ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 809/651/18

адміністративне провадження № К/9901/12086/19, №К/9901/12529/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року у складі судді Скільського І.І. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у складі колегії суддів Довгої О.І., Запотічного І.І., Сапіги В.П., у справі №809/651/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску, рішення про застосування штрафних санкцій, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у квітні 2018 року звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2018 №0006011306, №0005891306, №0005941306, №0005991306, вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску №0005851306 від 29.03.2018, рішення про застосування штрафних санкцій №0005861306 від 29.03.2018.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 29.03.2018 №0006011306, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в частині за основним зобов`язанням в сумі 3259 грн, за штрафними санкціями в сумі 814,75грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 29.03.2018 №0005891306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в частині за основним зобов`язанням в сумі 2246,84 грн, за штрафними санкціями в сумі 561,71 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 29.03.2018 №0005941306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в частині за основним зобов`язанням в сумі 187,24 грн, за штрафними санкціями в сумі 46,81 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 29.03.2018 №0005991306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в частині за основним зобов`язанням в сумі 35800 грн, за штрафними санкціями в сумі 8950 грн.

Визнано протиправним та скасовано вимогу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 29.03.2018 №0005851306 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску в частині в сумі 2746,14 грн.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 29.03.2018 №0005861306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині в сумі 274,61 грн.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 25.03.2019 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 залишив без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за власним бажанням включено до складу витрат, пов`язаних з провадженням його господарської діяльності, амортизаційні відрахування в сумі 12482,46 грн, з відповідним веденням окремого обліку таких витрат, з представленням до перевірки первинних бухгалтерських документів (якими документально підтверджуються понесені витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів) та регістрів (відомостей) бухгалтерського обліку щодо нарахування амортизації в сумі 12482,46 грн. Суди дійшли висновків, що позивачем правомірно було відображено у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, що представлені у ході проведення перевірки, за господарськими операціями з придбання, мобільних телефонів та аксесуарів до них у ТОВ «Розетка. УА», відеореєстратора у ТОВ Об`єднана торговельна компанія «Європлюс», напівпричепів у ТОВ «Фреш Моб» та ТзОВ «Тирба», в порядку та на підставі вищевикладених вимог Податкового кодексу України. Також, суди попередніх інстанцій указали, що податковим законодавством не встановлено особливих умов для формування податкового кредиту для фізичних осіб - суб`єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку. Таким чином, перевіркою безпідставно встановлено завищення податкового кредиту в сумі 31000 грн, відтак заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 31000 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 7750 грн. Крім того, суди зазначили, що рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 29.03.2018 №0005861306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині в розмірі 274,61 грн є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Разом з тим, суди погодились з установленими податковим органом під час проведення перевірки, порушеннями, зокрема, позивачем у податковій звітності до вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, віднесено суми зазначені в накладних, податкових накладних на придбання товарів які безпосередньо не пов`язані з господарською діяльністю та отриманням доходу на загальну суму 62350,37 грн, у тому числі за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 - 10554,81 грн, за 2017 - 51795,56 грн, чим на вказану суму завищено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей та на вказану суму занижено суму чистого оподаткованого доходу у відповідних звітних періодах.

Також, суди вказали, що ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді до вартості документально підтверджених витрат, віднесено суми, зазначені в накладних, податкових накладних на придбання бензину 92, бензину 95 та газу в загальній кількості 5001,88 л. на суму 62350,37 грн, які безпосередньо не пов`язані з отриманням доходу.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

На підставі наказів Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 29.01.2018 №167 та від 23.02.2018 №280, проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, результати якої відображено в акті №193/09-19-13-06/ НОМЕР_1 від 12.03.2018.

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем: підпункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010, пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України від 16.01.2003, у частині відсутності книги обліку доходів і витрат за період, що перевірявся; пункту 177.1, пункту 177.2, пункту 177.3, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету, за період з 01.10.2016 по 31.12.2017 на 14729,65 грн, у тому числі за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 на 3116,36 грн, за 2017 на 11613,29 грн; - підпункту 296.1.2 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України від 02.12.2010 у частині не ведення книги обліку доходів за період, що перевірявся; пункту 292.1 статті 292, пункту 293.3 статті 293, пункту 294.1 статті 294, пункту 295.3 статті 295, пункту 296.3 статті 296 Податкового кодексу України від 02.12.2010, у результаті чого занижено податкові зобов`язання по єдиному податку на загальну суму 1038,26 грн, в тому числі за три квартали 2015 на 933,25 грн та за півріччя 2016 на 105,01 грн; - пункту 46.1 статті 46, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, пункту 176 2 статті 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, Порядок заповнення податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.01.2015 за №111/26556 у частині подання з недостовірними відомостями податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за період з 01.01.2015 по 31.12.2017; пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України від 08.07.2010 №2464 від «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами і доповненнями, в результаті чого несвоєчасно подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за січень 2015; - частини 4 статті 4, частини 2 частини 5 статті 7, частини 6 статті 8 Закону України від 8 липня 2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму єдиного внеску із суми нарахованого чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період на суму 9519,39 грн, у тому числі за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 - 3773 37 грн за 2017 - 5746,02 грн; - пункту 1 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 1 статті 7, абзацу 1 частини 8 статті 9, абзацу 4 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижено суму єдиного внеску із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) за січень 2017 року на 690,98 грн; - пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 87, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 51992 грн, у тому числі за лютий 2015 - 228 грн, квітень 2015 - 39 грн, травень 2015 - 85 грн, листопад 2015 -319 грн, грудень 2015 - 11337 грн, лютий 2016 - 833 грн, за квітень 2016 - 235 грн, вересень 2016 - 2185 грн, травень 2017 - 6865 грн, червень 2017 р. - 8825 грн, липень 2017 - 3796 грн, серпень 2017 - 15031 грн, вересень 2017 - 652 грн, жовтень 2017,- 1562 грн; - пункту 187.1 статті 188, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.4 «б» статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010, у результаті чого встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 4810 грн; - пункту 162.1 статті 162, пункту 163.1 статті 163, пункту 177.1, пункту 177.2 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період на 1223,86 грн, у тому числі за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 на 259,69 грн, за 2017 на 964,17 грн; - пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, а саме не подання заяви про реєстрацію рухомого та нерухомого майна.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення -№0005811306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 170 грн; - №0006011306, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 4800 грн, та штрафними санкціями в розмірі 1202,50 грн; №0005891306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, всього в сумі 18412,06 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 14729,65 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3682,41 грн; №0005941306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, всього в сумі 1529,83 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 1223,86 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 305,97 грн; №0005991306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, всього в сумі 64990 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 51992 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 12998 грн; №0006091306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок, всього в сумі 1297,82 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 1038,26 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 259,56 грн; №0005821306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 510,00 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.03.2018 №Ф-0005851306 на суму 9519,39 грн; рішення №0005861306 від 29.03.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1329,28 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.03.2018 №0005871306 на суму 690,98 грн; рішення №0005881306 від 29.03.2018 про застосування штрафних санкцій на суму 345,49 грн; рішення №0005831306 про застосування штрафних санкцій на суму 170,00 грн.

Позивач уважаючи дії відповідача та наведені висновки Акту перевірки протиправними звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006011306, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, в частині, в розмірі 4798 грн, та штрафними санкціями в розмірі 1199,50 грн; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005891306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в частині, за податковим зобов`язанням в сумі 13469,91 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3367,48 грн; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005941306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, в частині за податковими зобов`язаннями в сумі 1122,49 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 280,62 грн визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005991306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, в частині, за податковими зобов`язаннями в сумі 46731 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 11682,75 грн; вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 29.03.2018 №Ф-0005851306, в частині в сумі 8032,56 грн та рішення про застосування штрафних санкцій від 29.03.2018 №0005861306 в частині в сумі 1031,91 грн.

Відповідно до наданого податковим органом детального розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій по податковому повідомленні-рішенні №0006011306 від 29.03.2018 сума завищення згідно встановлених в акті перевірки порушень становить 4810 грн та штрафна санкція (25%) - 1202,50 грн, зокрема: 12 грн, та 3 грн, штрафна санкція (25%) включення до складу податкового кредиту у листопаді 2017 суму ПДВ по податковій накладній №291181 від 30.11.2017 та не врахування розрахунку коригування (вказана сума не оскаржується позивачем), 1539 грн, та 384,75 грн, штрафна санкція (25%) - використання паливно-мастильних матеріалів (бензину та газу), не пов`язаних з веденням господарської діяльності позивача, 3259 грн, та 814,75 грн, штрафна санкція (25%) - використання мобільних телефонів та аксесуарів до них, не пов`язаних з веденням господарської діяльності позивача.

Сума, що оскаржується позивачем згідно вказаного податкового повідомлення - рішення становить 4798 грн та штрафна санкція (25%) - 1199,50 грн.

Відповідно до розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій по податковому повідомленні-рішенні №0005991306 від 29.03.2018 в розрізі встановлених податковим органом порушень становить 51992 грн та штрафна санкція (25%) - 12998 грн, зокрема: 833 грн та 208,25 грн, штрафна санкція (25%) - не включення до складу податкових зобов`язань у лютому 2016 суми ПДВ по податковій накладній №17 від 02.02.2016 (вказана сума не оскаржується позивачем), 4428 грн та 1107 грн, штрафна санкція (25%) - використання продуктів харчування не пов`язаних з веденням господарської діяльності ФОП (не оскаржується позивачем), 10931грн, та 2732,75 грн, штрафна санкція (25%) - використання паливно-мастильних матеріалів (бензину та газу), не пов`язаних з веденням господарської діяльності позивача, 4800 грн, та 1200 грн, штрафна санкція (25%) - використання мобільних телефонів та аксесуарів до них, не пов`язаних з веденням господарської діяльності ФОП, 31000 грн, та 7750 грн, штрафна санкція (25%) - віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за операціями з придбання напівпричепів.

Таким чином сума, що оскаржується позивачем згідно вказаного податкового повідомлення - рішення становить 46731 грн та штрафна санкція (25%) - 11682,75 грн.

Окрім зазначеного перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 встановлено завищення задекларованих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у рядку 10 «придбання, виготовлення, будівництво, спорудження, створення з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника» показників у сумі 55969 грн. Податковим органом встановлено, що ОСОБА_1 відносив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни товарів, які не пов`язані з господарською діяльністю, а саме: 1) продукти харчування, придбані у ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» на загальну суму ПДВ 4428 грн; 2) паливно-мастильні матеріали, придбані у ТзОВ «Нафтотрейд Ресурс», а саме бензин 92, бензин 95 та газ на загальну суму 12740 грн; 3) мобільні телефони та аксесуари до них, придбані у ТзОВ «Розетка» на загальну суму 8059 грн; 4) та віднесення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до податкового кредиту суми ПДВ, сплачених за операціями з придбання напівпричепа KRONE SDP27 2003 в. WIN НОМЕР_4, придбаного у ТзОВ «Фреш Моб» у сумі ПДВ 10000 грн, напівпричепа марки KOGEL, SNCO 24P/90/1.110 № кузова НОМЕР_2 у сумі ПДВ 14167 грн, придбаних у ТзОВ «Тирба» як майна в якості основних фондів та зареєстрованих на громадянина ОСОБА_1 , а не на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

Окрім зазначеного судом встановлено, що 12.09.2016 між ТОВ «Нафтотрейд Ресурс» і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір поставки №ПК-07373 партіями з використанням паливних карток.

Згідно з умовами договору постачальник зобов`язується передавати у власність покупця товари, а покупець зобов`язується приймати у власність товари (послуги) та оплачувати їх вартість на умовах, передбачених даним договором. Договором визначено поняття паливної картки як технічного засобу отримання покупцем (довіреною особою) у власність згідно умов договору товарів, отримання послуг.

Отримання поставки партіями з використанням паливних карток підтверджується актом приймання-передачі №1, укладеного між позивачем та ТОВ «Нафтотрейд Ресурс», відповідно до якого було передано паливні картки у кількості 23 штуки. На підтвердження господарських відносин між сторонами позивачем надано видаткові накладні, які долучені до матеріалів справи.

Позивачем, як доказ використання газу та бензину у господарській діяльності, надано акти на списання та зазначено, що бензин використовується для додавання в зимовий період до дизельного палива, а також для миття та знежирення перед ремонтом агрегатів, вузлів та деталей транспортних засобів від олійно-грязових та асфальтно-смолистих відкладень. Газ використовувався для роботи газового різака для різання нагрівання металевих виробів при ремонті транспортних засобів. Згідно з наданими письмовими поясненнями за підписом позивача, для здійснення господарської діяльності з метою отримання доходу позивачем використано всього газу в кількості 2330.98 л. Доцільність додавання в зимовий період бензину в дизельне паливо та використання газу в автомобільному господарстві позивач обґрунтовує листом - рекомендацією від 03.01.2015 наданого ОСОБА_2 (диплом серія НОМЕР_3 від 30.06.2014, спеціальність «Автомобілі та автомобільне господарство», кваліфікація інженер-механік). Позивачем, на підставі доповідних записок від 12.12.2014, 12.12.2014, 22.12.2014 листа - рекомендації від 03.01.2015, видано наказ №1/Д від 04.01.2015, яким дозволено додавати при необхідності бензин в дизельне паливо в зимовий період в межах 0,01-0,03л на 1 л. дизельного палива за умови виявлення ознак замерзання палива. На підставі доповідної записки від 03.01.2015, позивачем видано наказ №2/Д від 04.01.2015, яким дозволено забезпечувати господарську діяльність газом (пропан-бутан) в мінімальній кількості 170 л на місяць (що в перерахунку складає 33.76 м3) для роботи різака типу РЗ «Донмет» 300. Крім того, на підставі доповідної записки від 03.01.2015, листа-рекомендації від 03.01.2015, позивачем видано наказ №3/Д від 04.01.2015, яким дозволено використання бензину для миття та знежирення перед ремонтом агрегатів, вузлів та деталей транспортних засобів від олійно-грязових та асфальтно-смолистих відкладень. Окрім наведеного позивачем, відповідно до наказу №20-ОЗ від 26.12.2014, введено в експлуатацію різак РЗ «Донмет» 300П.

На підтвердження використання бензину у господарській діяльності, зокрема необхідності знежирення та промивання агрегатів, вузлів і деталей транспортних засобів перед ремонтом, очищення від іржі, накипу і нагару позивачем надано копії окремих сторінок (аркушів) методичної літератури, а саме: навчального посібника за редакцією В.Я. Чабанного «Ремон автомобілів» (сторінки 1,2,3,4,5,128) та «Експлуатація і ремонт» Iveko EuroStar, видавництво «Терція» (сторінки 1,2,3,125,126,129,137,153,173). Позивачем зазначено, що окрім бухгалтерського обліку придбання та списання палива, ним здійснюється управлінський контроль за придбанням та використання палива у власному електронному кабінеті на веб-сайті продавця палива, де можна відслідкувати скільки та за якою старт-карткою отримано паливо на АЗС. На підтвердження придбання газу та бензину за період 01.01.2015 по 30.09.2016 надано копії видаткових накладних виданих постачальниками ТОВ «Вог Рітейл » та ТзОВ «Нафтотрейд Ресурс», що містяться в матеріалах справи.

Між позивачем та ТОВ «Нафтотрейд Ресурс» укладено договір щодо поставки товарів партіями з використання старт-карток від 01.02.2016 №С07084. Сторонами погоджено визначення терміну «старт-картка», термін «РОS-термінал», термін «чек РОS-терміналу», визначено звітний період - місяць. Умовами постачання товарів за умовами договору визначено, що за результатами звітного періоду постачальником складається та надається покупцю зведена видаткова накладна та зведена податкова накладна. Визначено, що покупець зобов`язаний лише протягом трьох місяців зберігати чеки РОS-терміналу, отримані після проведення операції старт-карти через РОS-термінали встановлені на АЗС. Покупець має право отримувати інформацію щодо операцій з використанням старт-карт та вимагати проведення звірки взаєморозрахунків.

Позивачем були долучені до матеріалів справи видаткові накладні, платіжні доручення, акти на списання ТМЦ, ТТН за період 2015-2017.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи та відображено у Акті перевірки, відповідно до представлених у ході проведення перевірки первинних бухгалтерських документів ФОП ОСОБА_1 протягом 2017 року придбано у ТОВ «Розетка.УА», мобільні телефони та аксесуари до них, та послуги організації їх доставки, всього на загальну суму 46322 грн, у тому числі ПДВ - 7720,33 грн. Факт придбання мобільних телефонів та аксесуарів у ТОВ «Розетка.УА» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які долучені до матеріалів справи (т.1 а.с.170-188).

Крім того, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 протягом 2017 року придбано у ТОВ Об`єднана торговельна компанія «Європлюс» відеорестратор та послуги організації його доставки на загальну суму 2032,00 грн, в тому числі ПДВ, що підтверджується - видатковою накладною №2479856 від 29.11.2017 на загальну суму 1992,00 грн, в тому числі ПДВ - 332,00 грн, актом надання послуг №2479856 від 29.11.2017 на суму 40,00 грн, в тому числі ПДВ, рахунком на оплату №ОТК705595474 від 24.11.2017 та платіжним дорученням №3320 від 27.11.2017 всього на суму 2032 грн, в тому числі ПДВ.

Відтак, підставою для формування податкового кредиту фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за операціями з придбання мобільних телефонів та аксесуарів до них, у відповідних податкових періодах були податкові накладні, які зареєстровані Єдиному реєстрі податкових накладних, продавцем ТОВ «Розетка.УА».

Підставою для формування податкового кредиту фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за операціями з придбання відеореєстратора була податкова накладна від 27.11.2017 №7257 на суму 2032 грн, у тому числі ПДВ, яка зареєстрована Єдиному реєстрі податкових накладних, продавцем ТОВ Об`єднана торговельна компанія «Європлюс».

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 02.12.2015 між ТОВ «ФрешМоб» (продавець) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір №25 купівлі-продажу транспортного засобу, а саме напівпричіп KRONE SDP27 2003 р.в. WIN НОМЕР_4 в кількості 1 штука вартістю 60000,00 грн. Факт придбання напівпричепа позивачем підтверджується актом приймання-передачі транспортних засобів від 04.12.2015, рахунком на оплату №45 від 02.12.2015, видатковою накладною №77 від 04.12.2015, платіжним дорученням №2199 від 09.12.2015 на суму 60000 грн.

09 серпня 2017 року між ТОВ «Тирба» (продавець) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір №6529/2017/323 купівлі продажу транспортного засобу, а саме напівпричіп KOGEL SNCO 24P/90/1/110, 2005 року випуску, номер НОМЕР_2 в кількості 1 штука вартістю 85 000 грн.

Факт придбання даного напівпричепа позивачем підтверджується актом приймання-передачі транспортних засобів від 09.08.2017, рахунком на оплату №00038 від 08.08.2017 року, видатковою накладною №00320 від 09.08.2017, платіжним дорученням №3163 від 08.08.2017 на суму 85 000 грн.

22 червня 2017 року між ТОВ «Тирба» (продавець) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір №6529/2017/242 купівлі продажу транспортного засобу, а саме напівпричіп KOGEL SNCO 24P, 2004 року випуску, номер НОМЕР_5 в кількості 1 штука вартістю 41 000 грн. На підтвердження напівпричепа позивачем надано акт приймання-передачі транспортних засобів від 22.06.2017, рахунком на оплату №00027 від 22.06.2017, видатковою накладною №00241 від 22.06.2017, платіжним дорученням №3111 від 22.06.2017 на суму 41000,00 грн.

Підставою для формування податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 за операціями з придбання напівпричепів є зазначені вище податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Судом встановлено та не заперечувалося відповідачем, що напівпричепи використовуються позивачем для надання послуг з перевезення вантажів по Україні, про що свідчать відповідні товарно-транспортні накладні, які надані в повному обсязі під час перевірки та містяться в матеріалах адміністративної справи.

Відповідно до наданого відповідачем детального розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій по вимозі про сплату боргу від 29.03.2018 №0005851306 в розрізі встановлених податковим органом порушень, становить 9519,39 грн, зокрема: 1486,83 грн - заниження загального оподаткованого доходу у 2016 (не оскаржується позивачем), 2746,14 грн - включення до складу витрат амортизаційних відрахувань по напівпричепам, смартфонам (мобільним телефонам) та відеореєстратору, 5286,42 грн - включення до складу витрат придбання паливно-мастильних матеріалів (бензину та газу), не пов`язаних з веденням господарської діяльності позивача. Таким чином сума, що оскаржується позивачем згідно вказаної вимоги про сплату боргу становить 8032,56 грн.

Детальний розрахунок податкових зобов`язань та штрафних санкцій по рішенню про застосування штрафних санкцій №0005861306 від 29.03.2018 в розрізі встановлених податковим органом порушень, становить 1329,28 грн, зокрема: 297,37 грн, штрафна санкція (20%) - заниження загального оподаткованого доходу у 2016 (не оскаржується позивачем), 274,61 грн штрафна санкція (10%) за 2017 рік - включення до складу витрат амортизаційних відрахувань по напівпричепам, смартфонам (мобільним телефонам) та відеореєстратору, 457,30 грн, штрафна санкція (20% за 2016 рік), 300 грн, штрафна санкція (10% за 2017 рік) - включення до складу витрат придбання паливно-мастильних матеріалів (бензину та газу), не пов`язаних з веденням господарської діяльності позивача. Таким чином сума, що оскаржується позивачем згідно вказаного рішення про застосування штрафних санкцій становить 457,30 грн, штрафна санкція (20% за 2016 рік), 574,61 грн, штрафна санкція (10% за 2017 рік).

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судами безпідставно не були враховані доводи фіскального органу стосовно того, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачених за операціями з придбання напівпричепа KRONE SDP27 2003 р.в. WIN НОМЕР_4 , придбаного у ТзОВ «Фреш Моб» у сумі ПДВ 10000 грн, напівпричепа марки KOGEL, SNCO 24P/90/1.110 № кузова НОМЕР_2 у сумі ПДВ 14167 грн, придбаних у ТзОВ «Тирба» як майна в якості основних фондів та зареєстрованих на громадянина ОСОБА_1 , а не на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . Крім того, вказав, що не підлягають амортизації основні засоби подвійного призначення, до яких відносяться вантажні автомобілі, у тому числі сідельні тягачі та напівпричепи, які призначені для перевезення вантажів. На думку відповідача, фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має права включити до складу витрат вартість придбання майна, що використовується в господарській діяльності, зокрема напівпричепа, який належить до основних засобів подвійного призначення. Також, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було завищено витрати за рахунок включення до переліку витрат, які не пов`язані з провадженням господарської діяльності фізичної особи-підприємця та отриманням доходу. Відповідач уважає неправомірним відображення у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних та/або розрахунків коригувань, що представлені у ході проведення перевірки, за господарськими операціями з придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «НАФТОТРЕЙД РЕСУРС», мобільних телефонів та аксесуарів до них у ТОВ «Розетка.УА», відео реєстратора у ТОВ Об`єднана торговельна компанія «Європлюс», напівпричепів у ТОВ «Фреш Моб» та ТзОВ «Тирба», в порядку та на підставі вимог Податкового кодексу України.

Позивачем також було подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги позивача ґрунтуються на тому, що судами безпідставно не прийнято до уваги доводи позивача про документальне підтвердження зв`язку придбання ним бензину та газу зі своєю господарської діяльністю. Позивач зазначає, що за відсутності експертних висновків щодо факторів, які безпосередньо впливають на процес виробництва, податковий орган позбавлений можливості самостійно аналізувати та робити висновки без відповідної технічної кваліфікації щодо технологічних процесів.

Відповідачем були подані заперечення на касаційну скаргу, в яких просив, залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в частині відмови позивачу у позовних вимогах - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Таким чином, сторонами по справі судові рішення попередніх інстанцій були оскаржені лише в частині неправильного застосування судами норм матеріального права та неврахування всіх наданих сторонами доказів під час ухвалення рішень. Отже, сторони не оспорюють висновки судів попередніх інстанцій щодо неправильності здійснення розрахунків сум оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень в частині їх скасування судами або залишення без змін.

Отже, судові рішення переглядаються судом касаційної інстанції лише в частині правильності застосування норм матеріального права.

Згідно з абзацом 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов`язань продавця (пункт 201.4 статті 201 Кодексу).

Суд погоджується з висновками судів щодо правомірності відображення позивачем у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, що представлені у ході проведення перевірки, за господарськими операціями з придбання, напівпричепів у ТОВ «Фреш Моб» та ТзОВ «Тирба», в порядку та на підставі вищевикладених вимог Податкового кодексу України.

Проте, суди зробили передчасний висновок щодо правомірності відображення у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, що представлені у ході проведення перевірки, за господарськими операціями з придбання, мобільних телефонів та аксесуарів до них у ТОВ «Розетка. УА», відеореєстратора у ТОВ Об`єднана торговельна компанія «Європлюс», в порядку та на підставі вищевикладених вимог Податкового кодексу України, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, які пов`язують вказані товари із господарською діяльністю позивача.

Указані обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій, при цьому колегія суддів уважає, що оцінка таким доводам відповідача та наявним у справі доказам є необхідним та першочерговим для вирішення справи. Крім того, з урахуванням такого висновку залежить висновок щодо правильності дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.

Порядок оподаткування доходів, отриманих підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано ст.177 ПКУ.

Відповідно до цієї статті об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Загальний оподатковуваний дохід - це виручка, отримана від провадження підприємницької діяльності.

У 2016 році виключний перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем, міститься в п. 177.4 статті 177 ПКУ.

До таких витрат належать документально підтверджені витрати, зокрема: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних із виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до Закону України від 21 грудня 2016 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до п. 177.3 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) в частині включення до витрат фізичними особами - підприємцями, які перебувають на сплаті інших податків та зборів.

Згідно з внесеними змінами, які набрали чинності 1 січня 2017 року, відповідно до пп. 177.3.1 п. 177.3 ст. 177 ПКУ не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів належать суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою -підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

Не включаються до складу витрат відповідно до пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПКУ наступні витрати: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених ст. 177 ПКУ; документально не підтверджені витрати.

Відповідно до змін, внесених до ст. 177 Податкового кодексу України, Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування отримали право за власним бажанням включати до витрат амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат.

Зокрема, згідно з пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Отже, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення, як, зокрема, напівпричепи, які призначені для перевезення вантажів, оскільки пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України вказує, що не підлягають амортизації лише такі основні засоби подвійного призначення як земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі. При цьому, таких основні засобів подвійного призначення як напівпричепи вказана правова норма не містить.

Разом з тим, Суд підтримує доводи відповідача щодо неправомірності застосування до спірних правовідносин індивідуальної податкової консультації в силу приписів п.52.2 ст.52 Податкового кодексу України, проте, зазначає, що вказане не вплинуло на правильність прийняття судами рішень в цій частині.

У ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що основним видом діяльності ФОП є вантажний автомобільний транспорт. ФОП використовує у своїй господарській діяльності транспортні засоби та списує паливно-мастильні матеріали, а саме дизпаливо на підставі подорожних листів.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи видаткові накладні, платіжні доручення, акти на списання ТМЦ, ТТН підтверджують понесені позивачем витрати щодо придбання паливо-мастильних матеріалів бензину та газу у відповідних обсягах та періодах, однак не доводять понесення витрат щодо їх придбання з метою використання у господарській діяльності позивача у перевіряємому періоді.

Суди вірно вказали, що позивачем не надано будь-яких доказів які б містили вказівку чи рекомендацію заводу виробника транспортних засобів, що використовуються у господарській діяльності позивача, на необхідність під час експлуатації таких в зимовий період, додавати до дизпалива бензин у відповідних пропорціях з метою уникнення його загущення.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що вказували б на використання придбаного бензину та газу в господарській діяльності ФОП, зокрема для ремонту транспортних засобів, не деталізовано які саме ремонтні роботи здійснено їх кількість, період здійснення таких робіт, яких саме транспортних засобів, та об`єми використаного газу та бензину при виконанні таких ремонтних робіт. Згідно технічних характеристик різака РЗ «Донмет» 300 А та різака РЗ «Донмет» 300 П зазначено тип палива - пропан-бутан в той же час згідно наданих та наявних у матеріалах справи документах позивачем придбавався для використання як паливо для газових різаків «Донмет» газ LPG Mustang.

При цьому, Суд уважає правильним те, що судом апеляційної інстанції не були враховані доповідні записки про необхідність додавання бензину до дизпалива та необхідність використання бензину та газу для ремонту транспортних засобів, які не були надані позивачем під час проведення перевірки, а надані представниками позивача лише в судовому засіданні, оскільки такі не надавались під час проведення перевірки.

Ураховуючи наведене Суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків податкового органу щодо не підтвердження використання позивачем в господарській діяльності паливно-мастильних матеріалів зокрема бензину А95, А92 та газу LPG Mustang.

Щодо нарахування єдиного соціального внеску та застосування штрафних санкцій згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 29.03.2018 №0005851306 та рішення про застосування штрафних санкцій від 29.03.2018 №№0005861306, Суд зазначає таке.

Відповідно до наданого відповідачем детального розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій по вимозі про сплату боргу від 29.03.2018 №0005851306 в розрізі встановлених податковим органом порушень, становить зокрема: заниження загального оподаткованого доходу у 2016 (не оскаржується позивачем), включення до складу витрат амортизаційних відрахувань по напівпричепам, смартфонам (мобільним телефонам) та відеореєстратору, включення до складу витрат придбання паливно-мастильних матеріалів (бензину та газу), не пов`язаних з веденням господарської діяльності позивача.

Згідно з статтею 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-УІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Ураховуючи наведене та висновки суду, встановлені під час розгляду вказаної адміністративної справи (щодо відсутності доказів використання у власній господарській діяльності смартфонів (мобільних телефонів) та відеореєстраторів), Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 29.03.2018 №0005861306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині в розмірі 274,61 грн є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Разом з тим, оскільки порушення позивачем норм податкового законодавства та правильності обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування пов`язані між собою, у Верховного Суду відсутня можливість виокремити встановлені порушення судами попередньої інстанції норм матеріального права з урахуванням відповідних сум в оскаржуваних рішеннях суб`єкта владних повноважень, отже, судові рішення підлягають скасуванню в повному обсязі із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За змістом частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що суд першої та апеляційної інстанції не перевірили й не встановили ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанції

З огляду на наведене, касаційні скарги сторін підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року - скасувати, справу №809/651/18 направити на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко