ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
справа № 812/193/18
адміністративне провадження № К/9901/65509/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Світанок» на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 (суддя Чиркін С.М.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 (ухвалене колегією у складі: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Сухарька М.Г., Шишова О.О.) у справі №812/193/18 за позовом Селянського (фермерського) господарства «Світанок» до Головного управління ДПС у Луганській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2017 року Селянське (фермерське) господарство «Світанок» (далі - позивач, СФГ «Світанок», Фермерське господарство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Луганській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, податковий орган, Управління), в якому (з урахуванням ухвали суду від 18.01.2018 про роз`єднання позовних вимог) просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.10.2017 №00000341413, яким до Фермерського господарства застосовано штрафну санкцію в сумі 37 854,00 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки.
Оспорюване рішення ГУ ДФС у Луганській області прийняло в результаті проведеної документальної планової невиїзної перевірки СФГ «Світанок», наслідки якої оформлені актом від 13.10.2017 №295/12/32/14/13-21781361, яким, окрім іншого, встановлено порушення позивачем вимог пунктів 2.3 і 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення №637), затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.
Такі порушення мотивовані в акті перевірки наступними аргументами: в ході здійснення перевірки правильності складання на Фермерському господарстві звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, за період з 01.01.2017 по 30.06.2017, наявності та достовірності оригіналів підтверджуючих документів, що додаються до таких звітів, встановлено випадки проведення готівкових розрахунків без подання одержувачами коштів платіжних документів (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера тощо), які б підтверджували сплату СФГ «Світанок» коштів за товари як покупцем на користь контрагентів-постачальників (юридичних осіб, ФОП, фізичних осіб), та при цьому містили обов`язкові для такого виду документів реквізити. А саме працівникам Фермерського господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були видані під звіт певні суми готівкових коштів для проведення готівкових розрахунків із продавцями товарів (виконавцями робі, послуг), розміри яких зафіксовані у таблиці на стор. 76 акта перевірки. При списанні таких сум готівкових коштів СФГ «Світанок» не витребувало від працівників розрахункові документи, які б могли засвідчити факти сплати коштів суб`єктам підприємницької діяльності за поставлені товарно-матеріальні цінності, надані послуги, всього на суму 37 854,00 грн. Натомість для списання готівкових коштів враховувались первинні документи - накладні, закупівельні акти, акти виконаних робіт, рахунки на оплату тощо. Крім того, виявлено, що всупереч приписів пункту 2.3 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та вказівки Правління Національного банку України у своїй постанові від 06.06.2013 №210 щодо граничного розміру суми готівкових розрахунків (10 000 грн.), у межах якого підприємства (підприємці) мають право на здійснення таких розрахунків між собою та/або фізичними особами протягом одного дня, Фермерським господарством проведено розрахунки з ФОП ОСОБА_2 на суму 23 440,00 грн. по одному розрахунковому документу - товарному чеку від 02.02.2017 №31.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23.05.2018, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що: висновки акта перевірки щодо порушення СФГ «Світанок» положень пунктів 2.3 і 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні знайшли своє підтвердження у матеріалах справи. Так, як свідчать надані позивачем до матеріалів справи копії видаткових касових ордерів від 21.01.2017 №3, від 02.02.2017 №4, від 03.02.2017 №6, від 04.02.2017 №7, від 25.04.2017 №18, від 18.05.2017 №22, від 02.06.2017 №23 і від 20.06.2017 №26 Фермерське господарство видавало своїм працівникам суми готівкових коштів під звіт: ОСОБА_3 - 2 546,00 грн., а також ОСОБА_1 - 9 810,00 грн., 9 000,00 грн., 7 840,00 грн., 7 225,00 грн., 348,10 грн., 8 485,00 грн. і 1028,00 грн. для здійснення цивільно-правових угод від імені СФГ «Світанок». Списання вказаних сум готівкових коштів відбувалося наступним чином:
за даними звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, від 21.01.2017 №1 позивачем списано 2 546,00 грн. як використаних ОСОБА_3 за призначенням, а саме для оплати вартості придбаних у юридичної особи та приватних підприємців запчастин, будівельних матеріалів на суми 581,00 грн. і 1 305,00 грн., а також послуг з технічного огляду автомобіля на суми 600,00 грн. і 60 грн.; при цьому до цього звіту від 21.01.2017 підзвітними особами долучені лише товарні чеки від 20.01.2017 на суму 600,00 грн., від 20.01.2017 № 2 на суму 1 305,00 грн., від 21.01.2017 на суму 60,00 грн., а розрахунковий документ на суму 581,00 грн. відсутній;
за даними звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, від 02.02.2017 №2 списано 9 810,00 грн. як використаних ОСОБА_1 за призначенням, тобто, для придбання у приватних підприємців за готівкові кошти запчастин на суми 780,00 грн., 50,00 грн., 1 020,00 грн., 240,00 грн., 720,00 грн. і на суму 7 000,00 грн.; водночас до зазначеного звіту від 02.02.2017 були приєднані товарні чеки від 02.02.2017 на суму 780,00 грн., від 02.02.2017 на суму 50,00 грн., від 02.02.2017 №3801 на суму 1 020,00 грн., від 02.02.2017 на суму 240,00 грн., від 02.02.2017 на суму 720,00 грн., а також від 02.02.2017 №31 на суму 23 440,00 грн.;
за даними звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, від 03.02.2017 №3 списано 9 000,00 грн. як використаних ОСОБА_1 за призначенням, а саме для оплати продавцю ФОП ОСОБА_2 вартості запчастин у сумі 9 000 грн.; в той же час до звіту від 03.02.2017 позивачем долучено товарний чек від 02.02.2017 №31 на суму 23 440,00 грн.;
за даними звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, від 04.02.2017 №4 списано 7 840,00 грн. як використаних ОСОБА_1 за призначенням, тобто, для оплати продавцю ФОП ОСОБА_2 вартості запчастин у сумі 7 840,00 грн.; водночас обгрунтованість списання готівкових коштів за зазначеним звітом від 04.02.2017 мотивована наявністю товарного чеку продавця ФОП ОСОБА_2 від 02.02.2017 №31 на загальну суму 23 440,00 грн.;
за даними звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, від 25.04.2017 №10 списано 7 225,00 грн. як використаних ОСОБА_1 за призначенням, а саме для придбання за готівкові кошти у фізичних осіб-підприємців запчастин на суми 65,00 грн., 115,00 грн. і 7 045,00 грн.; до цього звіту від 25.04.2017 позивачем приєднані товарні чеки від 24.04.2017 на суму 65,00 грн., від 25.04.2017 на суму 115,00 грн. і від 25.04.2017 на суму 7 045,00 грн.;
за даними звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, від 18.05.2017 №12 списано 348,10 грн. як використаних ОСОБА_1 за призначенням, а саме для оплати придбаних у приватних підприємців за готівку запчастин на суми 48,00 грн. і 108,00 грн., а також вартості канцелярських товарів на загальну суму 192,10 грн.; до зазначеного звіту від 18.05.2017 позивачем долучені товарні чеки від 18.05.2017 на суму 108,00 грн., фіскальні чеки від 18.05.2017 на загальну суму 192,10 грн., проте розрахунковий документ на підтвердження оплати товарів на користь ФОП ОСОБА_4 на суму 48,00 грн. відсутній;
за даними звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, від 02.06.2017 №13 списано 8 485,00 грн. як використаних ОСОБА_1 за призначенням, тобто для оплати продавцям запчастин їх вартостей у сумах 2 260,00 грн., 625,00 грн. і 5 600,00 грн.; до зазначеного звіту від 02.06.2017 позивачем приєднані товарні чеки від 02.06.2017 на суми 2 260,00 грн. і 625,00 грн., водночас розрахунковий документ на підтвердження проведення готівкових розрахунків в сумі 5 600,00 грн. не долучено;
за даними звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, від 20.06.2017 №15 списано 1 028,00 грн. як використаних ОСОБА_1 за призначенням, а саме для придбання у приватних підприємців за готівкові кошти запчастин на суми 288,00 грн. і 740,00 грн.; до зазначеного звіту від 20.06.2017 позивачем долучено лише товарний чек від 20.06.2017 на суму 288,00 грн., в той же час розрахунковий документ на підтвердження оплати товарів у сумі 740,00 грн. відсутній.
При цьому, проаналізувавши зміст товарного чеку ФОП ОСОБА_2 від 02.02.2017 №31 на суму 23 440,00 грн., суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такий не може слугувати документальним підтвердженням обгрунтованості списання виданих під звіт коштів за кількома звітами одночасно, оскільки зазначена у даному платіжному документі загальна сума не співпадає із сумами звітів, що не дає можливість ідентифікувати, до якого саме звіту він відноситься; крім того, певні суми готівкових коштів для проведення розрахунків із названим вище приватним підприємцем були здебільшого видані вже після оформлення товарного чеку від 02.02.2017 №31, що суперечить встановленому у пункту 2.11 Положення №637 правилу видачі відповідній особі наступної суми готівкових коштів під звіт за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми; стосовно ж товарного чеку від 25.04.2017, то суди оцінили його як такий, що не містить ознак розрахункового й первинного документу;
суди також зауважили, що згідно позиції позивача готівкові розрахунки СФГ «Світанок» із контрагентом ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 23 440,00 грн. (за товарним чеком від 02.02.2017 №31) були здійснені з коштів, що видавались під звіт ОСОБА_1 02.02.2017 (в частині суми 7 000,00 грн.), 03.02.2017 (в частині суми 9 000,00 грн.) та 04.02.2017 (в частині суми 7 440,00 грн.). Однак, Фермерське господарство, діючи у наведений спосіб, проігнорувало те, що відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 №210 гранична сума таких розрахунків між юридичною особою й підприємцем за день не може перевищувати граничний розмір 10 000,00 грн., та водночас порушило приписи пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (зокрема, у тій частині, що видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми);
- посилання позивача на допущення органами ДФС процедурних порушень під час призначення документальної планової невиїзної перевірки, а саме включення СФГ «Світанок» до плану-графіка документальних перевірок на 3-ій квартал поточного року ініційовано за відсутності на те правових підстав та всупереч визначеному чинним законодавством порядку складання й оприлюднення річних планів графіків податковий орган мав урахувати, що СФГ «Світанок» підпадає під дію норм статті 3, частини третьої статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII при вирішенні питання щодо призначення перевірки та її проведення, як то ненадіслання платнику всупереч вимог пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України разом із копією наказу про проведення відповідної документальної перевірки також письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки, суди визнали безпідставними у світлі того, що дії контролюючого органу зі складання плану-графіка позивачем не оскаржувалися, в той же час останній, вчинивши дії з надання посадовими особами на запит перевіряючих копій первинних та інших документів, пояснень по суті виявлених порушень, фактично допустив податковий орган до проведення документальної планової перевірки; при цьому згідно пояснень представника відповідача письмове повідомлення про проведення перевірки надіслане на адресу СФГ «Світанок» засобами поштового зв`язку разом із наказом від 01.08.2017 №449 як додаток до останнього; встановлена ж в Законі №1669-VII тимчасова заборона на проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, не поширюються на регульовані Податковим кодексом спірні правовідносини.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо допуску Фермерським господарством працівників податкового органу до проведення документальної позапланової перевірки, оскільки нормами Податкового кодексу України процедури для недопуску до проведення невиїзної перевірки як такої не визначено. В той же час суди встановили, що відомості про направлення ГУ ДФС позивачу повідомлення від 01.08.2017 №88 у складі того ж поштового відправлення, з яким була надіслана копія наказу від 01.08.2017 №449 про проведення документальної планової невиїзної перевірки, відсутні. Таким чином, судами проігноровано факт допущення відповідачем порушення вимог пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, що є достатньою підставою для визнання результатів проведеної перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень протиправними; суди не врахували, що положення наказу Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524 «Про затвердження Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків» не відповідають нормам статті 77 Податкового кодексу України (якими не передбачено затвердження поквартальних графіків), як нормативно-правовому акту вищої юридичної сили; до того ж річний та квартальний плани-графіки не були оприлюднені на офіційному сайті Державної фіскальної служби, а відповідач не подав до суду затверджений саме у паперовій формі план-графік перевірок на 3-тій квартал 2017 року, проте даним обставинам надали неправильну оцінку; водночас, з огляду на те, що СФГ «Світанок» у періоди затвердження плану-графіка планових перевірок та на час проведення документальної планової невиїзної перевірки було зареєстрованим за адресою й здійснювало господарську діяльність у с. Містки Сватівського району Луганської області (тобто, на території проведення антитерористичної операції), то суди мали застосувати до спірних правовідносин приписи Закону №1669-VII. Не погоджуючись із висновками судів щодо доведеності факту неправомірного списання СФГ «Світанок» готівкових коштів як таких, що були використані за призначенням, за відсутності підтверджувальних платіжних документів на загальну суму 37 854,00 грн., вказав на наступне: списання виданих під звіт готівкових коштів проводилось на підставі наявних первинних документів (накладних, закупівельних актів, актів виконаних робіт (наданих послуг), рахунків на оплату тощо), оформлених по взаємовідносинам із контрагентами-продавцями, - виконавцями робіт (послуг), але суди не надали таким діям позивача належної правової оцінки; сума списання 7 045,00 грн. підтверджена окремим платіжним документом, а тому розмір списаної із порушенням пункту 2.3 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні є меншим за 37 854,00 грн., що залишилося поза увагою судів; списання ж підзвітної готівки за трьома звітами, що підтверджено товарним чеком від 02.02.2017 №31 на загальну суму 23 440,00 грн., не є підставою до притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафної санкції, а може свідчить лише про вчинення помилок при заповненні звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. Стверджує, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права й ухваленні у відповідності до процесуальних норм.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Під час підготовки цієї справи до касаційного розгляду Верховний Суд вирішив питання щодо заміни сторони (відповідача) у справі в порядку процесуального правонаступництва й замінив відповідача його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Луганській області, утвореним як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до підпункту підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У розумінні підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Зокрема, документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Згідно із пунктом 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі - Закон №1797) внесені зміни до пункту 77.1 статті 77 Кодексу, які набрали чинності з 01.01.2017. Так, у відповідності до зазначеного пункту названої статті 77 Кодексу (у редакції Закону №1797) план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Тобто, правила щодо оприлюднення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, річного плану-графіка на поточний рік до 25 грудня, що передує року, в якому мають проводитися перевірки, не могли бути застосовані щодо плану-графіку проведенні документальних планових перевірок платників податків у 2017 році.
У силу приписів норм пункту 77.2 статті 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування та затвердження плану-графіка встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - а саме, наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524 «Про затвердження Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків» (далі - Порядок №524).
За змістом норм пунктів 77.4 і 77.6 цієї ж статті ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
У свою чергу пунктом 79.1 статті 77 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
При цьому присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова, проте за наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (пункти 79.3 і 79.5 зазначеної статті Кодексу).
Крім того, за змістом положень пунктів 2, 3 і 5 розділу І Порядку №524 (останній згідно із пунктом 1 цього ж розділу такого Порядку був розроблений саме з метою забезпечення єдиного підходу до формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків) формування (коригування) планів-графіків територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - територіальні органи ДФС) здійснюється у порядку, встановленому у розділах ІІІ-V цього Порядку. Формування (коригування) планів-графіків здійснюється засобами інформаційних систем Державної фіскальної служби України.
Узгоджені відповідно до Порядку координації одночасного проведення планових перевірок (ревізій) контролюючими органами та органами державного фінансового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 року № 805, проекти планів-графіків на наступний квартал формуються територіальними органами ДФС не пізніше 20 числа останнього місяця поточного кварталу засобами інформаційних систем ДФС.
Проекти коригування планів-графіків у разі здійснення такого коригування формуються територіальними органами ДФС не пізніше 03 числа другого та третього місяця поточного кварталу засобами інформаційних систем ДФС.
Після остаточного узгодження проектів планів-графіків (коригування планів-графіків) територіальні органи ДФС надають департаментам аудиту та податків і зборів з фізичних осіб паперовий варіант планів-графіків (коригування планів-графіків) з відповідними додатками з дотриманням вимог щодо направлення документів з грифом «ДСК» та обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка).
План-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС. Затверджений план-графік є обов`язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать про те, що ГУ ДФС у Луганській області надіслало до Державної фіскальної служби України разом із супровідним листом від 23.06.2017 №7/8/12-32-14-00-01/ДСК план-графік проведення документальних перевірок платників податків на ІІІ квартал 2017 року по Луганській області. 27.06.2017 в.о. голови Державної фіскальної служби України затвердив вказаний план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на ІІІ квартал 2017 року, до якого включено, зокрема, СФГ «Світанок».
Надалі Державна фіскальна служба України листом від 05.07.2017 № 17625/7/99-99-14-03-03-17 повідомила Головні управління в областях про затвердження плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на ІІІ квартал 2017 року.
Керуючись затвердженим планом-графіком документальних перевірок на ІІІ квартал поточного року, в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області прийняв рішення провести документальну планову невиїзну перевірку Селянського (фермерського) господарства «Світанок», код ЄДРПОУ 21781361 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2014 по 30.06.2017, податку на додану вартість за період з 01.07.2014 по 30.06.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 02.08.2014 по 30.06.2017, а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яке оформлене у формі наказу від 01.08.2017 №449. Вказаний Наказ містив серед іншого також відомості про дату початку проведення перевірки з 28.08.2017), її тривалість (20 робочих днів). Крім того, податковим органом в порядку пункту 77.4 статті 77 ПК України було оформлене письмове повідомлення від 01.08.2017 №88 про проведення зазначеної документальної планової невиїзної перевірки.
Як стверджував представник відповідача у відзиві на позов, апеляційній скарзі та запереченні на відповідь на відзив, повідомлення від 01.08.2017 №88 та додаток до неї - копія наказу ввід 01.08.2017 №449 надіслані 02.08.2017 на адресу СФГ «Світанок» разом із поштовим рекомендованим відправленням №9340101366780 та отримані позивачем 03.08.2017. Дослідивши долучені до матеріалів судової справи опис на відправлення кореспонденції №342 та рекомендоване повідомлення про вручення вищевказаного поштового відправлення, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 02.08.2017 Головне управління ДФС направило на адресу Фермерського господарства поштове відправлення, до якого вкладено документ з реквізитами (дата і номер), що відповідають даті й номеру наказу ГУ ДФС у Луганській області від 01.08.2017 №449 «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки»; в той же час про вкладення до цього ж поштового відправлення й повідомлення від 01.08.2017 №88 у описі на відправлення кореспонденції не зазначено.
При цьому дане поштове відправлення 03.08.2017 отримано уповноваженою особою позивача, що визнається останнім (тобто, за 10 робочих днів до дати проведення перевірки). У подальшому, не оскаржуючи законність наказу від 01.08.2017 №449 та не заперечуючи письмово проти проведення документальної планової невиїзної перевірки, СФГ «Світанок» надало перевіряючим для проведення такої перевірки копії первинних та інших документів (переліки яких наведені в тексті акта перевірки й в додатку 4 до нього), а головний бухгалтер - письмові пояснення по суті виявлених порушень. Також термін здійснення перевірки продовжувався з 25.09.2017 по 06.10.2017 на десять робочих днів, починаючи з 25.09.2017 на підставі наказу ГУ ДФС у Луганській області від 19.09.2017 №562, який вручений особисто головному бухгалтеру Фермерського господарства.
Надавши оцінку приведеним обставинам, суди дійшли висновку, що позивач фактично допустив посадових осіб ГУ ДФС у Луганської області до проведення документальної планової невиїзної перевірки, а наказ від 01.08.2017 №449 фактично містив всю необхідну інформацію для повідомлення платника податків (позивача) про заплановане проведення документальної перевірки, що продубльована у повідомленні від 01.08.2017 №88.
У контексті наведеного слід зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 навів правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформувала правову позицію, згідно з якою неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
У даному випадку суди попередніх інстанцій, виходячи із сукупності встановлених у справі обставин й досліджених доказів, дійшли правильного висновку, що доводи позивача щодо порушення податковим органом порядку призначення та проведення документальної перевірки, не є достатньою підставою для визнання нелегітимними її результату - оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Суд також враховує, що у справі, яка розглядається, як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду цієї справи, оспорюючи податкові повідомлення-рішення за наслідком проведеної документальної планової виїзної перевірки позивач наполягав, з-поміж іншого, й на незастосуванні ГУ ДФС положень норм Закону України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон - №1669) та проведенні перевірки всупереч дії установленої у цьому Законі тимчасової заборони.
Відповідно до вимог статті 3 Закону №1669 (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику.
Аналіз викладеної норми доводить, що предметом заборони є перевірки щодо здійснення уповноваженими законами органами державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, до яких податкові правовідносини не належать, як з огляду на положення статей 1 3 4 Господарського кодексу України, так і на положення пункту 1.1 статті 1 ПК України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції час між датою набрання чинності Указом президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Статтею 11 Закону №1669 визначено, що: цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону (частина перша); дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення (частина друга); закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону (частина третя).
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 № 877 «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877).
Відповідно до статті 1 Закону №877 (тут і далі в редакції, чинній починаючи з 01.01.2017), у цьому Законі нижчезазначені терміни вживаються в такому значенні: державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.
Статтею 2 Закону № 877 (у редакції Закону України від 03.11.2016 №1726-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду, (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який набрав чинності з 01.01.2017) визначено сферу дії цього Закону, а саме:
- розповсюдження його на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина перша);
- поширення такого на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення (частина друга).
Пунктами 5, 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1726 установлено, що:
- на період проведення антитерористичної операції забороняється проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України суб`єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення;
- заборона на проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання (в тому числі проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України) поширюється також на суб`єктів господарювання, які здійснили державну реєстрацію зміни місцезнаходження з території проведення антитерористичної операції на територію, підконтрольну Україні, і які втратили первинну документацію щодо здійснення ними господарської діяльності на території та в період проведення антитерористичної операції;
- заходи державного нагляду (контролю) щодо діяльності суб`єктів господарювання, зазначених у пунктах 5 та 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, можуть здійснюватися у разі їх ліквідації (реорганізації) або за письмовою заявою таких суб`єктів господарювання.
Окрім того, пунктом 7 зазначеного розділу Закону №1726 передбачено, що перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються та актуалізуються Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Так, в ході судового розгляду справи, суд першої інстанції з`ясував, що розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053 «Про ствердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 02.12.2015 №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» територію Луганської області, у тому числі й с. Містки Сватівського району Луганської області, було первинно віднесено до території проведення антитерористичної операції.
Однак згодом розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» с. Містки Сватівського району Луганської області (тобто, де позивач здійснює свою господарську діяльність), не включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Наведена обставина була покладена судом в основу висновку про те, що СФГ «Світанок» не відноситься до суб`єктів господарювання, на яких упродовж 2017 року за правилами Законів №1669 і №1726 розповсюджувалась заборона органам ДФС проводити планові перевірки.
Поряд із цим Суд вважає за необхідно відзначити безпідставність посилань скаржника у касаційній скарзі на положення Закону №1669, як підставу правового регулювання спірних правовідносин, оскільки з огляду на системний аналіз статей 1 5 7 Податкового кодексу України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Оскільки норми наведеного позивачем Закону №1669 не відповідають встановленим Податковим кодексом України засадам, їх положення не можуть застосовуватись у межах спірних відносин. Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №805/2210/17-а, від 14.02.2024 у справі №812/1569/17.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що довід позивача про порушення контролюючим органом норм податкового законодавства при прийнятті спірного наказу про проведення перевірки від 01.08.2017 №449 з мотиву неурахування норм Закону № 1669 є помилковим.
В той же час перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні питання щодо правомірності визначення штрафної санкції у зв`язку із порушенням позивачем приписів пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення №637), Суд зазначає наступне.
Так, питання видачі готівкових коштів під звіт або на відрядження врегульовано пунктом 2.11 Положення № 637. Відповідно до вказаного пункту видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
Крім того, підпунктом 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 ПК України визначено, що звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади (а саме - наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 №841 «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання»), що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.
У контексті наведеного слід зазначити, що за змістом статті 2 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265) розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Аналогічне правове визначення розрахункового документу міститься у пункті 1.2 глави 1 Положення №637. Також у названому пункті й главі Положення закріплено поняття «готівкових розрахунків» як платежів готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
За змістом пункту 2.3 глави 2 зазначеного Положення підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.
При цьому у силу приписів пункту 3.1 глави 3 Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Поряд із цим пунктом 15 статті 3 Закону №265 встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування.
Вимоги до змісту та форми окремих розрахункових документів визначені в Положенні, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 11.02.2016 за №220/28350).
В той же час загальні вимоги до змісту первинних документів (як документів, які містять відомості про господарську операцію) встановлені у частині другій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, а саме первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, розрахунковий документ у формі товарного чеку видають суб`єкти підприємницької діяльності (продавці), які звільнені від застосування реєстраторів розрахункових операцій. Цей розрахунковий документ виписується у довільній формі з обов`язковою вказівкою назви «Товарний чек» та водночас має містити інформації про продавця й товар (найменування, сума, дата продажу тощо).
Встановлені судами у даній справі обставини свідчать, що під час проведення документальної планової невиїзної перевірки податковий орган виявив факти проведення Фермерським господарством (в особах своїх працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ) упродовж січня-червня 2017 року готівкових розрахунків із юридичними особами та фізичними особами-підприємцями при придбанні товарів і послуг без отримання від продавців як таких розрахункових документів (причини відсутності яких позивач в суді не заперечував) та отримання документів у вигляді товарних чеків від 02.02.2017 №31 і від 25.04.2017 б/н, що за своїм змістом не відповідають ознакам даного виду розрахункового документу.
Відповідно до абзацу 6 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання та обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу - за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.
Ураховуючи наведене вище в сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли цілком об`єктивних висновків про порушення позивачем норм обігу готівки, відповідальність за яке передбачена абзацом 6 статті 1 Указу Президента України №436/95, та відповідно про правомірність застосованої до нього штрафної санкції згідно прийнятого ГУ ДФС податкового повідомлення-рішення від 27.10.2017 №00000341413.
Відтак, зважаючи на положення частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи позовної заяви і апеляційної скарги, належна правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій. Позивач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 327 341 343 349 350 355 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Світанок» залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова