ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2020 року

Київ

справа №809/2835/15

адміністративне провадження №К/9901/19345/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року (головуючий суддя - Кафарський В.В.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Кушнерик М.П., судді - Мікула О.І., Курилець А.Р.)

у справі №876/9330/15

за позовом Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування в частині податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську) про визнання протиправними та скасування в частині податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 19 169 грн 99 коп, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 4 792 грн 49 коп., рішення про застосування штрафних санцій №0022081701 в сумі 4 768 грн 84 коп., податкової вимоги від 10.07.2015 №Ф-0022071701 в сумі 47 557 грн 33 коп. та правомірність віднесення позивачем до складу витрат витрати, понесені ним на консультаційні послуги приватного аудитора, на оплату комунальних послуг, оренди приміщення, а також рекламні і дизайнерські послуги, що сприяють здійсненню ним нотаріальної діяльності та пов`язані з провадженням незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано в частині протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0022061701 від 10.07.2015, в сумі 23 962, 48 грн, з яких 19 169, 99 грн- за основним платежем і 4 792, 49 грн- штрафними санкціями;

- визнано в частині протиправною та скасувано податкову вимогу про сплату боргу № Ф-0022071701 від 10.07.2015, в сумі 47 557, 33 грн;

- визнано в частині протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №№ 0022081701 від 10.07.2015;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 182 (сто вісімдесят дві) грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про правомірність віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні оподаткованого доходу документально підтверджених та необхідних для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса витрат на консультаційні послуги приватного аудитора, оплату комунальних послуг, оренду приміщення, а також рекламних і дизайнерських послуг.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність оскаржуваних податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

25 травня 2016 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи ДПІ у м. Івано-Франківську проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність - приватного нотаріуса ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 26.06.2015 №2739/09-15-17-01-09/2998006679 (а.с.18-35) (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- п.178.3, п.178.6 ст.178, п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено оподатковуваний( чистий) дохід в розмірі 137 681 грн 62 коп., в т.ч. за 2012 рік- 57 116, 99 грн, 2013 рік- 28 455, 74 грн, 2014 рік- 52 108, 89 грн. Відповідно до п.167.1.ст.157, п.178.2 ст.178 визначено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за наслідками проведеної перевірки у сумі 19265,99 грн., в т.ч за 2012 рік -7777,20 грн., за 2013 рік- 3672,46 грн., за 2014 рік- 7816,33 грн.

- п.1 ч.2, абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 р. №2464- VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями, у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у загальному розмірі 47 779, 41 грн, в т.ч. за 2012 рік - 19 819, 76 грн., 2013 рік - 9 877, 93 грн, 2014 рік - 18 081,72 грн;

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0022061701 від 10.07.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 24 082, 48 грн, з яких за основним платежем - 19 265, 99 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 816, 49 грн (а.с. 13);

- рішення №0022081701 від 10.07.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 4 864 грн 84 коп. (а.с.17);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0022071701 від 10.07.2015 в сумі 47 779, 41 грн ( а.с.15).

Вважаючи зазначені податкове повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із пп. 14.1.226, п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Як зазначено у пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, яка діяла протягом 2012-2014 років) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

За приписами пункту 178.4 статті 178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Пунктами 178.6, 178.7 статті 178 Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.

Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.

Згідно пункту 3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік.

Пунктом 4.12 вказаного Порядку визначено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів звіт згідно з таблицею 3 додатка 5 до цього Порядку.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року № 22-2, що діяв до 3 грудня 2013 року, містить аналогічні положення.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується в висновком судів попередніх інстанцій, що сума з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року до 1 травня року, наступного за звітним періодом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем до складу витрат за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 включені витрати понесені ним: на консультаційні послуги приватного аудитора ОСОБА_2 за 2012 рік в сумі 36 000, 00 грн, 2013 рік - 24 000, 00 грн, 2014 рік - 48 000 грн (квитанції до прибуткових касових ордерів №1 від 11.05.2012, №2 від 13.06.2012, №4 від 19.10.2012, №5 від 26.11.2012, №7 від 29.11.2012, від 14.10.2013 №33, від 05.11.2013 №37, від 17.12.2013 №41, від 03.10.2014 №15, від 28.10.2014 №20 , від 10.11.2014 №23, від 27.11.2014 №25, від 02.12.2014 №26 , від 29.12.2014 №29, акти прийому-здачі надання послуг за 2012, 2013, 2014 роки, акти прийому-здачі надання послуг за 2012, 2013, 2014 роки); відшкодування комунальних послуг ФОП ОСОБА_3 за використання позивачем предмета оренди за 2012 рік в загальній сумі 2 796, 99 грн, 2013 рік- 3 685, 74 грн, 2014 рік - 3 808, 9 грн (чеки від 11.04.2012, 23.04.2012, 02.07.2012, 03.08.2012, 18.09.2012, 05.11.2012, 05.12.2012, 14.01.2013, 07.02.2013, 06.03.2013, 04.04.2013, 13.05.2013, 06.06.2013, 09.07.2013, 09.09.2013, 12.11.2013, 11.12.2013, 14.01.2014, 13.02.2014, 14.03.2014, 14.04.2014, 16.05.2014, 23.06.2014, 17.07.2014, 18.08.2014, 18.09.2014, 20.10.2014, 26.11.2014, 23.12.2014; рекламні і дизайнерські послуги, надані ФОП ОСОБА_4 в загальній сумі 15 500, 00 грн - за 2012 рік, 770, 00 грн- за 2013 рік, 300 грн- за 2014 рік (акти здачі прийняття робіт (надання послуг), квитанції до прибуткового ордеру, рахунки-фактури, видаткові накладні.

Реальність надання вищезазначених послуг, факт їх оплати позивачем контролюючим органом під сумнів не поставлено. Але, як зазначено в касаційній скарзі, Позивачем не надано документів, які підтверджують отримання доходів від таких послуг, тобто не підтверджено пов`язаність даних витрат с господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з зазначеними доводами контролюючого органу та зазначає, що придбання вказаних вище послуг обумовлювалося об`єктивною потребою в належній організації приватної нотаріальної діяльності та випливало з суті такої діяльності, придбані послуги були спрямовані на вирішення конкретних питань нотаріальної діяльності позивача та споживалися з цією метою, і такі дії відповідали реальним намірам учасників даних правовідносин, а тому Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що понесені позивачем витрати на оплату таких послуг, слід також вважати такими, що пов`язані та необхідні для провадження відповідної незалежної професійної діяльності. З огляду на це, вірним є висновок, що позивачем вірно розраховано суму та сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2012-2014 роки.

У своїй касаційній скарзі відповідач повторює доводи, викладені у запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі, яким надано оцінку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова