ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2020 року
м. Київ
справа № 812/1008/17
адміністративне провадження № К/9901/24139/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: Ястребової Л.В.(головуючий), Васильєвої І.А., Компанієць І.Д.
І. Суть спору та історія справи
1. ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому просила:
1.1. визнати протиправною дію відповідача щодо ненарахування та невиплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 30.11.2015, грудень 2015 року, з 01.01.2016 по 20.01.2016;
1.2. зобов`язати відповідача видати накази про виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період 07.11.2015 по 30.11.2015, грудень 2015 року, з 01.01.2016 по 20.01.2016;
1.3. визнати протиправною дію відповідача щодо незаконного оподаткування військовим збором грошового забезпечення позивача, у тому числі винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період служби в поліції протягом січня-червня 2016 року;
1.4. стягнути з відповідача на користь позивача за період листопад - грудень 2015 року і січень 2016 року винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення у розрахунку на місяць, а саме: за період з 07.11.2015 по 30.11.2015 - 4 857,60 грн, за грудень 2015 року - 5 834,52 грн, за період з 01.01.2016 по 20.01.2016 - 3 812,90 грн, загальна сума стягнення складає 14 505,02 грн;
1.5. стягнути з відповідача безпідставно утримані суми військового збору з грошового забезпечення, у тому числі винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в січні-червні 2016 року у розмірі 914,33 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з довідкою про безпосередню участь особи в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 18.05.2016 № А-3328 позивач в період з 07.11.2015 по теперішній час безпосередньо бере участь в АТО. За період з 07.11.2015 по 30.11.2015, грудень 2015 року, з 01.01.2016 по 20.01.2016 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась винагорода за безпосередню участь в АТО. Також зазначила, що в період з січня по червень 2016 року ГУНП в Луганській області не повинно було обкладати військовим збором її грошове забезпечення.
3. Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 , у період з 07.11.2015 по теперішній час проходить службу на посаді старшого інспектора відділу внутрішнього аудиту Головного управління Національної поліції в Луганській області, про що свідчить довідка про проходження служби, видана управлінням кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області від 03.05.2017 № 1486/111/19-2017 та витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 07.11.2015 № 8 о/с.
5. Відповідно до наказу першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07.12.2015 № 341, та довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 18.05.2016 № А-3328 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України позивач дійсно бере участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 07.11.2015 по теперішній час.
6. Відповідно до свідоцтва про шлюб, ОСОБА_2 змінила своє прізвище « ОСОБА_3 » на прізвище « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
7. Згідно довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення по видам доходу за період проходження служби у відділі внутрішнього аудиту ГУНП в Луганській області з 07.11.2015 по 31.01.2016, яка видана Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку 25.07.2017 № 549/111/22-2017 вбачається, що позивач, у зазначений період отримувала грошове забезпечення у таких розмірах:
- з 07.11.2015 по 30.11.2015 в сумі 4857,60 грн;
- у грудні 2015 року в сумі 5834,52 грн;
- з 01.01.2016 по 20.01.2016 в сумі 5520,00 грн.
8. У березні 2016 року позивачу позивачеві донараховано надбавку за таємність у розмірі 390,00 грн. за січень 2016 року.
9. Зазначене підтверджується розрахунковими листами позивача, копії яких наявні в матеріалах справи.
10. Винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період позивачу не нараховувалась.
11. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася з даним позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 17 серпня 2017 року позовні вимоги задовольнив частково.
12.1. Стягнув з Головного управління Національної поліції України у Луганський області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 30.11.2015 - 4857,60 грн, за грудень 2015 року - 5834,52 грн, за період з 01.01.2016 по 20.01.2016 - 3812,90 грн, а всього за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 у розмірі 14505,02 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
12.2. Стягнув з Головного управління Національної поліції України у Луганський області на користь ОСОБА_1 безпідставно утриману з грошового забезпечення, в тому числі винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, за період січень - червень 2016 року, суму військового збору в розмірі 914,33 грн.
12.3. В іншій частині позовних вимог відмовив.
13. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Національна поліція є правоохоронним органом, а тому постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» поширює свою дію на спірні правовідносини. Враховуючи, що безпосередня участь позивача в антитерористичній операції у спірний період документально підтверджена, то відповідно до вищезазначеної постанови КМУ вона набула права на виплату відповідної винагороди за участь в антитерористичній операції. Крім того, грошове забезпечення позивача з січня по вересень 2016 року не підлягало оподаткуванню військовим збором на період її безпосередньої участі в антитерористичній операції.
14. Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 24 жовтня 2017 року скасував постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь у антитерористичній операції за листопад - грудень 2015 року і січень 2016 року, та сум військового збору, безпідставно утриманих протягом 2016 року з грошового забезпечення поліцейського відмовив.
15. Таке рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі проведення АТО є наказ командира військової частини Державної прикордонної служби України, який видається у тому числі на військовослужбовців інших підрозділів. Зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. Потім, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО. Однак, докази на підтвердження фактичної участі позивача у проведенні антитерористичної операції, в матеріалах справи відсутні.
IV. Касаційне оскарження
16. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
17. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що у спірний період вона проходила службу в правоохоронному органі та постанова Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31 січня 2015 року № 24 розповсюджувалася на неї.
17.1. Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції посилається на норми Наказу МВС України від 03.02.2015 року № 123 "Про деякі питання відрядження до зони АТО" є хибним у зв`язку з тим, що вона не була відряджена до зони проведення антитерористичної операції, а постійно проходила службу на території проведення антитерористичної операції. Вказане підтверджується наказом першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07.12.2015 № 341, яким вона була включена до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення, довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 18.05.2016 № А-3328 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, довідками виданими управлінням кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області від 03.05.2017 №1486/111/19-2017 та від 11.05.2017 №1571/111/19-2017.
17.2. Також скаржник послався на практику Луганського окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного суду в подібних правовідносинах, де рішення були прийняті на користь позивачів.
17.3. Крім того, скаржник зазначає, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення безпідставно утриманих сум військового збору та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки в апеляційній скарзі відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог в цій частині.
18. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
V. Нормативне регулювання
19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
20. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
22. Законом України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року № 638-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 638-VI) встановлено, що антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою.
23. Згідно з статтею 5 Закону № 638-VI Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.
24. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 158 від 04 червня 2014 року «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 01 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.
25. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31 січня 2015 року № 24, в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень. Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).
26. Згідно з пунктом 2 вказаної постанови військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
27. Пунктом 3 вказаної постанови затверджено розмір винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 1, розмір додаткових винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 2.
28. Відповідно до пункту 6 постанови визнано таким, що втратив чинність, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» від 4 червня 2014 року № 158 (Офіційний вісник України, 2014 року, № 46, стаття 1211) у частині виплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу винагороди в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш як 3000 гривень, у розрахунку на місяць.
29. Наказом Міністерства оборони України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 02 лютого 2015 року № 49, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2015 року за № 135/26580, затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони № 66 від 10.02.2016, який застосовується з 21.01.2016).
30. Пунктом 4 розділу І Порядку встановлено, що виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) - наказами вищих командирів (начальників, керівників).
31. Згідно з пунктом 6 розділу 1 даного Порядку виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31 січня 2015 року № 24.
32. Пунктами 1, 2, 3, 7 розділу ІІ вказаного Порядку передбачено, що військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов`язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень. Винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у п. 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).
Безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується журналом бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки), бойовим донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання. Крім того, підтвердними документами є бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони об`єктів (несення служби на блокпостах, звільнення об`єктів, які захоплені, тощо), письмовий наказ командира військової частини, який виконував завдання, запис у книзі прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону про виконання завдань прикордонними нарядами щодо відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися.
33. Пунктами 1, 3, 4 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 03 лютого 2015 року № 123 «Про деякі питання відрядження до зони АТО», передбачено, зокрема, начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів, керівникам структурних підрозділів апарату МВС та підпорядкованих підрозділів під час підготовки наказів про відрядження до зони проведення антитерористичних операцій чітко визначати перелік завдань відповідно до зазначеного вище Закону, що покладаються на відряджену особу або відряджаються на підконтрольну Україні територію для виконання завдань відповідно до покладених на особу функціональних обов`язків
Начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів, керівникам структурних підрозділів апарату МВС та підпорядкованих підрозділів до 05 числа надавати до ДФЗБО МВС списик осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій.
Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС визначено забезпечити нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу апарату Міністерства, головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів та підпорядкованих МВС відповідно до наданих списків; виплату грошової винагороди здійснювати за наказами міністра внутрішніх справ або особи, яка його заміщує, начальників головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ректорів вищих навчальних закладів на підставі вмотивованих рапортів керівників підрозділів, погоджених керівником або заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, із зазначенням конкретних місць несення служби (населений пункт, блокпост) та бойових зіткнень.
VІ. Позиція Верховного Суду
34. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
35. Проаналізувавши вищенаведені правові норми, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів антитерористичної операції, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах.
36. Так, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу Антитерористичної операції), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. В подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції.
37. Судами встановлено, що відповідно до наказу першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07.12.2015 № 341 майор поліції ОСОБА_2 з 07.11.2015 перебувала у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.
38. За спірний період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року позивачу нараховано грошове забезпечення, що підтверджується довідкою ГУНП в Луганській області від 25 липня 2017 року № 549/111/22-2017 про доходи позивача з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року.
39. З аналізу наведеного вище вбачається, що наказ Антитерористичного Центру при Службі безпеки України про включення та виключення особи до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, не свідчить про фактичну участь у заходах, про що йдеться у пункті 2 наказу МВС України від 23 липня 2014 року № 719 та у пункті З розділу 2 Порядку від 02 лютого 2015 року № 48.
40. Вищезазначений наказ першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) підтверджує включення позивача до сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань. Військовослужбовці з числа включених до таких сил та засобів у подальшому можуть залучатися до проведення Антитерористичної операції.
41. Однією з обов`язкових умов для визнання військовослужбовця таким, що бере безпосередню фактичну участь у відповідних заходах в АТО є перебування такої особи у підпорядкуванні (виконання завдань) керівництва штабу АТО.
42. Така фактична участь осіб в Антитерористичній операції має бути підтверджена наказом командира штабу АТО.
43. Проте, позивачем не підтверджено свого перебування у підпорядкуванні (виконання завдань) керівництва штабу АТО у спірний період.
44. За наведеного нормативно-правового регулювання та враховуючи відсутність інших доказів, а також беручи до уваги те, що виконання службових обов`язків на територіях, які відносяться до зони проведення АТО, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов`язаних з її безпосередньою участю в проведенні АТО.
45. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 812/860/17, від 20.12.2019 у справі № 360/3453/19, від 24.01.2020 у справі № 812/1487/17, від 06.02.2020 у справі № 812/793/17, від 13.02.2020 у справі № 360/2447/19, від 20.03.2020 у справі № 360/3264/18, від 24.04.2020 у справі № 812/1511/17.
46. Тому, посилання позивача на те, що вона брала безпосередню участь в АТО з 07 листопада 2015 року є безпідставними, оскільки вказане лише визначає участь позивача в проведенні антитерористичної операції.
47. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
48. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; пункт 29).
49. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з Головного управління Національної поліції України у Луганський області на користь позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 30.11.2015 - 4857,60 грн, за грудень 2015 року - 5834,52 грн, за період з 01.01.2016 по 20.01.2016 - 3812,90 грн, а всього за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 у розмірі 14505,02 грн.
50. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення в цій частині.
51. Разом з тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції України у Луганський області на користь позивача безпідставно утриманої з грошового забезпечення, в тому числі винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, за період січень - червень 2016 року, суму військового збору в розмірі 914,33 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції в цій частині дійшов до висновку, що грошове забезпечення позивача у спірний період не підлягало оподаткуванню військовим збором та відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині, що не відповідає дійсності, оскільки позовні вимоги цій частині судом першої інстанції були задоволені.
52. Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції України у Луганський області на користь позивача безпідставно утриманої з грошового забезпечення, в тому числі винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, за період січень - червень 2016 року, суму військового збору в розмірі 914,33 грн, питання правомірності утримання відповідачем з грошового забезпечення позивача за період січень - червень 2016 року військового збору в розмірі 914,33 грн, апеляційним судом не досліджувалось, правова оцінка обґрунтуванню позовних вимог в цій частині не надана.
53. Своєю чергою, суд касаційної інстанції у силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
54. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
55. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема суд не дослідив зібрані у справі докази.
56. Зважаючи на те, що допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення суду апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції України у Луганський області на користь позивача безпідставно утриманої з грошового забезпечення, в тому числі винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, за період січень - червень 2016 року, суму військового збору в розмірі 914,33 грн підлягає скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якому слід вжити визначені законом заходи, необхідні для встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
VІІ. Судові витрати
57. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.
Керуючись статтями 3, 260, 341, 344, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі №812/1008/17 в частині позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції України у Луганський області на користь ОСОБА_1 безпідставно утриману з грошового забезпечення, в тому числі винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, за період січень - червень 2016 року, суму військового збору в розмірі 914,33 грн скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду.
3. В іншій частині постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі №812/1008/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийО. А. Губська
СуддіМ. В. Білак
М.М. Яковенко