ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року

м. Київ

справа № 812/537/17

адміністративне провадження № К/9901/16090/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

судді - Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луганської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (правонаступник Головне управління ДПС у Луганській області)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (Суддя: Басова Н.М.),

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (Судді: Сіваченко І.В., Компанієць І.Д., Ястребова Л.В.),

у справі № 812/537/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз»

до Луганської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

10 квітня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі - ПАТ «Луганськтепловоз») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Луганської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, правонаступник Головне управління Державної податкової служби у Луганській області), в якому просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, що втілилась у ненаданні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про перерахування на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (НОМЕР_1 МФО 321767 ПАТ «ВТБ Банк Україна») надмірно сплачених грошових коштів, які обліковуються на особистому рахунку з орендної плати юридичних осіб у розмірі 100 000 грн;

- зобов`язати Луганську ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області з дня набрання судовим рішенням законної сили подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про перерахування на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (НОМЕР_1 МФО 321767 ПАТ «ВТБ Банк Україна») надмірно сплачених грошових коштів, які обліковуються на особистому рахунку з орендної плати юридичних осіб у розмірі 100000 грн (т.1 а.с.4-8).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено (т. 2 а.с. 114-117, 148-151).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на неврахуванні судами, що з огляду на внесені 23.03.2017 зміни в п.38.7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, позивач не має права на повернення надмірно сплачених грошових коштів з орендної плати за землю. Додатково скаржник зазначив, що згідно п.8 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та /або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146, та п.24-1 розділу VІ Бюджетного кодексу України повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до місцевих бюджетів населених пунктів Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, здійснюється за погодженням з обласними військово-цивільними адміністраціями. Однак 13.03.2017 Департамент фінансів Луганської обласної військово-цивільної адміністрації повернув Інспекції без погодження надані висновки про повернення надмірно сплачених коштів. Враховуючи викладене, скаржник просив суд касаційної інстанції скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову (т. 2 а.с. 160-163).

Верховним Судом відкрите касаційне провадження у справі, закінчено підготовку та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за кодом 05763797, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 18 червня 2003 року, як платник податків перебуває на обліку в контролюючих органах з 09 липня 1993 року за №5584/15, з 23 червня 2015 року зареєстровані зміни №1 до Статуту Товариства згідно з якими місцезнаходженням Товариства зазначено: Україна, 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б (т. 1 а.с. 9-17).

Судами із матеріалів справи встановлено, що у строковому користуванні позивача (на 49 років) знаходиться земельна ділянка загальною площею 0,6374га, яка розташована у м. Луганську по вул. Фрунзе,107-11, кадастровий номер земельної ділянки: 4410100000:02:028:0162, що підтверджується копіями: нотаріально посвідченого договору оренди землі від 07.11.2011, акту приймання-передачі земельної ділянки 2011 року, акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 13.09.2011, плану-схеми земельної ділянки та розрахунку розміру орендної плати (т.2 а.с.98-109).

Не є спірним між сторонами, що у відповідності до вимог Податкового кодексу України позивач у період з травня 2014 року по грудень 2016 року своєчасно сплачував орендну плату за землю на загальну суму 161 609,28 грн, що, як встановлено судами попередніх інстанцій підтверджується копіями платіжних доручень, звітних та уточнюючих податкових декларацій та інтегрованою карткою платника зі сплати орендної плати за землю з юридичних осіб (т.1 а.с.61-249, т.2 а.с.1-30, т.2 а.с.65-78).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що керуючись вимогами ст. 43 ПК України, а також п.38.7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, позивач звернувся до відповідача із заявою вих.№866-43 від 30.01.2017 про перерахування на розрахунковий рахунок підприємства надмірно сплачених коштів, які обліковуються на особистому рахунку з орендної плати юридичних осіб, в розмірі 100 000 грн (т.1 а.с.18). Факт отримання заяви відповідачем підтверджується копією журналу вхідної кореспонденції Жовтневого відділення Луганської ОДПІ за 2017 рік (т.2 а.с.84-86). В подальшому, 21.02.2017 позивачем направлено до контролюючого органу запит №866-68 від 21.02.2017 щодо стану виконання вказаних заяв про повернення надмірно сплачених грошових коштів (т.1 а.с.19), який також був отриманий відповідачем (т.2 а.с.79-83), але за висновками судів попередніх інстанцій, відповідач будь-якої відповіді або висновку про перерахування на розрахунковий рахунок підприємства надмірно сплачених коштів, які обліковуються на особистому рахунку з орендної плати юридичних осіб, позивачу не надав.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій, враховуючи вищенаведені обставини справи, а також керуючись вимогами п. 17.1 статті 17, статті 43 102 Податкового кодексу України, а також п. 38.7 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України визнали протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання висновку про перерахування надмірно сплачених грошових коштів зі сплати земельного податку, та зобов`язали контролюючий орган з дня набрання судовим рішенням законної сили подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про перерахування на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» надмірно сплачених грошових коштів, які обліковуються на особистому рахунку з орендної плати юридичних осіб у розмірі 100 000 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

01.01.2017 набрав чинності Закон України № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII, яким доповнено підрозділ 10 розділу ХХ ПК України пунктом 38.

Пунктом 38.7 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України (в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016) визначено, що не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення та перебувають у власності та/або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичну операцію. Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу вважаються надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями та підлягають поверненню.

В подальшому, Законом України від 23.03.2017 № 1989-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті «Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», згідно з абзацами двадцять четвертим, двадцять п`ятим, двадцять шостим розділу I Закону № 1989, який набрав чинності з 15 квітня 2017 року, підпункт 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України викладено в такій редакції:

«Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб. Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов`язань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 цього Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов`язань платників податків, які припиняють свою діяльність».

Оцінюючи спір у частині права позивача на повернення надміру сплачених коштів, суди попередніх інстанцій висновувалися на системному аналізі положень пункту 17.1 статті 17, статті 43 Податкового кодексу України, якими встановлені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та за положеннями яких помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу за умови подання заяви про таке повернення із зазначенням напряму перерахування коштів незалежно від виду бюджету на підставі висновку контролюючого органу про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів з відповідного бюджету у який такі кошти були зараховані. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій також врахували, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", що зумовило висновок про те, що з 14 квітня 2014 року на території Луганської області розпочалась антитерористична операція, яка не завершилась до теперішнього часу.

Дослідивши процедуру повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України, який регламентується Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 15 грудня 2015 року №1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за №1679/28124 (далі - Порядок) суди попередніх інстанцій встановили наявність у позивача права на повернення надмірно сплаченого податку, яке зумовлене наявністю всіх необхідних умов, а саме:

- місцем розташування земельних ділянок у м. Луганську, яке є тимчасово окупованою територією відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №252-VIII; відсутністю податкового боргу у платника податку, що підтверджується довідками про відсутність заборгованості із податків, зборів, платежів, що контролюються органами ДФС, долученими до матеріалів справи (т.1 а.с. 20, 63, т. 2 а.с. 96), поданням заяви про протягом 1095 днів від дня помилково та/або надміру сплаченої суми (30 січня 2017 вих.№866-43) про повернення надміру сплачених коштів, які обліковуються на особистому рахунку з орендної плати юридичних осіб, в розмірі 100 000 грн відповідно з зазначенням напряму перерахування надмірно сплачених грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, який відкритий в банківській установі, розташованої на контрольованій території (т.1 а.с.18).

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що з огляду на внесені 23.03.2017 зміни в п.38.7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, позивач не має права на повернення надмірно сплачених грошових коштів з орендної плати за землю, оскільки з підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (що діяв на дату звернення позивача із заявою 30.01.2017 року), не вбачається можливості його двоякого трактування та прямо передбачено, що нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269 - 289 цього Кодексу вважаються надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями та підлягають поверненню.

Аналогічний висновок щодо застосування вказаних правових норм викладений у поставах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 812/368/17, від 21 лютого 2024 року у справі № 826/11732/17, але не виключно.

До того ж, суд касаційної інстанції звертає увагу, що застосування відповідачем до спірних правовідносин положень Закону України від 23.03.2017 № 1989-VIII є безпідставним, оскільки вказаний Закон набрав чинності (15.04.2017 року) після звернення позивача до контролюючого органу із відповідною заявою про повернення надміру сплачених коштів (30.01.2017 року).

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення першого речення абзацу двадцять шостого розділу I Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 23.03.2017 № 1989-VIII», згідно з якими «нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку», якими керувався відповідач при вчиненні оскаржуваних дій.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач виконав всі вимоги податкового законодавства та набув право на повернення надмірно сплачених грошових коштів, які обліковуються на особистому рахунку з орендної плати юридичних осіб у розмірі 100 000 грн. Однак, податковий орган вимоги статті 43 Податкового кодексу не виконав, чим допустив протиправну бездіяльність, що обумовило висновок судів попередніх інстанцій про те, що належним захистом порушених прав позивача є зобов`язання відповідача з дня набрання судовим рішенням законної сили подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про перерахування на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" надмірно сплачених грошових коштів, які обліковуються на особистому рахунку з орендної плати юридичних осіб у розмірі 100000 грн.

Доводи контролюючого органу про необхідність погодження висновків про повернення коштів від Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, такі висновки повернуті листом Департаменту фінансів Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 13 березня 2017 року №03/01-20-461 у зв`язку з тим, що на той час Департаменту фінансів не надані повноваження щодо погодження висновків на повернення коштів згідно з п.24-1 розділу VІ Бюджетного кодексу України. Отже вказані обставини не можуть ставитись в залежність виконання вимог статті 43 Податкового кодексу України податковим органом, оскільки доказів тому, що взагалі ці висновки щодо повернення позивачу надмірно сплачених грошових коштів відповідачем підготовлені, представник відповідача суду не надав.

Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного суду від 05 лютого 2019 року у справі № 812/538/17 (адміністративне провадження №К/9901/38250/18), але не виключно.

Отже, доводи касаційної скарги контролюючого органу не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243 246 250 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Луганської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (правонаступник Головне управління Державної податкової служби у Луганській області), залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 812/537/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: В.П. Юрченко В.В. Хохуляк