№ 812/6035/12 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 812/6035/12

провадження № 61-21158св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - головний державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лаврухіна Юлія Валентинівна,

стягувач - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кухаренко Ольги Володимирівнина ухвалуКомунарського районного суду міста Запоріжжя

від 15 вересня 2021 року у складі судді Піха Ю. Р. та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Онищенко Е. А., Бєлки В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст подання

У серпні 2021 року головний державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

Лаврухіна Ю. В. звернулася до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.

Подання мотивоване тим, що на виконанні Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м. Дніпро) знаходиться зведене виконавче провадження, до складу якого входять наступні виконавчі провадження:

- № 50259145 з примусового виконання виконавчого листа № 812/6035/12, виданого 11 серпня 2015 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 11 липня 2012 року. Виконавче провадження відкрито 23 червня 2016 року;

- № 63029813 з примусового виконання виконавчого листа № 333/1564/19, виданого 26 серпня 2020 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01 серпня 2012 року по 17 березня 2019 року у розмірі 561 674,50 грн та 2 273,15 грн. Виконавче провадження відкрито 22 вересня 2020 року.

З метою виявлення майна та доходів боржника, на які можливо звернути стягнення, державним виконавцем неодноразово надсилались відповідні запити та вживались інші заходи примусового виконання, внаслідок чого встановлено, що боржник пенсію не отримує, рахунків в установі банків не має, рухомим та нерухомим майном не володіє.

Згідно з відповіддю Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, державним виконавцем було встановлено, що боржник отримує дохід від ТОВ «Прозоре постачання», у зв`язку з чим 07 грудня

2020 року було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено для виконання на адресу вказаного товариства.

Стягувачу щомісячно перераховуються стягнуті з боржника грошові кошти на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 07 грудня 2020 року, востаннє згідно розпорядження державного виконавця від 09 липня 2021 року № 50259145/2 було перераховано 1171,59 грн та згідно розпорядження державного виконавця від 09 липня 2021 року № 63029813/2 було перераховано

1368,19 грн.

Також вказував, що боржником та стягувачем державному виконавцю було повідомлено про наявність майна, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:03:021:0169, площею 0,0618 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 та житлового будинку за цією ж адресою, що належало ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

01 липня 2021 року на адресу відділу боржником ОСОБА_2 було надано пояснення, що ним свідоцтво про право на спадщину не було отримано та зареєструвати нерухоме майно немає можливості через відсутність коштів.

Згідно з повідомленням Шостої запорізької державної нотаріальної контри Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Дніпро) № 1417/01-16 від 09 липня 2021 року ОСОБА_2 було подано заяву про прийняття спадщини за законом після померлої гр. ОСОБА_4 , із заявою щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємець не звертався.

Вважаючи, що відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути перешкодою для проведення виконавчих дій щодо виконання рішення суду, державний виконавець просила надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме вказану вище земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та яке за законом має прийняти у спадок боржник ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 15 вересня

2021 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2021 року, подання залишено без задоволення.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що ініціюючи питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано, державним виконавцем не з`ясовано статусу цього майна та можливості права власності на нього, коло спадкоємців. За наявності іншого спадкоємця (спадкоємців) він мав бути залучений до участі в справі, натомість не повідомлявся про заявлені вимоги.

Також суди виходили з того, що державним виконавцем при зверненні з поданням до суду не доведено факт того, що у боржника на час звернення до суду недостатньо грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача, що в свою чергу підлягає обов`язковому доведенню, оскільки Законом України «Про виконавче провадження»передбачено черговість звернення стягнення на майно боржника, відповідно до якої стягнення на нерухоме майно звертається у останню чергу.

При цьому судами враховано, що переважна частина боргу виникла на підставі нарахованої пені, борг по аліментах боржник сплачує шляхом відрахувань 50 % доходу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кухаренко О. В. на ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 15 вересня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду

від 23 листопада 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 13 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кухаренко О. В., посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення подання.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судами положень статей 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження»,

статті 440 ЦПК України, вважає, що суди безпідставно відмовили у задоволенні подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Касаційна скарга мотивована тим, що з моменту відкриття виконавчих проваджень та на день розгляду справи судом державним виконавцем було вжито ряд примусових виконавчих дій з метою повного та належного виконання рішень судів, проте примусові виконавчі дії не принесли належного реагування.

Вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно і необґрунтовано, всупереч вимогам статті 440 ЦПК України відмовили державному виконавцю у задоволенні його подання про звернення стягнення на успадковане нерухоме майно боржника, не зареєстроване ним в установленому законом порядку, оскільки з матеріалів виконавчого провадження та матеріалів справи вбачається, що при виконанні зведеного виконавчого провадження у боржника відсутні кошти для задоволення вимог стягувача на загальну суму 602 196,26 грн та 36 600,83 грн штрафу у відповідності до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_2 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Вказував, що за умови наявності офіційного заробітку ОСОБА_2 та відрахування 50% його доходу, звернення стягнення на його єдине майно є необґрунтованим, оскільки є крайнім заходом. Крім того, за умови наявності іншого спадкоємця на будинок і земельну ділянку, звернення стягнення на них порушує права другого спадкоємця.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На обґрунтування свого подання державний виконавець вказував, щона виконанні Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м. Дніпро) знаходиться зведене виконавче провадження, до складу якого входять наступні виконавчі провадження:

Згідно з відповіддю Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи державним виконавцем було встановлено, що боржник отримує дохід від ТОВ «Прозоре постачання», у зв`язку з чим 07 грудня

Стягувачу щомісячно перераховуються стягнуті з боржника грошові кошти на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 07 грудня 2020 року, востаннє згідно розпорядження державного виконавця від 09 липня 2021 року№ 50259145/2 було перераховано 1171,59 грн та згідно розпорядження державного виконавця від 09 липня 2021 року № 63029813/2 було перераховано

1368,19 грн.

У зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів державним виконавцем дані відносно ОСОБА_2 були внесені до Єдиного реєстру боржників, який формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Державним виконавцем, з метою повного та фактичного виконання рішення суду, неодноразово було здійснено вихід за адресою боржника, зазначеною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 (востаннє ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в результаті чого встановлено, що боржник за вказаною адресою проживає, майно, на яке можливо звернути стягнення, у боржника відсутнє, про що свідчить акт державного виконавця від 22 квітня 2021 року.

Постановою державного виконавця від 01 квітня 2019 року встановлено тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі та 12 квітня 2019 року винесено постанови про тимчасові обмеження та накладено на них ЕЦП:

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними особами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (18 грудня 2019 року, керуючись пунктом 1 частини десятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» вказану постанову було скасовано).

Постановою державного виконавця від 24 вересня 2019 року, у зв`язку з наявним сукупним розміром заборгованості, який перевищував суму відповідних платежів за три роки, накладено на боржника штраф у розмірі 27 486,75 грн, а постановою від 04 листопада 2020 року - штраф у розмірі 9 114,08 грн.

Залишок заборгованості зі сплати аліментам за виконавчим провадженням № 50259145 станом на 01 серпня 2021 року складав 46 285,29 грн.

Залишок заборгованості за виконавчим провадженням № 63029813 складав 555 910,97 грн.

На час апеляційного розгляду сума основного боргу по сплаті аліментів знизилася до 36 000,00 грн за рахунок погашення заборгованості боржником.

15 квітня 2021 року згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_4 було встановлено, що даній громадянці на праві власності належало нерухоме майно: земельна ділянка, кадастровий номер 2310100000:03:021:0169, площею 0,0618 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) за адресою:

АДРЕСА_1 та житловий будинок за цією ж адресою.

Згідно з повідомленням Шостої запорізької державної нотаріальної контри Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду у повній мірі не відповідає.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових

осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а такожрішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої, шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно

(частина четверта статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

Питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця (частина десята статті 440 ЦПК України).

Згідно частин першої, третьої статті 1268, частини першої статті 1269,

частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, неотримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину саме по собі не може перешкоджати виконанню рішення суду, яке набрало законної сили.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 623/2000/15-к (провадження

№ 61-12242св18), від 19 лютого 2020 року у справі № 752/1334/14-ц (провадження № 61-10561св19), від 03 червня 2020 року у справі № 2-1799/11 (провадження № 61-36697св18), від 11 травня 2021 року у справі

№ 554/4712/15-ц(провадження № 61-17799св20).

Встановивши, що ОСОБА_2 у встановлений законом строк подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, однак не звертається за оформленням свідоцтва про право на спадщину та не вчиняє дій для реєстрації за собою права власності на спадкове майно, при цьому відомості про інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, як і про належне виконання боржником рішення суду відсутні, апеляційний суд дійшов передчасного висновку, що державним виконавцем не з`ясовано статусу спірного майна та можливості права власності на нього, коло спадкоємців.

Апеляційний суд посилався на те, що боржник стверджував, що він має рідного брата, який зареєстрований за місцем відкриття спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів ОСОБА_2 не надав. Інформація щодо наявності інших спадкоємців нерухомого майна після померлої ОСОБА_4 в матеріалах справи відсутня.

За приписами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, висновок апеляційного суду про наявність іншого спадкоємця (спадкоємців), які мали бути залучені до участі в справі, проте не повідомлялись про заявлені вимоги, є передчасним та ґрунтується на припущеннях.

Крім того, касаційний суд не погоджується з висновком апеляційного суду, що державним виконавцем при зверненні з поданням до суду не доведено того, що у боржника недостатньо грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною п`ятої зазначеної статті передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Вказуючи на недоведеність державним виконавцем факту відсутності іншого майна для виконання судового рішення та порушення черговості звернення стягнення, ОСОБА_2 не зазначає, на яке саме його майно мав звернути стягнення державний виконавець та яке майно чи предмети необхідно реалізувати в першу чергу.

Крім того, ОСОБА_2 не позбавлений права в добровільному порядку виконати рішення суду, яке набрало законної сили, та надати державному виконавцю докази такого виконання.

Апеляційний суд вказаного не врахував та дійшовши висновку, що стягнення на нерухоме майно звертається в останню чергу, не перевірив належність проведення державним виконавцем виконавчих дій, достовірність встановлення належності спірного майна боржнику та надані державним виконавцем докази на підтвердження відсутності у боржника коштів чи іншого нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з`ясувати дійсні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно врахувати висновки, викладені в цій постанові Верховного Суду, належним чином перевірити доводи сторін про наявність у боржника коштів або іншого рухомого та нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача, а також про наявність іншого спадкоємця (спадкоємців) нерухомого майна.

Відповідно до пункту 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3частини другої статті 389 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кухаренко Ольги Володимирівни задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2021 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович