ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2020 року
Київ
справа №813/1030/15
адміністративне провадження №К/9901/45334/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Міністерства юстиції України, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року (головуючий суддя Хома О.П., судді Братичак У.В., Грень Н.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року (головуючий суддя Шинкар Т.І., судді Пліш М.А., Ільчишин Н.В.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.03.2017 просив:
- визнати протиправними і скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) від 16.01.2015 №48о/с та наказ Головного управління МВС України у Львівській області від 26.01.2015 №37о/с про звільнення його з органів внутрішніх справ з посади інспектора ДПС взводу №2 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м. Львів ГУМВС;
- поновити його в органах внутрішніх справ на займаній посаді з 27 січня 2015 року;
- стягнути на його користь з Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України у Львівській області (далі - УДАІ ГУМВС України у Львівській області) середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- зобов`язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України від 16.09.2014 №1682-VII "Про очищення влади" (далі - Закон №1682-VII), відомості про нього як про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону.
2. Позов обґрунтував тим, що його незаконно звільнено з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону №1682-VII і пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення), оскільки він не вчиняв жодних дій, за які вказаним Законом установлено заборону обіймати певні посади (перебувати на службі), та не вчиняв проступків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано наказ МВС України від 16.01.2015 №48о/с та наказ Головного управління МВС України у Львівській області від 26.01.2015 № 37о/с в частині звільнення старшого сержанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з посади інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №2 роти дорожньо-патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Львів ГУМВС. Поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді з 27 січня 2015 року. Стягнуто з УДАІ ГУМВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 79 757 грн 73 коп. з відрахуванням обов`язкових податків і зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Судові рішення мотивовані тим, що позивача звільнено без законної підстави, тому він має бути поновлений на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
5. У касаційній скарзі МВС України просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
6. Відповідач звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що підставою для звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України стала отримана МВС України інформація від УДАІ ГУМВС України у Львівській області про складені, зокрема й позивачем, протоколи про адміністративні правопорушення відносно учасників Всеукраїнського громадського руху "Автомайдан" та інших учасників мирних акцій протесту. Оскільки такі дії ОСОБА_1 підпадали під вимоги Закону №1682-VII та пункту 66 Положення, було прийнято рішення про звільнення його з органів внутрішніх справ.
7. Крім того, зазначає, що ухвалюючи рішення про поновлення позивача на посаді, суд першої інстанції не конкретизував, хто з відповідачів зобов?язаний вчинити ці дії.
8. У запереченні на касаційну скаргу представник позивача Кук М.Р. просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, вказуючи на їхню законність і обґрунтованість. Повідомляє, що рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вже виконано Головним управлінням МВС України у Львівській області.
9. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
10. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 29.11.2008, на час звільнення обіймав посаду інспектора ДПС взводу №2 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м. Львів ГУМВС.
11. Посадовими особами УДАІ ГУМВС України проведено службове розслідування за фактами порушень, виявлених прокуратурою м. Львова у ході нагляду за додержанням вимог законодавства про адміністративні правопорушення при застосуванні заходів адміністративного впливу посадовими особами ДАІ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, за результати якого складено висновок від 21.03.2014.
12. Службовим розслідуванням установлено, що на розгляді у ОСОБА_1 знаходився рапорт інспектора ДПС взводу №2 ДДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області прапорщика міліції Рогача О. А. про те, що 29.12.2014 на 20-му кілометрі автодороги "Київ-Овруч" у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області водій автомобіля "SUZUKI SX4", н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу за допомогою жезла та свистка, чим порушив Правила дорожнього руху України.
13. З інформаційної бази даних Державтоінспекції з?ясовано, що автомобіль "SUZUKI SX4", н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
14 . ОСОБА_1 здійснив виїзд за вказаною адресою та провів бесіду з особою, яка назвалась ОСОБА_4 . Остання відмовилася надавати письмові пояснення, у зв?язку з чим їй було вручено запрошення прибути 10.01.2014 до ВДАІ ЛМУ ГУМВС у Львівській області.
15. Враховуючи те, що ОСОБА_4 , яка була належним чином повідомленою, не прибула до відділу ДАІ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, позивачем відносно неї 10.01.2014 у присутності свідків складено протокол про адміністративне правопорушення серії АБ2 №325662 за статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
16. У подальшому матеріали передані до Личаківського районного суду м. Львова, який постановою від 28.02.2014 у справі №3/463/89/14 закрив провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 згідно зі статтею 122-2 КУпАП за відсутністю події адміністративного правопорушення. Як установлено судом у цій справі, протокол про адміністративне правопорушення від 10.01.2014 складено всупереч вимогам статей 254 256 КУпАП: за відсутності особи, яку належним чином не повідомлено про час і місце складання протоколу, без вручення їй другого екземпляру протоколу під розписку. За наведених обставин суд вважав недоведеним факт вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, враховуючи, що під час складання протоколу за відсутності ОСОБА_4 не встановлено факту невиконання нею вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу, а саме по собі право власності на автомобіль не підтверджує вчинення його власником протиправних дій.
