ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 812/1773/17
адміністративне провадження № К/9901/59260/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року (суддя Ірметова О.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року (колегія суддів: Шишов О.О., Сіваченко І.В., Гаврищук Т.Г.) у справі № 812/1773/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення одноразової грошової допомоги,
УСТАНОВИВ:
В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому просив суд стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, а саме в розмірі 160000,00 грн, як різницю між призначеною ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.05.2017 по справі № 428/4045/17 та внесеними змінами Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» до підпункту «в» пункту 3 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліцію» .
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15.05.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.05.2017 у справі № 428/4045/17 підтверджено (визнано) право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги. Однак протягом розгляду справи в судах до підпункту «в» пункту 3 ч.1 ст.99 Закону України «Про Національну поліцію» внесені зміни щодо розміру одноразової грошової допомоги: змінено з 150 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, на 250 розмірів прожиткового мінімуму. Таким чином, позивач вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 400000,00 грн. Враховуючи те, що постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.05.2017 зобов`язано відповідача призначити та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 240000,00 грн, то недорахована сума одноразової грошової допомоги складає 160000,00 грн. Позивач зазначає, що Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» було прийнято 06 квітня 2017 року, а набув чинності 07 травня 2017 року, тобто набув чинності до прийняття постанови Сєвєродонецьким міським судом.
Ухвалою Верховного Суду від 23.08.2018 відкрито касаційне провадження.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 03.08.2005 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 по 13.10.2016 - в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області.
12.10.2016 наказом ГУНП в Луганській області № 701 о/с капітана поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено через хворобу з 13.10.2016 року, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 11 років 02 місяці 09 днів.
Відповідно до копії свідоцтва про хворобу № 143, виданого 23.09.2016 року військово-лікарською комісією Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області» за направленням УКЗ ГУНП України в Луганській області, ОСОБА_1 отримав травму та захворювання, які пов`язані з проходженням служби у органах внутрішніх справ та виконанням службових обов`язків. Був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
Згідно виписки з акта огляду Медико-соціальної експертної комісії від 06.10.2016 року серії 12ААА № 441652 позивачу з 06.10.2016 року до 01.11.2017 року встановлено ІII групу інвалідності, причина інвалідності - травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків.
Відповідно до копії довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 06.10.2016 року серія 12ААА № 005138 встановлено, що рівень втрати професійної працездатності ОСОБА_1 первинно становить 50% згідно із свідоцтвом про хворобу № 143. Причина інвалідності - травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків.
Позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Луганській області із заявою та усіма необхідними документами про призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із тим, що він отримав ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.
Листами № 5532/111/22/05-2016 від 29.12.2016, № 1252/111/22/05-2017 від 03.03.2017 року позивача повідомлено, що випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога поліцейським, яким інвалідність встановлено внаслідок захворювання, поранення (контузії, травм або каліцтва) пов`язаних з виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справ, статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачені. Також йому був повернутий пакет документів.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 травня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено повністю:
- визнано бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не складання висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 ОСОБА_1 протиправною;
- зобов`язано Головне управління Національної поліції в Луганській області підготувати та скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 ОСОБА_1 ;
- визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою працездатності та визначенням інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції;
- зобов`язано Головне управління Національної поліції в Луганській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із втратою працездатності та визначенням інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції в сумі 240000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп.
26.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Луганській області з заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги на підставі виконавчого листа Сєвєродонецького міського суду від 31.08.2017 № 428/4045/17.
28.09.2017 затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», на виконання виконавчого листа Сєвєродонецького міського суду від 31.08.2017 № 428/4045/17 від 31.08.2017, ОСОБА_1 у розмірі 240000,00 грн.
29.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Луганській області з заявою, якою просив включити до виплати одноразової грошової допомоги згідно рішення суду в розмірі 240000,00 грн, виплати в сумі 160000,00 грн, у зв`язку з внесенням змін до пп. «в» п.3 ч.1 ст.99 Закону України «Про Національну поліцію».
Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 03.10.2017 № 3655 призначено до виплати одноразову грошову допомогу у розмірі 240000,00 грн. ОСОБА_1 , колишньому старшому оперуповноваженому Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області.
Листом від 19.10.2017 № 6107/111/22/05-2017 Головне управління Національної поліції в Луганській області на звернення ОСОБА_1 від 29.09.2017 відмовив в донарахуванні одноразової грошової допомоги у розмірі 160000,00 грн. до суми одноразової грошової допомоги, призначеної рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області по справі № 428/4045/17.
Платіжним дорученням №4297 від 27.12.2017 ОСОБА_1 виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 240000,00 грн.
Вважаючи розмір отриманої допомоги меншим, ніж передбачено Законом України «Про Національну поліцію», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позивач в апеляційному порядку не оскаржував постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.05.2017 по справі № 428/4045/17 в частині порушення норм матеріального права, а саме невірного застосування норми пп. «в» п.3 ч.1 ст.99 Закону України «Про Національну поліцію». Водночас судовим рішенням визначено розмір одноразової грошової допомоги, а його збільшення відбулось станом на момент судового розгляду, а не на момент виникнення права позивача на отримання цієї допомоги.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» №580 одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Згідно з ч. 1 ст. 99 Закону № 580-VIII (в редакції, що була чинною на день встановлення інвалідності та звернення позивача із заявою про виплату допомоги) розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на час виплати такої допомоги: визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності:
а) I групи - 250 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб;
б) II групи - 200 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб;
в) III групи - 150 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб;
Законом України від 06.04.2017 №2004-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» внесено зміни до Закону №580-VIII, який набрав чинності 07.05.2017, зокрема внесено зміни до ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію» стосовно розміру одноразової грошової допомоги поліцейським, та згідно якого при інвалідності IІI групи становить 250 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.
Цей спір стосується саме розміру одноразової грошової допомоги, а тому колегія суддів зазначає таке.
Згідно з пунктами 1, 2 розділу ІІ Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, які затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Одноразова грошова допомоги у разі втрати працездатності поліцейського призначається та виплачується у випадках та в розмірах, визначених Законом України "Про Національну поліцію", особам, які мають право на її отримання, відповідно до цього Закону.
Тобто, названі законодавчі приписи чітко визначають момент, коли у особи виникає право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №580-VIII (дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії), а також встановлюють, у якому порядку така допомога призначається і виплачується (в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги).
Колегія суддів враховує і те, що за приписами частини першої статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Названій правовій нормі Основного Закону України дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99.
У абзаці другому пункту 2 мотивувальної частини зазначеного Рішення вказано, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Також, у пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, ухваленого у справі №03/29-97 «Про офіційне тлумачення статей 58 78 79 81 Конституції України та статей 243-21 243-22 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата)» зазначено таке.
Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).
Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
Системний аналіз наведених положень законодавства, з урахуванням вищезгаданих Рішень Конституційного Суду України, та встановлених судами обставин справи, дають підстави колегії суддів для висновку, що призначення і виплата позивачу спірної грошової допомоги, в тому числі й вирішення питань стосовно обчислення її розміру, необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (у даному випадку 06.10.2016), а не на день прийняття відповідачем рішення про її призначення.
Натомість, право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 97 Закону №580-VIII, у розмірі, визначеному статтею 99 цього ж Закону в редакції, з урахуванням змін, внесених відповідно до Закону №2004-VІІІ, який діє з 07.05.2017, набудуть особи, інвалідність яким буде встановлена після цієї дати.
До аналогічних висновків дійшов неодноразово Верховний Суд у постановах від 13.06.2019 № 820/4528/18, від 09.10.2019 № 820/1382/18, від 08.11.2019 № 820/1386/18, у яких спірні правовідносини стосувались розміру одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ за наслідками змін, внесених Законом №2004-VIII від 06.04.2017.
Також колегія суддів не застосовує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 417/4675/17, оскільки обставини справи відрізняються. В наведеній справі відповідачем самостійно визначено за позивачем розмір одноразової грошової допомоги, визначеної Законом №2004-VIII від 06.04.2017, на відміну від цієї справи.
Отже, в цій справі позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, визначеному ст. 99 Закону №580-VIII в редакції, чинній станом на дату встановлення позивачу інвалідності 06.10.2016), що становить 150-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи, який отримано позивачем.
Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко