ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

справа № 813/1257/14

адміністративне провадження № К/9901/25889/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Бившева Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року (Судді: Бруновська Н.В., Костів М.В., Шавель Р.М.),

у справі № 813/1257/14

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

14.02.2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Залізничному районі м. Львова) в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.02.2014 року № 0000581701 та № 0000591701.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції внаслідок неповного з`ясування судом апеляційної обставин справи.

Порушення норм процесуального права скаржник обґрунтував неповідомленням судом апеляційної інстанції позивача про дату та час розгляду справи, призначеної на 06 квітня 2016 року, а також відсутності в матеріалах справи доказів надіслання повістки про виклик на адресу позивача.

Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на підставі п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України та наказу ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 528 від 28.11.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 за 2012 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 15.01.2014 року № 32/17-10/ НОМЕР_1 з висновками про порушення позивачем:

- абз.д пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.179.7 ст.179 ПК України, у результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік та несплачено до бюджету в розмірі 9050,40 грн.;

- п.179.1 ст.179, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 гл.2 ПК України, в результаті чого нараховану штрафну санкцію в сумі 170,00 грн (арк. справи 11-20).

В акті перевірки відповідачем встановлено, що згідно з відомостями ЦБД ДРФО, а також інформацією приватного нотаріуса Юзвенко В.О. в період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року фізична особа-платник податку ОСОБА_1 фактично отримав дохід від продажу окремого інвестиційного активу (частки статутного капіталу ТОВ «Торговий дім Ладо»), проте податок на доходи фізичних осіб не сплатив та податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік до ДПІ у Залізничному районі м. Львова не подав. Також, на лист ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 30.10.2013 року № 6662/10/17-10/3 позивач не надав жодних документів на підтвердження доходів за 2012 рік, отриманих від продажу окремого інвестиційного активу та витрат на придбання такого активу.

У зв`язку з викладеним відповідачем встановлено заниження позивачем суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 9 050,40 грн внаслідок не включення до складу доходу інвестиційного прибутку, отриманого внаслідок продажу частки в статутному капіталі ТзОВ «Торговий дім «Ладо», та за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік нараховані штрафні санкції.

На підставі акту перевірки відповідачем 05.02.2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) № 0000581701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 11 313,00 грн (9 050,40 грн за основним платежем; 2 262,60 грн штрафні санкції);

2) № 0000591701, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 170 грн (арк. справи 9,10).

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем не був отриманий інвестиційний прибуток при продажу частки статутного капіталу ТОВ «Торговий дім «Ладо», придбаної раніше позивачем. Фактично позивачем було відчужено частку в статутному капіталі у розмірі 100% ТОВ «Торговий дім «Ладо» на формування статутного капіталу вказаного товариства, що складає 100% від розміру статутного капіталу ТОВ «Торговий дім «Ладо».

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції посилався на помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки позивач під час перевірки не надав на запит контролюючого органу документального підтвердження витрат на придбання інвестиційного активу. Отже податковий орган, володіючи інформацією про продаж частки статутного капіталу ТзОВ «Торговий дім «Ладо» на підставі відомостей приватного нотаріуса Юзвенко В.О. та у зв`язку із документальним не підтвердженням правомірно визначив до сплати позивачу податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та нарахував штрафні (фінансові) санкції за неподання декларації про майно та доходи за 2012 рік.

Суд касаційної не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та вважає правильним висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.162.1.1 п.162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п. 164.3 ст. 164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Відповідно до пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку визначається п.170.2 ст.170 Податкового кодексу України від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями).

Так, згідно з пп.170.2.1 ст. 170 Податкового кодексу України, облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Підпунктом 170.2.2 ст.170 Податкового кодексу України передбачено, що запровадження обов`язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов`язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в підпункті 170.2.8 цього пункту.

Відповідно до пп.170.2.6 ст. 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач придбав частку в статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Ладо» в розмірі 100 %, що склала 54500,00 грн, що підтверджується меморіальними ордерами від 27 листопада 2008 року № 6672 на суму 27 250 грн та від 15 лютого 2010 року № 2640 на суму 27 250 грн (а.с. 21-22).

20.12.2012 року позивач продав частку статутного капіталу ТОВ «Торговий дім «Ладо» в розмірі 100 % на суму 54 500 грн ОСОБА_3 , що підтверджено договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Ладо», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юзвенком В.О. (а.с. 7-8) Відповідно до умов вказаного договору, частка, що підлягає відчуженню за цим договором на користь ОСОБА_3 становить 100 (сто) % відсотків від всього статутного капіталу Товариства та складає 54 500 грн.

Отже вищенаведеними документами підтверджено витрати, понесені позивачем на придбання частки статутного капіталу ТОВ «Торговий дім «Ладо» та її продаж, що також спростовує висновки суд апеляційної інстанції про документальне не підтвердження витрат на придбання інвестиційного активу.

Разом з тим, Верховний Суд в постанові від 09 квітня 2019 року у справі № 826/18650/14 (адміністративне провадження К/9901/8951/18) сформував висновок, що оскільки позитивна різниця між доходом, отриманим позивачем від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, дорівнює нулю, то відповідно жодний інвестиційний прибуток у позивача не виникав.

Враховуючи відсутність у позивача інвестиційного прибутку від продажу частки в статутному капіталі ТзОВ «Торговий дім «Ладо», раніше придбаної позивачем, що підтверджено документальними доказами та не спростовано відповідачем, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про нарахування до сплати позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкових декларацій про майно та доходи за 2012 рік.

Крім цього, суд касаційної інстанції звертає увагу, що встановлене в ході перевірки відповідачем порушення ОСОБА_1 абз.д пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 не містить жодних обґрунтувань в акті перевірки.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене суд касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що не відповідають правильному змісту правового регулювання вищенаведених норм на відміну від висновків суду першої інстанції, а тому у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених статтею 202 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення), для скасування постанови суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги про неповідомлення позивача про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, призначеної на 06 квітня 2016 року спростовуються наявною в матеріалах справи судовою повісткою про призначення справи до розгляду № 813/1257/14 на 15:30 год. 06 квітня 2016 року, направленої судом апеляційної інстанції на адресу позивача АДРЕСА_1 (а.с. 66). Поряд з тим, на адресу суду апеляційної інстанції повернувся конверт з відміткою установи поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання», з врахуванням викладеного суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі № 813/1257/14 скасувати. Залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року по справі № 813/1257/14.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Судді І.А. Васильєва Л.І. Бившева В.П. Юрченко