17. Наказом ГУМВС України у Львівській області від 10.04.2014 №521 за порушення адміністративного законодавства та наказу МВС України від 26.02.2009 №77 при складанні протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну посадову відповідність.
18. Наказом МВС України від 16.01.2015 №48 о/с "По особовому складу" відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 3 Закону №1682-VII та згідно з підпунктом "а" пункту 62, пунктом 66 Положення старшого сержанта міліції ОСОБА_1 , інспектора дорожньо-патрульної служби взводу №2 роти дорожньо-патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Львів ГУМВС звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік) за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.
19. Вказаний наказ реалізовано наказом ГУМВС України у Львівській області від 26.01.2015 №37о/с "По особовому складу", яким старшого сержанта міліції ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 26 січня 2015 року.
V. Позиція Верховного Суду
20. Закон України від 16.09.2014 №1682-VII "Про очищення влади" визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.
21. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
22. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_5 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист (частина друга статті 1 Закону №1682-VII).
23. Частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII встановлено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
24. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 3 Закону №1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймали посаду (посади) працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29.01.2014 №737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21.02.2014 №743-VII, та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням.
25. Статтею 4 Закону України від 21.02.2014 №743-VII "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" (далі - Закон №743-VII) передбачено звільнення від адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, за вчинення в період з 21 листопада 2013 року по день набрання чинності цим Законом включно будь-яких адміністративних правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, за умови, що ці правопорушення пов`язані з масовими акціями протесту, у порядку, визначеному цим Кодексом.
26. Згідно з частиною другою статті 5 Закону №743-VII виконання цього Закону в частині звільнення від адміністративної відповідальності осіб, зазначених у статті 4 цього Закону, покладається на суди.
27. Аналогічні норми містили положення Закону України від 29.01.2014 №737-VII "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" (далі - Закон №737-VII), чинного до 28 лютого 2014 року.
28. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що передбачена Законом №1682-VII заборона щодо перебування на посаді працівника правоохоронного органу може бути застосована за таких обставин у їх сукупності:
- особа, щодо якої здійснюється люстрація, у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймала посаду (посади) працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно учасників масових акцій протесту;
- участь порушника в масових акціях протесту має бути встановлена та доведена;
- учасник масових акцій протесту повинен бути притягнутий до адміністративної відповідальності за дії, які вчинені ним під час таких акцій протесту та, в подальшому, повинен бути звільнений від такої відповідальності відповідно до положень Закону №743-VII та Закону №737-VII;
- звільнення від адміністративної відповідальності має відбутись за заявою порушника згідно з рішенням суду в порядку, визначеному Законами №743-VII та №737-VII.
29. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_4 , відносно якої ОСОБА_1 10.01.2014 складено протокол про адміністративне порушення серії АБ2 №325662 за статтею 122-2 КУпАП, не була притягнута до адміністративної відповідальності, оскільки постановою Личаківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2014 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно неї за відсутності події адміністративного порушення.
30. Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності події адміністративного порушення унеможливлює звільнення особи від відповідальності відповідно до положень Законів №743-VII і №737-VII.
31. Окрім того, судами не встановлено, що ОСОБА_4 була учасником масових акцій протесту.
32. У зв?язку з цим колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування до позивача положень Закону №1682-VII.
33. Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
34. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.
35. Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.
36. Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
37. Окремо пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.
38. За змістом пункту 71 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу при звільненні в запас або відставку можуть бути позбавлені права носіння встановленої форми одягу, якщо вони засуджені за вчинення злочину, або вчинили проступки та дії, які дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
39. Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю межує з адміністративним або кримінальним правопорушенням і полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
40. Виходячи з цього, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що складання позивачем у межах своєї компетенції протоколу про адміністративне правопорушення не є вчинком, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.
41. Водночас недотримання норм чинного законодавства під час складання протоколу вказує на порушення службової дисципліни та є підставою для притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності. Саме з цих підстав наказом ГУМВС України у Львівській області від 10.04.2014 №521 ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
42. З огляду на викладене правильним є висновок судів попередніх інстанцій про незаконне звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, що в силу статті 235 Кодексу законів про працю України і пункту 24 Положення є підставою для поновлення його на попередній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
43. При цьому обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача шляхом поновлення його на займаній посаді відповідає зазначеним нормам Кодексу законів про працю України і Положення та, виходячи із загального правила про проведення призначення (звільнення) на посаду відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, не потребує додаткових роз?яснень.
44. Проведений судом першої інстанції розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідачем не оспорюється.
45. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись статтями 343 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не підлягає оскарженню.
Головуючий: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська