ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2020 року

Київ

справа №812/1520/15

адміністративне провадження №К/9901/26450/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року (суддя Шембелян В.С.)

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року (судді: Ханова Р.Ф. (головуючий), Василенко Л.А., Жаботинська С.В.)

у справі № 812/1520/15

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «ЛУГАНСЬКГАЗ»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «ЛУГАНСЬКГАЗ» (далі - ПАТ «ЛУГАНСЬКГАЗ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 жовтня 2015 року № 0000074900.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 18 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення СДПІ від 05 жовтня 2015 року № 0000074900.

Судові рішення мотивовані тим, що подання платником уточнюючого розрахунку в порядку статті 50 Податкового кодексу України у зв`язку із самостійним виявленням помилок у показниках податкової звітності щодо суми обчисленого податку, які мали наслідком декларування надлишкових сум, не може вважатися погашенням грошового зобов`язання з огляду на об`єктивну відсутність такого.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ «ЛУГАНСЬКГАЗ» з огляду на правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.

Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

21 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «ЛУГАНСЬКГАЗ» з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобов`язань з авансових внесків з податку на прибуток підприємств за період з 01 серпня 2014 року до 31 серпня 2015 року та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживання усіх форм власності за період з 01 травня до 31 серпня 2015 року, за результатами якої складено акт від 18 вересня 2015 року № 6/28-05-24/05451150.

Відповідно до висновків акта перевірки СДПІ встановлено порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податкового зобов`язання, зокрема авансових внесків з податку на прибуток, визначених підприємством у поданій до контролюючого органу податковій декларації з податок на прибуток підприємств за звітний (податковий) період 2013 року №9091132362 від 03 березня 2014 року.

На підставі акта перевірки 05 жовтня 2015 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000074900, згідно з яким до ПАТ «ЛУГАНСЬКГАЗ» відповідно до статті 126 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції в розмірі 741 897,41 грн за затримку на 183, 213, 244, 274, 305, 335, 365 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 3 709 487, 06 грн, зокрема по строкам сплати: на 30.08.2014 - 528 887,06 грн, на 30.09.2014 - 530 100 грн, на 30.10.2014 - 530 100 грн, на 30.11.2014 - 530 100 грн, на 30.12.2014 - 530 100 грн, на 30.01.2015 - 530 100 грн, на 28.02.2015 - 530 100 грн.

Тобто контролюючий орган розцінив як погашення податкового боргу факт подання позивачем уточнюючої податкової декларації від 31 серпня 2015 року № 9082085378, в якій ПАТ «ЛУГАНСЬКГАЗ» зменшило суми задекларованих податкових зобов`язань з авансових внесків з податку на прибуток у зв`язку з відсутністю фактичного отримання прибутку за результатами їх діяльності за 2014 рік.

Отже, податкове правопорушення, на думку контролюючого органу, полягає у порушені строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

За змістом пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктами 35.1, 35.2 статті 35 Податкового кодексу України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Отже, законодавством регламентовано право платника податків виправити у поданій ним податковій декларації самостійно виявлені помилки, що є декларативною формою належної реалізації податкових зобов`язань, не є сплатою податків і не має складу правопорушення, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене Суд зазначає, що позивач при поданні уточнюючої податкової декларації 31 серпня 2015 року реалізував своє право на усунення самостійно виявлених помилок і не здійснював при цьому сплати податкових зобов`язань, а тому притягнення його до відповідальності за погашення податкового зобов`язання з порушенням строку і фактичне ототожнення відповідачем подання уточнюючої декларації з погашенням грошового зобов`язання не відповідає змісту та сутності пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України та покладає на платника додатковий тягар майнових зобов`язань за відсутності відповідного правового підґрунтя.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності доводів судів попередніх інстанцій, якими мотивовані судові рішення, та не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343 349 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

І.А. Васильєва