№ 810/3790/16 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

справа № 810/3790/16

адміністративне провадження № К/9901/31011/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Інспекція) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2016 (суддя Балаклицький А.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 (головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді - Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті Грейн Компані» (далі - Товариство) до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило: визнати дії Інспекції щодо не укладення договору про визнання електронних документів від 19.10.2016 протиправними; зобов`язати Інспекцію укласти із Товариством вказаний договір.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалось на те, що Інспекція безпідставно не укладає договір про визнання електронних документів, хоча в п`ятиденний строк зобов`язана була вчинити такі дії. Крім того позивач зауважив, що Товариство знаходиться за місцем своєї реєстрації (та не змінювало свого місця реєстрації (місцезнаходження), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) і постійно отримує від Інспекції поштову кореспонденцію за цією адресою. Також, Товариство зазначило, що внаслідок протиправних дій Інспекції щодо не укладення договору про визнання електронних документів порушуються права Товариства, яке позбавлене можливості подавати податкову звітність, сплачувати податки до бюджету та несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій по господарських договорах у зв`язку із не реєстрацією податкових накладних.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 23.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017, позов задовольнив.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що будь-яких доказів внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідного запису щодо відсутності Товариства за юридичною адресою або про відсутність Товариства за місцезнаходженням Інспекцією суду надано не було. Також суди вказали, що Інспекцією був порушений термін обробки договору, оскільки квитанцію № 2 було направлено лише 27.10.2016.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 19.04.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди не надали належної правової оцінки тому, що: Оперативним управлінням Інспекції 30.12.2015 був здійснений вихід за податковою адресою Товариства, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в базах даних органів ДФС України (Київська обл., м. Біла Церква, вул. О.Гончара, буд. 1/42, оф. 504), за результатами якого було встановлено відсутність Товариства за вказаною адресою; договір, що був підписаний з Товариством у паперовому вигляді 20.01.2016, був розірваний Інспекцією 29.03.2016 на підставі службового листа Оперативного управління Інспекції від 28.03.2016 № 920/7/10-02-07-04 щодо відсутності Товариства за адресою реєстрації. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм законодавства України.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.06.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив справу до попереднього розгляду на 14.06.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що місцезнаходженням Товариства є адреса: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. О.Гончара, буд. 1/42, оф. 504, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З метою для укладання з Інспекцією договору про визнання електронних документів Товариство засобами телекомунікаційного зв`язку 19.10.2016 надіслало договір про визнання електронних документів та отримало квитанцію №1, в якій зазначено, що документ доставлено до ДФС України 19.10.2016 в 17:07:50 за реєстраційним номером: 9197026701; документ збережено на центральному рівні; через певний час подбайте про прийом квитанції №2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття Вашого документа.

27.10.2016 о 14:18 год. позивач отримав квитанцію №2, в якій зазначено, що документ - договір про визнання електронних документів від 19.10.2016 за реєстраційним номером 9197026701 не прийнято. Виявлені помилки: місцезнаходження юридичної особи не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 20.1.7 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) контролюючі органи мають право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 42.4 статті 42 ПК України з платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з контролюючими органами може здійснюватися засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів ДФС у електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України № 233 від 10.04.2008 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Інструкція №233).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №233 платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Відповідно до положень розділу ІІІ Інструкції №233, для подання засобами телекомунікаційного зв`язку електронних податкових документів платник податків має попередньо укласти з органом ДПС за місцем реєстрації договір про визнання електронної звітності (за затвердженими формою та змістом - Додаток 1 до Інструкції) та отримати спеціальне програмне забезпечення.

Відповідно до пункту 5 розділу III Інструкції №233 з метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку платник податків:

1) отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - субєкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці;

2) отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

3) ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб`єкта підприємницької діяльності за наявності печатки);

4) надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії;

5) після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.

В свою чергу, згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Інструкції №233 орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит:

1) видає два примірники договору;

2) записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

3) приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб`єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів;

4) звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору;

5) після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Тобто, за наведеною затвердженою процедурою передбачається укладання договору про визнання електронних документів у письмовій (паперовій) формі безпосередньо за місцем реєстрації платника податків.

Відповідно до підпунктів 33, 78 пункту 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 (у редакції, чинній на час виникненян спірних правовідносин), ДФС відповідно до покладених на неї завдань: надає консультації відповідно до Податкового та Митного кодексів України, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску; оприлюднює на єдиному веб-порталі та в офіційному друкованому виданні ДФС акти та інші офіційні документи з питань, що належать до її компетенції.

Так, на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням http://www.sfs.gov.ua/elektronna-zvitnist/platnikam-podatkiv-pro/povidomlennya-platnikam-pod/58693.html розміщена інформація про реалізацію нового електронного сервісу у вигляді укладення договору про визнання електронних документів у електронній формі, а саме: «Процедури формування Договору та Повідомлення в електронному вигляді реалізуються акредитованими центрами сертифікації ключів, які включені до системи подання податкових документів в електронному вигляді, у власному програмному забезпеченні. Реквізитами Договору, що підлягають обов`язковому заповненню платником податків, є: номер Договору, дата заповнення, орган ДПС за місцем реєстрації платника податків, реквізити посадової особи органу ДПС (начальника, заступника начальника ДПІ), адреса органу ДПС, а також зазначені в Договорі дані про платника податків. Договір підписується ЕЦП посадових осіб платника податків і ЕЦП відбитка печатки у порядку і за дотримання умов, визначених абз. 2 - 4 пп.7.1 п.7 розділу ІІІ Інструкції, та надсилається електронною поштою на адресу Інформаційного порталу органів ДПС України. Про отримання Договору органом ДПС платнику податків у якості підтвердження надсилається перша квитанція, підписана ЕЦП ДПС України. Після підписання Договору з боку органу ДПС платнику податків надсилається друга квитанція та Договір, підписаний ЕЦП ДПС України. Відкриті сертифікати ЕЦП платника податків, яким підписано Договір, автоматично імпортуються до бази сертифікатів Інформаційного порталу органів ДПС України. У випадку відхилення органом ДПС Договору платнику податків надсилається друга квитанція з зазначенням причини відмови, підписана ЕЦП ДПА України. Термін обробки відповідальним співробітником органу ДПС Договору - до 5 робочих днів».

Тобто, протягом п`яти робочих днів із моменту направлення платнику податків квитанції №1 про отримання відповідного договору контролюючий орган зобов`язаний направити такому платнику податків квитанцію №2 із підписаним ЕЦП договором або із зазначенням причини відмови у підписанні договору.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 19.10.2016 Товариство направило до Інспекції в електронному вигляді договір про визнання електронних документів, що підтверджується відповідною квитанцією №1 від 19.10.2016, однак квитанцію №2, якою відмовлено у прийнятті договору про визнання електронних документів від 19.10.2016, було направлено лише 27.10.2016, тобто із порушенням вимог щодо терміну обробки договору.

Отже, враховуючи вище викладені обставини, а також зважаючи, що відповідачем не надано суду належних доказів в обґрунтування правомірності дій щодо зволікання у направленні позивачу квитанції №2 у визначені строки, суд приходить до висновку, що такі дії відповідача є протиправними.

Згідно з абзацом першим пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Пунктом 10 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Зважаючи на те, що будь-яких належних та допустимих доказів щодо відсутності Товариства за юридичною адресою або про відсутність Товариства за місцезнаходженням Інспекцією матеріали справи не містять, рішення судів попередніх інстанцій про те, що Інспекція протиправно не уклала з Товариством договір про визнання електронних документів відповідає правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2016 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова