ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 810/1411/16

касаційне провадження № К/9901/10579/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (далі - Інспекція) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 (суддя - Балаклицький А.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 (головуючий суддя - Горяйнов А.М., судді - Жетобрюх І.Л., Земляна Г.В.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції, у якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив визнати протиправними (незаконними) та скасувати: податкове повідомлення-рішення № 120/0000611702 від 26.04.2016; податкове повідомлення-рішення № 121/0000601702 від 26.04.2016; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 119/0000621702 від 26.04.2016; вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11/0016871702 від 11.04.2016.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ФОП ОСОБА_1 послався на те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України, а також пункту 2 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є безпідставними, оскільки підприємцем в процесі проведення перевірки надавались перевіряючим усі необхідні документи (у тому числі акти зарахування зустрічних однорідних вимог), пояснення щодо отриманих доходів та понесених витрат, що підтверджено належними та допустимими доказами, проте податковий орган неправомірно не взяв їх до уваги. Також, позивач вказує на те, що зобов`язання зі сплати штрафних санкцій є похідними від основних вимог зі сплати донарахованого податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та єдиного соціального внеску та прийняті на їх підставі, з огляду на що рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки) також підлягають скасуванню.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 15.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 26.04.2016 № 120/0000611702 та № 121/ 0000601702 ; визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11/0016871702 від 11.04.2016; визнав протиправним та скасував рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 119/0000621702 від 26.04.2016.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: для проведення перевірки позивачем були надані перевіряючим за описом усі документи первинного обліку, а саме - декларації про одержані доходи, книгу обліку доходів та витрат за ф. № 10, банківські виписки про рух грошових коштів, прибуткові накладні, видаткові накладні, угоди на придбання товарів, угоди про надання послуг, акти виконаних робіт та інші документи, які підтверджують придбання матеріалів (товарів, сировини) та продаж товарів і надання послуг, які підтверджують факт реального виконання господарських зобов`язань підприємця з постачальниками та покупцями, акт та угоду про залік зустрічних однорідних вимог, а також письмові пояснення, надані на запит податкового органу; документально підтверджено, що відповідний запис про понесення витрат у сумі 87500,00 грн. шляхом заліку зустрічних однорідних вимог був здійснений 30.01.2014 помилково, оскільки 14.01.2014 зазначений запис про вказану суму був пропущений, а зазначена сума витрат підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, до запису від 31.12.2014 про понесення витрат у сумі 142893,28 грн. увійшли витрати у сумі 132650,23 грн. (з ПДВ) згідно акту заліку зустрічних однорідних вимог із ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика», витрати у сумі 32973,20 грн. (з ПДВ) згідно акту заліку зустрічних однорідних вимог із ТОВ «ТД «Агрохім», а також витрати, понесені у зв`язку з оплатою товарів у придбаних у ТОВ «Інтернафта», ПАТ «Київобленерго», що свідчить про те, що у даному випадку має місце порушення порядку ведення книги обліку доходів та витрат, а не заниження суми витрат, оскільки досліджені у своїй сукупності первинні бухгалтерські документи вказують на те, що підприємець не здійснював подвійного включення витрат до книги обліку доходів та витрат; поворотна фінансова допомога у сумі 36000,00 грн. була отримана та повернута підприємцем протягом 12 місяців з дня її отримання, з огляду на що не повинна була включатися до складу доходів.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.12.2016 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної оцінки тому, що ФОП ОСОБА_1 не надав до перевірки акта взаємозаліку на суму 87500,00 грн., який би підтверджував факт проведення взаємозаліку, які товарно-матеріальні цінності були придбані та за яким договором тощо. Решта доводів зводиться до цитування скаржником норм податкового законодавства та змісту акту перевірки.

У запереченні на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу Інспекції без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.09.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 08.09.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2014 по 31.12.2014 застосовував загальну систему оподаткування, обліку та звітності, а у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 застосовував спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, здійснював підприємницьку діяльність у сфері оптової торгівлі відходами та брухтом (макулатурою, гофрокартоном) та наданням послуг з перевезення макулатури по безготівковому розрахунку та шляхом взаємозаліку, облік доходів та витрат вів із застосуванням Книги обліку доходів та витрат за формою № 10 (пункти 1.9, 1.16.1 акту перевірки).

Інспекція провела документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, результати якої оформлені актом № 357/17-2/ 2253412978 /77 від 11.04.2016, за висновками якого позивачем були порушені: вимоги пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що мало вираз у заниженні чистого доходу, який підлягає оподаткуванню, на суму 230393,28 грн. внаслідок завищення витрат на зазначену суму, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, який підлягає сплаті до бюджету за 2014 рік, у сумі 36718,69 грн.; вимоги пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України, що мало вираз у заниженні суми обсягу доходу на 35738,09 грн., внаслідок невключення до складу доходів суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 36000,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов`язання по єдиному податку, що підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік, на суму 714,76 грн.; пункту 2 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме заниження суми єдиного соціального внеску за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, що підлягає сплаті з отриманого чистого доходу, на 69206,38 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Інспекція прийняла: податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016 №121/ 0000601702 , яким збільшила ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 46078,33 грн., у тому числі: 36862,66 грн. - за основним платежем, 9215,67 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016 №120/0000611702, яким збільшила ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на 893,45 грн., у тому числі: 714,76 грн. - за основним платежем, 178,69 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.04.2016 №119/0000621702, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 6920,64 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.04.2016 №Ф-11/0016871702, згідно з якою ФОП ОСОБА_1 необхідно сплатити суму боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 69206,38 грн.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлений у статті 177 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Положеннями пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Положеннями підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 був затверджений Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, пунктом 6 якого встановлено, що самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; 4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

У справі, що розглядається, суди, дослідивши подані позивачем первинні бухгалтерські документи та книгу обліку доходів та витрат, встановили, що за 30.01.2014 у книзі обліку доходів і витрат у графі 5 зазначено «акт взаємозалік», а у графі 6 - « 87500 грн. 00 коп.».

Також, судами було встановлено, що витрати у сумі 87500,00 грн. фактично мали бути відображені у книзі обліку доходів і витрат 14.01.2014, а документами, які підтверджують зазначені витрати, є виписка з банківського рахунку, яка підтверджує перерахування коштів на користь ТОВ «Ленд Росс», що також підтверджується договором поставки № 18 від 02.12.2013, видатковими накладними № 53 від 26.12.2013, № 24 від 12.12.2013, № 21 від 10.12.2013 та № 7 від 05.12.2013. Відтак, запис про понесення витрат у сумі 87500,00 грн. позивач зобов`язаний був здійснити 14.01.2014 та у якості документа, що підтверджує понесені витрати, зазначити відповідні видаткові накладні, проте вказаний запис про зазначену суму витрат був пропущений підприємцем, у зв`язку з чим з метою належного обліку витрат зазначений запис був здійснений 30.01.2014 проте помилково вказав у графі 5 «акт взаємозаліку».

Також, судами було встановлено, що у графі 5 книги обліку доходів і витрат за період з 14 по 30 січня 2014 року (період з дати перерахування коштів ТОВ «Ленд Росс» до їх відображення у книзі обліку доходів та витрат) відсутні записи про понесення витрат, які підтверджуються видатковими накладними № 53 від 26.12.2013, № 24 від 12.12.2013, № 21 від 10.12.2013 та № 7 від 05.12.2013, що свідчить про те, що позивач не здійснював подвійного включення до книги обліку доходів та витрат суми коштів, що були перераховані ТОВ «Ленд Росс» відповідно до договору поставки № 18 від 02.12.2013.

Крім іншого, суди попередніх інстанцій перевірили подальше використання макулатури, що була придбана підприємцем у ТОВ «Ленд Росс», та встановила, що вона була реалізована контрагентам - ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика» та ТОВ «Папір-Мал», що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Суди також встановили, що за 31.01.2014 у книзі обліку доходів і витрат у графі 5 зазначено «акт взаємозалік», а у графі 6 - «142893 грн. 28 коп.».

Згідно поданих підприємцем первинних бухгалтерських документів судами було встановлено, що витрати у сумі 142893,28 грн. фактично були понесені ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з оплатою товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ «Інтернафта», ПАТ «Київобленерго», ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика» та ТОВ «ТД «Агрохім», що підтверджується: договором купівлі-продажу № 14/09-5 від 01.09.2014, укладеним з ТОВ «Інтернафта» (щодо придбання дизельного палива), податковою накладною № 334 від 31.12.2014, видатковою накладною № 237 від 31.12.2014 та випискою по рахунку ФОП ОСОБА_1 на суму 44774,50 грн.; договором на користування електричною енергією № 1122 від 20.03.2001, укладеним з ПАТ «Київобленерго», рахунком-фактурою за активну електроенергію № 8064995700 від 17.12.2014 за грудень 2014 року, податковою накладною № 17625 від 31.12.2014 та випискою по рахунку ФОП ОСОБА_1 від 18.12.2014 на суму 6909,63 грн.; договором купівлі-продажу № СБ-46 від 15.06.2012, укладеним із ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика» (щодо придбання паперу для гофрування Б3 (125, 1050) та Б3 (112, 1200)), податковими накладними № 365 від 18.12.2014, № 96 від 06.09.2014 та № 4 від 01.09.2014, видатковими накладними № 311 від 18.12.2014, № 79 від 06.09.2014 та № 4 від 01.09.2014 року; товарно-транспортними накладними № Фа000005282 від 18.12.2014, № Фа000003417 від 06.09.2014 та № Фа0000052823331 від 01.09.2014, актом заліку зустрічних однорідних вимог від 31.12.2014 на суму 75930,23 грн.; наявність у позивача зустрічних вимог до ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика» підтверджується договором купівлі-продажу № 14/2-МП від 25.10.2012, видатковими накладними № МО-0000004 від 19.12.2014, № МО-0000001 від 17.12.2014, податковими накладними № 4 від 19.12.2014, № 1 від 17.12.2014, товарно-транспортними накладними № 795869 від 19.12.2014, № 795867 від 17.12.2014; договором поставки № 1 від 11.01.2013, укладеним із ТОВ «ТД «Агрохім» (щодо придбання макулатури), накладною № 10 від 30.01.2013, податковою накладною № 10 від 30.01.2013, угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2014 на суму 32973,20 грн.; наявність у позивача зустрічних вимог до ТОВ «ТД «Агрохім» підтверджується договором поставки № 7 від 12.04.2013, видатковою накладною № МО-0000007 від 12.04.2013, податковою накладною № 7 від 12.04.2013.

Крім іншого, суди попередніх інстанцій перевірили подальшу реалізацію (викориатння) товарів, придбаних у зазначених контрагентів, а саме: товар, придбаний у ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика», позивач у подальшому продав ТОВ «Укрюг», що підтверджується рахунками-фактурами № МО-0000139 від 02.09.2014, № МО-0000140 від 08.09.2014 та № МО-0000176 від 19.12.2014; видатковими накладними № МО-0000001 від 03.09.2014, № МО-0000005 від 08.09.2014 та № МО-0000003 від 19.12.2014; товар, який був придбаний у ТОВ «ТД «Агрохім», позивач продав ТОВ «Папір-Мал», що підтверджується видатковими накладними № МО-0000008 від 11.02.2013 та № МО-00000012 від 15.02.2013; рахунками-фактурами № МО-0000033 від 11.02.2013 та № МО-00000037 від 15.02.2013; товарно-транспортними накладними № 587361 від 09.02.2013 та № 587369 від 14.02.2013; дизельне паливо, придбане у ТОВ «Інтернафта», позивач використав для власних потреб, з огляду на види послуг, які він здійснює, та наявність у його власності відповідної кількості транспортних засобів.

Дослідивши вказані документи первинного обліку колегія суддів прийшла до висновку про те, що позивач належними доказами підтвердив понесення ним 31 грудня 2014 року витрат на загальну суму 142893 грн. 28 коп., яка відображена у графі 6 книги обліку доходів та витрат. Також колегія суддів встановила, що вказані витрати ФОП ОСОБА_1 пов`язані із здійсненням господарської діяльності.

З огляду на встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що у даному випадку має місце порушення позивачем порядку ведення книги обліку доходів та витрат, а не заниження суми витрат, оскільки досліджені у своїй сукупності первинні бухгалтерські документи вказують на те, що підприємець не здійснював подвійного включення витрат до книги обліку доходів та витрат.

Згідно з пунктом 1 пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до пункту 3 пункту 292.11 статті 292 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються, зокрема, суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.

У справі, що розглядається, суди встановили, що грошові кошти у розмірі 36000,00 грн. надійшли на картковий рахунок ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору позики (надання поворотної фінансової допомоги) від 17.03.2015, укладеного між ОСОБА_1 , як фізичною особою, і ФОП ОСОБА_1 у особі ОСОБА_2 , який передбачав поповнення обігових коштів для ведення господарської діяльності із власних заощаджень.

На виконання договору від 17.03.2015 ОСОБА_1 вніс на картковий рахунок: 17.03.2015 - 15000,00 грн. 00 коп., 30.04.2015 - 20000,00 грн., 22.05.2015 - 1000,00 грн.

Отримані у якості поворотної фінансової допомоги кошти були повернуті ОСОБА_1 згідно платіжних доручень № 392 від 04.02.2016 та № 393 від 09.02.2016.

Враховуючи, що поворотна фінансова допомога у розмірі 36000,00 грн. була отримана та повернута протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що вказану сума коштів правомірно не була включена підприємцем до складу доходу за 2015 рік.

Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Положеннями абзаців 3, 4 пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Частиною третьою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що обов`язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зокрема, у пункті 4 першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною третьою статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

За визначеннями, наведеними у пунктах 4, 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок; мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до абзацу 4 пункту 164.1 статті 164 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що: усі витрати підприємця, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, є документально підтвердженими, безпосередньо пов`язані з отриманням доходів, та обліковані у книзі обліку доходів і витрат, з огляду на що посилання Інспекції на неподання підприємцем акту зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 87500,00 грн., помилковість внесення про який 30.01.2014 була встановлена судами, проте факт понесення яких був підтверджений судами, є безпідставними.

Також, оскільки зобов`язання зі сплати штрафних санкцій є похідними від основних вимог зі сплати донарахованого податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та єдиного соціального внеску та прийняті на їх підставі, висновки судів попередніх інстанцій про те, що рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки) також підлягають скасуванню є правомірними.

Таким чином, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених у справі обставин, у задоволенні касаційної скарги Інспекції слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Т.М. Шипуліна В.В. Хохуляк