ПОСТАНОВА
Іменем України
29 квітня 2020 року
Київ
справа №812/1303/17
провадження №К/9901/57012/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н. В.,
розглянув у порядку попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області про скасування наказів та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду, ухвалене 01 лютого 2018 року у складі головуючого судді - Ірметової О.В., та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду, прийтяну 25 червня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого - Арабей Т.Г., суддів: Геращенка І.В., Компанієць І.Д.,
І. Суть спору
1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі також - ДФС України), Головного управління ДФС у Луганській області (далі також - ГУ ДФС у Луганській області), у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
1.1. визнати протиправними та скасувати наказ ДФС України №1821-о від 02 серпня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказ ДФС України №1984-о від 28 серпня 2017 року «Про внесення змін до наказу ДФС України від 02 серпня 2017 року №1821-о»;
1.2. визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління ДФС у Луганській області №424-о від 02 серпня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 та виплату компенсації за невикористані відпустки» та наказ Головного управління ДФС у Луганській області №445-о від 28 серпня 2017 року «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС від 02.08.2017 № 424-о»;
1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області;
1.4. стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 29 серпня 2017 року і до моменту фактичного поновлення на посаді першого заступника Головного управління ДФС у Луганській області.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 30 грудня 2014 року працював на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області.
2.1. 16 серпня 2016 року був звільнений з посади згідно наказу Державної фіскальної служби України №122-ДС від 15 серпня 2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
2.2. У відповідності до постанови Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року по справі №812/992/16 наказом ДФС України №1223-о від 29 травня 2017 року «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » поновлено на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 16 серпня 2016 року. Цього ж дня в.о. начальника Головного управління ДФС у Луганській області було прийнято наказ №339 «Про введення в дію переліку змін №2 до Організаційної структури Головного управління ДФС у Луганській області». Даний наказ ґрунтувався на Організаційній структурі Головного управління ДФС у Луганській області, яка затверджена 29 травня 2017 року в.о. Голови ДФС України Проданом М .В .
2.3. 02 червня 2017 року для ознайомлення було надано Повідомлення про зміну істотних умов державної служби, в якому зазначено про попередження про звільнення із займаної посади згідно п.п.1 пункту 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» за підписом в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області з посиланням на наказ ДФС України №57-о від 18 січня 2016 року «Про надання повноважень». В цьому наказі визначено певні повноваження керівників головних управлінь в областях при скороченні працівників, зміні істотних умов праці та наступному вивільненні відповідно до пункту 6 статті 36 або пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
2.4. Згідно наказу ДФС України №1821-о від 02 серпня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказу ДФС України №1984-о від 28 серпня 2017 року «Про внесення змін до наказу від 02.08.2017 № 1821-о» було припинено державну службу та звільнено 28 серпня 2017 року ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області у зв`язку із зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
2.5. Вважає звільнення незаконним, оскільки на момент першого повідомлення про зміну істотних умов державної служби 02 червня 2017 року була вакантна посада заступника начальника Головного управління ДФС У Луганській області.
2.6. Крім того, неодноразово звертався до в.о. начальника Головного управління ДФС у Луганській області щодо надання пропозицій та подальшого переведення на посаду заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області. Однак, уповноважена особа суб`єкта призначення фактично відмовляла у цьому.
2.7. Листом №А-766/14/12-32-04-09 від 31 липня 2017 року Головне управління ДФС у Луганській області пропонувало призначення в порядку переведення на вакантні посади, які викладені в додатку, в тому числі посада начальника Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області. Однак, на той момент позивач знаходився в стану тимчасової непрацездатності та не міг розглянути надані пропозиції, про що повідомив Головне управління ДФС у Луганській області.
2.8. Одразу після закінчення тимчасової непрацездатності враховуючи те, що суб`єктом призначення не надано вакансій за рівнозначними посадами, вимушений був погодитися заявами від 28 серпня 2017 року на іншу посаду - начальника Рубіжанської ОДПФ ГУ ДФС у Луганській області. Однак, ці заяви були залишені поза увагою, та відповіді на ці заяви надані лише 11 вересня 2017 року, в яких зазначено, що позивача було звільнено та переведення на будь-які посади неможливо.
2.9. Також в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для ознайомлення йому не надавалися будь-які зміни до наказів ДФС України №1821-о від 02 серпня 2017 року та Головного управління ДФС у Луганській області від 02 серпня 2017 року №424-о, копії цих наказів у день звільнення не було видано.
2.10. Крім того, позивач зазначив, що будь-яких підстав для скорочення посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області не було.
3. Представник відповідача проти позову заперечував, зазначав, що під час вивільнення позивача було дотримано вимоги законодавства, запропоновано вакантні посади, позивач у двомісячний термін не надав згоду на переведення на запропоновані вакантні посади. Крім того, зазначив, що позивач надав згоду на переведення на посаду начальника Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області поза межами двомісячного строку. Звернув увагу, що строк повідомлення про наступне вивільнення не може бути продовжений, а тому вважає, що позивача було звільнено на законних підставах.
3.1. За таких підстав представник відповідачів просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. На виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року по справі №812/996/16 ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 16 серпня 2016 року, про що ДФС України видано наказ від 29 травня 2017 року №1223-о.
5. Наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 01 червня 2017 року №184-о враховано, що ОСОБА_1 перебуває на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 16 серпня 2016 року, приступив до виконання службових обов`язків на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 01 червня 2017 року.
6. Водночас, наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 01 червня 2017 року №339 було введено в дію Перелік змін №2 до Організаційної структури Головного управління ДФС у Луганській області, відповідно до якого замість 2 штатних одиниць посади першого заступника введено 1 штатну одиницю посади першого заступника, замість 3 штатних одиниць посади заступника начальника введено 2 штатних одиниці заступника начальника.
7. Правомірність видання наказу №339 від 01 червня 2017 року щодо затвердження переліку змін № 2 до Організаційної структури Головного управління ДФС у Луганській області від 29 травня 2017 року в частині виведення зі структури посади першого заступника ГУ ДФС у Луганській області, було предметом розгляду у справі №812/1015/17 та підтверджено постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, відповідно до яких у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
8. 02 червня 2017 року позивачем на повідомленні про зміну істотних умов державної служби від 01 червня 2017 року, яким позивача було попереджено про наступне звільнення із займаної посади та надані пропозиції щодо призначення в порядку переведення, позивачем зроблено напис: «Зміст даного повідомлення не дає можливості ознайомитися з попередженням з підстав, зазначених у моїй заяві, яка подана мною до канцелярії 2 червня 2017 року».
9. 02 червня 2017 року позивач звернувся до в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області із заявою, в якій зазначив, що йому для ознайомлення надано Повідомлення про зміну істотних умов державної служби, в якому зазначено про попередження про звільнення з займаної посади згідно п.п.1 пункту 1 статті 87 Закону України «Про державну службу». Зі змісту повідомлення не можливо зробити висновок щодо підстав скорочення чисельності або штату державних службовців. Також зазначено, що ознайомившись із організаційною структурою Головного управління, вважає, що йому надано пропозиції щодо переведення не за усіма наявними вакантними посадами в Головному управлінні ДФС у Луганській області. Крім того, надані пропозиції не дають можливості зробити висновок щодо доцільності переведення, тому що не зазначено основні посадові обов`язки та посадовий оклад. Цією заявою ОСОБА_1 просив надати копію рішення або наказу ДФС України, в якому зазначається про скорочення чисельності або штату державних службовців, вказати підстави, у зв`язку з чим в організаційній структурі не має ще однієї посади першого заступника начальника Головного управління, надати увесь наявний перелік вакантних посад Головного управління ДФС у Луганській області із зазначенням посадових обов`язків та посадових окладів, усунути порушення Закону України «Про державну службу» в частині перевищення повноважень, відкликати Повідомлення про зміну істотних умов державної служби на його ім`я.
10. 12 липня 2017 року в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області Височиною О.А. надано відповідь № 473/12-32-04-02-09 на заяву ОСОБА_1 від 02 червня 2017 року, в якій зазначено, що норми статті 42 КЗпП України не порушено, підстави для відкликання повідомлення про зміну істотних умов державної служби, відсутні. Серед додатків до цієї відповіді були, зокрема, перелік вакантних посад по ГУ ДФС у Луганській області станом на 01 липня 2017 року та перелік вакантних посад по територіальним ДПІ ГУ ДФС у Луганській області станом на 01 липня 2017 року.
11. 17 липня 2017 року позивач звернувся до в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області Височиної О.А. з заявою, в якій, зокрема, просив надати пропозиції щодо посади заступника начальника ГУ ДФС у Луганській області із зазначенням основних посадових обов?язків та посадового окладу для можливості розгляду питання подальшого переведення на посаду, та звернутися до ДФС України з запитом щодо надання відомостей про вакантні посади ДФС України по всім регіонам України.
12. 17 липня 2017 року за № А-737/14/12-32-096-09 ГУ ДФС у Луганській області позивачу було надано перелік вакантних посад по територіальним ДПІ ГУ ДФС у Луганській області станом на 17 липня 2017 року, перелік вакантних посад по ГУ ДФС у Луганській області станом на 17 липня 2017 року та копії положень про ДПІ у м. Лисичанську, ДПІ у м. Сєвєродонецьку, Первомайську ОДПІ, Рубіжанську ОДПІ, Сватівську ОДПІ, Луганську ОДПІ та Слов?яносербську ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області.
13. 24 липня 2017 року за № А-746/14/12-32-10-00-33 в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області Височиною О.А. надано позивачу лист «Про розгляд заяви», в якому зазначено, що стосовно посади заступника начальника наявне рішення суду, яке набрало законної сили, про поновлення на цій посаді іншої особи, та що ГУ ДФС у Луганській області не є розпорядником інформації про вакантні посади державної служби по всім регіонам України, у зв?язку з чим заяву позивача від 17 липня 2017 року б/н листом від 21 липня 2017 року № 2186/8/12-32-04-09 направлено до ДФС України.
14. 31 липня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву на ім`я в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області, в якій зазначив, що в Пропозиціях щодо призначення в порядку переведення не була зазначена посада заступника начальника, що на його думку порушує його право на працю та зазначив про погодження на переведення на посаду заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області та просив прийняти заходи для переведення його на цю посаду.
15. Головне управління ДФС у Луганській області листом від 01 серпня 2017 року № А-773/14/12-32-04-09 повідомив ОСОБА_1 , що посада заступника начальника ГУ ДФС у Луганській області не є вакантною у зв`язку з призначенням на дану посаду наказом Державної фіскальної служби України від 31 липня 2017 року іншого працівника.
16. Наказом ДФС України від 02 серпня 2017 року №1821-о «Про звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області у зв`язку із зміною організаційної структури та скороченням штату, пункт 1 статті 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати.
17. Наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 02 серпня 2017 року №424-о «Про звільнення ОСОБА_1 та виплату компенсації за невикористані відпустки» припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області у зв`язку із зміною організаційної структури та скороченням штату, пункт 1 статті 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати, з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку та додаткової відпустки державного службовця.
18. Листом від 02 серпня 2017 року № 2303/8/12-32-04-09 Головне управління ДФС у Луганській області повідомило в.о. голови ДФС України Продана М.В. про відсутність на робочому місці першого заступника Головного управління ДФС у Луганській області починаючи з 28 липня 2017 року.
19. Разом з тим, суди встановили, що відповідно до наданих копій листків непрацездатності, табелю обліку використання робочого часу за липень, серпень 2017 року та довідок до табелю за липень-серпень 2017 року по керівництву ГУ ДФС у Луганській області Альошкін В.С. з 28 липня 2017 року по 23 серпня 2017 року був тимчасово непрацездатний.
20. В зв?язку з чим, наказом ДФС України від 28 серпня 2017 року №1984-о «Про внесення змін до наказу від 02 серпня 2017 року № 1821-о» пункт 1 наказу ДФС України від 02 серпня 2017 року №1821-о викладено у новій редакції: «Припинити державну службу та звільнити 28 серпня 2017 року ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області у зв`язку із зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності, пункт 1 статті 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати».
21. Наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 28 серпня 2017 року №445-о внесені зміни до наказу ГУ ДФС у Луганській області від 02 серпня 2017 року №424-о.
22. Крім того, 28 серпня 2017 року у перший день після виходу на роботу після тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 подав на ім`я в.о. начальника Головного управління ДФС у Луганській області заяву про погодження з наданою пропозицією в порядку переведення на посаду Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області. Одночасно з цією заявою ОСОБА_1 подав на ім`я в.о. голови ДФС України Продана М.В. заяву про призначення в порядку переведення на посаду начальника Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області.
23. Однак, на зазначену заяву Головне управління ДФС у Луганській області надало відповідь від 11 вересня 2017 року №А-812/14/12-32-04-01-09, в якій зазначено, що у зв`язку із звільненням, переведення на будь-які посади, в тому числі на посаду начальника Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області не вбачається за можливе.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
24. Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 1 лютого 2018 року, з урахуванням ухвали Луганського окружного адміністративного суду рішенням від 12 лютого 2018 року про виправлення описки, позов задовольнив частково.
24.1. Визнав протиправними та скасував накази ДФС України №1821-о від 02 серпня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та № 1984-о від 28 серпня 2017 року «Про внесення змін до наказу ДФС України №1821-о від 02 серпня 2017 року».
24.2. Визнав протиправними та скасував накази Головного управління ДФС у Луганській області від 02 серпня 2017 року №424-о «Про звільнення ОСОБА_1 та виплату компенсації за невикористані відпустки» та від 28 серпня 2017 року №445-о «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Луганській області від 02 серпня 2017 року №424-о».
24.3. Поновив ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 29 серпня 2017 року.
24.4. Стягнув на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 58608,00 гривень (п`ятдесят вісім тисяч шістсот вісім гривень 00 коп.) з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
24.5. В решті позовних вимог відмовив.
24.6. Допустив до негайного виконання судове рішення в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 .
24.7. Допустив до негайного виконання судове рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 10823,93 гривень (десять тисяч вісімсот двадцять три гривень 93 коп.) з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
26. Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 25 червня 2018 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
27. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачі при звільненні діяли протиправно, відтак, накази про звільнення мають бути скасованими, з поновленням позивача на посаді та виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
IV. Касаційне оскарження
28. У касаційній скарзі ГУ ДФС у Луганській області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
29. ДФС України, звернулась до касаційного суду із заявою про приєднання до касаційної скарги ГУ ДФС у Луганській області, зазначена заява прийнята Верховним Судом до розгляду згідно ухвали від 12 листопада 2018 року.
30. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідачі звертають увагу суду на наступні обставини.
30.1. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року по справі №812/1015/17, залишеною ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДФС України, Головного управління ДФС у Луганській області щодо направлення пропозицій до ДФС України про скорочення посади першого заступника Головного управління ДФС у Луганській області, затвердження ДФС України переліку змін №2 до Організаційної структури Головного управління ДФС у Луганській області, введення їх в дію наказом Головного управління ДФС у Луганській області відмовлено за необґрунтованістю.
30.2. Отже, позивачу станом на 02 червня 2017 року було достеменно відомо про те, що посада заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області є вакантною, і про наявність судових рішень про поновлення на цій посаді іншого працівника, про що свідчить його згода на зайняття даної вакантної посади від 31 липня 2017 року.
30.3. Посада начальника управління по роботі з персоналом належить до номенклатури посад начальника Головного управління, разом з тим потребує попереднього погодження на призначення з Департаментом кадрової політики та роботи з персоналом.
30.4. Станом на 17 липня 2017 року посада начальника управління по роботі з персоналом не була вакантною.
30.5. Відповідачі вважають, що судами при прийнятті рішень не досліджено у повному обсязі обставини справи, знайдено формальні підстави для прийняття рішення на користь позивача, не враховано особливості проходження служби саме в органах ДФС України, не враховано факту пропонування позивачу всіх наявних посад номенклатури ДФС України, як таких що відповідають його кваліфікаційному рівню та категорії посад державної служби, відтак рішення судів є таким, що підлягають скасуванню з прийняттям нового пр. відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
31. Представник позивача, надав заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на безпідставність та необгрунтованість останньої, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
32. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
33. Згідно зі статтею 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
34. Частиною першою статті 341 вказаного Кодексу обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
35. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються відповідачами в частині щодо правомірності звільнення позивача та поновлення його на посаді, тому суд касаційної інстанції здійснює перегляд рішень в межах доводів і вимог касаційної скарги.
36. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
37. Правовий статус позивача як державного службовця, а також правовідносини, що виникають у зв?язку із вступом, проходженням і припиненням державної служби врегульовані Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VІІІ), який набув чинності з 01 травня 2016 року та Кодексом закону про працю України.
38. Статтею 83 Закону № 889-VІІІ встановлені підстави для припинення державної служби, серед них, в тому числі за ініціативою суб?єкта призначення.
39. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ підставами для припинення державної служби за ініціативою суб?єкта призначення, зокрема, є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
40. Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
40.1. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення (абз. 1 і 2 частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ).
41. У свою чергу, за приписами статті 51 КЗпП України, які кореспондуються зі статтею 43 Конституції України, однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
42. Підставами припинення трудового договору згідно із положеннями пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
43. Частиною четвертою статті 36 КЗпП України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
44. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
45. Згідно з частинами другою та третьою статті 40 цього Кодексу звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
45.1. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (частина третя статті 40 КЗпП України).
46. За приписами статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
46.1. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім?ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п?яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
46.2. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
47. Положеннями статті 49І КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
48. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (частина друга статті 49І КЗпП України).
49. Одночасно з попередженням про звільнення у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
49.1. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
50. У разі, якщо вивільнення є масовим, відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (частина третя статті 49І КЗпП України).
51. Під час звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв?язку із змінами в організації праці, в тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбачених статтею 49І КЗпП України.
52. Власник або уповноважений ним орган зобов?язані повідомити працівника про наступне вивільнення у зв?язку зі змінами в організації виробництва і праці не пізніше, ніж за два місяці, та одночасно запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, а також у випадку масового вивільнення довести до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
53. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв?язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
54. Задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб?єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов`язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.
55. За змістом статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, встановленого законом.
56. Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
VІ. Висновки Верховного Суду
57. В обсязі встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних відносин є підстави погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії відповідачів стосовно позивача не мали на меті залишити позивача на державній службі.
58. У контексті спірних правовідносин треба зазначити, що визначена КЗпП процедура звільнення у випадку реорганізації, яке супроводжується скороченням чисельності працівників або штату, спрямована не на те, щоб витримати строк тривалістю два місяці і після того звільнити працівника, а насамперед на те, щоб протягом цього строку вживати заходів для того, щоб працевлаштувати осіб в межах можливостей, в цьому випадку, суб`єкта призначення. При скороченні чисельності штату звільнень не оминути, однак дії роботодавця мають засвідчити, що він справді вживав заходів щодо працевлаштування осіб з урахуванням, зокрема, переважного права на залишення на роботі, а також кваліфікаційних вимог до посади, позаяк в цій справі йдеться про державну службу.
59. У цій справі суди з`ясували обставини що звільнення позивача відбулося з порушенням статей 36, 40, 42, 49І 184 КЗпП України.
60. Так, відповідно до частини третьої статті 49І КЗпП України станом на день попередження позивача про зміни істотних умов державної служби в структурі Головного управління ДФС у Луганській області:
1) позивач повинен був бути ознайомлений з переліком усіх вакантних посад як в Головного управління ДФС у Луганській області так само в структурі Державної фіскальної служби України;
2) позивачу повинна була бути запропонована будь-яка з вказаних вакантних посад, рівнозначна тій, яку він займав, або нижча за його згодою.
61. Однак, суди під час розгляду справи встановили, що позивачу під час повідомлення про зміну істотних умов державної служби 02 червня 2017 року не були надані у повному обсязі відомості про вакантні посади.
61.1. Станом на 02 червня 2017 року були вакантні посада заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області та посада начальника управління по роботі з персоналом ГУ ДФС у Луганській області.
61.2. Отже, відповідачами не повністю виконані вимоги законодавства щодо запропонування вакантних посад ДФС України та по всім Головним управлінням ДФС в областях України, оскільки перший відповідач не надав такий перелік на запит позивача, а другий відповідач своїм листом від 03 серпня 2017 року за № 2315/8/12-32-04 просив ДФС України залишити без розгляду запит позивача щодо надання переліку вакантних посад.
61.3. Оскільки цього зроблено не було, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в діях Головного управління ДФС у Луганській області вбачається порушення положень статей 40, 49І Кодексу законів про працю України.
62. Крім того, в діях відповідачів при прийнятті спірних наказів вбачається порушення норм КЗпП України, а саме Наказ ДФС України від 02 серпня 2017 року № 1821-о видано всупереч вимогам частини третьої статті 40 КЗпП України, якою встановлено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
62.1. Судами встановлено, що відповідачам в день звільнення було достеменно відомо знаходження позивача на лікарняному, що також підтверджується наявним в матеріалах справи листом ГУ ДФС у Луганській області від 02 серпня 2017 року № 2303/12-32-04-09.
62.2. Отже, доводи відповідачів щодо необізнаності знаходження позивача на лікарняному, Верховним Судом відхиляються.
63. Крім того, оскаржуваний наказ ДФС України від 28 серпня 2017 року № 1984-о також суперечить вимогам статті 43 Закону України «Про державну службу», оскільки 28 серпня 2017 року (в останній день роботи) позивач подав заяву про переведення на іншу запропоновану посаду у зв`язку із зміною істотних умов державної служби, яку не було розглянуто відповідачами та не прийнято ніякого рішення.
63.1. Відповідачами не заперечувався той факт, що останнім днем роботи позивача є саме 28 серпня 2018 року.
64. Поряд з іншим, Верховним Судом враховуються доводи скаржників, що на посаду заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області наказом ДФС України від 31 липня 2017 року №1797-о на виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року по справі №812/1727/15 було поновлено ОСОБА_4 з 26 жовтня 2015 року, тому фактично на день повідомлення ОСОБА_1 02 червня 2017 року дана посада не була вакантна та позивачу не пропонувалась, про що він був повідомлений листом ще 17 липня 2017 року.
65. Також враховуються посилання касаторів на те, що на посаду начальника управління по роботі з персоналом ГУ ДФС у Луганській області на адресу ДФС України 31 травня 2017 року (до фактичного поновлення позивача на посаду) було направлено подання щодо погодження призначення на посаду начальника управління по роботі з персоналом ГУ ДФС у Луганській області Горошанської Л.Г. , яку на підставі наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 10 липня 2017 року №310-о була переведена Горошанська Л.Г.
66. Посада начальника управління по роботі з персоналом належить до номенклатури посад начальника Головного управління, разом з тим, потребує погодження на призначення з Департаментом кадрової політики та роботи з персоналом ДФС України, на направлення станом на день повідомлення ОСОБА_1 відповідного подання на іншу особу, однак Порядок призначення на посади та звільнення з посад працівників обліково-контрольної номенклатури ДФС України, затверджений наказом ДФС України 15 червня 2017 року №421, на який посилався представник відповідачів, не містить застережень щодо направлення подання на декілька кандидатів на посаду.
67. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржувались, а тому касаційним судом не перевіряються.
68. Отже, всі ці обставини в сукупності дають підстави вважати, що обов`язок працевлаштувати позивача відповідачі належним чином не виконали, тому висновки судів про неправомірність спірних наказів, на думку колегії суддів, є правильними.
69. Доводи, якими відповідачі обґрунтовують вимоги касаційної скарги, цих висновків не спростовують.
70. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
71. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що підстави для їх скасування чи зміни відсутні.
VII. Судові витрати
72. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області залишити без задоволення.
2. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року в цій справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова