ПОСТАНОВА

Іменем України

07 квітня 2020 року

Київ

справа №813/100/14

адміністративне провадження №К/9901/27371/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року (суддя Карп`як О.О.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року (судді: Заверуха О.Б. (головуючий), Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі № 813/100/14 за позовом Львівського комунального підприємства «№ 504» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Львівське комунальне підприємство «№ 504» (далі -позивач ЛКП «№ 504») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2011 № 0003931720 та № 0003952320.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.12.2011 № 0003931720 та № 0003952320 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем при проведенні перевірки не було виявлено фактів недонарахування податку на доходи фізичних осіб, а при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем було повністю дотримано вимог чинного законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 № 0003931720 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 27 274,28 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 № 0003952320. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в акті перевірки не описано, а контролюючим органом не було подано розрахунку штрафних фінансових санкцій та пояснень на підставі, яких положень Податкового кодексу України такі були здійснені, крім того, відповідачем не було наведено відповідних доводів та не надано належних доказів правомірності збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ЛКП «№ 504» у повному обсязі.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ЛКП «№ 504» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року в частині незадоволених позовних вимог та прийняти рішення, яким скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 № 0003931720 у повному обсязі.

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області залишено без задоволення, апеляційну скаргу ЛКП «№ 504» задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 26.12.2011 року № 0003931720 в частині нарахованого грошового зобов`язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 109 097,09 грн (основний платіж) та прийнято в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов Львівського комунального підприємства № 504 задоволено повністю. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що контролюючим органом не було надано жодних доказів заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ЛКП «№ 500», а також про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту, встановленого статтею 198 Податкового кодексу України. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ні в акті перевірки, ні у запереченні на позовну заяву, ні в апеляційній скарзі відповідачем не зазначено по яких конкретно операціям, з якими контрагентами і за які періоди були допущені такі порушення позивачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ЛКП «№ 504» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 30.11.2011 до 06.12.2011 працівники ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, провели позапланову виїзну перевірку ЛКП «№ 504» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 до 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 12.12.2011 № 760/23-2/20822365. У вказаному акті перевірки контролюючим органом зазначено про наступні порушення позивачем вимог законодавства: п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.1, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 19 957,00 грн; пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. пп. 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі 109 097,09 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області 26.12.2011 прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0003931720, яким ЛКП «№ 504» збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів найманих працівників на 136 371,37 грн, в тому числі 109 097,09 грн за основним платежем та 27 274,28 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0003952320, яким ЛКП «№ 504» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 12 314,00 грн, в тому числі 19 957,00 грн за основним платежем та 357,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ЛКП «№ 504» в періоді, що перевірявся, самостійно узгодило податкові зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб, однак не сплатило такі зобов`язання у встановлений законом строк в повному обсязі, в зв`язку з чим станом на 30.11.2011 не перераховано до бюджету податку з доходів найманих працівників в сумі 166 568,38 грн (в тому числі 57 471,29 грн за 2010 рік та 109 097,09 грн за 2011 рік). Вказані податкові зобов`язання позивача з податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік є узгодженими з дня подання податкових розрахунків за відповідні податкові періоди, а за 2011 рік - після закінчення граничного строку сплати податку до бюджету і в зв`язку з їх несплатою протягом граничних строків, встановлених законодавством, набули статусу податкового боргу в розумінні п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Відповідно до п. 1 підрозділу 1 «Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб» Прикінцевих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов`язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення ЛКП «№ 504» грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на 109 097,09 грн та відповідно застосування штрафних санкцій в розмірі 25% від зазначеної суми податку згідно з статтею 123 Податкового кодексу України.

Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що контролюючий орган обґрунтовував прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення тим, що ЛКП «№ 504» за період з 01.01.2009 до 30.09.2011 до складу податкового зобов`язання з податку на додану вартість не включило суми податку за податковими накладними, виписаними ним ЛКП «Львівтеплоенерго» на суму 11 728,00 грн та ЛКП «№ 500» на суму 2 156,00 грн за надані цим підприємствам послуги. Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що зобов`язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ЛКП «Львівтеплоенерго» в періоді, що перевірявся, включені до податкових накладних, виписаних на кінцевого споживача та до податкової звітності ЛКП «№ 504» відповідних періодів. Зокрема, позивач надав копії податкових накладних по взаємовідносинах з ЛКП «Львівтеплоенерго» від 12.03.2011 № 50 на суму податку на додану вартість 34 735,45 грн, від 15.04.2011 № 52 на суму 24 465,82 грн, від 17.05.2011 № 34 на суму 7 590,00 грн, від 22.06.2011 № 57 на суму 10 256,24 грн та від 01.09.2011 № 5 на суму 3 083,84 грн, які були включені до Єдиного реєстру виданих податкових накладних.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені позивачем, на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

9. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 54.2 статті 54.

Грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримуєдоходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

11.2. Підпункти 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном «граничний термін сплати до бюджету податку» розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

11.3. Пункт 185.1 статті 185.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

11.4. Пункти 187.1, 187.10 статті 187.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов`язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.

Для цілей цього пункту послугами, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, вважаються послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, побутових електроплит, обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем водо- і теплопостачання, водовідведення та зливової каналізації, вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття, прибирання будинкової та прибудинкової території, а також інші послуги, які надаються ЖЕКами зазначеним у цьому пункті покупцям за їх рахунок.

11.5. Пункти 198.1, 198.6 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

12. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV:

12.1. Пункт 1.15 статті 1.

Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

12.2. Підпункт 8.1.2 пункту 8.1 статті 8.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

14. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

15. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.12.2011 № 0003931720 та № 0003952320 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для збільшення ЛКП «№ 504» грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій в розмірі 25% від відповідної суми податку, оскільки відповідачем не були враховані вимоги розділу «Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб» Прикінцевих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що зобов`язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ЛКП «Львівтеплоенерго» в періоді, що перевірявся, включені до податкових накладних, виписаних на кінцевого споживача та до податкової звітності ЛКП «№ 504» відповідних періодів (позивачем було надано копії податкових накладних по взаємовідносинах з ЛКП «Львівтеплоенерго» від 12.03.2011 № 50 на суму податку на додану вартість 34 735,45 грн, від 15.04.2011 № 52 на суму 24 465,82 грн, від 17.05.2011 № 34 на суму 7 590,00 грн, від 22.06.2011 № 57 на суму 10 256,24 грн та від 01.09.2011 № 5 на суму 3 083,84 грн, які були включені до Єдиного реєстру виданих податкових накладних), тоді як контролюючим органом не було надано жодних доказів заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ЛКП «№ 500», а також про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту, встановленого статтею 198 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ні в акті перевірки, ні в запереченнях та поясненнях відповідачем не зазначено по яких конкретно операціям, з якими контрагентами і за які періоди були допущені відповідні порушення позивачем.

16. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченні на адміністративний позов та в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права в частині задоволених позовних вимог, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року слід залишити без задоволення.

18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

19. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі № 813/100/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду