ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 810/2715/16

касаційне провадження № К/9901/41896/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Броварської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (далі - Інспекція) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2016 (суддя Василенко Г.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді - Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Приватного підприємства «ЄВРОСЕМ» (далі - Підприємство) до Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (правонаступником якої є Броварська об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (форма «С») від 09.03.2016 № 0000502202 та № 0000492202.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснюється шляхом оприбуткування в програму обліку товару « 1С: Підприємство» на підставі первинних бухгалтерських документів, які потім передаються до бухгалтерії Підприємства, що відповідає вимогам закону. Також Підприємство посилалося на те, що у документах, які підтверджують право власності Підприємства на господарську одиницю - магазин, фактичну перевірку якого було проведено, вказана назва господарської одиниці - магазин, що є тотожною до тієї, що зазначена у касовому чеку. Отже, оспорювані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 16.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення (форма «С») від 09.03.2016 № 0000502202 та № 0000492202.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29.08.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального і процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: Підприємством під час проведення належної йому господарської одиниці не було надано первинних бухгалтерських документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації; у розрахунковому документі, виданому на підтвердження реалізації пачки цигарок «Ротманс демі», був відсутній обов`язковий реквізит - назва господарської одиниці «магазин-кафе», а вказано лише «магазин».

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.11.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 16.11.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 15.02.2016 Головне управління ДФС у Київській області провело фактичну перевірку господарської одиниці - магазину-кафе, який розташований за адресою: Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Мала Каратуль, вул. Переяславська, 6-б, що належить суб`єкту господарської діяльності - Підприємству, результатами якої оформлені актом (реєстраційний № 0292/100/22/34218716 від 16.02.2016), за висновками якого Підприємством були порушені: вимоги пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що полягало у тому, що за місцем реалізації товарів не було товарно-транспортних накладних на товар та інших документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму 6190,50 грн.; вимоги пункту 2 розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, оскільки встановлено роздрукування розрахункового документа не за встановленою формою, оскільки в чеку відсутній обов`язковий реквізит - назва господарської одиниці «магазин-кафе», а вказано лише «магазин».

За наслідками перевірки Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення (форма «С») від 09.03.2016: № 0000502202, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до Підприємства штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 12381,00 грн.; № 0000492202, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до Підприємства штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1,00 грн.

Суди встановили, що магазин, у якому проводилась перевірка, є господарською одиницею Підприємства, яке здійснює облік товарних запасів шляхом оприбуткування товару на підставі первинних бухгалтерських документів в програму обліку товару « 1С: Підприємство» та зберігає ці документи у бухгалтерії центрального офісу Підприємства.

Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до суб`єктів суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 затверджене Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», яким (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до статті 9 зазначеного якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для такого правового висновку.

У розділі V Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону.

Зокрема, фінансова санкція, встановлена статтею цього 20 Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних (чи інших документів, які підтверджують оприбуткування товарів) за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У справі, що розглядається, суди встановили, що Підприємство мало всі первинні документи на товари, що реалізовувались, а облік товарних запасів вівся відповідно до вимог чинного законодавства, з огляду на що притягнення позивача до відповідальності, встановленої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є безпідставним.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно з абзацом 1 статті 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються органом доходів і зборів.

За визначеннями, наведеними у пункті 2 розділу І Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська одиниця - це стаціонарний або пересувний об`єкт, у тому числі транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції; адреса господарської одиниці - це адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею.

Пунктами 1, 2 розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Форма N ФКЧ-1 касового чека наведена в додатку 1 до цього Положення. Касовий чек повинен містити такі обов`язкові реквізити, зокрема, найменування господарської одиниці, адресу господарської одиниці.

У справі, що розглядається, суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Малокаратульською сільською радою від 30.03.2011, Підприємство є власником приміщення магазину та ганку, загальною площею 291,60 кв.м., за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький р-н, с. Мала Каратуль, вул. Переяславська, 6-б. У розрахункових документах Підприємства зазначається назва господарської одиниці «магазин», за адресою: с. Мала Каратуль, вул. Переяславська, 6-б, що свідчить про те, що у розрахункові документи Підприємства містять назву господарської одиниці «магазин», яка зазначена у свідоцтві про право власності, та відповідають вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, з огляду на що притягнення позивача до відповідальності, встановленої пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є безпідставним.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Броварської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова