ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 810/3295/17
адміністративне провадження № К/9901/50860/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 810/3295/17
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн» до Київської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Київської митниці Державної фіскальної служби на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя Василенко Г. Ю.) від 22 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Ісаєнко Ю. А., Мельничук В. П., Земляна Г. В.) від 03 квітня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн» (далі - ТОВ «Інкос Лайн») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - Київська митниця), в якому просило:
- визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 24 травня 2017 року № UA125000/2017/000103/2;
- зобов`язати Київську митницю повернути ТОВ «Інкос Лайн», сплачену гарантію у розмірі 59 981,60 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів на підставі спірного рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості автомобіля за ціною договору.
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 24 травня 2017 року № UA125000/2017/000103/2.
Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь ТОВ «Інкос Лайн» сплачений судовий збір у загальному розмірі 1 600 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 16 травня 2018 року Київська митниця звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року, в частині задоволення позовних вимог, у ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ТОВ «Інкос Лайн» у задоволенні позову.
В касаційній скарзі Київська митниця також заявила клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
5. 16 травня 2018 року касаційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Шипуліна Т. М. - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
6. Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2018 року, після усунення недоліків касаційної скарги, поновлено строк на касаційне оскарження зазначених судових рішень, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
Цією ж ухвалою відмовлено Київській митниці у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року у справі № 810/3295/17.
7. 08 серпня 2018 року від ТОВ «Інкос Лайн» до Верховного Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Київської митниці, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року залишити без змін.
8. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2303/0/78-20 від 25 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 квітня 2017 року ТОВ «Інкос Лайн» придбало у дилера David Johnson Ford Lincoln Ltd (Великобританія) автомобіль марки Lincoln MKZ МХ 64, 2015 року випуску, країна походження Сполучені Штати Америки. Відповідно до договору та інвойсу від 20 квітня 2017 року ціна придбаного автомобіля становить 11 250 фунтів стерлінгів, яка сплачена згідно виписки по банківському рахунку з АТ «Прокредит Банк».
12. 19 травня 2017 року уповноваженою особою ТОВ «Інкос Лайн» до митного оформлення на Київську митницю була подана електронна митна декларація № ІМ 40 ДЕ UA125110/2017/407883 на легковий автомобіль марки Lincoln MKZ МХ 64, 2015 року випуску, за заявленою митною вартістю 11 250 фунтів стерлінгів, яка визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
Декларантом одночасно з митною декларацією були подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), та додаткові документи, передбачені частинами третьою та четвертою статті 53, статті 335 МК України, а саме: інвойс, договір, виписка по банківському рахунку, прайс-лист, довідка та фіскальні чеки щодо придбання пального при транспортуванні та про витрати на поромну переправу.
13. Після прийняття митної декларації до митного оформлення Київською митницею запропоновано позивачу надати додаткові документи, які б підтверджували визначену декларантом митну вартість товару, а саме: зовнішньоекономічний договір, договір з третіми особами, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, транспортні документи, висновки про якісні та вартісні характеристики товару.
14. На виконання зазначеної вимоги посадової особи Київської митниці, декларантом було подано висновок експерта про якісні та вартісні характеристики товару. Також було повідомлено про те, що інші документи при придбанні товару не складались.
15. 24 травня 2017 року посадовою особою Київської митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2017/000103/2, яким за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, скориговано митну вартість товару, заявленого у митній декларації від 19 травня 2017 року № ІМ 40 ДЕ UA125110/2017/407883 (змінено вартість товару на 17 580 фунтів стерлінгів (599 815,96 грн.)).
16. В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, оскільки декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України.
При цьому, у зазначеному рішенні митним органом вказано про неможливість застосування інших другорядних методів визначення митної вартості (статті 58- 63 МК України) у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59 60 МК України) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (статті 62 63 МК України).
17. Вважаючи зазначене рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару, а тому рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 24 травня 2017 року № UA 125000/2017/000103/2 є протиправним.
19. Такий висновок судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що доказами, які містяться в матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, а поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі. При цьому митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.
20. Крім того суди зауважили, що будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Інкос Лайн» митної вартості товару не встановлено.
21. Стосовно позовних вимог про зобов`язання Київську митницю повернути сплачену гарантію у розмірі 59 981,60 грн, суд першої інстанції з посиланням на статтю 301 МК України, дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на їх передчасність.
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
23. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень МК України щодо митного контролю, а також ненадання позивачем документів, які б давали можливість впевнитися в достовірності заявлених відомостей щодо митної вартості товару за ціною договору.
24. При цьому скаржник наголошує, що проаналізувавши надані до митного оформлення документи та інформаційне повідомлення автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР), було з`ясовано, що у наданих до митного оформлення документах були виявлені розбіжності та встановлено відсутність інформації щодо всіх складових митної вартості а саме:
- в інвойсі від 20 квітня 2017 року № 00363 країна походження транспортного засобу зазначено USA, але згідно VIN-коду країною походження транспортного засобу є Мексика, виробник - Ford Motor Co SA de CV;
- декларантом задекларовані умови постачання товару FCA - MANCHESTER, але жодного документа для підтвердження зазначеної умови поставки не надано. Вказані у графі 20 митної декларації умови поставки FCA передбачають, при визначенні митної вартості, необхідність включення до ціни товару суми транспортних витрат;
- на порушення частини другої статті 53 МК України декларантом взагалі не надіслано електронної копії зовнішньоекономічного контракту;
- у графі 25 митної декларації декларантом зазначено, що ОСОБА_2 потрапив на митну територію України у вантажному автомобілі, але жодного товаротранспортного митниці не надано.
25. З огляду на зазначене скаржник вважає, що твердження судів попередніх інстанцій про те, що Київською митницею не зазначено конкретних обставин, які викликали сумніви, не надано обґрунтування підвищення митної вартості, не вказано обставини, які мають підтвердити документи, що витребовувались, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки вся вказана інформація повідомлялася декларанту позивача під час консультації.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
27. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
28. Відповідно до статей 49 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
29. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
30. Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
31. Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
32. Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
33. Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
34. Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
35. Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
36. Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
37. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
38. Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
39. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
40. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
41. Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції, яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов`язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі № 21-498а15).
42. Отже, у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли вірно висновку, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими. А також не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості на підставі поданих документів позивачем.
43. Крім того, суд апеляційної інстанції установив, що рішенням відповідача визначено митну вартість заявленого позивачем товару за резервним методом на підставі даних мережі Інтернет, без будь-яких інших посилань на раніше визнані органами доходів і зборів митних вартостях.
44. Верховний Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості.
45. При цьому, Суд звертає увагу, що спрацювання АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників даних АСАУР.
46. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
47. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року у справі № 810/3295/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов