ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року

м. Київ

справа № 810/2069/17

адміністративне провадження № К/9901/50574/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 (суддя - Панченко Н.Д.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 (головуючий суддя - Бєлова Л.В., судді: Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі №810/2069/17.

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області), в якому просив суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.05.2017 №0000871302, №000881302 та №0000861302;

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2017 №0000851302;

визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.05.2017 №0000841302.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Київській області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2017, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, відповідач посилається на те, що матеріалами справи не підтверджено виконання позивачем вантажних перевезень, склад і розмір витрат, понесених позивачем, а також позивачем не доведено зв`язок витрат на оренду приміщення з господарською діяльністю.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Київській області проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 24.03.2017 №174/36-10-13-02/ НОМЕР_1 , в якому відображено висновки про порушення позивачем: пункту 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 59292,00 грн.; пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 3129,00 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 33463,00 грн.; пункту 1 частини 1 статті 7, частини 1, 2, 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування», у результаті чого занижено єдиний внесок на 91653,00 грн.; підпункту 1.2, 1.4 пункту 16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого занижено військовий збір на 5234,00 грн.

На підставі названого акта перевірки ГУ ДФС у Київській області прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 15.05.2017 №0000861302, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 7851,00 грн., у тому числі на 5234,00 грн. за основним платежем та 2617,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення від 15.05.2017 №0000871302, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 88938,00 грн., у тому числі за основним платежем на 59292,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 29646,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 15.05.2017 №0000881302, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3911,25 грн., у тому числі за основним платежем на 3129,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 782,25 грн.;

вимогу від 15.05.2017 №Ф-0000851302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 91653,00 грн.;

рішення від 15.05.2017 №0000841302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачеві визначено штраф у розмірі 13233,00 грн.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до підпунктів 177.4.1, 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Висновок відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску ґрунтується на доводах про включення позивачем до складу витрат, на суму яких зменшується загальний оподатковуваний дохід, документально непідтверджених витрат на загальну суму 348936,70 грн., у тому числі залишку витрат за 2014 рік у розмірі 23582,27 грн., витрат на відрядження водіїв у розмірі 142393,56 грн., витрат на придбання шин у розмірі 162377,50 грн., витрат, понесених у зв`язку з орендою нежитлового приміщення у розмірі 20583,33 грн.

Доводи контролюючого органу про відсутність документального підтвердження операцій з придбання шин та оренди нежитлового приміщення є також підставою для зменшення позивачеві податкового кредиту, сформованого за рахунок ПДВ, сплаченого у складі вартості шин та орендних платежів.

Найманим працівникам (водіям) позивач виплатив на відрядження 142393,56 грн., що підтверджується звітами про використання коштів, виданих на відрядження, копії яких знаходяться у матеріалах справи. Відрядження водіїв здійснювались з метою вантажних перевезень згідно укладених позивачем транспортно-експедиційних договорів. Факт виконання відряджень, крім іншого, підтверджується подорожніми листами.

Підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб є те, що позивач до закінчення попереднього відрядження здійснював документальне оформлення нових відряджень, чим необґрунтовано збільшував власні витрати.

Проте, відповідачем доказів на підтвердження вказаних тверджень не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції.

Судами з`ясовано, що позивач є власником транспортних засобів: Renault Magnum 440.19 реєстраційний номер НОМЕР_2 ; Schmitz SPR24, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; Renault Magnum 480, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; Krone SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; DAF XF95.480, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; KRONE SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_7 ; Scania 124L, реєстраційний номер НОМЕР_8 ; Krone SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_7 ; Renault Magnum 440.19, реєстраційний номер НОМЕР_9 ; Schmitz S01, реєстраційний номер НОМЕР_10 .

Придбання позивачем шин для вантажних автомобілів на загальну суму 162377,50 грн., (у 2015 році на суму 40218,81 грн., у 2016 році на суму 122158,69 грн.) підтверджується копіями видаткових накладних, що знаходяться у матеріалах справи. Факт зносу шин на зазначених транспортних засобах підтверджується картками обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини.

Відповідачем обставин про те, що позивач є власником транспортних засобів, використовує їх у своїй господарській діяльності та перебуває на загальній системі оподаткування, зареєстрований платником податку на додану вартість не спростовано.

Отже, позивач має право на включення до складу витрат вартість обслуговування транспортних засобів, у томі числі шин для вантажних автомобілів.

Крім вказаного, відповідач дійшов висновку щодо неправомірності включення позивачем до складу вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей у 2015 році, залишку витрат, пов`язаних з перевезенням вантажу у 2014 році.

Так, позивачем до складу витрат 2015 року включено витрати на суму 149582,23 грн., що фактично понесені у 2014 році у зв`язку з перевезенням вантажів.

У 2014 році позивачем виконано вантажні перевезення на замовлення ТОВ «Стеллар Логістик», загальна вартість яких становила 122000,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт.

У 2014 році позивачем виконано вантажні перевезення на замовлення ТОВ «Край Керама» на загальну суму 62000,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт.

Отже, вартість наданих позивачем послуг становить 184000,00 грн., з яких у 2014 році оплачено 49600,00 грн. та у 2015 році - 134400,00 грн.

Копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, на підставі яких позивачем були визнані витрати, пов`язані з отриманням доходу, та які зазначені у графі 5 Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, були додані позивачем до матеріалів справи, що підтверджує факт понесення позивачем витрат та їх розмір у зв`язку з наданням у 2014 році послуг з перевезення вантажів.

Крім зазначеного, між ПАТ Сільгосптехніка (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди автомобільної стоянки від 01.01.2015 №4 та від 01.01.2016 №4.

На виконання умов вказаних договорів позивач сплатив ПАТ Сільгосптехніка орендну плату на загальну суму 24700,00 грн., що підтверджується актами наданих послуг та податковими накладними.

Збільшуючи позивачеві податкові зобов`язання, відповідач дійшов висновку про те, що позивачем не доведено взаємозв`язок витрат на оренду приміщення з господарською діяльністю.

Разом з тим, відповідачем не спростовано, що основним видом діяльності позивача є: вантажний автомобільний транспорт (основний); технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; надання послуг перевезення речей (переїзду); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; надання в оренду вантажних автомобілів, що свідчить про обґрунтованість укладення позивачем зазначених договорів оренди.

Таким чином, висновки відповідача щодо безпідставності включення позивачем до складу валових витрат на оренду приміщення є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для донарахування грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб.

Встановлені обставини свідчать, що висновки відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 положень пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України є необґрунтованими, а відтак податкові повідомлення-рішення від 15.05.2017 №0000871302 та №000881302 є протиправними протиправності.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Враховуючи протиправність висновків відповідача про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу внаслідок завищення витрат на суму 348936,70 грн., податкове повідомлення-рішення від 15.05.2017 №0000861302, також є протиправним.

Відповідно частини першої статті 4, пункту 2 частини першої 1 статті 7, частини одинадцятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, єдиний внесок повинен розраховуватися у відповідному відсотковому розмірі від суми доходу (прибутку), отриманого від діяльності фізичної особи-підприємця, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Так, відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску від 15.05.2017 №0000851302.

Рішенням від 15.05.2017 №0000841302 до позивача застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Враховуючи, що наведені рішення суб`єкта владних повноважень мають похідний характер від податкових повідомлень-рішень, які обґрунтовано визнано судами протиправними, тому вони також є протиправними.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є правильними та підлягають залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 у справі №810/2069/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова