ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 810/4361/18
адміністративне провадження № К/9901/7041/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.
суддів: Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого суддів Губської Л. В., суддів: Карпушової О. В., Степанюка А. Г. від 06.02.2019
у справі №810/4361/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Віннер Імпортс Україна Лтд»
до Головного управління Держгеокадастру у Київській області
про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування акта перевірки
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Віннер Імпортс Україна Лтд» (далі також - позивач) звернулося до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі також - відповідач ), в якому просило: визнати протиправними дії відповідача, які полягають у порушенні порядку (процедури) здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель у формі перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Віннер Імпортс Україна Лтд» вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим номером №3220880900:09003:0064; визнати протиправним та скасувати Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 27.06.2018 №354-ДК/312/АП/09/01/-18, прийнятий Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області.
2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 закрито провадження у адміністративній справі в частині визнання протиправним та скасування Акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 27.06.2018 № 354-ДК/312/АП/09/01/-18, прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області.
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 у задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Віннер Імпортс Україна Лтд» задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області, що полягають у порушенні порядку (процедури) здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель у формі перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Віннер Імпортс Україна Лтд» вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим номером № 3220880900:09003:0064.
5. 13.03.2019 від відповідача до суду надійшла касаційна скарга на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2018.
6. Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. 12.04.2019 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні у повному обсязі, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
8. 02.09.2019 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка з кадастровим номером № 3220880900:09003:0064 перебуває на праві власності у Товариства з обмеженою діяльністю «ВІННЕР РЕБОР».
10. Згідно з договором оренди земельної ділянки від 27.04.2017 № Rent-18753 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права зазначена земельна ділянка надана Товариством з обмеженою діяльністю «ВІННЕР РЕБОР» в оренду позивачу.
11. 07.06.2018 головними спеціалістами відділу контролю за використанням та охороною земель у Баришівському, Бориспільському, Броварському, Згурівському, Переяслав-Хмельницькому, Яготинському районах та м. Броварах Шмиголь Б.І. та Астафуровим Д.С. проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки площею 4,515 га з кадастровим номером № 3220880900:09003:0064.
12. За результатами проведеної перевірки складено акт обстеження земельної ділянки від 07.06.2018 № 354-ДК/31/АО/09/01/-18, яким встановлено, що на вказаній земельній ділянці здійснюються будівельні роботи та поверхневий шар ґрунту тимчасово переноситься на іншу частину земельної ділянки.
13. У подальшому головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Баришівському, Бориспільському, Броварському, Згурівському, Переяслав-Хмельницькому, Яготинському районах та м. Броварах Шмиголем Б.І. складено та направлено керівнику ТОВ «Віннер Імпортс Україна, Лтд» Родняку П.Б. клопотання про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель №354ДК/0241/КН/05/01-18, в якому зазначено, що до Головного управління Держгеокадастру у Київській області потрібно надати: завірені належним чином копії правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське (з кадастровим номером: №3220880900:09003:0064), завірену належним чином копію спеціального дозволу на зняття та перенесення поверхневого шару ґрунту земельної ділянки (з кадастровим номером: №3220880900:09003:0064), завірену належним чином копію декларації про початок виконання будівельних робіт на земельній ділянці (з кадастровим номером: № 3220880900:09003:0064).
14. 12.06.2018 на виконання клопотання позивач супровідним листом № 680 направив до відповідача правовстановлюючі документи, що засвідчують право користування земельною ділянкою, а саме: договір оренди землі №Rent-18753 від 27.04.2017, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3207297732016 від 20.09.2016, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 69241421 від 28.09.2016, акт приймання-передачі земельної ділянки від 17.05.2017, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 87679955 від 22.05.2017. Також позивачем надано документи, що стосуються зняття та перенесення поверхневого шару ґрунту, а саме матеріали моніторингу ґрунтів, проведеного ДУ «Держгрунтоохорона» у 2017 року, технічну документацію щодо інформації про якісну характеристику ґрунтового покриття; документи, що дають право на початок виконання будівельних робіт, а саме дозвіл на виконання будівельних робіт від 02.02.2018 № КС 112180330090.
15. Надалі відповідачем складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 27.06.2018 № 354-ДК/312/АП/09/01/-18, яким встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером: № 3220880900:09003:0064 використовується з порушенням вимог статті 168 Земельного кодексу України, статей 48, 52 Закону України «Про охорону земель», пункту 3.1 Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару) земельної ділянки.
16. Зі змісту акта вбачається, що уповноважена особа позивача Щербак Ю. М. ознайомлений з актом та його копію отримав 23.07.2018.
17. Листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11.07.2018 № 354-ДК/0102/04/01/-18, який адресовано директору Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Віннер Імпортс Україна Лтд», останнього викликано для надання пояснень.
18. Позивач, вважаючи, що такі дії відповідача порушують його права на захист від неправомірних дій суб`єкта владних повноважень, звернувся з цим позовом до суду.
IІI. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
19. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в ході перевірки відповідачем допущено значні порушення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема, несвоєчасно вручено акт перевірки та проведено заходи з витребування усних і письмових пояснень від представників позивача, які взагалі не передбачені зазначеним законом.
20. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що спеціалісти Головного управління Держгеокадастру у Київській області не порушували приписи Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки не керувались та не мали ним керуватись у ході проведення перевірки позивача. Натомість державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель діяли відповідно до вимог Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», яким останні наділені повноваженнями на здійснення відповідних перевірок.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що в межах спірних правовідносин предметом перевірки є земельна ділянка, а не суб`єкт господарювання під час здійснення ним господарської діяльності, а тому Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у цьому випадку застосуванню не підлягає. За тих самих підстав до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб`єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 №132. Перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки, розташованої за адресою: Київська область, село Чубинське, Бориспільський район, відповідачем здійснено відповідно до норм чинного законодавства, а тому дії щодо її проведення є правомірними.
22. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що після скасування наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.02.2013 № 104 та від 12.07.2012 № 424 порядок проведення перевірки суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства щодо охорони та використання земель має здійснюватися відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до 31.12.2018 встановлено мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. У числі органів, на яких не поширюється дія даного Закону, орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, не визначено (статті 6 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»). Відповідач здійснив перевірку із порушенням встановленої законами України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» процедури. Предметом перевірки не є земельна ділянка, а господарська діяльність позивача з використанням цієї ділянки. Встановлені судовим рішенням певні процесуальні порушення з боку Головного управління Держгеокадастру у Київській області під час проведення перевірки жодним чином не нівелюють і не спростовують сам факт наявності виявлених в ході перевірки порушень норм земельного законодавства України щодо належного користування земельними ділянками, які є об`єктом особливої охорони.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
23. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що суд дійшов помилкового висновку, що предметом перевірки була не земельна ділянка, а господарська діяльність позивача з використанням цієї ділянки, а відтак суд не врахував, що положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у спірних правовідносинах не застосовуються.
24. Позивач у відзиві на касаційну скаргу посилається на те, що оскаржуване судове рішення ухвалене з урахуванням всіх фактичних обставин справи, є законним та обґрунтованим. Згідно з висновками Верховного Суду, сформованими, зокрема, у постановах від 31.01.2018 у справі № 804/5957/16 та від 07.02.2018 у справі №821/1562/16, порушення порядку призначення та проведення заходу державного нагляду (контролю) призводить до визнання такого заходу незаконним та відсутності його правових наслідків.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
26. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
27. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Згідно з положеннями частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
29. Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
30. Статтею 2 Земельного кодексу України (тут і далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
31. Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
32. Згідно з положеннями статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
33. Відповідно до пункту 1, підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (тут і далі також - Положення №15, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.
34. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення № 15 одним із основних завдань Держгеокадастру є реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
35. Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.
36. Згідно з положеннями статті 4 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.
37. Статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
38. Відповідно до статті 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України, встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; розміщення, проектування, будівництва та введення в дію об`єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених робочим проектом землеустрою.
39. Статтями 9, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом здійснюються шляхом, зокрема, проведення перевірок. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.
40. Системний аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів, однак законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів на вчинення яких уповноважено державних інспекторів.
41. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення про задоволення позову у цій справі, виходив з того, що відповідачем під час проведення перевірки порушено положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а предметом перевірки, проведеної відповідачем, була не земельна ділянка, а господарська діяльність позивача з використанням цієї ділянки.
42. Колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими з огляду на наступне.
43. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (тут і далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною другою якого передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення. Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
44. Вказаним законом визначено чіткий перелік відносин, на які поширюється його дія. Особливості та обмеження перевірок, визначені у вказаному Законі, не відносяться до перевірок земель Держгеокадастром та його територіальними органами, оскільки такі обмеження стосуються лише до застосування Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
45. Натомість, як правильно встановлено судом першої інстанції, об`єктом перевірки відповідача відносно позивача була земельна ділянка, а не господарська діяльність позивача.
46. Зважаючи на наведене, Держгеокадастр та його територіальні органи не відносяться до зазначених у частині другій статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органів.
47. Враховуючи те, що норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та жодним чином не стосуються перевірок земельних ділянок, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що на спірні правовідносини поширюють дію норми Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а тому посилання позивача на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Закон України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є безпідставними.
48. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 826/11708/17, від 15.07.2019 у справі № 140/2320/18, від 09.07.2020 у справі № 824/561/18-а, від 22.10.2020 у справах № 826/14317/18 та № 826/16214/17, від 11.11.2020 у справі № 160/27/19.
49. Колегія суддів зауважує, що під час розгляду цієї справи враховує останню позицію Верховного Суду, сформовану щодо розгляду спорів у подібних правовідносинах.
50. Зважаючи на наведене, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції, що відповідач здійснив перевірку із порушенням встановленої законами України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» процедури, оскільки під час перевірки Головне управління не керувалося вищезазначеними нормативно-правовими актами, а керувалося безпосередньо положеннями Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».
51. З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, а суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення, яке відповідає закону.
52. Колегія суддів відхиляє посилання позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, на постанову від 31.01.2018 у справі № 804/5957/16 та від 07.02.2018 у справі № 821/1562/16, оскільки обставини, що виникли у межах спірних правовідносин, не є подібними до тих, які суди встановили під час розгляду цієї справи, зокрема, предметом спору у справі № 804/5957/16 було визнання протиправними дій щодо проведення камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень; у справі №821/1562/16 спірні правовідносини виникли щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
53. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
54. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
55. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
56. Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
57. У зв`язку із викладеним, враховуючи положення статті 352 КАС України, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 необхідно скасувати, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 залишити в силі.
58. Оскільки суд касаційної інстанції ухвалює рішення на користь суб`єкта владних повноважень, то, зважаючи на відсутність документально підтверджених доказів щодо понесених суб`єктом владних повноважень судових витрат на залучення свідків та проведення експертиз, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 349 352 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області задовольнити.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 скасувати.
3. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді Я. О. Берназюк
С. М. Чиркін