ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2020 року

Київ

справа №810/1901/17

касаційне провадження №К/9901/36101/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 (суддя Панченко Н.Д.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 (головуючий суддя - Федотов І.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.) у справі № 810/1901/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» звернулося до адміністративного суду з позовом до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2016 № 0006531014.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 06.07.2017 позовні вимоги залишив без задоволення.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.10.2017 постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 залишив без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 20.1.4, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 192.1 статті 192, абзацу «б» пункту 201.1 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 3 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що термін реєстрації податкових накладних не є тим об`єктом, який підлягає перевірці податковим органом у спосіб проведення камеральної перевірки, оскільки не є даними податкової звітності. Недотримання умов та порядку проведення перевірки, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект», тягне за собою відсутність правових наслідків такої перевірки у вигляді прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Крім того, позивач наголошує на неврахуванні судами попередніх інстанцій того, що ініціювання реєстрації 14.09.2016 податкової накладної від 06.07.2016 № 25 зумовлене необхідністю виправлення помилки у даті податкової накладної від 05.07.2016 № 15 (зареєстрована 20.07.2016). На думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект», фактичною датою реєстрації податкової накладної від 06.07.2016 № 25 є дата реєстрації податкової накладної від 05.07.2016 № 15 з неправильною датою складення, а тому застосування відповідальності за порушення терміну її реєстрації, виходячи з дати виправлення помилки, є необґрунтованим.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Вишгородською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект», результати якої оформлені актом від 13.12.2016 №000046/10-14/20616482.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яке полягало у недотриманні законодавчо визначених граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі вказаних висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2016 №0006531014 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» на підставі статті 1201 Податкового кодексу України штрафних санкцій в сумі 75937,57 грн., в тому числі:

29799,90 грн. - у розмірі 30 % за порушення строку реєстрації податкової накладної від 06.07.2016 № 25 на 53 дні на суму 595998,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 99333,00 грн.;

41766,67 грн. - у розмірі 10 % за порушення строку реєстрації податкової накладної від 27.10.2016 № 17 на 3 дні на суму 2506000,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 417666,67 грн.;

4371,00 грн. - у розмірі 10 % за порушення строку реєстрації податкової накладної від 10.11.2016 № 21 на 5 днів на суму 262260,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 43710,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що матеріалами справи підтверджується факт допущення позивачем порушень граничних термінів реєстрації податкових накладних.

Відповідно до абзаців 1, 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

За загальним правилом податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця (абзац 1 пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено загальні правила визначення дати виникнення податкових зобов`язань.

Так, згідно з вказаними приписами датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Зміст наведених положень податкового законодавства свідчить про те, що передумовою для складення та реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання товарів/послуг платником податку на додану вартість.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дати складення податкових накладних) передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абзацом 2 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дати складення податкових накладних) одним із обов`язкових реквізитів податкової накладної визначено дату виписування податкової накладної (підпункт «б»).

Згідно з пунктом 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Таким чином, на продавця товарів/послуг покладено обов`язок зареєструвати виписану податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом встановленого терміну (15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань), порушення якого має наслідком застосування до платника штрафних санкцій у розмірі, який залежить від кількості календарних днів прострочення терміну реєстрації.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у ситуації, що розглядається, реєстрація Товариством з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» в Єдиному реєстрі податкових накладних:

податкової накладної від 06.07.2016 № 25 на суму 595998,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 99333,00 грн., здійснена 14.09.2016, тобто з пропуском граничного строку на 53 дні;

податкової накладної від 27.10.2016 № 17 на суму 2506000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 417666,67 грн., здійснена 14.11.2016, тобто з пропуском граничного строку на 3 дні;

податкової накладної від 10.11.2016 № 21 на суму 262260,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 43710,00 грн., здійснена 30.11.2016, тобто з пропуском граничного строку на 5 днів.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість застосування до позивача на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідальності за пропуск граничного строку реєстрації вищевказаних податкових накладних у розмірі 30 % та 10 % від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних.

Посилання позивача на те, що реєстрація податкової накладної від 06.07.2016 № 25 зумовлена необхідністю виправлення помилки в обов`язковому реквізиті (дата складення) попередньо зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.07.2016 податкової накладної від 05.07.2016 № 15, не є підставою вважати відсутнім у даному випадку склад правопорушення, передбаченого пунктом 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дати складення податкових накладних).

Так, статтею 1201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дати складення податкових накладних) не визначено виключень щодо застосування штрафних санкцій за порушення терміну реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, в тому числі тих, які після їх реєстрації визнаються як зайво складені.

Суд касаційної інстанції також відхиляє як необґрунтовані посилання позивача у касаційній скарзі на відсутність правових підстав у контролюючого органу для перевірки питання своєчасності реєстрації податкових накладних у спосіб камеральної перевірки з огляду на таке.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату проведення перевірки) встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Наказом Міністерства доходів і зборів від 14.06.2013 № 165 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, у розділі ІІІ яких визначені особливості проведення камеральних перевірок податкової звітності з податку на додану вартість, згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1, підпунктом 3.1.3.4 підпункту 3.1.3 пункту 3.1 якого (у редакції, чинній на дату проведення перевірки) передбачено, що податкова звітність, подана платником податку на додану вартість, проходить арифметичний та логічний контроль - автоматизовану перевірку. З метою виявлення та упередження можливих порушень податкового законодавства при камеральній (електронній) перевірці проводиться, зокрема, відпрацювання сум податку на додану вартість, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи з аналізу наведених норм, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відповідач при встановленні в акті камеральної перевірки від 13.12.2016 №000046/10-14/20616482 порушень позивачем термінів реєстрації податкових накладних, діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

Отже, враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 у справі № 810/1901/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк