ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

Київ

справа №810/3729/17

адміністративне провадження №К/9901/67565/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 (головуючий суддя Бужак Н. П., судді: Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі №810/3729/17 за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Макарівського відділення Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2015 №95411-17, №95413-17, №95415-17 та №95417-17, якими позивачу визначені податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік на загальну суму 52913,47 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про неправомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки під час розрахунку податкового зобов`язання податковий орган, керуючись вимогами Закону України «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII, в якості бази оподаткування застосовував загальну площу об`єкта нерухомості, у той час як у 2014 році положення вказаного нормативно-правового акту не застосовувались, а базою оподаткування була житлова площа об`єкта нерухомості.

Також, вказує, що прийнявши 03.11.2015 спірні податкові повідомлення-рішення, які було надіслано на адресу позивача без розрахунку податкового зобов`язання, відповідач пропустив строк їх прийняття, що також свідчить про протиправний характер спірних рішень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6.11.2018 Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року скасовано та ухвалено постанову про задоволення позовних вимог: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Макарівського відділення Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 03.11.2015 року №95411-17, № 95413-17, № 95415-17, №95417-17.

Судове рішення вмотивовано тим, що норму закону, яка встановлює базу оподаткування, а саме загальну площу об`єкта житлової нерухомості, може бути застосовано лише з 01.01.2015 року, оскільки з 01.04.2014 внесені зміни до статті 265 Податкового кодексу України що оподатковується не лише житлова, а й загальна площа.

Вишгородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління державної фіскальної служби у Київській області звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального, а саме підпунктів 265.3.1, 265.3.4, пункту 265.5, підпунктів 265.7.1, 265.7.2., статті 265 Податкового кодексу України, норм процесуального права: статей 72 73 77 90 242 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зазначає, що внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій надано невірну юридичну оцінку обставинам , що мають значення для справи, що в свою чергу спричинило помилковість висновку суду першої інстанції та призвело до винесення неправомірного судового рішення.

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законними, обґрунтованими, винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Макарівським РС Управління ДМС України в Київській області 14.08.2014 року .

ОСОБА_1 є власником наступного нерухомого майна:

- житловий будинок (загальна площа 166 кв.м. (житлова площа 88,7 кв.м.; опис: (А)- житловий будинок, (під А) - підвал; (під Б)- погріб; (над А) - мансарда; (Б) - сарай; (В) - гараж; (Г) - альтанка; (Д) - теплиця; (Ж) - навіс; (З) - навіс; №3 - огорожа; №1 - хвіртка; №2 - ворота; №4 - огорожа; № 5 - огорожа №1 - колодязь питний), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок (загальна площа 1520 кв.м., житлова площа 206,5 кв.м.; опис: житловий будинок, цегла, зазначений на плані земельної ділянки під літ.А; огорожа, метал, зазначена на плані земельної ділянки № літ.1; вимощення, бетон, ФЕМи, зазначене на плані земельної ділянки під №3; хвіртка, метал, зазначена на плані земельної ділянки під №2 за адресою : АДРЕСА_3 ;

- квартира (загальна площа 98,1 кв.м., житлова площа 44,3 кв.м.; опис: квартира складається з 3 жилих кімнат, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;

- квартира (загальна площа 303,4 кв.м., житлова площа 217,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;

- квартира (загальна площа 246,70 кв.м., житлова площа 160,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 ;

- житловий будинок загальною площею 5369 кв.м., розмір частки 86/100, який розташований за адресою: АДРЕСА_2

Зазначене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 22.09.2017 №98221474.

03.11.2015 Макарівським відділенням Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №95411-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2014 рік на суму 4773,83 грн.

- №95413-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2014 рік на суму 148775,08 грн.

- №95415-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2014 рік на суму 1406,83 грн.

- №95417-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2014 рік на суму 31855,73 грн.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у повному обсязі здійснив оплату визначених на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень податкових зобов`язань на загальну суму 186811,47 грн., про що свідчать платіжні доручення №64 від 05.01.2016 на суму 148775,08 грн., №62 від 05.01.2016 на суму 4773,83 грн., №63 від 05.01.2016 на суму 1406,83 грн. та №61 від 05.01.2016 на суму 31855,73 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з позовом до суду .

Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону до 01.01.2014; далі - ПК України) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 265.2.1 пункт 265.1 статті 265 ПК України).

Згідно з підпунктом 265.3.1 пункту 265.3 статті 265 ПК України базою оподаткування є житлова площа об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.

У разі наявності у платника податку - фізичної особи більше одного об`єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної житлової площі таких об`єктів з урахуванням норм підпункту 265.4.1 пункту 265.4 цієї статті (підпункт 265.3.4 пункт 265.3 статті 265 ПК України).

Пунктом 265.4 статті 265 ПК України встановлено пільги із сплати податку, зокрема, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів; в) для різних видів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з підпунктом 265.5.2 пункту 265.5 статті 265 ПК України ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах: а) не більше 1 відсотка - для квартири/квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів; б) 2,7 відсотка - для квартири/квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів; в) 1 відсоток - для різних видів об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких не перевищує 740 кв. метрів; г) 2,7 відсотка - для різних видів об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких перевищує 740 кв. метрів.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VII, який набрав чинності з 01.04.2014, до Податкового кодексу України внесені зміни, зокрема у статті 265 ПК України абзац перший підпункту 265.4.2 пункту 265.4 після слів "що перебувають у власності" доповнено словами "фізичних осіб або"; слова "житлова площа" в усіх відмінках замінено словами "загальна площа" у відповідному відмінку.

Отже, базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, до 31.03.2014 була житлова площа об`єкта житлової нерухомості, у т.ч. його часток, а з 01.04.2014 об`єктом оподаткування на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, є загальна площа об`єкта житлової нерухомості, у т.ч. його часток.

Відповідно до підпункту 265.5.1 пункту 265.5 статті 265 ПК України ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення, закріплений також у статті 12 ПК України, згідно з положеннями пункту 12.3 якої сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) місцевий податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Як встановили суди, рішенням Макарівської сільської ради VI скликання Макарівського району Київської області прийнято рішення «Про встановлення місцевих податків» від 14.12.2012 №67-ХІІ-VI, яким встановлено місцеві податки в частині справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.1.4 вказаного рішення ставка податку встановлюється в наступних розмірах за 1 кв.метр житлової площі об`єкта житлової нерухомості:

1)для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв.м. становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

2) для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв.м. становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що рішення введено в дію з 01.01.2013 року .

23.06.2011 Київською міською радою прийнято рішення №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м.Києві», яким встановлено в м.Києві місцеві податки і збори, у т.ч. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.2.1 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в м.Києві, яке є Додатком 1 до вказаного рішення, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової нерухомості.

Рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 №17/17 було внесено зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 та викладено Додаток 1 у новій редакції.

Так, пунктом 5.1 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в м.Києві (в редакції рішення Київської міської ради від 03.07.2014 №17/17) встановлено, що ставки податку встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Відповідно до п.5.2 Положення ставка податку для фізичних осіб встановлюється у таких розмірах, зокрема, 1 відсоток - для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв.метрів, або житлового будинку /будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв.метрів; 2,7 відсотка - для квартири/квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв.метрів, або житлового будинку /будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв.метрів .

Судом встановлено, що Козинською селищною радою VI скликання було прийнято рішення «Про встановлення місцевого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в смт.Козин Обухівського району Київської області з 01 січня 2013 року» від 25.10.2012 №3, пунктом 1 якого встановлено ставку податку за 1 кв.метр житлової площі об`єкта житлової нерухомості в смт.Козин Обухівського району Київської області: для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв.м. становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року; для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв.м. становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Вказане рішення було опубліковано у газеті «Обухівський край» від 09.11.2012 №85.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 ПК України податкове законодавство України складається в тому числі з рішень органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Офіційне оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно - правовим актом з питань оподаткування, який набирає чинності з урахуванням строків, що передбачені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України.

Наявність у ПК України норм, які регулюють правила справляння податку, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 ПК України лише визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є встановлення місцевих податків і зборів, затвердження їх ставок, а також прийняття рішень щодо надання пільг з їх сплати відповідно до вимог ПК України.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно з підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Кодексу).

При цьому ПК України містить ряд норм, відповідно до яких передбачається щорічне прийняття рішень органів місцевого самоврядування стосовно встановлення місцевих податків та зборів.

Так, згідно з підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належать, зокрема, до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Враховуючи вищезазначені положення ПК України органи місцевого самоврядування мають щорічно (до 15 липня року) приймати рішення про встановлення місцевих податків і зборів, здійснювати перегляд розміру ставок місцевих податків і зборів або продовжувати дію попередніх рішень, що були прийняті.

Відповідно, якщо протягом 2014 року місцеві ради не приймають рішення про встановлення місцевого податку, то виключно з 2015 року (тобто з початку планового періоду) можуть застосовуватися норми підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України.

В даному випадку внесені зміни до статті 265 ПК України набрали чинності з 01.04.2014.

Таким чином, незалежно від прийняття або неприйняття відповідного рішення місцевою радою у 2014 році податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, міг справлятися не раніше 2015 року.

З огляду на зміст наведених правових норм у контролюючого органу не було правових підстав для визначення позивачу податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 із застосуванням ставки податку 2,7% мінімальної заробітної плати.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2.4. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236, до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку) відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового зобов`язання, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов`язання.

Таким чином, правильність нарахування позивачеві податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме застосовані контролюючим органом розмір ставки податку, базу оподаткування, можливо встановити (визначити) з розрахунку податкового зобов`язання, що додається до податкового повідомлення - рішення.

Проте, судом апеляційної інстанції під час вирішення спору наведене вище враховано не було, оскільки матеріали справи не містять вищезазначеного розрахунку, що не дає змоги суду касаційної інстанції прийти до висновку про правильність визначення позивачеві сум податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2014 по 31.03.2014, згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Не направлення такого розрахунку позивачу разом зі спірним податковим повідомленням-рішенням не є самостійною підставою для його скасування.

З огляду на це, висновки суду апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі не можна визнати повними, всебічними та обґрунтованими.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом другим частини першої статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Враховуючи, що в силу вимог процесуального закону допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, рішення апеляційного суду на підставі статті 353 КАС України підлягає скасуванню, а справа - направленню до цього суду на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 у справі №810/3729/17 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду