№ 810/1697/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 810/1697/18

адміністративне провадження № К/9901/2101/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року (суддя: Панченко Н. Д.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року (колегія суддів: Бєлова Л.В., Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі № 810/1697/18 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень і вимог, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У квітні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.12.2017 за № 0107061309; податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 27.12.2017 за № 0107131309; податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.12.2017 за № 0107161309; податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 27.12.2017 за № 0107171309; податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 27.12.2017 за № 0107151309; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.12.2017 за № Ф-0107101309; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.12.2017

№ Ф-0107191309; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.12.2017 за № 010791309; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.12.2017 за № 0107181309; рішення № 35/ФОП/10-36-13-09 від 03.01.2017 «Про розгляд заперечення».

В обґрунтування позовних вимог позивач указує на те, що висновки про порушення ним вимог податкового та іншого законодавства є припущенням контролюючого органу, оскільки зроблені без аналізу його первинної фінансово-господарської та бухгалтерської документації і лише з використанням інформації, отриманої з матеріалів кримінального провадження № 32016000000000015, які можуть бути доказами виключно у межах цього кримінального провадження.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.12.2017 № 0107061309 Головного Управління ДФС у Київській області.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 27.12.2017 № 0107131309 Головного Управління ДФС у Київській області.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.12.2017 № 0107161309 Головного Управління ДФС у Київській області.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 27.12.2017 № 0107171309 Головного Управління ДФС у Київській області.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 27.12.2017 № 0107151309 Головного Управління ДФС у Київській області.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.12.2017 № Ф-0107101309 Головного Управління ДФС у Київській області.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.12.2017 № Ф-0107191309 Головного Управління ДФС у Київській області.

Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.12.2017 № 0107091309 Головного Управління ДФС у Київській області.

Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.12.2017 № 0107181309 Головного Управління ДФС у Київській області.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління ДПС у Київській області Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 39393260) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 572 (десять тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп.

Судові рішення мотивовані тим, що матеріали кримінального провадження можуть бути доказами лише в рамках відповідного кримінального провадження. Відсутність вироку у такому кримінальному провадженні (що є кінцевим його результатом), яким би визначалась винуватість тієї чи іншої особи, позбавляє відповідача можливості самостійно встановлювати ті чи інші обставини на підставі матеріалів кримінального провадження. За таких обставин, матеріали кримінального провадження № 32016000000000015, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.01.2016, за відсутності вироків, не можуть бути належними та допустимими доказами правомірності здійснених контролюючим органом висновків та оскаржуваних у даній справі рішень. Докази проведення під час перевірки аналізу первинної фінансово-господарської та бухгалтерської документації позивача в матеріалах справи відсутні.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено наступне:

У період з 27.11.2017 по 01.12.2017, на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17.08.2017 у справі № 761/28128/17, на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Київській області від 24.11.2017 № 2154, посадовою особою Головного управлінням ДФС у Київській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання фізичною особою - підприємцем платником податків ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2000 по 31.12.2017.

Результати перевірки оформлені актом від 08.12.2017 № 965/10-36-13-09/ НОМЕР_2 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 , за період діяльності з 01.01.2000 по 31.12.2017 (далі - Акт перевірки) (а. с. 14-39).

Перевіркою встановлені порушення позивачем:

- підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 177.11 статті 177 Податкового кодексу України, в частині неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2014, 2015 та 2016 роки;

- пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу на загальну суму 2 688 536,41 грн без ПДВ, в тому числі за 2014 рік у сумі 210 430,00 грн без ПДВ, за 2015 рік у сумі 577 080,00 грн без ПДВ та за 2016 рік у сумі 1 901 026,41 грн без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 483 142,65 грн в тому числі за 2014 рік в сумі 32 849,90 грн, за 2015 рік в сумі 108 108,00 грн та за 2016 рік в сумі 342 184,75 грн;

- пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України в частині заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 37 171,59 грн, у тому числі за 2015 рік в сумі 8 656,20 грн та за 2016 рік в сумі 28 515,39 грн;

- пункту 2 частини першої статті 8, частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 на загальну суму 243 792,03 грн;

- підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, пункту 177.7 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на доходи фізичних осіб на суму 1 488,24 грн.;

- пункту 1.3 статті 161 розділу XX Перехідних положень та пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору в сумі 124,02 грн;

- пункту 1 частини першої статті 7, частин п`ятої та восьмої статті 8, частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 2 326,06 грн.

При перевірці були використані матеріали кримінального провадження № 32016000000000015, відомості, відображені в податкових деклараціях платника єдиного податку за 2014, 2015 та 2016 роки, відомості, відображені у звітах про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014, 2015 та 2016 роки, відомості, відображені у звітах про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та відомості Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що відповідно до інформації, яка наявна у матеріалах кримінального провадження № 32016000000000015, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 проводив діяльність з обміну валюти в офісному приміщенні за адресою АДРЕСА_1 без наявності ліцензії (дозволу) Національного банку України на здійснення валютно-обмінних операцій.

У ході проведення 27.04.2016 обшуку у приміщеннях, розташованих за вказаною адресою, вилучено грошові кошти у національній та іноземній валютах, а саме, 814 670,00 грн, 180,00 євро, 51 000,00 російських рублів та 21 035,00 доларів США, що загалом, з урахуванням офіційного курсу гривні, установленого Національним банком України до цих валют, становить суму 1 374 028,41 грн.

Посилаючись на легалізовані матеріали негласних слідчих дій та показання свідків, отриманих у ході досудового розслідування, контролюючий орган зробив висновок про те, що грошові кошти у сумі 1 374 028,41 грн є доходом позивача, отриманим від здійснення валютно-обмінних операцій, а також про використання позивачем праці фізичної особи без оформлення з нею трудових відносин.

На підставі наведених обставин, перевіркою правильності декларування валових доходів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 встановлено заниження позивачем загального доходу від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування на суму 2 688 536,41 грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 210 430,00 грн, за 2015 рік в сумі 577 080,00 грн, за 2016 рік в сумі 1 901 026,41 грн (з яких 526 998,00 грн дохід отриманий згідно даних декларації платника єдиного податку за 2016 рік, 1 374 028,41 грн дохід отриманий від здійснення валютно-обмінних операцій та вилучених під час проведення обшуку 27.04.2016).

Ураховуючи твердження про заниження позивачем доходу від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, податковий орган дійшов висновку про заниження ним військового збору на суму 37 171,59 грн (у тому числі за 2015 рік в сумі 8 656,20 грн, за 2016 рік в сумі 28 515,39 грн) та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 243 792,03 грн.

У зв`язку із твердженням про використання позивачем праці особи без належного оформлення трудових відносин з нею, відповідач робить висновок про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб на 1 488,24 грн, військового збору на суму 124,02 грн та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 2 326,06 грн.

Акт перевірки надісланий позивачеві поштовим відправленням. За твердженням позивача, Акт перевірки отриманий ним 11.12.2017, що підтверджуються роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти (а. с. 41).

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки, позивач надав свої заперечення, направлені на адресу відповідача поштовим відправленням 18.12.2017, що підтверджується поштовою накладною (а. с. 56).

Згідно змісту листа «Про розгляд заперечення» Головного управління ДФС у Київській області № 35/ФОП/10-36-13-09 від 03.01.2017, заперечення позивача на Акт перевірки залишено без розгляду у зв`язку із недотриманням ним вимог пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, оскільки термін подання заперечень розпочинається з 13.12.2017, а 19.12.2017 є останнім днем їх подання (а. с. 57-58).

Матеріалами справи встановлено, що на підставі акта перевірки від 08.12.2017 № 965/10-36-13-09/ НОМЕР_2 , відповідачем прийняті:

податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.12.2017 № 0107061309, яким за порушення пункту 167.1 статті 167, пункту 177.1 статті 177, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, щодо сплати фізичними особами за результатами річного декларування» на 603 928,32 грн, у тому числі, на 483 142,65 грн. за податковим зобов`язанням, на 120 785,67 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с. 42);

податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 27.12.2017 № 0107131309, яким за порушення підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, пункту 177.7 статті 177 Податкового кодексу України, на підставі підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, статті 58, пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 3 908,07 грн, у тому числі, на 1 488,24 грн за податковим зобов`язаннями, на 930,15 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), на 679,68 грн - суму пені (а. с. 43);

податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.12.2017 № 0107161309, яким за порушення пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір» на 46 464,49 грн, у тому числі, на 37 171,59 грн за податковим зобов`язанням та на 9 292,90 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с. 44);

податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 27.12.2017 № 0107171309, яким за порушення пункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на підставі підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 258,17 грн, у тому числі, на 124,02 грн за податковим зобов`язанням, на 77,51 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), на 56,64 грн - суму пені (а. с. 45);

податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 27.12.2017 № 0107151309, яким за порушення підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 177.11 статті 177, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, до позивача за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, щодо сплати фізичними особами за результатами річного декларування» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 510,00 грн (а. с. 46);

вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27.12.2017 № Ф-0107101309 за якою, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», від позивача вимагається сплатити недоїмку по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 243 792,03 грн (а. с. 47);

вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27.12.2017 № Ф-0107191309 за якою, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», від позивача вимагається сплатити недоїмку по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 2 326,06 грн (а. с. 49);

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.12.2017 № 0107091309 яким, за порушення пункту другого частини 1 статті 7, частини 11 статті 8, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 36 246,70 грн (а. с. 48);

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.12.2017 № 0107181309 яким, за порушення пункту другого частини 1 статті 7, частини 11 статті 8, частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 859,87 грн (а. с. 50).

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у Київській області посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 177 Податкового кодексу України просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області відмовити повністю.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач указує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 у справі № 2-а-5053/10/0270, згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд ухвалою від 04 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує щодо вимог касаційної скарги та зазначає, що судом першої та апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права з підстав наведених у вказаному відзиві.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин).

Пунктом 291.2 статі 291 Податкового кодексу України визначено, що, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, Єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В свою чергу підпункт 2 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України визначає, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють обмін іноземної валюти.

Таким чином, положення Податкового кодексу України визначають, що суб`єкти господарювання, які здійснюють обмін іноземної валюти не можуть застосовувати спрощену системи оподаткування, обліку та звітності, а платник єдиного податку, при здійсненні такої діяльності, зобов`язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим кодексом.

Платник єдиного податку виконує передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах (підпункт 297.3 статті 297 Податкового кодексу України).

Пунктом 83.1 статті 83 Податкового кодексу України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 86.1. статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Судами попередніх інстанцій установлено, що підставою для висновків контролюючого органу про заниження позивачем доходу від здійснення ним підприємницької діяльності стало твердження відповідача про здійснення позивачем діяльності із обміну іноземної валюти, обґрунтоване контролюючим органом наявними в матеріалах кримінального провадження № 32016000000000015 показаннями свідків та фактом вилучення під час обшуку в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 грошових коштів у національній та іноземній валюті, які, за твердженням відповідача, належать позивачеві.

При цьому, було встановлено, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів належності позивачеві приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Так само, як і належність позивачеві грошових коштів в національній та іноземній валюті, що були вилучені під час проведення обшуку за вказаною адресою в межах кримінального провадження.

Крім того суди встановили, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 11-сс/796/1601/2017, задоволена скарга власника тимчасово вилучених грошових коштів ОСОБА_2 та відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУФР ГУ ДФС у Київській області про накладання на них арешту.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.07.2016 у справі № 761/23058/16-к визнана протиправною бездіяльність посадових осіб ВРКП ГСУ ФР ДФС України, яка полягає у неповерненні ОСОБА_2 тимчасово вилученого майна, а саме грошових коштів, вилучених в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язано їх повернути.

А тому колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, що висновок контролюючого органу про належність позивачеві грошових коштів, які тимчасово вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, українських гривень номінальною вартістю 814 670,00 грн. євро номінальною вартістю 180,00 євро, російських рублів номінальною вартістю 51 000,00 рублів та доларів США номінальною вартістю - 21 035,00 доларів США, ґрунтується на припущеннях, та не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.

Крім того, як установлено судами попередніх інстанцій відповідачем не надано доказів проведення під час перевірки аналізу первинної фінансово-господарської та бухгалтерської документації позивача, матеріали справи відповідних доказів також не містять.

Частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

А тому, Верховний Суд вважає вірними висновки суддів попередніх інстанцій про те, що матеріали кримінального провадження № 32016000000000015, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.01.2016, за відсутності вироків, не можуть бути належними та допустимими доказами правомірності здійснених контролюючим органом висновків та оскаржуваних у даній справі рішень, відповідно висновок контролюючого органу про здійснення позивачем діяльності із обміну іноземної валюти здійснений на підставі неналежних та недопустимих доказів, є безпідставним.

Таким чином, є вірними мотиви суду першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 27.12.2017 № 0107061309; форми «Р» від 27.12.2017 № 0107161309; форми «ПС» від 27.12.2017 № 0107151309; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.12.2017 № Ф-0107101309; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.12.2017 № 0107091309.

Щодо тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства у зв`язку з використанням праці найманої особи без оформлення трудових відносин.

Як підтверджується матеріалами справи, з акту перевірки вбачається, що висновок про використання праці найманої особи без оформлення трудових відносин сформований податковим органом лише на підставі інформації з протоколу допиту свідка ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 32016000000000015, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.01.2016.

В силу положень статті 95 Кримінального процесуального кодексу України, інформація, що міститься в протоколі допиту, отриманому на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження, може бути визнана як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи. Таким чином, матеріали кримінального провадження не можуть слугувати доказом вчинення податкового правопорушення. Викладені у них відомості повинні бути перевірені за допомогою належних засобів доказування.

Такі висновки викладено Верховним Судом у постанові від 7 червня 2021 року у справі № 520/5149/19.

Частиною четвертою-п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Водночас матеріали справи не містять доказів щодо заявлення відповідачем клопотання про отримання показань ОСОБА_3 , що стосуються питання з використанням праці найманої особи без оформлення трудових відносин.

З урахуванням зазначено колегія суддів вважає вірними висновки суддів попередніх інстанцій, що оскільки належність, допустимість та достовірність показань ОСОБА_3 не перевірені у встановленому законом порядку, при цьому, рішення судів, які встановлювали такі факти відсутні, то висновки податкового органу є всього лиш непідтвердженими припущеннями.

Отже, є також правомірними висновки суду першої та апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень форми «Д» від 27.12.2017 № 0107131309; форми «Д» від 27.12.2017 № 0107171309; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.12.2017 № Ф-0107191309; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.12.2017 № 0107181309.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, які на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень з урахуванням такого.

Під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Варто відзначити, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 420/2382/20.

Так, у справі № 2-а-5053/10/0270 досліджувалось питання щодо реального характеру здійснення позивачем господарських операцій з придбання металопродукції на підставі укладених угод, що містились у матеріалах справи. Також суди досліджували показання свідків, що стосувалися вчинення таких операцій з урахуванням наданих учасниками справи первинних документів.

Водночас в рамках даної судової справи не досліджувалось питання щодо реальності здійснення господарських операцій на підставі первинних документів.

Варто відзначити, що результати перевірки у даній справі були сформовані на підставі матеріалів кримінального провадження, що в свою чергу позбавляє можливості встановити достовірність наданих показань без дослідження їх судом в рамках кримінального провадження.

Таким чином, різні обставини, що досліджувалися судами у межах справи, на яку посилається відповідач, не дають підстав для висновку про подібність спірних правовідносин, оскільки стосуються різних фактичних обставин, з урахуванням повноти, достатності та належності доказів, що надані учасниками справи та зібрані судами в підтвердження складу податкового правопорушення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді: О. О. Шишов

М. М. Яковенко