ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 809/1556/17

касаційне провадження № К/9901/53293/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області як відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2018 (головуючий суддя - Сапіга В.П., судді - Запотічний І.І., Матковська З.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.08.2017 №0035021307, №0035001307.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно зробив висновок про неправильне декларування дати першої реєстрації вантажного автомобіля, ввезеного на митну територію України, та протиправно оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями збільшив суму грошового зобов`язання з акцизного податку та з податку на додану вартість, оскільки такий висновок ґрунтується лише на припущеннях. Технічний паспорт на автомобіль, з якого взяті відомості про першу реєстрацію вантажного автомобіля під час розмитнення, не визнаний у встановлений законом спосіб недійсним, а позивач не може нести відповідальність за недостовірну інформацію в документах про первинну реєстрацію транспортних засобів Федеративної Республіки Німеччини, оскільки така інформація є наслідком протиправних дій відповідних іноземних органів реєстрації транспортних засобів, про які позивачу не було відомо.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 10.01.2018 в задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки підставою для прийняття цих рішень стала сплата митних платежів у меншому розмірі, ніж визначено законодавством, яка відбулась внаслідок неправильного визначення терміну використання автомобіля у зв`язку із поданням недостовірних відомостей щодо дати першої реєстрації такого транспортного засобу. Відомості щодо дати першої реєстрації транспортного засобу, які надійшли від уповноважених органів Німеччини, документально підтверджені та мають значення для оподаткування товару.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 14.05.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 17.08.2017 №0035021307, №0035001307.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що донарахування сум податкових зобов`язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно у разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформацій під час митного оформлення. Водночас, контролюючим органом не доведено наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, і, як наслідок, безпідставне збільшення грошових зобов`язань з акцизного податку та податку на додану вартість. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем добросовісно під час ввезення транспортного засобу на територію України було здійснено його митне оформлення.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки, на думку відповідача, судом апеляційної інстанції не враховано, що позивач у відповідності до приписів Митного кодексу України є відповідальною особою за достовірність та правдивість документів, поданих під час розмитнення автомобіля, тоді як недостовірність даних щодо першої реєстрації вантажного автомобіля призвела до неправильного визначення терміну використання транспортного засобу в іноземній державі, відтак, контролюючим органом правомірно донараховані грошові зобов`язання згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області як відокремленим підрозділом ДПС України у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200, від 30.09.2020 № 893, розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р, наказів Державної податкової служби України від 30.09.2020 № 529, від 24.12.2020 № 855.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.02.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 14.02.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що за дорученням позивача ТОВ «Тиса-Захід» на митну територію України ввезено вантажний автомобіль, що був у використанні, марки Mercedes-Benz, модель Sprinter 316, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм циліндрів двигуна 2143 см. куб., код УКТ ЗЕД - 8704219900 (особа відповідальна за фінансове регулювання ОСОБА_1 ).

Під час здійснення митного оформлення даного транспортного засобу було подано реєстраційний документ від 11.09.2015 №HAL-S-1-254/15-00049 на транспортний засіб, виданий реєстраційно-транспортним відомством міста Халле (Заале) Федеративної Республіки Німеччина, із зазначенням дати першої реєстрації - 11.10.2010.

21.09.2015 відділом митного оформлення Івано-Франківської митниці здійснено оформлення вантажного автомобіля за митною декларацією від 21.09.2015 ІМ 206020000/2015/400607 (вантажний автомобіль марки Benz, модель Sprinter 316, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм циліндрів двигуна 2143 см. куб., код УКТ ЗЕД - 8704219900). Відповідно до графи 17 "Нарахування платежів" при митному оформленні транспортного засобу нараховано наступні митні платежі: ввізне мито (вид 121) за ставкою 10% в розмірі 9585,21 грн; додатковий імпортний збір (вид 122) за ставкою 5% в розмірі 4792,60 грн; акцизний збір (вид 185) за ставкою 0,02 EUR за 1 куб. см. об`єму циліндрів двигуна в розмірі 1059,07 грн; податок на додану вартість (вид 128) за ставкою 20% в розмірі 22257,79 грн. Загальна сума нарахованих митних платежів становить 37694,66 грн.

Розрахунок митних платежів проведено з врахуванням заявленої платником дати першої реєстрації транспортного засобу - 11.10.2010 та з урахуванням курсу валют на дату складання митної декларації.

На підставі положень підпункту 1 пункту 3 статті 345, підпункту 2 пункту 2 статті 351 Митного кодексу України, наказу Управління від 14.07.2017 №1186, контролюючим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 при митному оформленні товару за митною декларацією від 21.09.2015 №206050000/2015/400607, за результатами якої складено акт від 02.08.2017 №804/09-19-13-07/ НОМЕР_2 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:

підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, підпункту 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого донараховано акцизний податок в розмірі 41303,79 грн;

підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в розмірі 8260,76 грн.

За висновками контролюючого органу, згідно з інформацією митних органів Федеративної Республіки Німеччини фактична дата першої реєстрації ввезеного вантажного автомобіля марки Benz, модель Sprinter 316, номер кузова НОМЕР_1 є 12.11.2009, а не 11.10.2010, відтак, наведений вище вантажний автомобіль марки "Merсedes-Benz", використовувався з 5 до 8 років, і тому для його оподаткування повинна застосовуватися ставка акцизного податку 0,8 Євро/см.куб.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 17.08.2017, а саме:

№0035001307, яким позивачу визначено грошові зобов`язання з акцизного збору за основним платежем в сумі 41303,79 грн, за штрафними санкціями у розмірі 10325,95 грн;

№0035021307, яким платнику визначено грошові зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів за основним платежем в сумі 8260,76 грн, за штрафними санкціями у розмірі 2065,19 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.

Відповідно до частини першої статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Частиною шостою статті 265 Митного кодексу України передбачено, що декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

Декларант зобов`язаний, зокрема, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів (пункти 4-5 частини 1 статті 266 Митного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 293 Митного кодексу України особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків (частина 2 статті 293 Митного кодексу України).

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів (пункт 8 частини 1 статті 336 Митного кодексу України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 180.1 статті 180 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Пунктом 190.1 статті 190 ПК України визначено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків (пункт 193.1 статті 193 ПК України).

За правилами пункту 206.1 статті 206 ПК України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Відповідно до абзацу 5 пункту 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать серед іншого і транспортні засоби для перевезення вантажів.

Пунктом 215.2 статті 215 ПК України передбачено, що ставки податку встановлюються цією статтею і є єдиними на всій території України.

Акцизний податок справляється з моторних транспортних засобів для перевезення вантажів, за кодом товару (продукції) 8704219900 згідно УКТ ЗЕД за ставкою податку з одиниці імпортованого товару (продукції) 0,02 EUR за 1 куб. см. об`єму циліндрів двигуна. Ставки податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно УКТ ЗЕД для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років (з дати першої реєстрації ТЗ) застосовується з коефіцієнтом 40, а для автомобілів, що використовувалися понад 8 років (з дати першої реєстрації ТЗ) з коефіцієнтом - 50 (підпункт 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.163 пункту 14.1 статті 14 ПК України перша реєстрація транспортного засобу - це реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше. Транспортні засоби, що використовувалися, - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби (підпункт 14.1.251 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388.

Зазначеним Порядком передбачено, якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, вони вважаються використовуваними. Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). У разі якщо календарну дату визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

З аналізу вищезазначених положень митного та податкового законодавства слідує, що декларант або уповноважена ним особа, здійснюючи ввіз на митну територію України товарів або транспортних засобів з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей зазначених в ній, в тому числі щодо достовірності дати першої реєстрації транспортного засобу.

Як установлено судом першої інстанції, у відповідності до Угоди про партнерство та співпрацю між Європейським Союзом та Україною від 14.06.1994 в частині застосування Протоколу щодо міжвідомчої допомоги в галузі митного права та Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 21.03.2014 в частині застосування Протоколу ІІ про взаємну адміністративну допомогу в митних справах, відповідачем отримано лист митних органів Федеративної Республіки Німеччина щодо законності ввезення на митну територію України транспортних засобів із наданням для митного оформлення транзитних реєстраційних документів, виданих уповноваженими органами Федеративної Республіки Німеччини.

У цьому листі зазначено, що на основі повідомлення Державної фіскальної служби України від 28.01.2016 кримінальною поліцією землі Саксонія-Анхальт проведено перевірку первинних реєстраційних даних транспортних даних в Федеративній службі автомобільного транспорту. Результати перевірки підтвердили підозру про те, що дані про першу реєстрацію транспортних засобів в документах, що були надані під час митного оформлення були підроблені.

До вказаного листа митним органом Федеративної Республіки Німеччина додано таблицю із зазначенням справжніх даних первинної реєстрації транспортних засобів та даних первинної реєстрації згідно з документами, наданими на митниці, відповідно до якої датою першої реєстрації транспортного засобу із номером кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 , виробник Mercedes, власник - ОСОБА_2 , є 12.11.2009, дата виготовлення - 27.10.2009.

Судом першої інстанції встановлено, що подані позивачем документи містять неправдиві дані стосовно даних про термін використання автомобіля в іноземній державі з дати першої реєстрації, як насідок, такі недостовірні відомості були використані в процесі митного оформлення товару (автомобіля).

Таким чином, внаслідок подання для митного оформлення документів із недостовірними даними та здійснення митного оформлення за недостовірними відомостями про дату першої реєстрації вантажного автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Sprinter 316, номер кузова НОМЕР_1 , за митною декларацією від 21.09.2015 №206020000/2015/400607, спричинено недоплату митних платежів до Державного бюджету України в розмірі 49564,55 грн, в тому числі акцизний збір на суму 41303,79 грн та податок на додану вартість на суму 8260,76 грн.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов до помилкового висновку про надання позивачем достовірної інформації щодо дати первинної реєстрації транспортного засобу, оскільки фактичні обставини, які були встановлені у цій справі, дають підстави вважати, що відомості щодо даних про термін використання автомобіля в іноземній державі з дати першої реєстрації, які надійшли від уповноважених органів Німеччини, як встановлено судом першої інстанції документально підтверджені та мають значення для оподаткування товару, оскільки ці відомості відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, отриманні від митного органу Федеративної Республіки Німеччина документи є офіційними і в них чітко зазначено інформацію щодо дати першої реєстрації транспортного засобу автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Sprinter 316, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2143 куб.см, а саме - 12.11.2009.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що контролюючий орган у спірних правовідносинах правомірно визначив базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків, в тому числі обґрунтовано застосував відповідні штрафні санкції.

Відповідно до підпункту 14.1.155. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Кодексу).

Таким чином, сплата податків та зборів у встановлених законодавством розмірах є обов`язком позивача. Такий обов`язок не залежить від встановлення вини платника податків.

Під виною розуміють психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її результатів. Розрізняють дві форми вини: умисел і необережність. Умисел характеризується усвідомленням особою протиправності своєї поведінки і бажанням їх настання або байдужим ставленням до нього. Необережність характеризується тим, що особа, хоча й усвідомлює протиправність своєї поведінки, не передбачає можливість наслідків, не бажає їх настання, але повинна була усвідомлювати характер своєї поведінки і передбачати наслідки.

Встановлення саме умислу позивача на зазначення недостовірної інформації, в тому числі використання і застосування документів з такими відомостями не є необхідним в даному випадку для донарахування податкових зобов`язань.

Посилання позивача на відсутність вини позивача у поданні недостовірної інформації (відомостей), що має значення для правильного визначення обов`язкових митних платежів і зборів, з мотивів незнання про таку недостовірність, на переконання суду, має правове значення виключно у правовідносинах щодо притягнення фізичних осіб до відповідальності і застосування санкцій за порушення митних правил. Зокрема, в такому контексті суд погоджується про необхідність обов`язкової перевірки мети і умислу подання недостовірних відомостей з приводу вчинення дії, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів (стаття 485 Митного кодексу України).

Сам факт сплати митних платежів у меншому розмірі, ніж визначено законодавством, внаслідок зазначення у митній декларації недостовірних відомостей щодо даних про термін використання автомобіля в іноземній державі з дати першої реєстрації такого транспортного засобу, є підставою для донарахування недоплачених податкових зобов`язань (митних платежів).

При цьому, з огляду на те, що має місце факт подання недостовірних відомостей щодо дати першої реєстрації транспортного засобу, з якої визначено невірний термін використання автомобіля, в наслідок чого митні платежі сплачено не у повному обсязі, згідно з пунктом 54.4 статті 54, пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 ПК України контролюючий орган зобов`язаний був самостійно визначити суму грошових зобов`язань і донарахувати штрафні санкції.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірно прийняті контролюючим органом і не підлягають скасуванню.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України).

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення у частині, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 52 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області як відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2018 скасувати, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2018 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова