ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 812/636/17

адміністративне провадження № К/9901/20915/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року (суддя Секірська А.Г.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (головуючий суддя Чебанов О.О., судді: Сіваченко І.В., Шишов О.О.) у справі №812/636/17 за позовом Державного підприємства «Первомайськвугілля» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 січня 2017 року №0000644709,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Первомайськвугілля» (надалі - позивач, підприємство, платник податків) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2017 року №0000644709.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та безпідставністю спірного податкового повідомлення-рішення з підстав того, що штрафні санкції на суму 19648,69 грн нараховано за межами граничних строків їх застосування. Місцезнаходження юридичної особи віднесено до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, тому нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 грошових зобов`язань, має бути зупинено.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2017 року №0000644709.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій вмотивовані тим, що грошові зобов`язання за несвоєчасну сплату яких застосовано штраф були визначені станом на 14 квітня 2014 року в порушення вимог підпункту 38.2 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у наявності підстав для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на прибуток. Зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, на який посилається підприємство, вказує лише на неможливість подання платником податків податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік у граничний строк - до 2 березня 2015 року. Про звільнення (відстрочення) виконання позивачем обов`язків щодо сплати податків, зборів, обов`язкових платежів в сертифікаті не йдеться. Вказує на те, що податковий орган направляв на адресу платника податків лист від 6 жовтня 2016 року № 538/10/28-04-42-02 з проханням повідомити, чи зверталося підприємство до контролюючих органів з заявою про звільнення (відстрочення) виконання обов`язків щодо сплати податків, зборів, обов`язкових платежів із наданням копій таких документів, але підприємство не повідомило про звернення до податкового органу з такою заявою. Вважає хибними висновки судів щодо нарахування штрафних санкцій за межами граничних строків їх застосування.

Позивачем 26 березня 2018 року надано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін з підстав їх законності та обґрунтованості.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом 20 грудня 2016 року проведено камеральну перевірку підприємства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на прибуток за період з 21 березня 2014 року по 6 жовтня 2015 року, за результатами якої складено акт від 21 грудня 2016 року № 80/28-10-47-09/32320594 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 114 303,45 грн з затримкою більше 30 календарних днів. Встановлено несвоєчасну сплату платником податків грошових зобов`язань з податку на прибуток, заявлених в податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік та розстрочених (відстрочених) сум податкового боргу з податку на прибуток за рішеннями судів, на загальну суму 114 303,45 грн.

Погашення податкового боргу з податку на прибуток здійснювалось шляхом надходження розстрочених (відстрочених) сум від підприємства за платіжними дорученнями від 21 березня 2014 року №2132 на суму 15000 грн; від 27 березня 2014 року №2231 на суму 14200 грн; від 17 квітня 2014 року №2468 на суму 9200 грн; від 18 квітня 2014 року №2484 на суму 10000 грн; від 14 травня 2014 року №2769 на суму 10000 грн; від 15 травня 2014 року №2785 на суму 10000 грн та від 26 червня 2014 року на суму 39200 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2017 року № 0000644709, яким до підприємства за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, застосовано штраф у сумі 22 860,69 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає про таке.

Як зазначалося раніше, за наслідками камеральної перевірки щодо дотримання вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України щодо своєчасності сплати узгоджених сум грошових зобов`язань до позивача було застосовано штраф у сумі 22860,69 грн за несвоєчасну сплату позивачем узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток.

Пунктом 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України встановлено право контролюючих органів проводити перевірки платників податків, але даною нормою законодавством чітко визначено, що ці перевірки повинні проводитися в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом документальної перевірки є зокрема своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, що передбачено підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Системний аналіз норм, які визначають порядок камеральної перевірки та які діяли на час проведення перевірки податковим органом в межах спірних правовідносин, свідчить про те, що мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Натомість до 01 січня 2017 року (до внесення змін до статті 75 Податкового кодексу України) питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів були предметом документальної перевірки, якій властиві зовсім інші ознаки в залежності від її виду (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).

Невиконання податковим органом Порядку проведення документальних планових/позапланових перевірок на виконання вимог статей 77 78 79 Податкового кодексу України призводить до порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки, яка не охоплювала на час її проведення питання своєчасності сплати грошового зобов`язання.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 826/1975/17, від 13 червня 2018 року у справі №806/902/16.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що питання своєчасної сплати податкових зобов`язань, за недотримання строків сплати по яким до позивача були застосовані податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції, не є предметом камеральної перевірки у розумінні вимог Податкового кодексу України, тому дії відповідача по проведенню камеральної перевірки з цього питання та винесення за її результатами податкового повідомлення-рішення є неправомірними.

Відтак, доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі №812/636/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник