ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року

м. Київ

справа № 808/541/17

адміністративне провадження № К/9901/24042/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Заступника начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Полякової Ірини Борисівни на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року (суддя Татаринов Д.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року (колегія суддів: Іванов С.М., Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гармонія-11» до заступника начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Полякової Ірини Борисівни, головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області Рубан Костянтина Олександровича про визнання незаконними дій та зобов`язання скасувати постанову,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гармонія-11" звернулося з адміністративним позовом до заступника начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Полякової Ірини Борисівни, головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області Рубан Костянтина Олександровича, в якому просило визнати незаконними дії головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області Рубана Костянтина Олександровича відносно складання протоколу про адміністративне правопорушення, скасувати постанову про накладення штрафу на ОСББ «Гармонія-11» в розмірі 16 000 грн. від 20.01.2017 № 31.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року скасовано в частині визнання незаконними дій головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області Рубана Костянтина Олександровича, відносно складання протоколу про адміністративне правопорушення № 08-11-0022/0484 від 28 грудня 2016 року та прийнято нову постанову в цій частині, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами не враховано, що позивачем обраховано заробітну плату без забезпечення її мінімального розміру за грудень 2016 року, враховуючи, що бухгалтером та двірником відпрацьовано 22 робочих дні. Також посилається на відсутність підстав стягнення з відповідача судових витрат, оскільки Законом України «Про судовий збір» органи Держпраці звільнені від його сплати.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2017 року відкрито касаційне провадження.

Справу передано до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що 8 грудня 2016 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Головного управління Держпраці у Запорізькій області Рубан Костянтином Олександровичем складено протокол № 08-11-0022/0484 про те, що голова правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гармонія-11" ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення з 01 липня по 28 грудня 2016 року за місцем господарської діяльності під час виконання посадових обов`язків, маючи організаційно - розпорядчі функції, допустив порушення законодавство про працю, а саме: заробітна плата ОСОБА_2 (бухгалтера) з липня 2016 року по грудень 2016 року нараховувалась та виплачувалась із розрахунку мінімальної заробітної плати, як за просту некваліфіковану працю, що є порушенням статті 96 КЗпП України та порушення частини 3 статті 6 Закону України "Про оплату праці".

Визначені у протоколі про адміністративне правопорушення № 08-11-0022/0484 обставини встановлені на підставі акту перевірки № 08-11-0022/1252 від 28 грудня 2016 року

Також, на підставі наведеного акту перевірки, 20 січня 2017 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Поляковою Іриною Борисівною встановивлено порушення вимог статті 96 КЗпП України та порушення частини 3 статті 6 Закону України "Про оплату праці", винесено постанову № 31 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами та накладено штраф на ОСББ "Гармонія 11" в розмірі 16000 грн.

Не погоджуючись з діями щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення, постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що розмір тарифної ставки бухгалтера ОСББ «Гармонія-11» вдвічі перевищує розмір тарифної ставки двірника, що свідчить про відсутність порушень з боку позивача приписів т. 96 КЗпП України та ст. 6 Закону України «Про оплату праці», оскільки згідно табелю обліку робочого часу двірник працював вдвічі більше.

Скасовуючи частково постанову суду першої інстанції в частині оскарження дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд виходив з того, що правову оцінку діям має надавати Токмацький районний суд Запорізької області у справі № 328/150/17, предметом, якої є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності голови ОСББ.

Дослідивши, в межах касаційної скарги, спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 03.07.2013 року № 509 (Далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Частинами 1-4 статті 96 Кодексу законів про працю України та частинами 1-4 статті 6 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників; тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики); тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати; тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Частина перша цієї статті передбачає норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров`я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості (стаття 9 Закону України "Про оплату праці").

Статтею 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою (стаття 11 Закону України "Про оплату праці").

Згідно з частиною першою статті 95 цього Кодексу мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб (частина четверта статті 95 КЗпП).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, <…>

Ухвалюючи оскаржуване рішення, відповідач зазначив, що позивачем допущено порушення тарифної системи оплати праці, а саме: заробітна плата бухгалтеру ОСОБА_2 з липня 2016 року по грудень 2016 року нараховувалась та виплачувалась із розрахунку мінімальної заробітної плати, як за просту некваліфіковану працю, тобто, без урахування кваліфікації та складності виконуваної працівниками роботи, що є порушенням мінімальних гарантій в оплаті праці, встановлених чинним законодавством.

Однак судами встановлено, що посадовий оклад бухгалтера ОСОБА_2 встановлений в розмірі 50% мінімальної заробітної плати на час призначення працівника. Зазначений розмір заробітної плати визначений протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням АДРЕСА_1 , від 20 червня 2016 року.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", станом на 01.12.2016 року мінімальна заробітна плата становила 1600,00 гривень.

Таким чином, розмір заробітної плати бухгалтера ОСОБА_2 встановлений в розмірі 800 грн. на час складення відповідного протоколу.

Судами досліджено табелі обліку використання робочого часу з липня 2016 року по грудень 2016 року, згідно яких бухгалтер ОСОБА_2 працює 2 години в день. Інший найманий працівник двірник ОСОБА_3 працює 4 години в день, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу та згідно відомості нарахування заробітної плати за липень 2016 року отримує також 800 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що розмір тарифної ставки бухгалтера Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гармонія-11" вдвічі перевищує розмір тарифної ставки двірника, а відтак порушення щодо оплати праці позивачем не допущено.

Щодо посилань в касаційній скарзі на помилкове стягнення з відповідача судового збору, оскільки він звільнений від його сплати, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об`єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Проте звільнення від сплати судового збору органів Держпраці не звільняє його від обов`язку відшкодувати судові витрати у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №750/108/17, від 13.06.2018 у справі №520/1841/17 та від 19.12.2018 у справі №748/2378/16-а.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Полякової Ірини Борисівни залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року в частині, що залишена без змін та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

Л.В. Тацій