ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

Київ

справа №809/1078/17

провадження №К/9901/31704/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу

за позовом релігійної організації "Релігійна громада Української православної церкви Благовіщення Пресвятої Діви Марії м. Коломия" до міського голови міста Коломиї Слюзара Ігоря Богдановича, начальника Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Білейчука Остапа Романовича про визнання дій протиправними та скасування рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника релігійної організації "Релігійна громада Української православної церкви Благовіщення Пресвятої Діви Марії м. Коломия" - ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Яворського І. О., суддів: Кухтея Р. В., Носа С. П.

І. Суть спору

1. У серпні 2017 року релігійна організація "Релігійна громада Української православної церкви Благовіщення Пресвятої Діви Марії м. Коломия" звернулася до суду з адміністративним позовом до міського голови міста Коломиї Слюзара Ігоря Богдановича, начальника Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Білейчука Остапа Романовича, в якому просить:

1.1. визнати протиправними дії начальника Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Білейчука О. Р. в частині застосування превентивного поліцейського заходу у вигляді вимоги залишити місце проведення богослужінь, обмеження доступу релігійної громади УПЦ Благовіщення Пресвятої Діви Марії міста Коломиї до культової споруди за адресою: вул. Карпатська, 2, м. Коломия та її опечатування;

1.2. зобов`язати начальника Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Білейчука О. Р. утриматися від вчинення будь-яких дій спрямованих на перешкоджання доступу представників релігійної громади УПЦ Благовіщення Пресвятої Діви Марії міста Коломиї до культової споруди за адресою: вул. Карпатська, 2, м. Коломия;

1.3. визнати протиправним та скасувати розпорядження Коломийського міського голови Слюзара І. Б. "Про утворення робочої групи з питань конфесійної приналежності церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці" від 07 червня 2017 року № 206-р;

1.4. визнати протиправними та скасувати усі рішення робочої групи з питань конфесійної приналежності церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці, оформлені протоколом №1 від 07 червня 2017 року та протоколом № 2 від 13 червня 2017 року.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що нею здійснюється богослужіння у культовій споруді у відповідності до рішення Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів від 17 вересня 1991 року № 170. Культова споруда, дерев`яна церква кінця XVI століття є пам`яткою архітектури національного значення, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, охоронний № 233. Будівля церкви є об`єктом державної власності.

2.1. Позивач вказує, що 04 червня 2017 року до Благовіщенського храму прибула група людей, серед яких налічувалося близько десяти священнослужителів Української Греко-католицької Церкви (далі - УГКЦ), які висловили намір здійснити богослужіння біля пам`ятного хреста встановленого поруч з храмом. Отримавши згоду настоятеля храму та за сумісництвом керівника релігійної громади ОСОБА_2 , учасники групи звернулись з проханням зайти в храм для того, щоб помолитися. Проте, священнослужителі УГКЦ, зайшовши до храму, одразу направились у вівтар, розклали свої богослужбові речі та почали здійснювати богослужіння, а не молитву. Такий обман обурив релігійну громаду. Після завершення богослужіння священнослужителі УГКЦ зібрались на подвір`ї храму, де почали переконувати релігійну громаду вийти з підпорядкування Української Православної Церкви (далі - УПЦ) та перейти до УГКЦ.

2.2. Зважаючи на те, що серед присутніх зі сторони греко-католицької громади були представника організацій "Правий Сектор", "Чорна сотня", а також особи у військовій формі, тому на місце події було викликано правоохоронні органи та представники органів місцевого самоврядування.

2.3. Позивач стверджує, що начальником Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Білейчуком О. Р. прийнято рішення опечатати культову споруду, після чого заступником міського голови м. Коломиї оголошено про створення робочої групи, яка б мала вирішити подальше питання стосовно культової споруди.

2.4. Наголошує, що 07 червня 2017 року Коломийським міським головою Слюзарем І. Б. видано розпорядження "Про утворення робочої групи з питань конфесійної приналежності церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці" № 206-р, яким створено на визначено склад робочої групи, до якого увійшло 23 особи, з яких лише 3 представники релігійної громади УПЦ Благовіщення Пресвятої Діви Марії . В подальшому проводились засідання 09 червня 2017 року та 13 червня 2017 року, на яких присутні представники позивача наголосили, що у голосуваннях та іншій його діяльності брати участь відмовляються, оскільки на засіданнях поставали питання стосовно вилучення майна державної та приватної власності із законного користування релігійної громади.

2.5. Вважаючи, що всі вищенаведені дії обмежили релігійну громаду у законному праві користування культовою спорудою, при цьому не було досягнуто превентивної мети застосування поліцейського заходу охорони прав і свобод людини, запобігання загрозі публічної безпеки, а також в порушення вимог чинного законодавства України міським головою м. Коломиї одноособово прийнято розпорядження, яким створено робочу групу з питань конфесійної приналежності церкви, релігійна організація "Релігійна громада Української православної церкви Благовіщення Пресвятої Діви Марії м. Коломия" звернулась до суду з метою захисту своїх прав.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. 04 липня 2017 року через наявний між парафіями УГКЦ та УПЦ конфлікт, який виник з приводу відправлення богослужінь обома парафіями у церкві Благовіщення Пресвятої Богородиці в м. Коломиї, яка, насамперед, є пам`яткою архітектури національного значення та перебуває у державній власності, начальником Коломийського відділу поліції Головного управління Національної Поліції в Івано-Франківській області Білейчуком О. Р. опечатано приміщення вищевказаного храму.

4. 07 червня 2017 року міським головою м. Коломиї Слюзарем І. Б. видано розпорядження "Про утворення робочої групи з питань конфесійної приналежності церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці м. Коломия" за № 206-р, яким створено та визначено склад робочої групи, що діяла під його керівництвом.

5. В подальшому, робочою групою з питань конфесійної приналежності церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці, утвореною згідно з вищевказаним розпорядженням міського голови м. Коломиї, прийнято рішення щодо використання вищенаведеної культової споруди, які оформлені протоколами № 1 від 07 червня 2017 року та № 2 від 13 червня 2017 року.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

6.1. Визнано протиправними дії начальника Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Білейчука О. Р. в частині застосування превентивного поліцейського заходу у вигляді вимоги залишити місце проведення богослужінь, обмеження доступу релігійній громаді Української Православної Церкви Благовіщення Пресвятої Діви Марії м. Коломия до культової споруди за адресою: вул. Карпатська, 2 м. Коломия, та її опечатування.

6.2. Визнано протиправними та скасовано рішення робочої групи з питань конфесійної приналежності церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці, утвореної згідно з розпорядженням міського голови м. Коломиї Слюзара І. Б. від 07 червня 2017 року за № 206-р, оформлені протоколом № 1 від 07 червня 2017 року.

6.3. В решті позову - відмовлено.

7. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з мотивів, що застосування превентивного заходу не відповідає цілям забезпечення охорони прав і свобод людини, запобігання загрозі публічної безпеки. Також зазначив, що вирішення питань конфесійної приналежності та порядку користування культовою спорудою належить до відання державної адміністрації, так як культова споруда є державною власністю.

8. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій начальника Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Білейчука О. Р. щодо застосування превентивного поліцейського заходу у вигляді вимоги залишити місце проведення богослужінь, обмеження доступу релігійної громади УПЦ Благовіщення Пресвятої Діви Марії міста Коломиї до культової споруди за адресою: вул. Карпатська, 2, м. Коломия, та її опечатування - скасовано та прийнято нову, якою відмовлено в задоволенні цієї позовної вимоги.

8.1. Визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови міста Коломиї Івано-Франківської області Слюзара І. Б. "Про утворення робочої групи з питань конфесійної приналежності церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці" від 07 червня 2017 року № 206-р.

8.2. В іншій частині постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року залишено без змін.

9. Львівський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові в частині, прийшов до висновку про правомірність застосування такого превентивного заходу як вимога залишити місце і обмеження доступу на визначену територію, оскільки такі заходи покликані забезпечити публічну безпеку, порядок, охорону життя і здоров`я людей, зважаючи на висловлювання погроз представниками організацій "Правий сектор" та "Чорна сотня" застосувати фізичне насильство, здійснювати психологічний тиск на віруючих з метою примушення останніх відректися від своєї віри.

9.1. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване розпорядження міського голови від 07 червня 2017 року № 206-р видано не на підставі, не у межах та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак підлягає скасуванню.

IV. Касаційне оскарження

10. У касаційній скарзі представник релігійної організації "Релігійна громада Української православної церкви Благовіщення Пресвятої Діви Марії м. Коломия" - ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати частково його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій начальника Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Білейчука О. Р. щодо застосування превентивного поліцейського заходу у вигляді вимоги залишити місце проведення богослужінь, обмеження доступу релігійної громади УПЦ Благовіщення Пресвятої Діви Марії міста Коломиї до культової споруди за адресою: вул. Карпатська, 2, м. Коломия, та її опечатування. В решті постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

11. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги та не вказав підстав скасування рішення суду першої інстанції, вичерпний перелік яких передбачено у статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

11.1. Наголошує, що начальником Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Білейчуком О. Р. під час розгляду справи не було надано жодних доказів правомірності застосування превентивного поліцейського заходу у вигляді залишити місце проведення богослужінь та опечатування храмового приміщення.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

13. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. За змістом статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

16. В силу статті 10 Закону України Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування.

17. Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради України і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

18. Стаття 35 Конституції України передбачає право кожного на свободу світогляду і віросповідання, яке включає, в тому числі і право безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди.

19. Відповідно до статті 29 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" забезпечення виконання та додержання законодавства про свободу совісті, світогляду, віросповідання та релігійні організації здійснюють у межах компетенції центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері релігії, інші центральні органи виконавчої влади, органи прокуратури, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

20. Приписами статті 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини належить: встановлення режиму використання пам`яток національного значення, їхніх територій, зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць.

21. Статтею 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" встановлено, що релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.

Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Культова будівля і майно, що є державною власністю, можуть передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. За відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.

Культова будівля та інше майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним організаціям і використовуються ними з додержанням установлених правил охорони і використання пам`яток історії та культури.

Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається в місячний термін з письмовим повідомленням про це заявників.

Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель.

Користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України. Земельні ділянки, що надаються релігійним організаціям у постійне користування для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, забороняється використовувати для здійснення підприємницької діяльності.

Договори про надання в користування релігійним організаціям культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається.

Рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

22. Відповідно до статті 2 Закону України "Про Національну поліцію" завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.

23. При цьому згідно з частинами першою - третьою статті 7 Закону України "Про Національну поліцію" під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.

24. Положеннями статті 30 Закону України "Про Національну поліцію" обумовлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.

Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

25. Частиною першою статті 36 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський уповноважений вимагати від особи (осіб) залишити визначене місце на певний строк або заборонити чи обмежити особам доступ до визначеної території або об`єктів, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров`я людей, для збереження та фіксації слідів правопорушення.

VI. Позиція Верховного Суду

26. Зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі зводиться до питання правомірності дій начальника Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Білейчука О. Р. в частині застосування превентивного поліцейського заходу у вигляді вимоги залишити місце проведення богослужінь, обмеження доступу релігійної громади УПЦ Благовіщення Пресвятої Діви Марії міста Коломиї до культової споруди за адресою: вул. Карпатська, 2, м. Коломия та її опечатування.

27. Так, з огляду на положення статті 30 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може застосовувати превентивні заходи, одним із яких визначено вимогу залишити місце і обмежити доступ на визначену територію.

28. При цьому обов`язково слід встановити факт необхідності забезпечувати публічну безпеку і порядок, охорону життя і здоров`я людей, збереження та фіксації слідів правопорушення.

29. Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність застосування такого превентивного заходу, зважаючи на висловлювання погроз представниками організацій "Правий сектор" та "Чорна сотня" застосувати фізичне насильство, здійснювати психологічний тиск на віруючих з метою примушення останніх відректися від своєї віри, які, в свою чергу, перебували на подвір`ї храму.

30. Судами встановлено, що церква Благовіщення Пресвятої Богородиці в місті Коломия є пам`яткою архітектури національного значення та перебуває у державній власності.

31. В свою чергу, релігійною організацією "Релігійна громада Української православної церкви Благовіщення Пресвятої Діви Марії м. Коломия" здійснюється богослужіння у культовій споруді у відповідності до рішення Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів від 17 вересня 1991 року № 170.

32. З аналізу вищенаведених правових норм та обставини справи вбачається, що жодних підстав для застосування вказаного превентивного заходу як обмеження особам доступ до храму шляхом його опечатування, а також необхідність значної тривалості такого обмеження у часі, немає.

33. Таким чином Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про правомірність дій відповідача та, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовну вимогу про визнання протиправними дії начальника Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Білейчука О. Р. в частині застосування превентивного поліцейського заходу у вигляді вимоги залишити місце проведення богослужінь, обмеження доступу релігійній громаді Української Православної Церкви Благовіщення Пресвятої Діви Марії м. Коломия до культової споруди за адресою: вул. Карпатська, 2 м. Коломия, та її опечатування.

34. Водночас, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неправомірності оскаржуваного розпорядження міського голови, з огляду на приписами статей 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", з яких слідує, що уповноваженим органом на прийняття рішення про передачу у безоплатне користування або повернення у власність релігійних організацій безоплатно культової будівлі і майна в даному випадку є виключно центральний орган виконавчої влади.

35. За таких обставин, міський голова, приймаючи оскаржуване розпорядження, діяв в порушення конституційних приписів, які встановлюють засади здійснення в Україні місцевого самоврядування, оскільки питання використання культових споруд Законом вилучене зі сфери компетенції відповідача, а його вирішення доручене іншому державному органу.

36. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

37. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права в частині, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій начальника Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Білейчука О. Р. щодо застосування превентивного поліцейського заходу у вигляді вимоги залишити місце проведення богослужінь, обмеження доступу релігійної громади УПЦ Благовіщення Пресвятої Діви Марії міста Коломиї до культової споруди за адресою: вул. Карпатська, 2, м. Коломия, та її опечатування, та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, залишивши судове рішення апеляційної інстанції в іншій частині - без змін.

38. Суд перевірив законність та обґрунтованість судових рішень в межах доводів касаційної скарги.

Керуючись статтями 3 260 341 344 349 352 355 356 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу представника релігійної організації "Релігійна громада Української православної церкви Благовіщення Пресвятої Діви Марії м. Коломия" - ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у справі № 809/1078/17 скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій начальника Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Білейчука О. Р. щодо застосування превентивного поліцейського заходу у вигляді вимоги залишити місце проведення богослужінь, обмеження доступу релігійної громади УПЦ Благовіщення Пресвятої Діви Марії міста Коломиї до культової споруди за адресою: вул. Карпатська, 2, м. Коломия, та її опечатування, залишивши постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у відповідній частині в силі.

3. В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич