ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 812/1134/18

адміністративне провадження № К/9901/63805/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Берназюк Я.О., Єзеров А.А.

в порядку письмового провадження розглянув касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 (суддя - Секірська А.Г.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суд від 11.08.2018 (судді - Шишов О.О.. Сіваченко І.В., Гайдар А.В.)

у справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" про стягнення коштів

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про стягнення з ПАТ «Лисичанськвугілля» адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік у сумі 7 840 817,31 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 17.04.2017 по 17.04.2018 у розмірі 4 382,27 грн, разом 7 845 199,58 грн.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ «Лисичанськвугілля» зареєстровано як юридичну особу 21.04.2004, 16.09.2004, №запису 13811200000000049, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 20.04.2018 за №1003890853 (т.1 арк.спр. 25-35).

З зазначеного витягу вбачається, що відповідач має відокремлені підрозділи:

1) ВП «Управління по забезпеченню та збуту продукції» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

2) ВП «Шахта Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

3) ВП «Шахта імені Г.Г. Капустіна» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

4) ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

5) ВП «Шахтобудівельне управління» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

6) ВП «Автобаза» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

7) ВП «Інформаційно-обчислювальний центр» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

8) ВП «Навчально-курсовий комбінат» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

9) ВП «Вузол виробничо - технологічного зв`язку» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

10) ВП Санаторій-профілакторій «Привілля» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

11) ВП «Шахта Новодружеська» ПАТ «Лисичанськвугілля».

Відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, ПАТ «Лисичанськвугілля» зареєстровано у ЛОВ ФСЗІ 04.02.2009 за №44/118/55, що підтверджено довідкою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 07.02.2009 №64 (т.1 арк.спр. 13).

На виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, ПАТ «Лисичанськвугілля» 08.02.2018 до ЛОВ ФСЗІ подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форма №10-ПІ), у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 4072 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 76; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 163; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 366986,3; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 90124,34; сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) - 7840817,58 грн (т.1 арк.спр. 14).

09.02.2018 за вих.№ 03-10/155 позивачем на адресу керівника ПАТ «Лисичанськвугілля» направлено лист з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році до 15.04.2018, не допускаючи нарахування пені за звернення до суду за примусовим стягненням боргу (т.1 арк.спр. 18), який отримано відповідачем 13.02.2018 (т.1 арк.спр. 19).

15.02.2018 позивач направив на адресу Лисичанського міського центру зайнятості населення запит №04-02/172, чи надавалися ПАТ «Лисичанськвугілля» до Лисичанського міського центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2017 року; чи здійснювалося ПАТ «Лисичанськвугілля» замовлення до Лисичанського міського центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (т.1 арк.спр. 15).

26.02.2018 ЛОВ ФСЗІ отримано відповідь Лисичанського міського центру зайнятості від 23.02.2018 №8/05-302 з зазначенням того, що ПАТ «Лисичанськвугілля» протягом 2017 року не надавало до ЛМЦЗ звітності за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, вищевказані звіти щомісячно надавали до центру зайнятості структурні підрозділи ПАТ «Лисичанськвугілля»; у 2017 році ПАТ «Лисичанськвугілля» не надавало ЛМЦЗ замовлень на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю для вирішення питання працевлаштування (т.1 арк.спр. 17).

За несвоєчасну сплату ПАТ «Лисичанськвугілля» адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік ЛОВ ФСЗІ нараховано підприємству пеню в сумі 4382,27 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (т.1 арк.спр. 20).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суд від 11.08.2018, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ПАТ «Лисичанськвугілля» своєчасно подало до ЛОВ ФСЗІ звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік.

Судами встановлено, що відокремлені підрозділи ПАТ «Лисичанськвугілля», в яких були вакантні місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, протягом 2017 року подавали до Лисичанського міського центру зайнятості звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", брали участь в ярмарці вакансій для осіб з інвалідністю.

Також суди виходили з того, що обставини щодо працевлаштування на підприємстві протягом 2017 року 76 осіб з інвалідністю, зазначених у інформації щодо працевлаштування та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів у 2017 році по ПАТ «Лисичанськвугілля» (т.2 арк.спр. 96), підтверджуються наданими відповідачем, на виконання вимог ухвали суду, копіями наказів.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що відповідачем вживалися залежні від нього заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві. Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідів при розгляді справи судом не встановлено.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, покликається на те, що відповідачем норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році не виконано, адміністративно-господарські санкції у добровільному порядку не сплачені, відтак позовні вимоги підлягали задоволенню.

Також покликається на те, що відповідач не скористався можливістю самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю, тому суди попередніх інстанцій безпідставно дійшли висновку про вжиття відповідачем усіх заходів з працевлаштування осіб з інвалідністю.

Просить скасувати рішення судів попередніх інстанції і постановити рішення про задоволення позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №875), для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду на приписи Порядку подання підприємствами, установами організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, роботодавці подають до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страховик внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено, що відповідачем, через його структурні підрозділи, протягом спірного періоду вживались необхідні і достатні заходи спрямовані на забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю з метою виконання встановленого законом нормативу по працевлаштуванню таких осіб, а невиконання такого нормативу відбулось за відсутності у цьому вини відповідача.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо відсутності підстав для застосування щодо відповідача адміністративно-господарських санкцій та прийняли рішення про відмову у задоволенні позову.

Покликання відповідача в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що відповідач не скористався можливістю самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю, є безпідставним, оскільки за змістом статті 18 Закону №875-ХІІ обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постанові від 20.06.2011 у справі №21-60а11, Верховного Суду, викладеної у постановах від 14.02.2018 у справі №820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 346 349 350 356 359 КАС України,-

постановив:

Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суд від 11.08.2018 у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

А.А. Єзеров