ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 809/1634/17

касаційне провадження № К/9901/61609/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2018 (головуючий суддя - Судова-Хомюк Н.М., судді - Гуляк В.В., Гудим Л.Я.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.10.2017 №0058901307, №0058891307.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно зробив висновок про невірне декларування дати першої реєстрації вантажного автомобіля, ввезеного на митну територію України і, відповідно, протиправно оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями збільшив суму грошового зобов`язання з акцизного збору та з податку на додану вартість, оскільки такий висновок ґрунтується лише на припущеннях. Технічний паспорт на автомобіль, з якого взяті відомості про першу реєстрацію вантажного автомобіля під час розмитнення, не визнаний у встановлений законом спосіб недійсним, а позивач не може нести відповідальність за недостовірну інформацію в документах про первинну реєстрацію транспортних засобів Федеративної Республіки Німеччини, оскільки така інформація можливо є наслідком протиправних дій чи необережності відповідних іноземних органів реєстрації транспортних засобів, про які позивачу не було відомо. За такі дії позивач не може нести відповідальність, оскільки відсутні будь-які докази і умисел саме позивача щодо ухилення від сплати митних платежів в меншому розмірі.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 29.01.2018 в задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало не визначення більшого розміру митної вартості товару, а сплата митних платежів у меншому розмірі, ніж визначено законодавством, внаслідок неправильного визначення терміну використання автомобіля у зв`язку із поданням недостовірних відомостей щодо дати першої реєстрації такого транспортного засобу.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.08.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 26.10.2017 №0058901307, №0058891307.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за правилами частини шостої статті 69 Митного кодексу України донарахування сум податкових зобов`язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно у разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформацій під час митного оформлення. Водночас контролюючим органом не доведено наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень і, як наслідок, безпідставне збільшення грошових зобов`язань з акцизного податку та податку на додану вартість. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем добросовісно під час ввезення транспортного засобу на територію України було здійснено його митне оформлення.

Відповідач оскаржив рішення суду апеляційної інстанції до Верховного Суду, який ухвалою від 21.09.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки, на думку відповідача, судами не враховано, що позивач у відповідності до приписів Митного кодексу України є відповідальною особою за достовірність та правдивість документів, поданих під час розмитнення автомобіля та недостовірність даних щодо першої реєстрації вантажного автомобіля призвело до невірного визначення терміну використання транспортного засобу в іноземній державі, відтак контролюючим органом правомірно донараховані податкові і митні платежі оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.10.2023 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 04.10.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що за дорученням позивача ТОВ «Тиса-Захід», в особі якого діяв Каленюк Петро Петрович , на митну територію України ввезено вантажний автомобіль, що був у використанні марки Mercedes-Benz, модель ATEGO 816L, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм циліндрів двигуна 4 249 см 3, код УКТЗЕД - 8704229900 (особа відповідальна за фінансове регулювання - ОСОБА_3 ).

Під час здійснення митного оформлення даного автомобіля подано реєстраційні документи - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 30.12.2015 (технічний паспорт частина І) і серії НОМЕР_3 від 02.03.2016 (технічний паспорт частина ІІ) на транспортний засіб із державним номерним знаком НОМЕР_4 , виданий реєстраційно-транспортним відомством (управління з допуску ТЗ до експлуатації) міста Халле (Заале) Федеративної Республіки Німеччина. У вказаних реєстраційних документах зазначено дату першого допуску транспортного засобу до експлуатації - першої реєстрації 04.04.2011.

09.03.2016 митним постом «Коломия» №206020000 Івано-Франківської митниці ДФС в області здійснене оформлення вантажного автомобіля за митною декларацією від 09.03.2016 ІМ 40 206020000/2016/400231 (вантажний автомобіль марки Mercedes-Benz, модель ATEGO 816L, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм циліндрів двигуна 4249 см 3, код УКТЗЕД - 8704229900). Згідно графи 17 «Нарахування платежів» при митному оформленні транспортного засобу нараховано наступні митні платежі: ввізне мито (вид 121) за ставкою 10% в розмірі 26160,62 грн; акцизний збір (вид 185) за ставкою 0,026 EUR за 1 см 3 об`єму циліндрів двигуна в розмірі 3211,19 грн; податок на додану вартість (вид 128) за ставкою 20% в розмірі 58195,60 грн. Загальна сума нарахованих митних платежів склала 87567,41 грн.

Розрахунок митних платежів, в тому числі визначення терміну використання транспортного засобу в іноземній державі, проведено з врахуванням заявленої позивачем дати першої реєстрації вантажного автомобіля - 04.04.2011 і з урахуванням курсу валют на дату складання митної декларації.

Сума нарахованих митних платежів згідно розрахунку в загальному розмірі 87567,41 грн була сплачена позивачем.

Управлінням проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань митної справи щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності при митному оформленні товару за митною декларацією від 09.03.2016 №206020000/2016/400231, за результатами якої складено акт від 12.10.2017 №1118/09-19-13-07/3507708181 (далі - акт перевірки), яким встановлено, що згідно з інформацією митних органів Федеративної Республіки Німеччини фактична дата першої реєстрації ввезеного вантажного автомобіля марки Mercedes-Benz, модель ATEGO 816L, номер кузова НОМЕР_1 є 30.03.2009, а не 04.04.2011. Наведений вище вантажний автомобіль марки ''Merсedes-Benz'', використовувався з 5 до 8 років з дати його першої реєстрації, а тому для його оподаткування повинна застосовуватися ставка акцизного податку 1,04 євро за 1 см 3.

У зв`язку із вказаним, відповідачем визначено повний обсяг митних платежів (237850,94 грн), які мали бути нараховані і сплачені позивачем при митному оформленні транспортного засобу: ввізне мито (вид 121) за ставкою 10% в розмірі 26160,62 грн, розмір якого є незмінним; акцизний збір (вид 185) за ставкою 1,04 EUR за 1 см 3 об`єму циліндрів двигуна в розмірі 128447,47 грн; податок на додану вартість (вид 128) за ставкою 20% в розмірі 83242,85 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, підпункту 215.3.5 2 пункту 215.3 статті 215 ПК України, в результаті чого донараховано акцизний збір в розмірі 125236,28 грн; підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187 та пункту 190.1 статті 190 ПК України, у зв`язку чим позивачу донараховано податок на додану вартість в розмірі 25047,26 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.10.2017:

№0058901307, яким позивачу визначено грошові зобов`язання з акцизного збору за основним платежем в сумі 125236,28 грн, за штрафними санкціями у розмірі 31309,07 грн;

№0058891307, яким позивачу визначено грошові зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів за основним платежем в сумі 25047,26 грн, за штрафними санкціями у розмірі 6261,81 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.

За правилами частини першої статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Частиною шостою статті 265 Митного кодексу України передбачено, що декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

Декларант зобов`язаний, зокрема, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів (пункти 4-5 частини 1 статті 266 Митного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 293 Митного кодексу України особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків (частина 2 статті 293 Митного кодексу України).

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів (пункт 8 частини 1 статті 336 Митного кодексу України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 180.1 статті 180 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Пунктом 190.1 статті 190 ПК України визначено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків (пункт 193.1 статті 193 ПК України).

За правилами пункту 206.1 статті 206 ПК України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Відповідно до абзацу 5 пункту 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать серед іншого і транспортні засоби для перевезення вантажів.

Пунктом 215.2 статті 215 ПК України передбачено, що ставки податку встановлюються цією статтею і є єдиними на всій території України.

Акцизний податок справляється з таких товарів та обчислюється за такими ставками: моторні транспортні засоби для перевезення вантажів, що використовувалися з кодом товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 8704 22 99 00 за ставкою податку у твердій сумі з одиниці реалізованого товару (продукції) (специфічні) 0,026 євро за 1 куб. см об`єму циліндрів двигуна (підпункт 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 ПК України).

При цьому передбачено, що ставки податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно з УКТ ЗЕД, застосовуються для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років з коефіцієнтом 40 для автомобілів, що використовувалися понад 8 років з коефіцієнтом - 50.

Відповідно до підпункту 14.1.163 пункту 14.1 статті 14 ПК України перша реєстрація транспортного засобу - це реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше. Транспортні засоби, що використовувалися, - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби (підпункт 14.1.251 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388.

Зазначеним Порядком передбачено, якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, вони вважаються використовуваними. Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). У разі якщо календарну дату визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Як установлено судовими інстанціями, позивачем ввезено на територію України вантажний автомобіль, який був у використанні, марки «Mercedes-Benz», модель «АТEGO 816L», номер кузова НОМЕР_1 , об`єм циліндрів двигуна 4249 см. куб, код УКТЗЕД - 8704229900, та здійснено його митне оформлення у порядку, визначеному чинним законодавством.

Як вбачається з інформації з великого технічного паспорта на автомобіль від 30.12.2015 та малого технічного паспорта на автомобіль від 02.03.2016, виданих уповноваженим органом Федеративної Республіки Німеччини, дата першої реєстрації автомобіля - 04.04.2011.

У відповідності до Угоди про партнерство та співпрацю між Європейським Союзом та Україною від 14.06.1994 в частині застосування Протоколу щодо міжвідомчої допомоги в галузі митного права та Угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом від 21.03.2014 щодо застосування Протоколу ІІ про взаємну адміністративну допомогу в митних справах, Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області згідно супровідних листів Державної фіскальної служби України від 16.03.2017 та Івано-Франківської митниці ДФС від 21.04.2017 отримано лист митних органів Федеративної Республіки Німеччина щодо законності ввезення на митну територію України транспортних засобів із наданням для митного оформлення транзитних реєстраційних документів, виданих уповноваженими органами Федеративної Республіки Німеччина.

У цьому листі зазначено, що на основі повідомлення Державної фіскальної служби України від 28.01.2016 кримінальною поліцією землі Саксонія-Анхальт Федеративної Республіки Німеччина проведено перевірку первинних реєстраційних даних транспортних даних в Федеративній службі автомобільного транспорту. Результати перевірки підтвердили підозру про те, що дані про першу реєстрацію транспортних засобів в документах, які надані під час митного оформлення, були підроблені.

До вказаного листа представником митного органу Федеративної Республіки Німеччина додано таблицю із зазначенням справжніх даних первинної реєстрації транспортних засобів та даних первинної реєстрації згідно з документами наданими на митниці, відповідно до якої датою першої реєстрації транспортного засобу із номером кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_4 (передній номерний знак НОМЕР_5 ), виробник Mercedes, уповноважена особа - Калинюк Петро (Kalenyuk Petro), є 30.03.2009.

Листом від 17.11.2017 уповноважена особа митного органу Федеративної Республіки Німеччина засвідчує, що розпочате за інформацією Державної фіскальної служби України слідство наразі результативно завершилося. Слідством встановлено, що вік транспортних засобів, які мали б бути переміщені в Україну, свідомо занижувався.

Таким чином, має місце невідповідність відомостей, вказаних позивачем в митній декларації та відомостей митного органу країни експортера, в частині дати першої реєстрації ввезеного на територію України транспортного засобу Mercedes-Benz, модель ATEGO 816L, номер кузова НОМЕР_1 .

Судом першої інстанції встановлено, що подані позивачем документи містять неправдиві дані стосовно даних про термін використання автомобіля в іноземній державі з дати першої реєстрації, як наслідок, такі недостовірні відомості були використані в процесі митного оформлення товару.

Внаслідок подання для митного оформлення документів із недостовірними даними та здійснення митного оформлення за недостовірними відомостями щодо даних про термін використання автомобіля в іноземній державі з дати першої реєстрації вантажного автомобіля марки Mercedes-Benz, модель ATEGO 816L, номер кузова НОМЕР_1 , за митною декларацією №206020000/2016/400231 від 09.03.2016, спричинено недоплату митних платежів до Державного бюджету України за основним платежем в загальному розмірі 150283,54 грн, в тому числі акцизний збір на суму 125236,28 грн та податок на додану вартість на суму 25047,26 грн.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов до помилкового висновку про надання позивачем достовірної інформації щодо дати первинної реєстрації транспортного засобу, оскільки фактичні обставини, які були встановлені у цій справі, дають підстави вважати, що відомості щодо даних про термін використання автомобіля в іноземній державі з дати першої реєстрації, які надійшли від уповноважених органів Німеччини, як встановлено судом першої інстанції документально підтверджені та мають значення для оподаткування товару, оскільки ці відомості відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, отриманні від митного органу Федеративної Республіки Німеччина документи є офіційними і в них чітко зазначено інформацію щодо дати першої реєстрації транспортного засобу Mercedes-Benz, модель ATEGO 816L, номер кузова НОМЕР_1 , а саме 30.03.2009.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що контролюючий орган у спірних правовідносинах правомірно самостійно визначив базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків, в тому числі обґрунтовано застосував відповідні штрафні санкції.

Відповідно до підпункту 14.1.155. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Кодексу).

Таким чином, сплата податків та зборів у встановлених законодавством розмірах є обов`язком позивача. Такий обов`язок не залежить від встановлення вини платника податків.

Під виною розуміють психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її результатів. Розрізняють дві форми вини: умисел і необережність. Умисел характеризується усвідомленням особою протиправності своєї поведінки і бажанням їх настання або байдужим ставленням до нього. Необережність характеризується тим, що особа, хоча й усвідомлює протиправність своєї поведінки, не передбачає можливість наслідків, не бажає їх настання, але повинна була усвідомлювати характер своєї поведінки і передбачати наслідки.

Встановлення саме умислу позивача на зазначення недостовірної інформації, в тому числі використання і застосування документів з такими відомостями не є необхідним в даному випадку для донарахування податкових зобов`язань.

Посилання позивача на відсутність вини позивача у поданні недостовірної інформації (відомостей), що має значення для правильного визначення обов`язкових митних платежів і зборів, з мотивів не знання про таку недостовірність, на переконання суду, має правове значення виключно у правовідносинах щодо притягнення фізичних осіб до відповідальності і застосування санкцій за порушення митних правил. Зокрема, в такому контексті суд погоджується про необхідність обов`язкової перевірки мети і умислу подання недостовірних відомостей з приводу вчинення дії, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів (стаття 485 Митного кодексу України).

Сам факт сплати митних платежів у меншому розмірі, ніж визначено законодавством, внаслідок зазначення у митній декларації недостовірних відомостей щодо даних про термін використання автомобіля в іноземній державі з дати першої реєстрації такого транспортного засобу, є підставою для донарахування недоплачених податкових зобов`язань (митних платежів).

При цьому, з огляду на те, що має місце факт подання недостовірних відомостей щодо дати першої реєстрації транспортного засобу, з якої визначено невірний термін використання автомобіля, в наслідок чого митні платежі сплачено не у повному обсязі, згідно з пунктом 54.4 статті 54, пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 ПК України контролюючий орган зобов`язаний був самостійно визначити суму грошових зобов`язань і донараховати штрафні санкції.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірно прийняті контролюючим органом і не підлягають скасуванню.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України).

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення у частині, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2018 скасувати, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк