ПОСТАНОВА
Іменем України
09 квітня 2020 року
Київ
справа №810/3027/16
адміністративне провадження №К/9901/42863/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Желєзного І.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Харківській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 у складі судді Балаклицького А.І. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 у складі колегії суддів: Земляної Г.В. (головуючий), Межевича М.В., Сорочко Є.О. у справі №810/3027/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправним та скасування припису,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1.Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», звернулось до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Харківській області №02-25/137 від 02.09.2016.
2.Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, позов задоволено.
3.Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:
3.1.в період з 08 по 29 серпня 2016 року посадовими особами Державної екологічної інспекції у Харківській області проведена планова перевірка на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами в належних ТОВ «Фоззі-Фуд» в магазинах «Сільпо». За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки №487/01-04/02-09.
3.2.Згідно акту перевірки вказано на порушення позивачем вимог природоохоронного законодавства, а саме:
- пункти 1 ,6, 11, 16, 21, 27, 32, 37, 46, 51, 60, 65, 70, 79, 85, 90 - при натуральному обстеженні було встановлено, що на території магазинів використовуються паровоконвектомати, піцестанція, електросковорода, ротаціонна піч та інш.; опалення приміщення здійснюється за допомогою котла "АОГВ-100Є". Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відсутній;
- пункти 2, 7, 12, 17, 22, 28, 33, 38, 42, 47, 52, 56, 61, 66, 71, 75, 80, 86, 91 - декларація про відходи до Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної адміністрації не подавалась;
- пункти 3, 8, 13, 18, 23, 29, 34, 39, 43, 48, 53, 57, 62, 67, 72, 76, 81, 87, 92 - облік відходів та пакувальних матеріалів і тари за формою 1-Вт не ведеться;
- пункти 4, 9, 14, 19, 24, 30, 35, 40, 44, 49, 54, 58, 63, 68, 73, 77, 82, 88, 93 - статистична звітність щодо поводження з відходами не здасться;
- пункти 5, 10, 15, 20, 25, 31, 36, 41, 45, 50, 55, 59, 64, 69, 74, 78, 83, 89, 94 - паспортизація та інвентаризація відходів відсутня;
- пункти 26, 84, 95 - місце для тимчасового зберігання відпрацьованих люмінесцентних ламп не обладнано;
- пункт 96 - наказ про призначення відповідальних осіб у сфері поводження з відходами за всіма адресами об`єктів, що розташовані на території міста Харкова та області відсутні;
- пункт 97 - план організації роботи у сфері поводження з відходами за всіма адресами об`єктів, що розташовані на території міста Харкова та області відсутні.
3.3.На підставі матеріалів перевірки Державною екологічною інспекцією у Харківській області 02.09.2016 винесено припис №02-25/137, яким зобов`язано ТОВ «Фоззі-Фуд»:
1) отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (пункти 3, 8, 13, 18, 23, 29, 34, 39, 48, 53, 62, 67, 72, 81, 87, 92 припису) ;
2) забезпечити подання декларації про відходи до Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної адміністрації;
3) забезпечити ведення обліку відходів та пакувальних матеріалів і тари за формою 1-ВТ;
4) здавати статистичну звітність щодо поводження з відходами;
5) розробити паспортизацію та інвентаризацію відходів;
6) обладнати місця для тимчасового зберігання відпрацьованих люмінесцентних ламп на трьох магазинах в місті Харкові;
7) призначити відповідальних осіб у сфері поводження з відходами за всіма адресами об`єктів, що розташовані на території міста Харкова та області;
8) розробити план організації роботи у сфері поводження з відходами за всіма адресами об`єктів, що розташовані на території міста Харкова та області.
4.Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не доведено, що позивач у спірних правовідносинах допустив порушення вимог Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 року № 2707-XII (далі - Закон України №2707-ХІІ) та Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 року №187/98-ВР (далі - Закон України №187/98-ВР). Тому оскаржений припис є протиправним і підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5.Відповідач подав касаційну скаргу на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині визнання протиправним і скасування припису щодо порушень, зазначених у пунктах 3, 8, 13, 18, 23, 29, 34, 39, 48, 53, 62, 67, 72, 81, 87, 92 ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
5.1.Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги при цьому зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема Закону України № 2707-XII. Відповідач вказує, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про те, що позивач не повинен отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Матеріалами перевірки встановлено наявність у позивача стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин, чому суди попередніх інстанцій не надали правильної оцінки.
6.Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, у якому просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Аргументами на підставу своїх заперечень вказує на те, що відповідач помилково прийшов до висновку про необхідність отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, оскільки експлуатація наявного у позивача обладнання не потребує дозволу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7.При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у редакції до 08.02.2020, у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8.З огляду на це суд касаційної інстанції зауважує, що зазначені у касаційній скарзі відповідача вимоги стосуються скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправним і скасування припису щодо порушень, зазначених у пунктах 3, 8, 13, 18, 23, 29, 34, 39, 48, 53, 62, 67, 72, 81, 87, 92.
9.Аргументи касаційної скарги відповідача стосуються неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм Закону України №2707-ХІІ. Доводи касаційної скарги полягають у помилковості висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності обов`язку у позивача отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря. У зв`язку з цим суд касаційної інстанції, з огляду на приписи статті 341 КАС України щодо перегляду справи лише у межах доводів та вимог касаційної скарги, приписи статті 356 КАС України щодо наведення у мотивувальній частині постанови суду касаційної інстанції мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, надає оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм Закону України №2707-ХІІ та прийнятих у зв`язку з цим судових рішень.
10.Суд касаційної інстанції зауважує, що спірні правовідносини виникли у сфері державного регулювання господарської діяльності Державною екологічною інспекцією в Харківській області у сфері дотримання екологічних вимог в галузі охорони атмосферного повітря, а касаційна скарга стосується оскарження рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправним та скасування пункту 1 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 02.09.2016 року № 02-25/137.
11.Судами встановлено, що заходи контролю відповідачем у цій справі здійснені в межах повноважень, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення Про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 454/2011. Ці обставини не заперечували учасники справи.
12.Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464 (надалі - Порядок №464) визначено, що він визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів.
13.Згідно пункту 4.22. Порядку №464 на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п`яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
14.Тобто, припис органу державного нагляду (контролю) повинен виноситись лише у випадку виявлення під час перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства та повинен містити вимогу щодо усунення цих порушень в термін, що не повинен перевищувати строк шість місяців.
15.Вимогу отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів відповідач обґрунтовує приписами частини 5 статті 11 Закону України №2707-ХІІ, згідно якої викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
16.Суд касаційної інстанції зазначає, що змістом статті 11 вказаного Закону є регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел, одним із видів якого є отримання дозволу. Частиною 1 цієї статті визначено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
17.Згідно Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою КМ України від 13.03.2002 №302 (далі - Порядок №302), прийнятого на виконання вимог статті 11 Закону України №2707-ХІІ, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
18.Відповідно до статті 1 Закону України №2707-ХІІ цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища;
забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища;
викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин;
норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду;
джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.
19.Відповідно до статті 5 Закону України №2707-ХІІ у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі нормативи: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря; нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел; технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин.
Порядок розроблення та затвердження нормативів у галузі охорони атмосферного повітря встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
20.Статтею 7 цього Закону визначено, що нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.
Для діючих і тих, що проектуються, окремих типів обладнання і споруд залежно від часу розроблення та введення у дію, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності встановлюються:
норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела;
технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин або їх суміші, які визначаються у місці їх виходу з устаткування.
21.Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що для отримання суб`єктом господарювання дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря необхідна наявність одночасно у сукупності таких умов: наявність стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря; наявність забруднюючої речовини у переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин встановлюється Кабінетом Міністрів України; встановлені нормативи гранично допустимого викиду конкретно визначеної забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від конкретного стаціонарного джерела викиду.
22.Судами попередніх інстанцій встановлено, що вимоги оскаржених пунктів припису стосувались отримання дозволу на викиди у атмосферне повітря забруднюючих речовин пароконвекційними печами, ротаційними печами, камерами розтоєчними, електроскороводами, електроплитами, печами модульними, просіювачами борошна, тістомісами, піцестанціями, печами для піци, котлами АОГВ-100Є в кількості 2 штуки.
23.На виконання Порядку №302 Міністерством охорони навколишнього природного середовища 09.03.2006 прийнято наказ № 108 Про затвердження Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2006 р. за N 341/12215) (далі - Інструкція №108), яка встановлює загальні вимоги в частині побудови, оформлення та змісту документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди існуючими та новоствореними об`єктами. Пунктом 2.9. цієї Інструкції визначено, що у відомостях щодо виду та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами наводяться дані, які готуються на підставі звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві. Відповідно до Переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 №1598, та Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік (додаток 1 до Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об`єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров`я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінекоресурсів України від 10.05.2002 N 177 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 22.05.2002 за N 445/6733), надаються: перелік найбільш поширених забруднюючих речовин та їх обсяги, викиди яких підлягають регулюванню та за якими здійснюється державний облік; перелік небезпечних забруднюючих речовин та їх обсяги, викиди яких підлягають регулюванню та за якими здійснюється державний облік; перелік інших забруднюючих речовин та їх обсяги, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами об`єкта; перелік забруднюючих речовин та їх обсяги, для яких не встановлені ГДК (ОБРД), в атмосферному повітрі населених міст.
24.Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не визначено під час проведення перевірки та прийняття припису про вимогу отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин ні виду забруднюючих речовин ні гранично допустимих викидів таких речовин. З огляду на це неможливо зробити висновок про наявність під час здійснення господарської діяльності позивача викидів у атмосферне повітря найбільш поширених забруднюючих речовин, небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких підлягають регулюванню.
25.Крім того, Порядком розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел (далі - Порядок №1780), затвердженим постановою КМ України від 28 грудня 2001 р. №1780 встановлено, що він визначає вимоги щодо розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря із стаціонарних джерел. У пункті 7 Порядку визначено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінекоенерго.
26.На виконання Порядку №1780 Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 № 317 Про затвердження Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2004 р. за №1102/9701) (далі - Перелік №317) затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. У цьому переліку відсутні такі устаткування як пароконвекційні печі, ротаційні печі, камери розтоєчні, електроскороводи, електроплити, печі модульні, просіювачі борошна, тістоміси піцестанції, печі для піци.
27.У Переліку №317 серед типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел значаться теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт.
28.З цього приводу судами попередніх інстанцій встановлено, що котли АОГВ-100Є, які зазначені в акті перевірки, мають номінальну теплову потужність відповідно до даних, наведених в технічному паспорті, 100 КВт, що в 500 разів менше ніж 50 МВт. Таким чином теплова потужність газових котлів не перевищує 50 МВт відповідно до наведеного Переліку, і газові котли в 2-х магазинах позивача, не підпадають під регулювання, визначене статтею 11 Закону України «Про атмосферне повітря». потужність
29.За таких обставин у позивача були відсутні умови, необхідні для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря і вимога відповідача отримати такий дозвіл - безпідставна. Про це обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій, прийшовши до висновку про протиправність пункту 1 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 02.09.2016 № 02-25/137 та його скасування.
30.Суд касаційної інстанції з наведених вище мотивів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій під час розгляду справи норм Закону України №2707-ХІІ.
31.У зв`язку з наведеним суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, що згідно статті 350 КАС України у редакції до 08.02.2020 є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341 345 349 350 359 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну Державної екологічної інспекції в Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року по справі №810/3027/16 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Головуючий суддя: Шарапа В.М.
Судді: Желєзний І.В.
Чиркін С.М.