ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2023 року
м. Київ
справа № 808/575/18
адміністративне провадження № К/9901/53576/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Дашутіна І.В., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій області) на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 19.02.2018 (суддя Калашник Ю. В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018 (головуючий суддя Дурасова Ю. В., судді: Божко Л. А., Уханенко С. А.) у справі за заявою Головного управління ДФС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю ``Запоріжспецсплав`` про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,
У С Т А Н О В И В :
15.02.2018 Головне управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГК ДФС) звернулося до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)``Запоріжспецсплав``, застосованого на підставі рішення заступника начальника ГУ ДФС від 14.02.2018.
Підставою для прийняття керівником ГУ ДФС рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків та звернення з цією заявою в порядку, встановленому статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України, стали обставини недопуску податкових інспекторів до перевірки товариства.
Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 16.02.2018 відкрив провадження у справі та призначив її розгляд у судове засідання.
У судовому засіданні відповідач просив суд закрити провадження у справі з тих підстав, що у даному випадку має місце спір про право, оскільки товариство оспорює в судовому порядку наказ про призначення перевірки, до проведення якої його уповноважені особи не допустили податкових інспекторів.
Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 19.02.2018, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018, врахував заперечення позивача та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
ГУ ДФС звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 19.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018 і направити справу для продовження розгляду та прийняття рішення по суті.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач наголошував, що нормою статті 283 КАС України не передбачено правові наслідки постановлення судом ухвали про закриття провадження у справі у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для звернення до суду з відповідною заявою. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Однак, суди не встановили фактів, що є підставою для відмови у відкритті провадження за цією заявою. Також позивач вважає, що з боку платника податків недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки був безпідставним, оскільки для проведення контрольного заходу були наявні визначені чинним податковим законодавством підстави та належним чином оформлені документи (направлення на проведення перевірки, копія наказу про проведення перевірки).
Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.
Касаційний перегляд справи здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України та відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, Колегія суддів Верховного Суду визнала, що касаційна скарга ГУ ДФС підлягає задоволенню з огляду на таке.
Касаційна скарга у цій справі стосується питання застосування норм процесуального права, якими врегульовано правові наслідки розгляду адміністративних справ за зверненням органів доходів і зборів до адміністративного суду в передбаченому нормою статті 283 КАС України порядку, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у цій справі наявний спір про право. Такі висновки суд зробив на підставі встановлених під час розгляду заяви контролюючого органу при реалізації провадження у порядку статті 283 КАС України обставин щодо подання 13.02.2018 платником податків позовної заяви до суду про скасування наказу від 08.02.2018 №385 про проведення перевірки, до якої товариство не допустило посадових осіб контролюючого органу. Подання платником податків позовної заяви про скасування наказу про проведення перевірки суд визнав як спосіб вияву незгоди платника податків із рішенням контролюючого органу, як передумови виникнення обставин для звернення контролюючого органу до суду у порядку статті 283 КАС України, що своєю чергою обумовлює виникнення спору про право.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.
Ключове у цій справі питання було предметом розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в адміністративній справі №640/17091/21 (провадження №К/9901/44200/21).
У постанові від 23.02.2023 у цій справі судова палата Касаційного адміністративного суду підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію у постанові від 28.08.2018 у справі №804/19780/14 про те, що оскарження наказу про проведення перевірки, дій податкового органу щодо її проведення є по суті запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідним поданням, однак, не є спором про право, а отже і підставою для закриття провадження.
Також за результатами розгляду адміністративної справи №640/17091/21 (постанова від 23.02.2023) судова палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок.
Правовий висновок судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду полягає в тому, що за змістом статті 283 КАС України після відкриття провадження у справі за відповідною заявою суд може або її задовольнити, або відмовити у її задоволенні. Наявність спору про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України має вбачатися саме на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою контролюючого органу, передбаченою частиною першою статті 283 КАС України. При цьому у справах за заявою контролюючого органу, передбаченою пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, заперечення платника податків щодо правомірності проведення податкової перевірки, які полягають у оскарженні відповідного наказу про її проведення чи дій контролюючого органу при її проведенні, не можуть розглядатися як ``спір про право``.
Під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. Оскарження платником податків наказу про проведення перевірки є запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою, однак, не є спором про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України.
Також колегія судової палати у постанові від 23.02.2023 зауважила, що у випадку наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо в подальшому наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У зв`язку з наведеним суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі.
Згідно з частиною першою статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до підпункту частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
У зв`язку з реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом приєднання, поділу та створення Державної податкової служби України та її та її територіальних органів Суд допустив процесуальну заміну позивача відповідно до частини першої статті 52 КАС України.
Керуючись статтями 52 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій області) задовольнити.
Скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 19.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Васильєва І.В. Дашутін В.П. Юрченко