№ 812/512/16 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа № 812/512/16

адміністративне провадження № К/9901/32460/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 812/512/16

за позовом Сватівської міської ради Луганської області до Управління Державної казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання», про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

за касаційною скаргою Управління Державної казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Смішливої Т.В.,

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, постановлену колегією у складі головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У травні 2016 року Сватівська міська рада Луганської області (далі - позивач) звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державного казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області (далі - УДКС України у Сватівському районі Луганської області, відповідач), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» (далі - ТОВ «ЛЕО», третя особа) з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просив:

1.2. визнати противоправною бездіяльність відповідача щодо неперерахування грошових коштів у сумі 99 950,30 грн на розрахункові рахунки TOB «ЛЕО» з рахунків Сватівської районної ради Луганської області, за спожиту електричну енергію за період з грудня 2015 року по квітень 2016 року (включно), за платіжними дорученнями, які перебувають на виконанні відповідача;

1.3. зобов`язати УДКС України у Сватівському районі Луганської області перерахувати грошові кошти у сумі 99 950,30 грн, за платіжними дорученнями, які перебувають на виконанні відповідача: за грудень 2015 року у сумі 18 103,61 грн на рахунок № НОМЕР_1 у філії Луганського обласного АТ «Ощадбанк» по КЕКВ 2273; у сумі 310,18 грн на рахунок № НОМЕР_2 АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві по КЕКВ 2273; за січень 2016 року у сумі 20 608,16 грн на рахунок № НОМЕР_1 у філії Луганського обласного АТ «Ощадбанк» КЕКВ 2 273; у сумі 240,96 грн на рахунок № НОМЕР_2 АТ ««Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві по КЕКВ 2273; у сумі 568,47 грн на рахунок № НОМЕР_2 АТ ««Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві по КЕКВ 2273; у сумі 167,15 грн на рахунок № НОМЕР_3 АТ ««Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві по КЕКВ 2 240; за лютий 2016 року у сумі 20 714,96 грн на рахунок № НОМЕР_1 у філії Луганського обласного АТ «Ощадбанк» по КЕКВ 2 273; у сумі 198,41 грн на рахунок № НОМЕР_2 АТ ««Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві по КЕКВ 2273; у сумі 1 348,83 грн на рахунок № НОМЕР_2 АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві по КЕКВ 2 800; за березень 2016 року у сумі 16 204,25 грн на рахунок № НОМЕР_1 у філії Луганського обласного АТ «Ощадбанк» по КЕКВ 2 273; у сумі 118,99 грн на рахунок № НОМЕР_4 у філії Луганського обласного АТ «Ощадбанк» по КЕКВ 2 273; у сумі 2365,83 грн на рахунок № НОМЕР_4 у філії Луганського обласного АТ «Ощадбанк» по КЕКВ 2 800; за квітень 2016 року у сумі 15 838,06 грн на рахунок № НОМЕР_1 у філії Луганського обласного АТ «Ощадбанк» по КЕКВ 2273; у сумі 165,58 грн на рахунок № НОМЕР_4 у філії Луганського обласного АТ «Ощадбанк» по КЕКВ 2273; у сумі 2 996,86 грн на рахунок № НОМЕР_4 у філії Луганського обласного АТ «Ощадбанк» по КЕКВ 2800.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно, в порушенням умов договору про здійснення розрахунково-касового обслуговування від 05 січня 2015 року, у період з грудня 2015 року по квітень 2016 року не здійснює проведення платежів за спожиту електроенергію за надісланими йому платіжними дорученнями. Платіжні доручення відповідачем повернуті без будь-якої відмітки про причини неприйняття їх до виконання, що суперечить вимогам Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 серпня 2012 року № 938. Відповідачем направлено лист про не можливість проведення розрахунків за спожиту електроенергію з ТОВ «ЛЕО» та зазначив, що проведення таких розрахунків буде можливим тільки після перереєстрації цього товариства на підконтрольній українській владі території. На думку позивача така бездіяльність відповідача суперечать вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, позовні вимоги задоволено.

3.1. Визнано протиправною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області щодо неперерахування грошових коштів у сумі 99 950,30 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень 30 копійок), за платіжними дорученнями Сватівської районної ради Луганської області від 19.01.2016 № 9 на суму 20608,16 грн, від 19.01.2016 № 10 на суму 240,96 грн, від 24.03.2016 № 49 на суму 1 348,83 грн, від 12.03.2016 № 88 на суму 2 365,83 грн, від 19.02.2016 № 64 на суму 310,18 грн, від 19.04.2016 № 139 на суму 165,58 грн, від 19.04.2016 № 140 на суму 2 996,86 грн, від 18.04.2016 № 88 на суму 2 365,83 грн, від 19.04.2016 № 138 на суму 15 838,06 грн, від 18.04.2016 № 86 на суму 16204,25 грн, від 18.04.2016 № 87 на суму 118,99 грн, від 18.04.2016 № 63 на суму 18 103,61 грн, від 18.04.2016 № 64 на суму 310,18 грн, від 24.03.2016 № 9 на суму 20 608,16 грн, від 24.03.2016 № 10 на суму 240,96 грн, від 24.03.2016 № 47 на суму 20 714,96 грн, від 24.03.2016 № 48 на суму 198,41 грн, від 24.03.2016 № 63 на суму 18 103,61 грн, від 24.03.2016 № 64 на суму 310,18 грн, від 24.03.2016 № 11 на суму 568,47 грн, від 24.03.2016 № 20 на суму 167,15 грн, від 12.03.2016 № 86 на суму 16 204,25 грн, від 12.03.2016 № 87 на суму 118,99 грн, від 24.02.2016 № 11 на суму 568,47 грн, від 24.02.2016 № 20 на суму 167,15 грн, від 24.02.2016 № 9 на суму 20 608,16 грн, від 24.02.2016 № 10 на суму 240,96 грн, від 24.02.2016 № 47 на суму 20 714,96 грн, від 11.02.2016 № 48 на суму 198,41 грн, від 24.02.2016 № 49 на суму 1 348,83 грн, від 24.02.2016 № 63 на суму 18 103,61 грн, від 19.01.2016 № 11 на суму 568,47 грн, від 21.01.2016 № 20 на суму 167,15 грн, від 29.12.2015 № 439 на суму 5 453,42 грн, від 30.12.2015 № 440 на суму 3 310,76 грн, від 17.12.2015 № 415 на суму 310,18 грн, від 17.12.2015 № 416 на суму 9 339,43 грн, від 25.04.2016 № 49 на суму 1 348,83 грн, від 25.04.2016 № 47 на суму 20 714,96 грн, від 25.04.2016 № 48 на суму 198,41 грн, від 25.04.2016 № 9 на суму 20 608,16 грн, від 25.04.2016 № 10 на суму 240,96 грн, від 25.04.2016 № 11 на суму 568,47 грн, від 25.04.2016 № 20 на суму 167,15 грн.

3.2. Зобов`язано Управління Державної казначейської служби у Сватівському районі Луганській області перерахувати з бюджетного рахунку Сватівської районної ради Луганської області 35419001039400 по КФК 010116, грошові кошти у сумі 99 950,30 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень 30 копійок) на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» за спожиту електроенергію за грудень 2015 року, січень, лютий, березень та квітень 2016 року, за платіжними дорученнями, які перебувають на виконанні за реквізитами, вказаними у платіжних дорученнях.

3.3. Задовольняючи позов суди першої та апеляційної інстанцій вказали на те, що бездіяльність відповідача щодо виконання платіжних доручень позивача на користь ТОВ «ЛЕО» є протиправною, такою що порушує права позивача як розпорядника бюджетних коштів, впливає на виконання ним своїх обов`язків та може призвести до негативних наслідків.

4. На думку судів попередніх інстанцій посилання відповідача на пункт 2 постанови Правління Національного банку України від 06 серпня 2014 року № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій», як на підставу припинення проведення розрахунків з ТОВ «ЛЕО» на розрахункові рахунки відкриті ним в АТ «Ощадбанк» та АТ «Райфайзен Банк Аваль», є незмістовними, оскільки відповідачем не надано доказів що Управління Державного казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області віднесено до переліку осіб на яких поширюється дія цієї норми. Такими особами є небанківські установи, національні оператори поштового зв`язку, які платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їх учасниками. Тому положення пункту 2 постанови Правління Національного банку України від 06 серпня 2014 року № 466 не можуть бути застосовані до даних спірних правовідносин.

4.1. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій вказали на те, що положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 2015 року № 263 не передбачає обов`язку для ТОВ «ЛЕО» щодо перереєстрації на підконтрольній українській владі території та обмеження казначейського обслуговування з підстав невиконання цієї вимоги.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

5. 03 січня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Управління Державного казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області, в якій скаржник просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

5.1. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, судами не з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.2. УДКС України у Сватівському районі Луганської області зазначає, що у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2016 року № 447 «Питання проведення розрахунків за спожиту електричну енергію з постачальниками електричної енергії ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» (яка набрала чинності 20 липня 2016 року) та відкриттям на виконання цієї постанови рахунку ТОВ «ЛЕО», на користь останнього перераховано кошти за спожиту активну електроенергію за період з грудня 2015 року по квітень 2016 року в сумі 91469,04 грн. Ця сума відповідає сумі, вказаній позивачем у цьому позові. Щодо оплати за реактивну енергію, то це питання Кабінетом Міністрів України не в регульовано.

5.3. Скаржник зазначає, що відповідно до Положення про управління (відділення) Державного казначейської служби України у районах, районах у містах обласного, республіканського значення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17 серпня 2015 року № 716 УДКС України у Сватівському районі Луганської області є територіальним органом Державної казначейської служби України, яке у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, Указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства фінансів України, дорученнями Міністра фінансів України та іншим.

5.4. На думку скаржника судами першої та апеляційної інстанції не враховано, приписи Указу Президента України від 24 вересня 2014 року № 744/2014 (далі - Указ № 744) та постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 (далі - постанова № 595), якими обмежено можливість проведення видатків на території, що непідконтрольні українській владі.

5.5. Наразі ТОВ «ЛЕО» зареєстровано у м. Луганськ та здійснює свою діяльністю на території, яка відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р віднесена до населених пунктів, на території яких українська влада тимчасово не здійснює свої повноваження та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Заходів щодо реєстрації на підконтрольній території ТОВ «ЛЕО» вжито не було. Крім того, з урахуванням змісту пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 2015 року № 263 це товариство може постачати електроенергію лише на непідконтрольні українській владі території. З огляду на зазначене, УДКС України у Сватівському районі Луганської області змушене припинити перерахування коштів за спожиту електроенергію на користь ТОВ «ЛЕО».

5.6. Судами також не взято до уваги наявність заборони стосовно здійснення перерахувань коштів цьому товариству. Листом Держаної казначейської служби України від 09 грудня 2015 року № 19-10/666-312224 скаржника зобов`язано проводити розрахунки за спожиту електроенергію з постачальниками за умови перереєстрації ТОВ «ЛЕО» на територію, підконтрольну українській владі. УДКС України у Сватівському районі Луганської області звертало увагу про наявність у нього доручення Прем`єр-Міністра України від 21 жовтня 2015 року № 42924/1/1-15 та лист Служби безпеки України від 30 грудня 2015 року № 8/1/2-18620 з грифом «Для службового використання» стосовно недопущення перерахування коштів суб`єктам господарювання, які можуть використовуватись для фінансування тероризму. Також на виконання пункту 2 постанови Правління Національного банку України від 06 серпня 2014 року № 466 зупинено операції з приймання (виплати) переказу коштів на території, які не контролюються української владою.

5.7. Скаржник звернув увагу, що набрання чинності поставою Кабінету Міністрів України від 06 липня 2016 року № 447 уряд ще раз підтвердив, що провини УДКС України у Сватівському районі Луганської області щодо не здійснення оплати платіжних доручень позивача за використану активну електроенергію на користь ТОВ «ЛЕО» не має, як існують обставини, а саме вищезазначені нормативно-право акти, які перешкоджають належним чином виконувати договірні зобов`язання, й це питання було вирішено на урядовому рівні. Тому УДКС України у Сватівському районі Луганської області не мало змоги регулювати це питання на своєму рівні, у зв`язку з чим воно не повинно та не може нести відповідальність за невиконання договору про здійснення розрахунково-касового обслуговування від 05 січня 2015 року № 16.

5.8. УДКС України у Сватівському районі Луганської області діяло в межах наданих урядом поноважень і мало право до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06 липня 2016 року № 447 не оплачувати електричну енергію, поставлену ТОВ «ЛЕО».

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).

8. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 02 березня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Пасічник С.С., судді Васильєва І.А., Юрченко В.П.

11. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2020 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року № 81/0/78-20 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Пасічник С.С. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року № 33), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 05 лютого 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до частини 1 статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

13. Від позивача та третьої особи надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких вони просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

14. В обґрунтування своїх заперечень позивач та третя особа вказують на необґрунтованість касаційної скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій.

Установлені судами фактичні обставини справи

15. 30 травня 2008 року між Сватівської міської ради Луганської області (Споживач) та ТОВ «Луганське енергетичне об єднання» (Постачальник) укладено договір №116 про постачання електроенергії (а.с. 26-30, 31,32).

16. Відповідно до пункту 1.1 цього договору оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід`ємною частиною.

17. 05 січня 2015 року між Управлінням Державної казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області та Сватівською районною радою Луганської області укладено договір про здійснення розрахунково-касового обслуговування (а.с.34-35).

18. Відповідно до підпунктів 2.1.11 пункту 2.1 розділу 2 цього Договору Управлінням Державної казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області має право здійснювати платежі Сватівської районної ради Луганської області з урахуванням законодавства.

19. Державної казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області згідно з підпункту 2.3.2 пункту 2.3 розділу 2 Договору зобов`язане своєчасно здійснювати розрахунково-касові операції за дорученням Сватівської районної ради Луганської області з урахуванням вимог підпункту 2.1.12 пункту 2.1 розділу 2 Договору.

20. Факт виконання ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» своїх зобов`язань відповідно до позивача за цим договором підтверджено звітом про заборгованість за бюджетними коштами на 01 травня 2016 та не оспорюється сторонами (а.с.36).

21. Позивачем для здійснення платежів на адресу відповідача спрямовані платіжні доручення від 19.01.2016 року № 9 на суму 20608,16 грн., від 19.01.2016 року № 10 на суму 240,96 грн., від 24.03.2016 року № 49 на суму 1348,83 грн, від 12.03.2016 року № 88 на суму 2365,83 грн., від 19.02.2016 року № 64 на суму 310,18 грн., від 19.04.2016 року № 139 на суму 165,58 грн., від 19.04.2016 року № 140 на суму 2996,86 грн., від 18.04.2016 року № 88 на суму 2365,83 грн., від 19.04.2016 року № 138 на суму 15838,06 грн., від 18.04.2016 року № 86 на суму 16204,25 грн., від 18.04.2016 року № 87 на суму 118,99 грн., від 18.04.2016 року № 63 на суму 18103,61 грн., від 18.04.2016 року № 64 на суму 310,18 грн., від 24.03.2016 року № 9 на суму 20608,16 грн., від 24.03.2016 року № 10 на суму 240,96 грн., від 24.03.2016 року № 47 на суму 20714,96 грн., від 24.03.2016 року № 48 на суму 198,41 грн., від 24.03.2016 року № 63 на суму 18103,61 грн., від 24.03.2016 року № 64 на суму 310,18 грн., від 24.03.2016 року № 11 на суму 568,47 грн., від 24.03.2016 року № 20 на суму 167,15 грн., від 12.03.2016 року № 86 на суму 16204,25 грн., від 12.03.2016 року № 87 на суму 118,99 грн., від 24.02.2016 року № 11 на суму 568,47 грн., від 24.02.2016 року № 20 на суму 167,15 грн., від 24.02.2016 року № 9 на суму 20608,16 грн., від 24.02.2016 року № 10 на суму 240,96 грн., від 24.02.2016 року № 47 на суму 20714,96 грн., від 11.02.2016 року № 48 на суму 198,41 грн., від 24.02.2016 року № 49 на суму 1348,83 грн., від 24.02.2016 року № 63 на суму 18103,61 грн., від 19.01.2016 року № 11 на суму 568,47 грн., від 21.01.2016 року № 20 на суму 167,15 грн., від 29.12.2015 року № 439 на суму 5453,42 грн., від 30.12.2015 року № 440 на суму 3310,76 грн., від 17.12.2015 року № 415 на суму 310,18 грн., від 17.12.2015 року № 416 на суму 9339,43 грн., від 25.04.2016 року № 49 на суму 1348,83 грн., від 25.04.2016 року № 47 на суму 20714,96 грн., від 25.04.2016 року № 48 на суму 198,41 грн., від 25.04.2016 року № 9 на суму 20608,16 грн., від 25.04.2016 року № 10 на суму 240,96 грн., від 25.04.2016 року № 11 на суму 568,47 грн., від 25.04.2016 року № 20 на суму 167,15 грн. (а.с.40-58, 61-64).

22. Зазначені платіжні доручення повернуті відповідачем без виконання в зв`язку з закінченням терміну дії платіжних доручень, що підтверджується листами УДКСУ у Сватівському районі Луганської області № 02-07/36 від 23.02.2016 року, № 02-07/37 від 26.04.2016 року, № 02-07/09 від 15.04.2016 року, № 02-07/52 від 20.05.2016 року, № 02-07/36 від 28.03.2016 року (а.с.37-39, 59-60).

23. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

24. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

26. Частиною 1 статті 43 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній станом на 12 листопада 2015 року) при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами. В органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - органи Казначейства України), бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.

27. Розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом енергоносіїв у межах встановлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання (частина 3 статті 51 Бюджетного кодексу України).

28. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 29 листопада 2011 року N 1078/2011 (в редакції чинній станом на 29 листопада 2011 року, далі Положення № 1078/2011) Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр). Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

29. Пунктом 9 Положення № 1078/2011 визначено, що Казначейство України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства фінансів України та доручень Міністра видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписуються Головою.

30. Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23 серпня 2012 року № 938, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 вересня 2012 року за № 1569/21881 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин, далі - Порядок № 938).

31. Пунктом 2.2 Порядку № 938 визначено, що у процесі казначейського обслуговування коштів місцевих бюджетів органи Казначейства здійснюють такі функції, зокрема, щодо здійснюють операції на рахунках, відкритих в органах Казначейства та здійснюють операції щодо виконання платіжних доручень розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів на підставі підтвердних документів, зареєстрованих бюджетних зобов`язань, відповідно до розпису місцевих бюджетів і кошторисів, планів асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів (далі - план асигнувань) розпорядників бюджетних коштів та/або відповідно до планів використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів.

32. Абзацами 3,4 пункту 10.1 Положення № 938 визначено, що органи Казначейства здійснюють платежі на підставі платіжних доручень (додаток 21 до цього Порядку) розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного бюджетного зобов`язання та бюджетного фінансового зобов`язання у межах залишків бюджетних коштів на рахунках розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів за відповідними кодами економічної класифікації видатків та класифікації кредитування. Підтвердні документи (договори, звіт про результати проведення процедури закупівлі тощо) надаються у разі потреби здійснення авансування, поетапної оплати зареєстрованих бюджетних фінансових зобов`язань тощо.

33. Абзацами 1, 2, 3, 4, 5, пункту 10.3 Положення № 938 визначено, що платіжні доручення (додаток 21 до цього Порядку) подаються до органів Казначейства в кількості примірників, необхідних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за N 377/8976. У платіжному дорученні повинні бути заповнені всі реквізити, передбачені його формою. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється з урахуванням вимог нормативно-правових актів та повинен містити повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бюджетних коштів отримувачу. У разі невідповідності дати подання даті платіжного доручення у полі "Одержано банком" платіжного доручення на всіх примірниках обов`язково проставляються дата подання та підпис казначея. Подані розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів платіжні доручення перевіряються органами Казначейства щодо наявності всіх необхідних реквізитів, відповідності підписів відповідальних посадових осіб і відбитка печатки установи зразкам. За правильність оформлення та достовірність інформації, наведеної у платіжному дорученні, відповідає розпорядник бюджетних коштів (одержувач бюджетних коштів). Перерахування бюджетних коштів з рахунків розпорядників бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів) здійснюються на підставі першого примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в органі Казначейства. Органи Казначейства зберігають розрахункові документи згідно з вимогами законодавства.

34. Орган Казначейства при здійсненні видатків шляхом проведення платежів з рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів надає розпоряднику бюджетних коштів (одержувачу бюджетних коштів) виписки з рахунка про здійснені операції за результатами попереднього операційного дня з відміткою у вигляді відбитка штампа встановленого зразка та підписом казначея (пункт 10.5 Положення № 938).

35. Відповідно до приписів пункту 10.7. Положення № 938 платіжне доручення не приймається до виконання у разі: а) неправильного заповнення реквізитів, або незаповнення хоча б одного з реквізитів, та/або недотримання вимог до оформлення платіжного документа; б) відсутності в обліку органів Казначейства відповідних бюджетних зобов`язань та бюджетних фінансових зобов`язань; в) невідповідності платежу зареєстрованим бюджетним зобов`язанням та бюджетним фінансовим зобов`язанням; г) невідповідності зазначеного коду економічної класифікації видатків та класифікації кредитування бюджету економічній характеристиці платежу; ґ) обмеження здійснення видатків та надання кредитів, що встановлюється нормативно-правовими актами; д) накладення арешту на кошти, що перебувають на відповідному рахунку розпорядника бюджетних коштів; е) зупинення операцій з бюджетними коштами на відповідному рахунку розпорядника бюджетних коштів; є) надходження до органів Казначейства відповідного рішення органу оскарження за результатами розгляду скарги щодо порушення законодавства у сфері державних закупівель та/або копії рішення суду про визнання результатів процедури закупівлі недійсними, яке набрало законної сили; ж) відсутності або недостатності залишків коштів на відповідних рахунках бюджетних установ та організацій; з) перевищення показників, затверджених у кошторисах, планах асигнувань загального фонду місцевих бюджетів (за винятком надання кредитів з місцевих бюджетів), планах спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), планах надання кредитів із загального фонду бюджету, планах використання бюджетних коштів; и) неподання документів, що підтверджують отримання товарів, робіт/послуг за договорами, згідно з умовами яких було здійснене авансування; і) відсутності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми, крім бюджетних програм, за якими не складаються паспорти бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі). Платіжне доручення, не прийняте до виконання, не пізніше наступного робочого дня повертається без виконання органами Казначейства розпорядникам бюджетних коштів (одержувачам бюджетних коштів), від яких воно надійшло. На зворотному боці платіжного доручення, не прийнятого у зв`язку з причинами, зазначеними у підпунктах "а", "д" - "ж", зазначаються причини повернення без виконання та дата його повернення за підписами керівника структурного підрозділу (заступника керівника структурного підрозділу) і виконавця. У разі коли платіжне доручення не прийняте до виконання у зв`язку з порушенням бюджетного законодавства розпорядниками бюджетних коштів (одержувачами бюджетних коштів), органи Казначейства застосовують заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, визначені Бюджетним кодексом України, зокрема попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства або інший захід впливу відповідно до частини другої статті 118 Бюджетного кодексу України на підставі протоколу про порушення бюджетного законодавства.

36. Частиною 4 статті 23 Закону України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР (в редакції чинній станом на 04 червня 2015 року, далі - Закон №575/97-ВР) особливості регулювання правових, економічних та організаційних відносин, пов`язаних з продажем електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України на тимчасово окуповану територію та на територію, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а також відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням, купівлею, продажем і використанням електричної енергії на тимчасово окупованій території та на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України.

37. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2015 року № 263 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова № 263) визначено особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

38. Пунктом 1 Постанови № 263 купівля та продаж з 1 травня 2015 року визначено, що купівля електричної енергії, переміщеної з території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - неконтрольована територія), на іншу територію України (далі - контрольована територія) та/або з контрольованої території на неконтрольовану територію (далі - різниця перетоків електричної енергії), здійснюється на контрольованій території оптовим постачальником електричної енергії та на неконтрольованій території суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво електричної енергії на електроустановках, розташованих на неконтрольованій території та визначених Міністерством енергетики та вугільної промисловості (далі - виробники електричної енергії, що провадять діяльність на неконтрольованій території), та/або публічним акціонерним товариством "ДТЕК Донецькобленерго" у Донецькій області і товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" у Луганській області.

39. Електрична енергія, яка виробляється на неконтрольованій території, продається на цій території суб`єктам електроенергетики, які провадять діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом (далі - енергопостачальники, що провадять діяльність на неконтрольованій території), та/або споживачам електричної енергії відповідної області, та/або іншим суб`єктам господарювання, розташованим у відповідній області, згідно з умовами багатостороннього договору, що укладається між суб`єктами електроенергетики, що провадять діяльність на неконтрольованій території (далі - багатосторонній договір) (пункт 2 Постанови № 263).

40. Пунктом 5 Постанови № 263 суб`єкти електроенергетики, що одночасно провадять діяльність на контрольованій та неконтрольованій території, ведуть окремий бухгалтерський облік господарської діяльності на неконтрольованій та контрольованій території.

41. Абзацом 2 частини 6 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що критерії визначення одержувача бюджетних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов.

42. Частиною 7 статті 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, в оперативному управлінні або господарському віданні яких знаходяться об`єкти, щодо яких здійснюється закупівля енергосервісу, мають право брати довгострокові зобов`язання за енергосервісом на підставі істотних умов договору енергосервісу, затверджених Міністерством фінансів України (щодо об`єктів державної власності), Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою (щодо об`єктів комунальної власності).

43. За наявності простроченої кредиторської заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення), стипендій, а також за спожиті комунальні послуги та енергоносії розпорядники бюджетних коштів у межах бюджетних асигнувань за загальним фондом не беруть бюджетні зобов`язання та не здійснюють платежі за іншими заходами, пов`язаними з функціонуванням бюджетних установ (крім захищених видатків бюджету, визначених статтею 55 цього Кодексу), до погашення такої заборгованості (частина 4 статті 51 Бюджетного кодексу України).

44. Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначені в Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (в редакції чинній станом на час спірних правовідносин).

45. Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, визначено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275 (в редакції чинній станом на 02 грудня 2015 року, далі - Розпорядження № 1275).

46. Порядок казначейського обслуговування державного бюджету за витратами затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2012 року № 1407, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 січня 2013 року за № 130/22662 (в редакції чинній станом на 10 грудня 2015 року, далі - Наказ № 1407), який регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державної казначейської служби (далі - орган Казначейства), розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами бюджетних коштів, а також розподіл обов`язків та відповідальності між ними в процесі обслуговування державного бюджету за видатками, операціями з надання кредитів за рахунок коштів державного бюджету та з погашення державного боргу з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

47. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із того, що з метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.

48. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).

49. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

50. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

51. Предметом судового контролю у даній справі є правомірність дій чи бездільності Управління Державної казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області щодо неперерахування грошових коштів у сумі 99 950,30 грн на користь ТОВ «ЛЕО» в рахунок сплати за використану електроенергію на підставі поданих позивачем у період з грудня 2015 року по квітень 2016 року платіжних доручень.

52. Перевіривши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги Управління Державної казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

53. Судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 2015 року № 263 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» визначено, що оптовим постачальником електричної енергії та на неконтрольованій території є, зокрема, ТОВ «ЛЕО». При цьому будь-яких вимог щодо необхідності перереєстрації цього товариства на території підконтрольній українській владі та обмежень щодо проведення розрахунків у зв`язку з невиконанням цього обов`язку вказаною постановою не передбачено.

53. Задовольняючи адміністративний позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ «ЛЕО» на виконання договору від 30 травня 2008 року № 116, укладеного із Сватівською міською радою Луганської області, зокрема, у період з грудня 2015 року по квітень 2016 року здійснило поставку електроенергії на загальну суму 99950,30 грн. Зазначена обставина не заперечувалась сторонами під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій. На виконання взятих на себе зобов`язань щодо оплати постановленої ТОВ «ЛЕО» електроенергії відповідно до вказаного договору Сватівська міська рада Луганської області подала до Управління Державного казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області платіжні доручення на загальну суму 99 950,30 грн, які були повернуті відповідачем без відмітки про виконання та без будь-якої відповідної відмітки про причини неприйняття їх до виконання.

54. Верховний Суд зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено обставини справи, які мають значення для вирішення спору та які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

55. Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій Указу Президента України від 24 вересня 2014 року № 744/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності" та постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населення та надання фінансової підтримки окреми підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" не підлягають врахуванню з огляду на таке.

56. Указом Президента України від 24 вересня 2014 року № 744/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності", якою визначено основні стратегічні напрямки реалізації органами ваконавчої влади політики у сфері національної безпеки і оборони забезпечення готовності сектору безпеки і оборони, економіки та суспільства до відбиття агресії проти України, визначено пріоритетним національним інтересом України у сфері зовнішньоекономічної діяльності у 2014 року та наступних роках дальний розвиток відносин стратегічного партнерства України з США, ЄС та НАТО, доручено Кабінету Мінстрів України, Мінстерству закордонних справ України, Мінстерству внутрішніх справ разом із службовю безпеки України вжити відповідних заходів, перелік яких наведено у цьому рішенні.

57. Зі змісту Указу Президента України від 24 вересня 2014 року № 744/2014 слідує, що будь-яких законодавчих заборон щодо здійснення перерахування коштів за спожиту елекроенергію на користь юридичних осіб, які зареєстровані на непідконтрольній українській владі території та які здійснюють постачання електроенергії на такі території для Державної казначейської служби не встановлено.

58. Надалі постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих і органах Казначейства (далі - Тимчасовий порядок).

59. Пунктом 2 Тимчасового порядку визначено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.

60. Однак, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі № 826/18826/14, визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окреми підприємтсвам і організаціям Донецької і Луганської області областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595.

61. За результатами касаційного провадження постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року № 826/18826/14 залишені без змін.

62. Верховний Суд констатує, що відповідач, повертаючи Сватівській міській раді Луганської області платіжні доручення без виконання був зобов`язаний зазначити підставу не перерахування, вказаних у ній сум. При цьому підстава для невиконання взятих на себе зобов`язань має бути визначена нормативним актом, який регулює спірні правовідносини, тобто Положенням № 938.

63. З системного аналізу норм права, які регулюють спірні відносини слідує, що відповідачу не надано поноважень щодо неприйняття та повернення без виконання платіжних доручень на оплату постановленої ТОВ "ЛЕО" електроенергії з підстав знаходження (реєєстрації) цього товариства у м. Луганську, на території якого органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої поноваження.

64. Висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо обов`язку відповідача здійснювати платежі на підставі наданих йому розпорядниками бюджетних коштів платіжних доручень та можливість відмовити у проведенні таких платежів тільки з підстав передбачених законодавством є вірними, такими що узгоджуються з нормами Положення № 938, яке є нормативним актом що регулює відносини по проведенню розрахунків за електроенергію, поставлену ТОВ «ЛЕО» позивачу.

65. Верховний Суд зазначає, що законодавча неврегульованість питання щодо проведення розрахунків за електроенергію з товариством, яке не було перереєстроване на підконтрольній українській владі території та наявність в Управлінні Державної казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області доручень та листів будь-яких державних органів, які містять заборону на проведення розрахунків з ТОВ «ЛЕО», не може бути належною підставою для відмови у проведенні розрахунків з цим товариством за поставлену ним електроенергію.

66. Доводи касаційної скарги Управління Державного казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області про те, що пункт 2 постанови Правління Національного банку України від 06 серпня 2014 року № 466 є підставою відмови у проведенні платежів за наданими платіжними дорученням Сватівської районної ради Луганської області Верховний суд відхиляє, оскільки його дія поширюється на небанківські установи та національних операторів поштового зв`язку, які є платіжними організаціями.

67. Оскільки Управління Державного казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та не відносить ані до небанківських установ ані до національних поштових операторів Верховний Суд констатує, що положення пункт 2 постанови Правління Національного банку України від 06 серпня 2014 року № 466 не застосовуються до спірних правовідносин.

68. Доводи касаційної скарги про перерахування на рахунки ТОВ «ЛЕО» спірних коштів на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2016 року № 447 "Про проведення розрахунків за спожиту електричну енергію товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне обєднання" не впливають на законність рішення суду першої інстанції, оскільки ці обставини не існували на момент його ухвалення і не могли бути взяті ним до уваги. А тому ці доводи не можуть слугувати підставою для скасування судових рішень, законність та обґрунтованість яких перевіряється судом касаційної інстанції на момент їх ухвалення.

69. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції вказані обставини не існували, а суд апеляційної інстанції здійснив перегляд рішення суду першої інстанції, перевіряючи дотримання ним норм матеріального та процесуальногоправа на час розгляду цієї справи в суді першої інстанції.

70. Враховуючи вищевикладене Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у даному випадку бездіяльність відповідача щодо неперерахування коштів в оплату поставленої ТОВ «ЛЕО» електроенергії на підставі платіжних доручень позивача є протиправною, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

71. Доводи та аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

72. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

73. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

74. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

75. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

76. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

77. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

78. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

79. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

80. З огляду на результат касаційного розгляду суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Державного казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду