок.

Суди попередніх інстанцій встановили, що задекларований позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року залишок від`ємного значення у розмірі 26 830 008 грн відображався за наростаючим підсумком.

Усі прийняті за наслідками попередніх податкових перевірок податкові повідомлення-рішення, якими було зменшено показники від`ємного значення з податку на додану вартість відповідних звітних періодів, були оскаржені позивачем в судовому порядку.

Суди, керуючись приписами статті 72 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень), також врахували обставини, встановлені судами у справах №2а-0870/10946/11 та №808/4883/13-а.

Зокрема, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі №808/4883/13-а, яка набрала законної сили 18 травня 2016 року, було задоволено позов АТ «Мотор Січ» та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22 січня 2013 року: №0000180025 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 250 473 грн та штрафних санкцій в розмірі 125 236,50 грн, № 0000190025 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року у розмірі 26 830 008 грн.

Під час розгляду цієї справи та у касаційній скарзі податковим органом указані обставини не спростовано. Відповідач також не наводить доказів, які б свідчили, що станом на момент декларування позивачем залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24), за листопад 2012 року у розмірі 26 830 008 грн, певні складові такого розміру від`ємного значення, які були зменшені за результатами попередніх податкових перевірок, були узгоджені.

Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів по суті погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги Інспекції не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 327 341 343 349 350 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер