ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

справа № 810/2206/18

адміністративне провадження № К/9901/8927/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці ДФС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 (суддя Терлецька О.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2019 (головуючий суддя - Губська О.А., судді - Парінов А.Б., Беспалов О.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування заявленої митної вартості товару від 03.11.2017 №UA125220/2017/010076/2.

В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на протиправність дій Митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ним за першим методом митної оцінки, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, протиправність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки ним під час митного оформлення товару разом з поданням митної декларації були подані відповідні обов`язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, які відповідають вимогам статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є належними і допустимими, підтверджують числове значення митної вартості товару за ціною контракту, не мають розбіжностей, тому відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 20.09.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2019, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення Митниці про коригування заявленої митної вартості товару від 03.11.2017 №UA125220/2017/010076/2.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що надані відповідачу при митному оформленні товару документи містили усі відомості про визначення митної вартості товару, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, а відтак, є протиправними дії митного органу щодо відмови у застосуванні позивачем митної вартості, заявленої за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, а також є протиправними та підлягають скасуванню рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації.

Митниця, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договорів, з огляду на ненадання позивачем всіх документів щодо вартості придбаних товарів, в тому числі і додатково витребуваних, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті та такі товари, а надані документи містять недоліки та неповну інформацію щодо відомостей, що підтверджують складові митної вартості товарів.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, митний орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час своїх дій, прийняття оскаржуваного рішення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.05.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.07.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 17.07.2024.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (покупець) та AIMON GROUP LIMITED, Китай (постачальник), був укладений зовнішньоекономічний контракт поставки товарів від 17.11.2016 №1500 (далі - Контракт), предметом якого є постачання продукції, в асортименті, кількості та за ціною, що визначені в виставлених постачальником інвойсах.

На виконання умов Контракту у жовтні 2017 року позивачем було ввезено на територію України товар.

З метою митного оформлення товару позивачем 25.10.2017 до митного органу було подано електронну митну декларацію №UA125220/2017/710397, до якої надано документи на підтвердження складових заявленої митної вартості. Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

Митницею із врахуванням додатково поданих позивачем документів (лист від 03.11.2017) було прийняте рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 03.11.2017 №UA125220/2017/010076/2, в якому зазначено, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 25.10.2017 UA125220/2017/710397 встановлено, що вони містять розбіжності та/або місять наявні ознаки підробки, зокрема:

згідно з розділом 5 «Порядок поставки товару» (підпункт 5.4.4) Контракту постачальник разом із товаром має передати покупцю визначений пакет документів, серед яких є сертифікат про походження форми EUR-1 (який подається до митного оформлення тільки з товарами виробленими в країнах Європейського Союзу), а також в розділі 7 «Маркування» (пункт 7.2) завбачено, що товари мають відповідати стандартам та нормам Європейського Союзу для таких товарів. Англійська версія контракту відповідає українській. Також в розділі 11 «Інші умови» (пункт 11.4) відсутні зразки факсимільних підписів представників як покупця, так і продавця. В оригіналі, представленому представником Товариства всі вищеперераховані розбіжності також наявні. Договір укладено з AIMON GROUP LIMITED, 6/F KAM SANG BUILDING,257 DES VOEUX ROAD,CENTRAL,SHEUNG WAN, HONG KONG, P.R. CHINA (Китай), тому вищевказані пункти в договорі не можуть бути присутні.

згідно з розділом 6 «Порядок розрахунків» (пункт 6.1) договору на перевезення від 07.11.2016 №1763 в англомовній версії передбачено надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження у день прибуття судна. В російськомовній версії ж цей пункт просто видалено.

прайс-лист, який був наданий додатково, складений AIMON GROUP LIMITED, а виробником товарів, є - Райс енд Шайн (Ім. енд Екс.) Ко Лтд, згідно графи 31 митної декларації - це не відповідає вимогам частини другої статті 53 Митного кодексу України.

при складанні експертного висновку від 26.10.2017 №Ц-902, згідно з пунктом 6 використовувались документи, що мають розбіжності (контракт), а у пункті 9 зазначено, що контрактну вартість товару підтверджено з урахуванням цінової пропозиції виробника. Проте, комерційна (цінова) пропозиція від 22.07.2017 №22/07/2017, надана іноземним контрактотримачем AIMON GROUP LIMITED, який в свою чергу не є виробником товару.

На підставі цього, відповідач прийшов до висновку, що вищезазначені документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості та містять розбіжності, тому відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

З метою усунення виявлених розбіжностей та підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини третьої статті 53, статей 54, 57 Митного кодекс України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.

Однак у строк, встановлений частиною третьою статті 53, пунктом 2 частини другої статті 255 Митного кодексу України, декларантом надано додаткові документи не у повному обсязі, а надані додатково документи не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість, оскільки містять додаткові розбіжності, зокрема: не надана митна декларація країни відправлення; надані на вимогу митного органу прайс-лист та комерційна пропозиція не від виробника товарів, що суперечить положенням частини другої статті 53 Митного кодексу України; декларант відмовився надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається та рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); не надані виписки з бухгалтерської документації, що стосується раніше імпортованих товарів.

На думку відповідача, подані декларантом основні та додаткові документи не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості та містять розбіжності, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України.

В цей же день відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125220/2017/710397.

Вважаючи рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товару від 03.11.2017 №UA125220/2017/010076/2 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до статей 49 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини шостої статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другої статті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують митний орган у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Твердженням митного органу про те, що у Контракті, на підставі якого позивачем імпортувався товар, вказано сертифікат про походження форми EUR-1, що застосовується лише для товарів країн ЄС, а не Китаю, що стало однією з підстав для коригування заявленої митної вартості, судами надано оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції та погоджується з їх необґрунтованістю, оскільки такі положення Контракту жодним чином не впливають на правильність визначення Товариством митної вартості імпортованої продукції за ціною контракту, тим більше, з урахуванням того, що митному органу було надано сертифікат походження такого товару саме з Китаю.

Колегія суддів враховує, що сертифікат про походження товару форми EUR-1 є документом, призначеним для застосування до тарифів преференцій, але у даному випадку преференції не застосовувалися, що також вказує на безпідставність зазначених доводів митного органу і на недослідженні поданих позивачем документів при здійсненні митних формальностей.

Висновки контролюючого органу про те, що у розділі 11 Контракту відсутні зразки факсимільних підписів, а також, що відбитки печаток знаходяться на іншому аркуші і що підпис покупця має різні форми на українській та англійській версіях Контракту також, на переконання колегії суддів, жодним чином не спростовують правильності визначення позивачем заявленої митної вартості за першим методом.

Як установлено судами попередніх інстанційи, Товариством на вимогу митного органу надавався оригінал Контракту і Митниця мала можливість встановити автентичність поданих декларантом документів і звірити їх з оригіналом.

Ураховуючи встановлені судами обставини та наведені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова В.В. Хохуляк